Справа № 699/1211/21
Номер провадження 2-з/699/19/21
про забезпечення позову
16.12.2021 м. Корсунь-Шевченківський
Суддя Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області Літвінова Г.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову
до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування вимог заявник посилається на те, що ним пред'явлено позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса від 30.09.2021 № 30909 таким, що не підлягає виконанню. Так, 06.10.2021 щодо заявника приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко Аллою Вікторівною відкрито виконавче провадження № 67055564 на підставі виконавчого напису від 30.09.2021 № 30909, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором № 200271737 у сумі 86666,48 грн.
Постановою приватного виконавця від 06.10.2021 накладено арешт на кошти боржника.
ОСОБА_1 вважає виконавчий напис щодо нього таким, що вчинений з грубим порушенням норм чинного законодавства.
Необхідність забезпечення позову обґрунтовує ризиком стягнення з нього приватним виконавцем грошових коштів та іншого майна ще до винесення рішення судом за основним позовом.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до суду з цією заявою та просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню № 67055564 щодо звернення стягнення на підставі виконавчого напису від 30.09.2021 № 30909.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Літвіновій Г.М.
Дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Так, за приписами ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов, серед іншого, забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 цієї статті ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та ухвалюючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до пунктів 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Ураховуючи предмет позову по справі (визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, наявність зв'язку між заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів заявника, суд вважає за можливе зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 67055564 за виконавчим написом від 30.09.2021 № 30909, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з заявника коштів у сумі 86666,48 грн.
Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259-261 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 67055564 за виконавчим написом від 30.09.2021 № 30909, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про стягнення із ОСОБА_1 коштів у сумі 86666,48 грн.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову складає три роки.
Ухвалу набирає законної сили після її підписання суддею, проте може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено 16.12.2021.
СуддяЛітвінова Г. М.