ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.12.2021Справа № 910/9000/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ»
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЦ ЛАВИНА»
про стягнення 633 464, 84 грн
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Федорова С.М.
Представники учасників справи:
від позивача: Ярошенко Д.В.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 633 464, 84 грн, з яких: 364 579, 59 грн основний борг з орендної плати, 10 444, 80 грн борг з оплати комунальних послуг, 187 512, 19 грн штраф, 24 725, 33 грн 3% річних та 46 202, 93 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 193, 230, 283 Господарського кодексу України, ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 629, 759, 762, Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором суборенди №516 від 07.02.2018, в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.
Відповідачем у справі є фізична особа, тому суд відповідно до ст. 176 ГПК України до відкриття провадження в справі звертався з запитом про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
22.06.2021 до суду надійшла відповідь від органу реєстрації щодо місця реєстрації відповідача за зазначеною в позові адресою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
22.07.2021 від позивача на виконання вимог ухали суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи виписки з банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 та довідки про надходження коштів від відповідача з 07.02.2018 по 01.07.2021 і письмове підтвердження того, що станом на 22.07.2021 ціна позову не змінилася
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.10.2021 та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЦ ЛАВИНА» (надалі - третя особа).
13.10.2021 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.
У підготовче засідання 20.10.2021 з'явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи в засідання не з'явились, повідомлені належним чином. Представник позивача в засіданні заявив клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом протокольною ухвалою задоволено та долучено документи до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 16.11.2021.
16.11.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, зазначене клопотання не містить електронного підпису, оригіналу вказаного клопотання в паперовій формі до суду не надходило, у зв'язку з чим останнє залишається судом без розгляду.
У підготовче засідання 16.11.2021 сторони не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2021, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.12.2021.
У судовому засіданні 08.12.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та позов просив задовольнити, відповідач та третя особа в засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач обізнаний про рух справи № 910/9000/21, так як ухвала суду від 29.06.2021, яка направлялась судом за місцем реєстрації відповідача та вручена останньому 16.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105477542901.
У подальшому, судом направлялись ухвали суду від 10.09.2021, 20.10.2021, 16.11.2021 на адресу місця реєстрації відповідача, з метою повідомлення останнього про розгляд справи. Однак, конверти з ухвалами були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Оскільки ні відповідач, ні третя особа не скористались своїми процесуальними правами щодо надання заяв по суті спору, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 08.12.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
07.02.2018 між третьою особою (надалі - орендодавець) та позивачем (надалі - орендар) укладено договір оренди № 516 (надалі - договір), відповідно до п. п. 1.6., 1.8., 2.1. якого та п. 1 додатку № 1 до договору орендодавець зобов'язується передати у строкове, платне користування орендарю приміщення площею 6, 00 кв. м., розташоване на 1 поверсі торгово-розважального комплексу «Лавина», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6Д, лот 516 (відповідно до плану, наведеного в додатку № 2) (надалі - приміщення) в строкове користування та виконувати умови цього договору.
13.02.2018 між орендарем та орендодавцем укладено додатковий договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору, яким з 13.02.2018 змінено місце розташування орендаря з лоту № 516 на лот № 621 площею 6, 00 кв. на 1 поверсі торгово-розважального комплексу «Лавина».
Орендар має право передавати приміщення повністю або частково в суборенду без попередньої письмової згоди орендодавця на строк, що не перевищує терміну дії цього договору (п. 15.1. договору).
Відповідно до п. п. 3.2., 3.3. договору строк оренди вказано в додатку №1. Строк оренди починає обчислюватися з передачі орендодавцем орендареві приміщення в орендне користування відповідно до цього договору суборенди або в день, коли суборендар зобов'язаний прийняти приміщення. Строк дії договору оренди та, відповідно, строк оренди продовжується лише в тому випадку, якщо сторонами про це буде укладено додатковий договір.
Пунктом 4 додатку № 1 до договору встановлено строк оренди - 12 місяців.
10.01.2019 між орендодавцем та орендарем укладено додатковий договір № 2 відповідно до п. 1. якого строк оренди встановлено 15 місяців, а 10.04.2019 укладено додатковий договір № 3, в пункті 1 якого встановлено строк оренди 17 місяців.
