ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.12.2021Справа № 910/13725/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"
про відшкодування шкоди 6582,65 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою суду від 26.08.2021 відкрито провадження у даній справі за вказаними позовними вимогами, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).
Ухвалою суду від 15.11.2021 відповідачу продовжено строк для подачі відзиву на позов.
Відповідачем на електронну пошту суду було направлено відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечує проти вимог позову повністю, з тих підстав, що не всі проведені роботи по відновленню пошкодженого автомобіля необхідно включати до розрахунку на відшкодування позивачу понесених ним витрат за ремонт застрахованого автомобіля, а також відповідач вважає, що наданий з позовом висновок експерта не може бути належним доказом.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
08.04.2020 між Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" та ОСОБА_1 укладено Договір страхування серії PREMIUM № 2000068 майнових інтересів власника автомобіля «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 .
06.12.2020 в місті Києві на вулиці Академіка Вільямса відбулась ДТП учасниками даної пригоди були: автомобіль «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 та автомобіль «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль), яким керував ОСОБА_1 .
По факту вказаної ДТП водіями вказаних вище транспортних засобів 06.12.2020 складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) у якому ОСОБА_2 свою вину у вчиненні ДТП визнала.
У результаті цієї пригоди був пошкоджений застрахований автомобіль.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору страхування та враховуючи, зокрема, рахунок на оплату від 15.12.2020 №DBL000002234 (26157,98 грн.) позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування загалом у сумі 23016,12 грн. на ремонтне СТО застрахованого автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням №19773 від 24.12.2020.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати у сумі 23016,12 грн.
Також позивачем на підтвердження матеріального збитку завданого застрахованому автомобілю надав висновок №07- D/87/2 від 09.04.2021 (22496,87 грн.).
Як вже було зазначано вище, ДТП яке відбулося 06.12.2020 була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).
Відповідно до п.33.2. ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (затверджено протоколом президії МТСБУ від 11.08.2011 за №274/2011).
При цьому, суд зазначає, що при розгляді справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних доказів, встановити наявність/відсутність вини в діях, в даному випадку водія «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 .
Із зазначеної інформації учасниками ДТП у європротоколі суд дійшов висновку, що водій ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 порушила п. 10.1 ПДР України чим завдала шкоди застрахованому автомобілю, крім того свою вину у вчиненні ДТП визнала, про що є відповідна відмітка у європротоколі.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 як особи, яка експлуатувала автомобіль «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 на законних підставах, була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) АР/004679207 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (ліміт відповідальності за шкоду по майну - 130000 грн., франшиза - 2600).
Отже, на відповідача полісом АР/004679207 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації водієм ОСОБА_2 автомобіля «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 на час ДТП.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про відшкодування шкоди від 11.01.2021 та останнім було прийнято рішення про відшкодування 13314,22 грн., які 27.04.2021 були перераховані на рахунок позивача.
Разом з тим, сплачених відповідачем частково коштів не достатньо для погашення збитків, які зазнав позивач у зв'язку із настанням страхового випадку, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача 6582,65 грн. (за мінусом франшизи 2600 грн.).
Відповідач заперечуючи проти вимог позову зазначає, що наданий позивачем рахунок ремонтного СТО містить в собі позиції, які жодним чином не можна включати до вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, а саме: «Мийка кузова та чищення салону після виконання робіт» вартістю 460,00 грн., «сервісна консультація біля автомобіля" вартістю 1,00 грн. та «зчитування кодів помилок електронних систем автомобіля" вартістю 1,00 грн.
З огляду на вказане вище, вартість цих робіт не була включена відповідачем до розрахунку суми належного позивачеві до виплати в порядку суброгації страхового відшкодування.
Окрім того, відповідач зазначає, що позиція «Відновлення ЛФП» вартістю 4800,00 грн. також не включалась відповідачем до розрахунку, адже на його думку вона дублює витрати з відновлення ЛФП на застрахованому автомобілі, які відображені у переліку позицій, наведених у Рахунку вище неї, а саме: позиція №1 під назвою «ОБЛИЦЮВАННЯ БАМПЕРА П ЗНЯТИ/ВСТАНОВИТИ»; позиція №15 під назвою «ОБЛИЦЮВАН БАМПЕРА П РЕМОНТУВАТИ 12/24»; позиція №18 під назвою «ОБЛИЦЮВАН БАМПЕРА П ФАРБУВАТИ СТУПІНЬ З».
