ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.12.2021Справа № 910/10658/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - Центр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онука"
про стягнення 40 082, 96 грн
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно - Центр" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онука" (далі - відповідач) про стягнення 40 082, 96 грн, з яких: заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 32 832, 00 грн за період з 30.09.2020 по 02.04.2021, 5 254, 47 грн компенсація комунальних платежів, пеня у розмірі 1 024, 68 грн, 3 % річних у розмірі 206, 61 грн та інфляційні втрати у розмірі 765, 20 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем порушено умови Договору оренди № 272/2020 від 31.08.2020 в частині сплати орендних платежів та експлуатаційних витрат, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 позовну заяву залишено без руху.
У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.07.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 судом відкрито провадження у справі № 910/10658/21, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив (якщо такий буде подано) - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 01135, м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 41.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 направлялись судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою», «вибули».
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/10658/21 належним чином.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, т.. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
31.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно - Центр» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОНУКА» (далі - орендар) укладено Договір оренди № 272/2020 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надає у тимчасове користування за плату орендарю частину нежитлового приміщення, що розміщене на четвертому поверсі, кімната № 420, за адресою: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 22 (Літера А), надалі за текстом - «Об'єкт оренди».
Загальна площа Об'єкта оренди: 18,24 кв.м. (вісімнадцять цілих двадцять чотири сотих квадратних метрів), в тому числі корисна площа - 15,20 кв.м (п'ятнадцять цілих двадцять сотих квадратних метрів), допоміжна площа загального користування - 3,04 (три цілих чотири сотих квадратних метрів) (п. 1.2 договору).
Як вказано в п. 1.6 Договору Об'єкт оренди належить орендодавцю на правах власності, що підтверджується записом у реєстровій книзі №154п-11 за реєстровим №8424п від 14 листопада 2008 року Київського міського бюро технічної інвентаризації).
Строк оренди: з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2021 року, включно (п. 1.8 договору).
Об'єкт оренди передається Орендарю 01 вересня 2020 року відповідно до Акта приймання - передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього Договору. В Акті приймання-передачі зазначається технічний стан Об'єкта оренди, характеристика Об'єкта оренди на момент передачі його Орендарю (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.1. договору за користування Об'єктом оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю суму коштів в розмірі 5 472,00 грн. (П'ять тисяч чотириста сімдесят дві гривні 00 копійок), крім того ПДВ - 1 094,40 грн. (Одна тисяча дев'яносто чотири гривні 40 копійок), всього до сплати - 6 566,40 грн. (Шість тисяч п'ятсот шістдесят шість гривень 40 копійок), що складається з:
- щомісячної орендної плати в розмірі 4 560, 00 грн (чотири тисячі п'ятсот шістдесят гривень 00 коп), крім того ПДВ 20 % - 912, 00 грн (дев'ятсот дванадцять гривень 00 коп), всього до сплати - 5 472, 00 грн (п'ять тисяч чотириста сімдесят дві гривні 50 коп.);
- щомісячних експлуатаційних витрат (вивіз твердих побутових відходів, роботи по обслуговуванню сантехнічного устаткування, комунікацій, роботи по обслуговуванню та ремонту електричних мереж та устаткування, користування ліфтом, прибирання допоміжної площі загального користування) в розмірі - 912, 00 грн (дев'ятсот дванадцять гривень 00 коп), крім того ПДВ 20 % 182, 40 (сто вісімдесят дві гривні 40 коп, всього до сплати 1 094,50 грн. (одна тисяча дев'яносто чотири гривні 50 коп.).
Наступні орендні платежі орендар здійснює щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі рахунку Орендодавця (п. 3.7 договору).
Факт надання орендних послуг підтверджується відповідним двостороннім актом, що підписується сторонами щомісячно, в останній день місяця. В акті, зокрема, зазначається період в якому надавалися орендні послуги, а також розмір орендної плати (п. 3.8 договору).
Крім того, сторони після 20 числа поточного місяця підписують двосторонній акт щодо відшкодування орендодавцю витрат за комунальні послуги (п.3.4. Договору), що були отримані Орендарем за минулий місяць. В акті, зокрема, зазначається період за який відшкодовуються витрати за комунальні послуги, вид комунальних послуг, а також сума відшкодування, визначена відповідно до п.п. 3.4.1., 3.4.2. цього Договору (п. 3.8.1 договору).
Як встановлено п. 8.3 договору у випадку прострочення по сплаті орендних та всіх інших платежів за цим Договором Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплатити пеню в розмірі 0, 5 (Нуль цілих п'ять десятих) % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.
Договір набирає чинності з 01 вересня 2020 року і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 12.1 договору).
01.09.2020 між сторонами підписано Акт прийому - передачі за договором оренди № 272/2020 від 31.08.2020, відповідно до п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування частину нежитлового приміщення, що розміщене на четвертому поверсі, кімната №420 за адресою: Україна, 01601, місто Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, будинок 22 (літ А).
Як зазначає позивач, ним було сплачено комунальні послуги в період дії Договору оренди № 272/2020, а тому відповідач має відшкодувати вказані витрати.
До матеріалів справи позивачем додані Акти наданих послуг за період з вересня 2020 по квітень 2021, а саме:
- Акт надання послуг № 641 від 30.09.2020 року;
- Акт надання послуг № 720 від 31.10.2020 року;
- Акт надання послуг № 721 від 31.10.2020 року;
- Акт надання послуг № 860 від 30.11.2020 року;
- Акт надання послуг № 861 від 30.11.2020 року;
- Акт надання послуг № 951 від 31.12.2020 року;
- Акт надання послуг № 952 від 31.12.2020 року;
- Акт надання послуг № 56 від 31.01.2021 року;
- Акт надання послуг № 57 від 31.01.2021 року;
- Акт надання послуг № 133 від 28.02.2021 року;
- Акт надання послуг № 134 від 28.02.2021 року.
- Акт надання послуг № 213 від 31.03.2021 року.
- Акт надання послуг № 214 від 31.03.2021 року.
- Акт надання послуг № 235 від 02.04.2021 року.
Позивач, листом № 02 від 12.03.2021 року повідомив відповідача про наявність заборгованості з урахуванням березня місяця 2021 року та про припинення Договору № 272/20 від 31.08.2020 року.
Однак, як зазначає позивач, відповідач не виконав свій обов'язок за Договором оренди № 272/2020 зі сплати орендної плати та експлуатаційних витрат, а саме: сплатив орендні платежі за вказаний період лише частково, що підтверджується банківською випискою по рахунку АТ «УКРЕКСІМБАНК» від 07.09.2020 року в сумі 13 132, 80 грн, а тому станом на момент розгляду справи у відповідача наявна заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 32 832, 00 грн за період з 30.09.2020 по 02.04.2021 та 5 254, 47 грн компенсація комунальних платежів.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 024, 68 грн, 3 % річних у розмірі 206, 61 грн та інфляційні втрати у розмірі 765, 20 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Приписами ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Матеріалами справи, фактичними обставинами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору оренди № 272/2020 від 31.08.2020, за умовами якого відповідачу передано позивачем у тимчасове користування за плату орендарю частину нежитлового приміщення, що розміщене на четвертому поверсі, кімната № 420, за адресою: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 22 (Літера А)., що підтверджується актом прийому-передачі від 01.09.2020.
Позивачем стверджується факт невиконання відповідачем умов договору в частині оплати орендної плати за період з 30.09.2020 по 02.04.2021 на суму 32 832, 00 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наступні орендні платежі орендар здійснює щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі рахунку Орендодавця (п. 3.7 договору).
Як встановлено пунктом 3.8 Договору факт надання орендних послуг підтверджується відповідним двостороннім актом, що підписується сторонами щомісячно, в останній день місяця. В акті, зокрема, зазначається період в якому надавалися орендні послуги, а також розмір орендної плати.
Крім того, сторони після 20 числа поточного місяця підписують двосторонній акт щодо відшкодування орендодавцю витрат за комунальні послуги (п.3.4. Договору), що були отримані Орендарем за минулий місяць. В акті, зокрема, зазначається період за який відшкодовуються витрати за комунальні послуги, вид комунальних послуг, а також сума відшкодування, визначена відповідно до п.п. 3.4.1., 3.4.2. цього Договору (п. 3.8.1 договору).
Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. п. 3.7, 3.8.1 Договору, строк виконання спірного грошового зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за користування орендованим майном, відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з вересня 2020 по квітень 2021 року загальний розмір яких становить 38 086, 47 грн. на момент вирішення спору настав.
До матеріалів справи позивачем додано Акт звірки взаєморозрахунків за період з вересня 2020 по лютий 2021, з якого вбачається, що заборгованість відповідача станом на 28.02.2021 становить 29 583, 19 грн.
У матеріалах справи відсутні докази наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНУКА" заперечень з приводу здійсненого розрахунку орендної плати, відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за спірний період станом на дату розгляду даної справи.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати, відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг перед позивачем у розмірі 32 832, 00 грн., у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНУКА" заборгованості підлягає задоволенню у розмірі 32 832. 00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 024, 68 грн, 3 % річних у розмірі 206, 61 грн та інфляційні втрати у розмірі 765, 20 грн.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Як встановлено п. 8.3 договору у випадку прострочення по сплаті орендних та всіх інших платежів за цим Договором Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплатити пеню в розмірі 0, 5 (Нуль цілих п'ять десятих) % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 024, 68 грн. нараховану на заборгованість у розмірі 38 086, 47 грн за період 12.04.2021 по16.06.2021.
Перевіривши розрахунок пені з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування та враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку, суд, дійшов висновку про правильність обрахунку пені у розмірі 1 024, 68 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 206, 61 грн та інфляційні втрати у розмірі 765, 20 грн. нараховані на заборгованість у розмірі 38 086, 47 грн. за період 12.04.2021 по16.06.2021.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування та враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку, суд, дійшов висновку про правильність обрахунку 3% річних у розмірі 206, 61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 765, 20 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно - Центр» підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно - Центр» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онука" (вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 41, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 39794937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - Центр" (вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 22, літ. А, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 32751347) суму заборгованості у розмірі 38 086, 47 грн, з яких: 32 832 (тридцять дві тисячі вісімсот тридцять дві) грн 00 коп заборгованість з орендної плати, 5 254 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн 47 коп заборгованість по компенсації комунальних платежів; пеню у розмірі 1 024 (одна тисяча двадцять чотири) грн 68 коп, 3 % річних у розмірі 206 (двісті шість) грн. 61 коп, інфляційні втрати у розмірі 765 (сімсот шістдесят п'ять) грн 20 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 16.12.2021.
Суддя М.Є.Літвінова