Одночасно 07.02.2018 між позивачем - ТОВ «КОВЧЕГ» (надалі - суборендодавець) та відповідачем - ФОП Руднік Нікіта Едуардович, який припинив підприємницьку діяльність 06.04.2021, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису: 2000670060002168386 (надалі - суборендар), укладено договір суборенди № 516 (надалі - договір суборенди), відповідно до п. 2.1. якого, суборендодавець зобов'язується передати в строкове, платне користування суборендарю приміщення, а суборендар зобов'язаний прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати суборендодавцеві обумовлені в цьому договорі суборенди платежі та виконувати інші умови цього договору суборенди.
У п.п. 1.9., 1.12. договору суборенди зазначено, що приміщенням є частина торгового центру, площа та поверх якого вказано у додатку №1, яка може бути не обмежена або не повністю обмежена стінами (перегородками), план розміщення приміщення в межах торгового центру зазначено в додатку № 2 до договору суборенди. На дату укладення договору суборенди відповідно до даних суборендодавця вартість приміщення з урахуванням індексації дорівнює балансовій вартості приміщення та складає суму, вказану в додатку №1; торговий центр - торгово-розважальний комплекс, який побудовано на земельній ділянці, загальною площею 140 641, 10 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6Д.
Відповідно до п. 3.2. договору суборенди строк суборенди вказано в додатку №1. Строк суборенди починає обчислюватися з передачі суборендодавцем суборендареві приміщення в орендне користування відповідно до цього договору суборенди або в день, коли суборендар зобов'язаний прийняти приміщення. Строк суборенди достроково закінчується в тому випадку, якщо договір суборенди достроково припинить свою дію у відповідності з положеннями цього договору суборенди або законодавства України.
У пункті 3.3. договору суборенди сторони домовились, що строк дії договору суборенди та, відповідно, строк суборенди продовжується лише в тому випадку, якщо сторонами про це буде укладено додатковий договір. Цей договір суборенди не продовжується автоматично у випадку направлення повідомлення про це від будь-якої із сторін або не направлення повідомлення щодо заперечень проти продовження строку дії договору суборенди.
Згідно з п. 4.1. договору суборенди суборендар набуває право використовувати приміщення за цільовим призначенням в день початку строку суборенди.
Пунктом 10.1. договору суборенди встановлено, що з моменту передачі суборендареві приміщення суборендар зобов'язаний сплачувати на користь суборендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим договором.
Орендна плата, яку суборендар зобов'язаний щомісячно сплачувати суборендодавцеві, складається з таких частин: основна орендна плата, експлуатаційна орендна плата, маркетингова орендна плата, плата з обороту. Суборендар сплачує окремими платежами кожну з частин орендної плати (окремо основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату, плату з обороту) (п. 10.2. договору суборенди).
Відповідно до п. 13.1. договору суборенди суборендар зобов'язаний сплачувати суборендодавцю основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату щомісячно різними платежами в строки, визначені в додатку №1 (пункт 15). Суборендодавець має право встановити різні банківські рахунки для окремих частин орендної плати.
Пунктом 13.3. договору суборенди сторони погодили, що орендна плата має сплачуватися на рахунок суборендодавця не залежно від направлення суборендодавцем відповідного рахунка. Суборендодавець направляє рахунки на здійснення відповідних платежів суборендарем лише для зручності, якщо інше прямо не вказано в додатку №1.
Суборендар зобов'язаний сплачувати орендну плату починаючи з дати початку строку суборенди (п. 13.5. договору суборенди).
Згідно з п. 13.6. договору суборенди на суму, яку сплачує суборендар у якості орендної плати, та інші платежі, пов'язані із орендою приміщення, додатково нараховується сума податку на додану вартість (ПДВ), якщо інше прямо не вказано в законодавстві України.
Всі платежі відповідно до цього договору мають бути визначені та виконані в національній валюті України - гривні (п. 13.8. договору суборенди).
У пунктах 16.4. та 16.17. договору суборенди сторони погодили, що впродовж строку, вказаного додатку № 1, суборендар зобов'язаний сплатити суборендодавцеві на банківський рахунок, вказаний в цьому договорі або банківський рахунок, зазначений у відповідному рахунку суборендодавця, платіж у якості забезпечення виконання суборендарем його обов'язків за цим договором суборенди в сумі визначений в додатку № 1 (надалі - забезпечувальний платіж). У випадку невиконання (прострочення) суборендарем будь-якого з його обов'язків за договором, пов'язаним із здійсненням на користь суборендодавця будь-яких платежів, суборендодавець має право погасити таку заборгованість суборендаря за рахунок забезпечувального платежу.
Відповідно до п. 17.1. договору суборенди суборендар компенсує суборендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в приміщенні, без додаткових нарахувань на свою користь. Суборендар також зобов'язаний компенсувати суборендодавцю витрати, які несе суборендодавець на комунальні послуги, які споживаються в зв'язку з експлуатацією торгового центру та площ загального користування, а також земельної ділянки та які розподіляються між всіма орендарями/суборендарями торгового центру пропорційно площі приміщення до загальної площі торгового центру на підставі рахунків та даних (показників), наданих власником.
У п. 17.6. договору суборенди сторони погодили, що плата за комунальні послуги вноситься суборендарем щомісяця протягом строку вказаного в додатку № 1 (пункт 17). Суборендордавець виставляє рахунки на сплату комунальних послуг в наступному місяці за оплачуваний.
Відповідно до п. 20.6. договору суборенди в тому випадку, якщо суборендар прострочить сплату суборендавцеві будь-яких платежів, то суборендар сплачує на користь суборендодавця наступні штрафні санкції в розмірі, визначеному в додатку №1 до договору.
Пунктом 28.1. договору суборенди визначено, що на вимогу суборендодавця суборендар зобов'язаний щомісячно підписувати акти приймання-передачі послуг щодо оренди приміщення (надалі - акти). Якщо протягом 5 календарних днів з дати отримання актів суборендар не підпише їх та не надасть обґрунтовані заперечення проти підписання актів, акти вважаються підписаними, а послуги вважаються прийнятими суборендарем. Незалежно від підписання таких актів, факт сплати будь-яких платежів суборендарем в поточному місяці, свідчить про використання приміщення.
Сторони в пункті 29.1. договору суборенди погодили, що всі повідомлення та кореспонденція відповідно до цього договору складається письмово і вважається належним чином направленими і доставленими одній з сторін, якщо вони передаються рекомендованим листом із повідомленням про доставку, або надаються особисто за місцезнаходженням сторони або фактичною адресою сторони, вказаною в цьому договорі. Сторони домовились, що суборендодавець має право передавати листи та інші повідомлення для суборендаря безпосередньо в приміщенні під підпис будь-якого із працівників, які знаходяться в приміщенні. Сторони домовились, що всі працівники суборендаря в магазині є уповноваженими особами суборендаря приймати повідомлення від суборендодавця під підпис такої особи в отриманні повідомлення.
Цей договір суборенди набуває чинності з моменту його підписання сторонами, державної реєстрації (якщо така реєстрація вимагається відповідно до законодавства України) та діє до закінчення строку суборенди (п. 3.1. договору суборенди).
З пункту 4 додатку № 1 до договору суборенди вбачається, що приміщення має площу 6, 00 кв. м., розташоване на 1 поверсі торгового центру, лот 516 (відповідно до плану, наведеного в додатку № 2).
Згідно п. 7. додатку № 1 до договору суборенди строк суборенди складає 12 місяців.
Пунктами 8., 10., 12. додатку № 1 до договору суборенди визначено, що ставка основної орендної плати - з 09.06.2018 (включно) 6 041, 39 грн, що еквівалентно 220,00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); з 10.06.2018 до 09.10.2018 (включно) - 6 865, 22 грн, що еквівалентно 250, 00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); з 10.10.2018 до закінчення строку суборенди - 7 689, 04 грн, що еквівалентно 280, 00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ). Ставка експлуатаційної орендної плати складає 219, 69 грн, що еквівалентно 8, 00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ). Ставка маркетингової орендної плати складає 109, 84 грн, що еквівалентно 4, 00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ).
У пункті 15. додатку № 1 до договору суборенди передбачено, що строк сплати основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати, маркетингової орендної плати - до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.
Відповідно до п. 17. додатку № 1 до договору суборенди строк сплати компенсації комунальних послуг - до 10 числа наступного місяця за оплачуваний місяць (попередній) на підставі рахунку суборендодавця, який надається суборендареві протягом п'яти робочих днів з початку наступного місяця.
Згідно п. 21. додатку № 1 до договору суборенди забезпечувальний платіж у сумі 57 733, 73 грн зараховується в рахунок орендної плати за останній місяць суборенди відповідно до договору.
У пункті 34. додатку № 1 до договору суборенди погоджено, що у випадку, якщо суборендар прострочить сплату суборендодавцеві будь-яких платежів, якщо прострочення більш, ніж на 3 календарних днів - договірні штрафні санкції встановлені в розмірі 10% від суми прострочення; у випадку прострочення більш, ніж на 5 календарних днів - договірні штрафні санкції встановлені в розмірі 25% від суми прострочення; у випадку прострочення більш, ніж на 10 календарних днів - договірні штрафні санкції встановлені в розмірі 50% від суми прострочення.
13.02.2018 між сторонами укладено додатковий договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору суборенди, яким з 13.02.2018 змінили місце розташування суборендаря з лоту № 516 на лот № 621 площею 6, 00 кв.
За актом приймання - передачі приміщення в суборендне користування від 28.02.2018, який підписаний обома сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв частину нерухомого майна, що являє собою приміщення лот № 621 площею 6, 00 кв. м., яке розташоване на першому поверсі торгово-розважального комплексу за адресою : місто Київ, вулиця Берковецька, 6Д в суборенду, з метою ведення в ньому дозволеної господарської діяльності, згідно умов договору.
10.01.2019 сторони уклали додатковий договір № 2 про внесення змін та доповнень до договору суборенди, яким строк суборенди визначено 15 місяців.
10.04.2019 додатковим договором № 3 про внесення змін та доповнень до договору суборенди сторони встановити строк суборенди 17 місяців.
27.07.2019 відповідачем повернуто позивачу об'єкт суборенди на підставі акту приймання-повернення приміщення з суборендного користування.
Позивачем виставлено відповідачу на оплату оренди приміщенням наступні рахунки-фактури: № СФ-С/516/2363 від 09.11.2018 на суму 59 424, 26 грн, № СФ-С/516/2773 від 10.12.2018 на суму 59 424, 26 грн, № СФ-С/516/50 від 10.01.2019 на суму 59 424, 26 грн, № СФ-С/516/497 від 08.02.2019 на суму 59 424, 26 грн, № СФ-С/516/1000 від 07.03.2019 на суму 59 424, 26 грн, № СФ-С/516/1381 від 10.04.2019 на суму 59 424, 26 грн, № СФ-С/516/1704 від 10.05.2019 на суму 59 424, 26 грн, № СФ-С/516/2013 від 10.06.2019 на суму 51 756, 62 грн, що в загальній сумі складає 467 726, 44 грн.
Так, у період з грудня 2018 року по липень 2019 року відповідно до актів надання послуг: № ОУ-00000002582 від 31.12.2018, № ОУ-00000000052 від 31.01.2019, № ОУ-00000000456 від 28.02.2019, № ОУ-00000000938 від 31.03.2019, № ОУ-00000001424 від 30.04.2019, № ОУ-00000001662 від 31.05.2019, № ОУ-000000019658 від 30.06.2019, № ОУ-00000002238 від 27.07.2019 позивачем була нарахована відповідачу основна орендна плата, експлуатаційна орендна плата та маркетингова орендна плата за користування приміщенням на загальну суму 467 726, 44 грн.
Також у період з вересня 2018 року по липень 2019 року відповідачем отримано комунальних послуг на загальну суму 10 444, 80 грн, що підтверджується наступними актами надання послуг: ОУ-00000001781 від 30.09.2018, ОУ-00000002046 від 31.10.2018, ОУ-00000002326 від 30.11.2018, ОУ-00000002441 від 30.11.2018, ОУ-00000002709 від 31.12.2018, ОУ-00000002845 від 31.12.2018, ОУ-00000000203 від 31.01.2019, ОУ-00000000352 від 31.01.2019, ОУ-00000000629 від 28.02.2019, ОУ-0000000795 від 28.02.2019, ОУ-00000001064 від 31.03.2019, ОУ-00000001232 від 31.03.2019, ОУ-00000001505 від 30.04.2019, ОУ-00000001812 від 31.05.2019, ОУ-00000002123 від 30.06.2019, ОУ-00000002389 від 27.07.2019 та рахунками - фактурами: № СФ-К/516/1937 від 30.09.2018 на суму 180, 91 грн, № СФ-К/516/2228від 21.10.2018 на суму 1 586, 56 грн, № СФ-К/516/2511 від 30.11.2018 на суму 950, 45 грн, № СФ-К/516/2646 від 30.11.2018 на суму 28, 88 грн, № СФ-К/516/2915 від 31.12.2018 на суму 75, 46 грн, № СФ-Т/516/3044 від 31.12.2018 на суму 99, 56 грн, № СФ-К/516/203 від 31.01.2019 на суму 1 667, 45 грн, № СФ-Т/516/349 від 31.01.2019 на суму 109, 37 грн, № СФ-К/516/651 від 28.02.2019 на суму 847, 92 грн, № СФ-Т/516/779 від 28.02.2019 на суму 89, 66 грн, № СФ-К/516/1078 від 31.03.2019 на суму 786, 94 грн, № СФ-Т/516/ 1228 від 31.03.2019 на суму 61, 10 грн, № СФ-К/516/1540 від 30.04.2019 на суму 835, 87 грн, № СФ-К/516/1851 від 31.05.2019 на суму 886, 45 грн, № СФ-К/516/2164 від 30.06.2019 на суму 907, 66 грн, № СФ-К/516/2453 від 27.07.2019 на суму 1 330, 56 грн.