Також відповідач вказує, що йому не зрозуміло який саме вид робіт включає в себе позиція №20 під назвою «Відновлення ЛФП», адже заводом-виробником така позиція із кодом та назвою роботи не передбачається.
Крім того, відповідач вважає, що долучений до справи висновок №07-D/87/2 від 09.04.2021 не можна брати до уваги як належний доказ.
При дослідженні наданого позивачем рахунку ремонтного СТО застрахованого автомобіля суд погоджується з твердження відповідача що надані послуги, які включені в рахунок: Мийка кузова та чищення салону після виконання робіт» вартістю 460,00 грн., «сервісна консультація біля автомобіля» вартістю 1,00 грн. та «зчитування кодів помилок електронних систем автомобіля» вартістю 1,00 грн. не пов'язані із завданими страховому автомобілю пошкодженнями, разом з тим, суд приймає до уваги той факт, що позивачем при здійсненні розрахунку розміру страхового відшкодування було виплачено на 3141,86 грн. менше ніж нараховано СТО.
Що ж стосується непогодження відповідача щодо наданих послуг з ремонту застрахованого автомобіля по іншим позиціям наведеним у рахунку, то відповідачем жодними доказами не спростовано, що ці послуги не стосуються отриманих застрахованим автомобілем пошкоджень, то суд зазначає наступне.
При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом застрахованого автомобіля, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як зазначалося вище, позивачем на підтвердження розміру завданих збитків до матеріалів справи додано ремонтну калькуляцію № 149231 від 06.12.2020, системи Audatex, із якої вбачається, що вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 22496,87 грн.
Судом відхиляються аргументи відповідача про те, що наданий позивачем висновок не є належним доказом на підтвердження розміру завданого збитку при настанні страхового випадку.
Системний аналіз змісту норм процесуального законодавства (зокрема положень статей 73-80, 86, 104 ГПК України) свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України (пункти 33, 34 постанови Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 917/500/18).
Враховуючи зазначене, суд визнає надані позивачем докази, зокрема, рахунок 15.12.2020 №DBL000002234 на підтвердження розміру завданих збитків за належний та допустимий, а розмір завданих збитків таким, що не спростований відповідачем, за виключенням витрат у сумі 462 грн. (мийка кузова та чищення салону після виконання робіт» вартістю 460 грн., «сервісна консультація біля автомобіля» вартістю 1 грн. та «зчитування кодів помилок електронних систем автомобіля» вартістю 1 грн.), проте суд враховує той факт, що позивачем розраховано розмір страхового відшкодування у меншій сумі ніж вказано у рахунку, а тому підстав для зменшення суми страхового відшкодування на суму 462 грн. немає.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу АР/004679207 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту відповідальності відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (130000 грн.), не більше вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля (26157,98 грн.) та виходячи з суми, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування (23016,12 грн.) суму, яку позивачем заявлено у позові з урахуванням франшизи, а отже в сумі 6582,65 грн.
З огляду на все наведене, позовні вимоги про стягнення 6582,65 грн. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування) підлягають задоволенню.
Судові витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Що ж стосується заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Звертаючисі із даним позовом позивачем було заявлено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правову допомогу у сумі 5000 грн.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позивачем витрат на професійну правову допомогу та просив суд відмовити у їх стягненні повністю, оскільки на думку відповідача заявлений позов не через порушення відповідачем прав позивача, а через помилкове трактування останнім норм чинного законодавства.
На підтвердження розміру судових витрат з надання правничої допомоги позивачем надано копії: ордеру АІ №1116322 від 01.07.2021, копію посвідчення адвоката Синюк С.Л., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Синюк С.Л., договору №1 від 02.01.2020 про надання правової допомоги, рахунок від 01.07.2021, платіжне доручення №11406 від 01.07.2021, детальний опис робіт виконанних послуг до договору від 29.07.2021 з якого вбачається, що адвокатом Синюк С.Л. було надано позивачу правову допомогу на суму 5000 грн.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн., стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, з огляду на що, суд зменшує суму витрат на правову допомогу до 2500 грн.
Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (м. Київ, вул. Фізкультури, 30; ідентифікаційний код 31681672) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" (м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 6582 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 65 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору та 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків