ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.12.2021Справа № 910/20709/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі
За позовом ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи України»,
2) Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Шипшина Форвардінг ЛТД»/ «Shipshyna Forwarding LTD»
про визнання недійсним договору, визначення розміру частки учасника товариства
Представники: без виклику сторін.
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи України» (далі-відповідач 1) та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Шипшина Форвардінг ЛТД»/ «Shipshyna Forwarding LTD» (далі-відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи України», підписаний 28 серпня 2014 року ОСОБА_1 та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Шипшина Форвардінг ЛТД», посвідчений Манойло Н. Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за № 3186;
- визначити розмір частки учасника ОСОБА_1 у грошовому виразі 285 000, 00 грн, що складає 95% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи України».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи України» від 28.08.2014 укладений позивачем під впливом тяжких обставин, які склалися в Україні в 2014 році, внаслідок військово-політичної нестабільності та не спрямований на реальне настання правових наслідків у вигляді переходу права власності на частку у статутному капіталі товариства, які обумовлені таким правочином, оскільки позивач фактично залишався власником частки у статутному капіталі ТОВ «Транспортні системи України» та на підставі виданої відповідачем-2 довіреності здійснював повне управління товариством.
Крім того, разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- накласти арешт на корпоративні права - права на частку у статутному капіталі ТОВ «Транспортні системи України», яка в грошовому еквіваленті становить 285 000, 00 грн та на даний час зареєстрована за Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Шипшина Форвардінг ЛТД»/ «Shipshyna Forwarding LTD»;
- заборонити державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити будь- які реєстраційні дії щодо визначення та/або зміни складу учасників, розміру частки учасника у статутному капіталі ТОВ «Транспортні системи України» внесення змін до відомостей про юридичну особу;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи України» та Приватній компанії з обмеженою відповідальністю «Шипшина Форвардінг ЛТД»/ «Shipshyna Forwarding LTD» подавати будь-які документи та вносити будь-які записи (зміни) до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи України», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що прямо стосуються предмета спору, а саме про:
1) перерозподіл часток учасників ТОВ «Транспортні системи України»;
2) виключення зі складу учасників ТОВ «Транспортні системи України» її учасників;
3) зміну складу учасників ТОВ «Транспортні системи України» та зміну розміру їх часток у статутному капіталі ТОВ «Транспортні системи України».
Заява обгрунтована тим, що внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Транспортні системи України» від 28.08.2014 позивач зазнав порушення своїх корпоративних прав, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Транспортні системи України» у переліку засновників (учасників) юридичної особи і розмірів частки засновника (учасника) вказана частка позивача у статутному капіталі товариства у розмірі 5 %, а Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Шипшина Форвардінг ЛТД»/ «Shipshyna Forwarding LTD» - 95 %.
Позивач зазначає, що відповідач-2 як власник частки у статутному капіталі ТОВ «Транспортні системи України» у розмірі 95 % має реальну можливість розпоряджатися, відчужувати та передавати у заставу таку частку.
Крім того, позивач зазначає, що йому стало відомо, що відповідач, Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Шипшина Форвардінг ЛТД»/ «Shipshyna Forwarding LTD» вимагає скликання загальних зборів учасників ТОВ «Транспортні системи України» (без повідомлення про це позивача в установленому статутом ТОВ «Транспортні системи України» порядку), на якому вимагає прийняття нової редакції статуту товариства (із зміненим складом учасників та їх розмірів у статутному капіталі), а також відповідачі мають намір провести позачергові загальні збори ТОВ «Транспортні системи України», без належного повідомлення позивача, із внесенням до порядку денного питань про прийняття нової редакції статуту, зміну складу учасників, розміру їх часток у статутному капіталі, зміну виконавчого органу товариства, в той час як згідно статуту ТОВ "Транспортні системи України" (пункти 9.4. 9.5 розд. 9 Статуту, в редакції від 04.10.2021р.), рішення щодо вказаних питань повинно прийматися одностайно усіма учасниками товариства.
Тож, позивач вказує, що оскільки у відповідача - Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Шипшина Форвардінг ЛТД»/ «Shipshyna Forwarding LTD», існує реальна можливість незаконної і постійної зміни складу учасників ТОВ «Транспортні системи України», тобто відчуження частки на користь різних осіб, невжиття заходів забезпечення позову значно ускладнить здійснення позивачем захисту свого права власності на частку, призведе до постійної зміни відповідачів та зумовлюватиме необхідність подання нових позовів.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Таким чином, суд відзначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на корпоративні права - права на частку у статутному капіталі ТОВ «Транспортні системи України», яка в грошовому еквіваленті становить 285 000, 00 грн, заборони державним реєстраторам проводити будь- які реєстраційні дії щодо зміну складу учасників та часток, а відповідачам подавати будь-які документи та вносити будь-які записи (зміни) до відомостей про ТОВ «Транспортні системи України» може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
При цьому, позивачем не надано доказів вчинення Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Шипшина Форвардінг ЛТД»/ «Shipshyna Forwarding LTD» дій щодо відчуження та/або передання у заставу частки у статутному капіталі ТОВ «Транспортні системи України» у розмірі 95 %.
Крім того, посилання позивача на ту обставину, що йому стало відомо, що відповідач-2 - Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Шипшина Форвардінг ЛТД»/ «Shipshyna Forwarding LTD» вимагає скликання загальних зборів учасників ТОВ «Транспортні системи України» (без повідомлення про це позивача в установленому статутом ТОВ «Транспортні системи України» порядку), суд вважає безпідставним, оскільки з доданої позивачем до заяви про забезпечення позову вимоги відповідача-2, вбачається що Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Шипшина Форвардінг ЛТД»/ «Shipshyna Forwarding LTD» , як власник частки в статутному капіталі ТОВ «Транспортні системи України» вимагає скликати позачергові загальні збори ТОВ «Транспортні системи України» з переліком питань денного щодо відкликання та обрання директора товариства; зміну розміру статутного капіталу товариства; затвердження статуту товариства в новій редакції.
Тобто, така вимога відповідача-2 не містить вимоги/посилання та/або примітки про проведення таких зборів без повідомлення позивача.
При цьому, суд зазначає, що направлення такої вимоги щодо скликання позачергових загальних зборів ТОВ «Транспортні системи України» є реалізацією відповідачем-2 свого права передбаченого ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо скликання загальних зборів на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тобто, саме лише посилання в заяві на імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд визнає подану заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 16.12.2021.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Щербаков С.О.