ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2021Справа № 910/15968/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОСТАЛЬЖИК-007»
про стягнення 219 343, 31 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПА-ПРОФІЛЬ» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 219 343, 31 грн, з яких: 128 000, 00 грн основний борг, 12 562, 92 грн пеня, 8 940, 15 грн 3% річних, 19 701, 70 грн інфляційні втрати та 50 138, 54 грн штрафу.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки №46ПП19 від 11.07.2019, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/15968/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
05.11.2021 від представника позивача надійшла заява з підтвердженням, що станом на 03.11.2021 ціна позову не змінилась, також останній надав виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 11.07.2019 по 03.11.2021.
Суд зазначає, що на момент подання позову, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом 38261503 значилась юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПА-ПРОФІЛЬ»
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент розгляду справи за ідентифікаційним кодом 38261503 значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «НОСТАЛЬЖИК-007».
З огляду на викладене вище, враховуючи, що відповідач змінив назву юридичної особи в процесі розгляду справи, а саме 18.10.2021, тому суд замінює назву відповідача в справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПА-ПРОФІЛЬ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «НОСТАЛЬЖИК-007».
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 11.10.2021 ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 154.
Також 01.11.2021 ухвала суду про відкриття провадження в справі була повторно направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Митрополитська, будинок 4.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 05.10.2021 був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку 25.10.2021 з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" та 15.12.2021 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Відповідно до розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Із залучених до матеріалів справи листів, у яких відповідачу направлялись копії ухвал, убачається, що дані листи, направлені за офіційними адресами місцезнаходження відповідача згідно ЄДР, були повернуті суду поштою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалою суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.
Тому відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/15968/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
11.07.2019 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки №46ПП19 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати на умовах даного договору поліетилен, полівінілхлорид, поліпропілен та інші види полімерної сировини, іменований надалі - товар, рівномірними партіями протягом терміну дії договору.
Відповідно до п. 1.2. договору поставка товару здійснюється на підставі видаткової накладної.
Загальна ціна договору складається із вартості всіх поставок за період дії договору. Ціна, кількість та асортимент товару встановлюється у видаткових накладних по кожній партії поставки товару (п. п. 3.1., 3.2. договору).
У пунктах 3.3. і 3.3.1. договору сторони погодили, що продаж товару здійснюється на умовах 100 % передоплати. Постачальник може встановити інший порядок розрахунків за згодою покупця, що викладається в додатковій угоді або в додатках до договору, які є невід'ємними частинами даного договору.
Згідно п. 3.4. договору розрахунок за товар здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту отримання від постачальника рахунку фактури.
Відповідно до п. 3.5. і 3.6. договору розрахунок покупцем за товар здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактичний термін оплати - день зарахування коштів у банку постачальника. Платіжне доручення банківській установі покупця обов'язково повинно містити посилання на цей договір та номер відповідного рахунку-фактури.
У пункті 8.3. договору сторони погодили, що покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно неоплаченого товару за кожний день прострочення.
У разі порушення строків оплати покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення (п. 8.5. договору).
Згідно з п. 8.6. договору за порушення строків оплати товару, встановлених договором, додатковою угодою або додатком до договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 18 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами, враховуючи весь період прострочення неоплаченого товару. Оплата штрафу здійснюється покупцем самостійно без вимоги постачальника, протягом трьох календарних днів, станом на перше число кожного місяця.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами й діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань цим договором (п. 10.1. договору).
Відповідно до п. п. 10.2. і 10.3. договору якщо жодна із сторін не пізніше як за десять днів до закінчення строку дії цього договору не вимагає припинення, то він вважається таким, що пролонгується ще на один рік. Договір пролонгується щороку до моменту поки сторонами не буде укладено додаткову угоду про розірвання договору.
16.03.2020 сторонами укладено додаток № 1 до договору (надалі - додаток № 1), відповідно до п. 1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити і прийняти полівінілхлорид суспензійний KSR-67 у кількості 22 т загальною вартістю 622 600, 18 грн.
Поставка товару здійснюється зі складу постачальника транспортом постачальника до 20.03.2020, за адресою: Київська область, Васильківський р-н, село Багрин, вулиця Київська, будинок 1 (п. 2. додатку № 1 до договору).
Згідно п. 4. додатку № 1 датою поставки товару вважається дата його передачі покупцеві, вказана у відповідній накладній.
У пункту 5. додатку № 1 сторони погодили, що оплата здійснюється 50 % передоплати та 50 % протягом 21 календарних днів з дати поставки товару покупцеві.