Отримання відповідачем вказаних вище рахунків та актів підтверджується реєстром документів (а. с. 93-124).
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено наступні оплати за договором суборенди, а саме: 10.06.2019 у сумі 23 413, 12 грн, 27.06.2019 у сумі 22 000, 00 грн, що в загальній сумі складає 45 413, 12 грн, що підтверджується випискою банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 (а. с. 146-147).
27.07.2019 згідно з п. 21. додатку № 1 до договору суборенди та п. 16.7. договору суборенди, в рахунок орендної плати зараховано забезпечувальний платіж у сумі 57 733, 73 грн.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором суборенди, в частині повної та своєчасної орендної плати та комунальних платежів, з огляду на що, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 364 579, 59 грн основного боргу з орендної плати, 10 444, 80 грн боргу з оплати комунальних послуг, 187 512, 19 грн штрафу, 24 041, 35 грн 3% річних та 44 846, 80 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1. ч. 5 ст. 762 ГК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За змістом вищенаведених норм, в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано, а відповідачем отримано за період з грудня 2018 року по липень 2019 року послуг з оренди приміщення на загальну суму 467 726, 44 грн та за період з вересня 2018 року по липень 2019 року комунальних послуги на суму 10 444, 80 грн, що підтверджується актами наданих послуг.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідачем було здійснено платежі за договором суборенди на загальну суму 45 413, 12 грн (23 413, 12 грн + 22 000, 00 грн). Доказів оплати наданих послуг, в іншій частині, матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, таких доказів суду не надано
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за орендними платежами становить 364 549, 59 грн (467 726, 44 грн - 45 413, 12 грн - 57 733, 73 грн) при цьому судом відповідно до п. 16.7. договору суборенди та п. 21. додатку № 1 до договору суборенди враховано забезпечувальний платіж за останній місяць у сумі 57 733, 73 грн та заборгованість за спожитими комунальними послугами, яка становить 10 444, 80 грн. Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості та заборгованості з оплати комунальних послуг за договором суборенди підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 24 725, 33 грн 3% річних за загальний період з 11.10.2018 по 26.05.2021 та 46 202, 93 грн інфляційних втрат у сумі 46 202, 93 грн за загальний період з жовтня 2018 року по квітень 2021 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок про стягнення 3 % річних наданий позивачем у розмірі 24 725, 333 грн 3% річних за загальний період з 11.10.2018 по 26.05.2021 судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 46 202, 93 грн за загальний період з жовтня 2018 року по квітень 2021 року, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Крім того, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 187 512, 19 грн штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Сторони в п. 34. додатку № 1 до договору суборенди погодили, що у випадку, якщо суборендар прострочить сплату суборендодавцеві будь-яких платежів більш, ніж на 10 календарних днів - договірні штрафні санкції встановлені в розмірі 50% від суми прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 187 512, 19 грн, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 364 579, 59 грн основного боргу з орендної плати, 10 444, 80 грн боргу з оплати комунальних послуг, 187 512, 19 грн штрафу, 24 725, 33 грн 3% річних та 46 202, 93 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ» (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 2, літ А, ідентифікаційний код 31569627) 364 579 (триста шістдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн 59 коп. боргу з орендної плати, 10 444 (десять тисяч чотириста сорок чотири) грн 80 коп. боргу з оплати комунальних послуг, 187 512 (сто вісімдесят сім тисяч п'ятсот дванадцять) грн 19 коп. штрафу, 24 725 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять п'ять) грн 33 коп. 3% річних, 46 202 (сорок шість тисяч двісті дві) грн 93 коп. інфляційних втрат та 9 501 (дев'ять тисяч п'ятсот одну) грн 97 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 17.12.2021.
Суддя Я.А.Карабань