номер провадження справи 28/144/21
17.12.2021 Справа № 908/2857/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:
за позовом Державного підприємства “Київський бронетанковий завод” (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ЛЕКО ЛТД” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11-А)
про стягнення грошових коштів,
До Господарського суду Запорізької області звернулося державне підприємство “Київський бронетанковий завод” з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ЛЕКО ЛТД” та стягнення 296.603,81 грн., з яких 236.904,00 грн. заборгованість, 43.116,53 грн. пеня та 16.583,28 грн. штраф.
В обґрунтування підстави для звернення з позовом до суду позивач зазначив невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки та передачі у власність паливо мастильної продукції на суму 296603,81 грн. У зв'язку з порушенням зобов'язань щодо поставки товару, позивач, враховуючи умови п. 8.1 договору та приписи діючого законодавства, нарахував до стягнення пеню за період прострочення з 25.10.2019 по 23.04.2020 у розмірі 43.116,53 грн. та 7% штрафу у розмірі 16.583,28 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 06.10.2021 позовну заяву державного підприємства “Київський бронетанковий завод” залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.
23.10.2021 (в установлений законом строк) суду надані докази усунення позивачем недоліків.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2857/21, присвоєно справі номер провадження 28/144/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 25.11.2021.
Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛЕКО ЛТД» є: 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 11-А.
Ухвала суду від 25.10.2021 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові. Разом з тим, ухвала суду була повернута до суду у зв'язку з закінченням строку зберігання, про що працівниками Укрпошти здійснено відповідне позначення на конверті “за закінченням терміну зберігання”.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, строки вчинення відповідних дій.
Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі № 908/2857/21 від 25.10.2021 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі. Відповідач не скористався наданим законом правом на подання письмового відзиву до суду із зазначенням своєї правової позиції щодо заявленого позивачем позову. Будь-яких заперечень, письмових пояснень з боку відповідача до суду не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
В пункті 3 ухвали суду від 25.10.2021 зазначено, що розгляд справи по суті буде розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, тобто з 24.11.2021.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 24.12.2021.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 17.12.2021, оскільки матеріали справи достатні для прийняття рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» (покупець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛЕКО ЛТД» (постачальник, відповідач у справі) 30.09.2019 уклали договір постачання № 988 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується здійснювати поставку паливо мастильної продукції на умовах DDP (м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 34-А) відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 р.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що відвантаження товару проводиться в 3 денний строк з дня відправлення заявки покупцем, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної. На отриманий товар покупець повинен видати постачальнику довіреність.
Сума даного договору зазначається у рахунках-фактурах або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною Даного договору. Ціна, вартість та загальна сума даного договору можуть бути змінені за погодженням сторін. Кожний випадок зміни повинен бути погоджений з покупцем шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного договору. При виявленні неконкурентноспроможності за цінами або якістю товару покупець залишає за собою право частково, або цілком відмовитись від товару, що постачається згідно даного договору (розділ 4 договору).
Згідно з п. 5.1 договору оплата товару виконується шляхом попередньої оплати, відповідно до рахунку-фактури.
Пунктом 12.1 договору встановлено, що цей договір вступає в силу з часу його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.
У випадку, якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про розірвання договору, його строк продовжується на кожен наступний рік на тих самих умовах (п. 12.1 договору).
Як свідчать матеріали справи, відповідно до специфікації від 01.10.2019 додаток до договору №1 постачальник повинен поставити покупцю товар, а саме: паливні скетч-карти «Авіас» АИ 95 Energy у кількості 3500 літрів за загальною вартістю із ПДВ 73430,00 грн.; паливні скетч-карти «Авіас» АИ 92 Energy у кількості 1000 літрів за загальною вартістю із ПДВ 20140,00 грн.; паливні скетч-карти «Авіас» ДТ Energy у кількості 5000 літрів за загальною вартістю із ПДВ 103850,00 грн.
На виконання п. 5.1 договору, Державне підприємство “Київський бронетанковий завод” здійснило попередню оплату вказаного товару, що підтверджується платіжним дорученням від 09.10.2019 №341 в сумі 236904,00 грн.
Позивач звертався на адресу відповідача із заявкою від 22.10.2019 вих.№2799/87 про поставку товару за оплаченим рахунком №1679 від 30.09.2019, що відповідає договору поставки № 988 від 30.09.2019 на суму 236904,00 грн.
Відповідач листом від 22.10.2019 вих. №271395 приносив вибачення за несвоєчасну доставку товару, у зв'язку із затримкою видачі талонів центром (АВІС) та гарантував видачу талонів згідно до заявки у термін строком до 25.10.2019 включно.
Позивач звертався до відповідача із претензією за вих. №2674/81 від 03.12.2020, де зазначив, що після попередньої оплати товару, відповідачем не поставлено товар позивачу, а тому просить відповідача повернути перераховані кошти на користь відповідача в розмірі 236904,00 грн., а також позивач вимагає у відповідача сплатити на користь позивача пеню, відповідно до п. 8.2 договору.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 988 від 30.09.2019 стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов'язань щодо оплати товару в рамках договору поставки № 988 від 30.09.2019.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо поставки оплаченого товару, не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 296603,81 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.
За порушення відповідачем строків поставки товару позивачу, враховуючи положення п. 8.2 договору, позивач просив стягнути 43116,53 грн. пені за період прострочення з 25.10.2019 по 23.04.2020, а також просить стягнути штраф у розмірі 7% у сумі 16583,28 грн.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі прострочення термінів поставки партії товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення поставки від загальної суми заявленої партії товару, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості партії товару, яка була поставлена з порушенням термінів.
Як зазначалося вище умовами розділу 5 договору, оплата товару по даному договору здійснюється покупцем, шляхом попередньої оплати, відповідно до рахунку-фактури. Датою оплати вважається дати списання грошових коштів з поточного рахунку покупця за банківськими реквізитами постачальника. Умови оплати можуть бути змінені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Оплата товару позивачем була здійснена 09.10.2019, проте передавання товару відповідачем не здійснено.
Відповідно до наданих позивачем доказів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки сплаченого товару доведений.
Приймаючи до уваги наведений вище розділ 5 договору, суд дійшов висновку про правомірність визначення позивачем оплати товару здійсненого позивачем 09.10.2019.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені за період прострочення з 25.10.2019 по 23.04.2020 у розмірі 43116,53 грн. є правильним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 43116,53 грн., штраф 7% річних у розмірі 16583,28 грн. судом задовольняється.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Виходячи з положень наведених статей, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів виконання зобов'язань щодо поставки товару в рамках договору поставки № 988 від 30.09.2019 суду не надав. Викладені у позові обставини не спростовував.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4449,07 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛЕКО ЛТД» про стягнення 296603,81 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛЕКО ЛТД» (69035, місто Запоріжжя, Запорізька область, проспект Маяковського, будинок 11-А, ідентифікаційний код 42716796) на користь Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, 34-А, ідентифікаційний код 14302667) 236904,00 грн. (двісті тридцять шість тисяч дев'ятсот чотири грн. 00 коп.) основного боргу, 43116,53 грн. (сорок три тисячі сто шістнадцять грн. 53 коп.) пені, 16583,28 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три грн. 28 коп.) штраф 7% річних, 4449,07 грн. (чотири тисячі чотириста сорок дев'ять грн. 07 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 грудня 2021 року.
Суддя О.В. Федорова