За порушення строків оплати товару, встановлених цим додатком покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 18 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами, враховуючи весь період прострочення неоплаченого товару. Оплата штрафу здійснюється покупцем самостійно без вимоги постачальника, протягом трьох календарних днів, станом на перше число кожного місяця (п. 9. додатку № 1 до договору).
Так, на виконання умов договору позивачем 18.03.2020 поставлено відповідачу товару на суму 622 600, 18 грн, що підтверджується видатковою накладною № 79 від 18.03.2020, яка підписана та скріплена печаткою обох сторін без зауважень.
Також позивачем виставлено рахунок на оплату поставленого товару № 75 від 16.03.2020 на суму 622 600, 18 грн.
У свою чергу відповідачем частково оплачено поставлений товар у загальній сумі 494 600, 18 грн, що підтверджується випискою з банку про рух коштів за період з 11.07.2019 по 03.11.2021, а саме: 16.03.2020 у сумі 311 300, 00 грн, 03.04.2020 у сумі 84 000, 00 грн, 15.04.2020 у сумі 19 000, 00 грн, 26.03.2021 у сумі 30 300, 18 грн, 25.06.2021 у сумі 10 000, 00 грн, 30.07.2021 у сумі 20 000, 00 грн, 09.09.2021 у сумі 20 000, 00 грн.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором у частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 128 000, 00 грн основного боргу, 12 562, 92 грн пені, 8 940, 15 грн 3% річних, 19 701, 70 грн інфляційних втрат та 50 138, 54 грн штрафу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а в відповідача - прийняти такий товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Матеріалами справи підтверджено, що за договором позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 79 від 18.03.202 на суму 622 600, 18 грн.
Суд зазначає, що вказана видаткова накладна підписана з боку відповідача без зауважень та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами в пункті 5. додатку № 1 до договору сторони погоджено, що оплата здійснюється 50 % передоплати та 50 % протягом 21 календарних днів з дати поставки товару покупцеві.
Судом встановлено, що відповідачем частково оплачено поставлений товар у сумі 494 600, 18 грн, що підтверджується випискою з банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з з 11.07.2019 по 03.11.2021, отже неоплаченим залишився товар на суму 128 000, 00 грн (622 600, 18 грн - 494 600, 18 грн).
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Суд розцінює часткові оплати відповідача, як визнання ним основного боргу.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за договором за поставлений товар у розмірі 128 000, 00 грн, доказів її погашення, в тому числі в строки встановлені в договорі, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 08.04.2020 по 27.09.2021 3% річних у сумі 8 940, 15 грн та 19 701, 70 грн інфляційних втрат за загальний період з квітня 2020 року по вересень 2021 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок про стягнення 3 % річних, що наданий позивачем у розмірі 8 940, 15 грн за загальний період з 08.04.2020 по 27.09.2021, суд встановив, що він виконаний невірно, так як позивачем не враховано положення п. 5. додатку № 1 до договору, в якому встановлено, що оплата здійснюється протягом 21-го календарного дня з дати поставки товару покупцеві, а тому строк нарахування 3 % річних починається з 09.04.2021. Окрім цього останнім невірно визначено кількість днів нарахування 3 % річних за період з 25.06.2021 по 29.07.2021 - 65 днів, тоді як вірним є 35 днів та за період з 30.07.201 по 08.09.2021 - 40 днів, тоді як вірним є 41 день.
У зв'язку з викладеним вище, судом здійснено власний розрахунок 3 % річних за загальний період з 09.04.2020 по 27.09.2021 враховуючи часткові оплати, а саме наступним чином:
Сума боргу (грн)Сплачено Дата оплати Період нарахування 3% річних3 % річних (грн)
227 300, 18 09.04.2020 - 14.04.2020111, 79
19 000, 0015.04.2020
208 300, 18 15.04.2020 - 31.12.20204 456, 26
208 300, 18 01.01.2021 - 25.03.20211 438, 13
30 300, 1826.03.2021
178 000, 00 26.03.2021 - 24.06.20211 331, 34
10 000, 0025.06.2021
168 000, 00 25.06.2021 - 29.07.2021483, 29
20 000, 0030.07.2021
148 000, 00 30.07.2021 - 08.09.2021498, 74
20 000, 0009.09.2021
128 000, 00 09.09.2021 - 27.09.2021199, 89
8 519, 44
За розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період з 09.04.2020 по 27.09.2021 становить 8 519, 44 грн, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 19 701, 70 грн за загальний період з квітня 2020 року по вересень 2021 року, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки останнім невірно визначено суми нарахування за відповідні періоди нарахування інфляційних втрат, оскільки відповідно до встановленої методики розрахунку інфляційних втрат, якщо борг виник з 1 по 15 число включно відповідного місяця, то інфляція за цей місяць нараховується. Також позивачем невірно визначено індекс інфляції за вересень 2021 року - 99,8, тоді як вірним є 101, 2.
Судом здійснено власний перерахунок інфляційних втрат за загальний період з грудня 2020 року по вересень 2021 року, при цьому обмежуючись сумами боргу визначеними позивачем, а саме:
Сума боргу (грн)Період нарахування 3% річнихНараховано інфляції (грн)
208 300, 18квітень 2020 року - лютий 2021 року13 905, 23
178 000, 00 березень 2021 року - травень 20216 662, 99
168 000, 00червень 2021 року 336, 00
148 000, 00липень 2021 року - серпень 2021- 148, 30
128 000, 00вересень 2021 року 1 536,00
22 291, 92
За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з квітня 2020 року по вересень 2021 року становить 22 291, 92 грн, тобто є більший, ніж визначено позивачем.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України згідно якого, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог.
Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за загальний період з квітня 2020 року по вересень 2021 року підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем - 19 701, 70 грн.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 28.03.2021 по 27.09.2021 в розмірі 12 562, 92 грн грн та штраф у розмірі 50 138, 54 грн.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 8.3. договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок про стягнення пені, що наданий позивачем у розмірі 12 562, 92 грн за період з 28.03.2021 по 27.09.2021, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 12 562, 92 грн підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позивачем суми штрафу в розмірі 50 138, 54 грн, то суд зазначає наступне.
Нарахування штрафу здійснене позивачем на підставі пункту 8.6. договору та пункту 9. додатку № 1 до договору, відповідно до умов якого, за порушення строків оплати товару, встановлених цим додатком покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 18 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами, враховуючи весь період прострочення неоплаченого товару. Оплата штрафу здійснюється покупцем самостійно без вимоги постачальника, протягом трьох календарних днів, станом на перше число кожного місяця.
Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання.
За змістом приписів ст. 549 Цивільного кодексу України особливість пені полягає в тому, що вона нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, починаючи з першого дня прострочення. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов'язання.
Тобто, форма сплати штрафу, застосованого в договорі, є відмінною від сплати пені, яка в свою чергу, застосовується у вигляді відсоткової ставки за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 8.3. договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Як вже було встановлено судом, пунктом 8.3. договору сторони передбачили відповідальність, а саме неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми несвоєчасно неоплаченого товару за кожний день прострочення, а також пунктом 8.6. договору та пунктом 9 додатку № 1 штраф у розмірі 18 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами, враховуючи весь період прострочення неоплаченого товару.
Отже, позивач просить стягнути суму 50 138, 54 грн із розрахунку прострочень за період з 18.04.2020 по 15.09.2021, а всього за 516 днів. Тому, штраф, нарахований на підставі договору за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, за своєю правовою природою охоплюються визначенням пені (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Передбачене пунктом 8.6. договору та пунктом 9. додатку № 1 договору право позивача стягнути з відповідача штрафну санкцію в розмірі 18 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами, враховуючи весь період прострочення неоплаченого товару є за своєю правовою природою пенею, оскільки нараховуються за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як штраф обраховується у відсотках від суми невиконаного (несвоєчасно виконаного) зобов'язання та має одноразовий характер (тобто законодавством не передбачено нарахування штрафу за кожен день прострочення).
Отже, позивач просить двічі стягнути пеню за одне й те саме порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Одночасне стягнення пені, нарахованої за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання та штрафу нарахованого в розмірі 18 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами, враховуючи весь період прострочення неоплаченого товару є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Викладене вище узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 17.12.2019 по справі №904/527/19.
Враховуючи наведене вище, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 50 138, 54 грн штрафу.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 128 000, 00 грн основного боргу, 12 562, 92 грн пені, 8 519, 44 грн 3% річних та 19 701, 70 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОСТАЛЬЖИК-007» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Митрополитська, будинок 4, ідентифікаційний код 38261503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Січових Стрільців, будинок 17, офіс 24, ідентифікаційний код 36998670) 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 12 562 (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн 92 коп. пені, 8 519 (вісім тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн 44 коп. 3% річних та 19 701 (дев'ятнадцять тисяч сімсот одну) грн 70 коп. інфляційних втрат та 2 531 (дві тисячі п'ятсот тридцять одну) грн 77 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань