Справа № 569/2283/21
1-кп/569/903/21
16 грудня 2021 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №12020180010004369 від 07.12.2020 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч.3 ст.185 КК України, -
В судовому засіданні прокурор подала письмове клопотання у якому просить суд, продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід - у виді тримання під вартою, покликаючись на те, що ризики, які виправдовують тримання останнього під вартою, не зменшилися і уникнути їх шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо, а тому просить клопотання задоволити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обставини, зазначені при обранні запобіжного заходу, продовжують існувати і на даний час, ризики, які мали місце на час обрання строку тримання під вартою обвинуваченого, не зменшилися, залишаються реальними та триваючими.
Так, 26.02.2021 ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому в АДРЕСА_1 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який в подальшому неодноразово продовжувався судом та закінчується 20.12.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувальною акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк,щоне може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особистості підозрюваного і його поведінки.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги позицію учасників судового провадження, зокрема думку прокурора та пояснення обвинуваченого, суд вважає доцільним продовження раніше обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, відповідно до положень ст.ст. 183, 197 КПК України із урахуванням зазначених в ухвалі суду ризиків та підстав обрання такого запобіжного заходу, які на теперішній час фактично не відпали і не змінились.
На даний час кримінальне провадження не розглянуте, а тому обвинувачений може впливати на свідків та потерпілих, які ще не допитані в судовому засіданні та є його знайомими, з метою зміни ними показань. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років, а тому може ухились від суду з метою уникнення покарання. Також останній раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, і має незняті судимості, і знову підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, у тому числі і корислих злочинів проти власності. Перебуваючи на запобіжному заході не пов"язаному з тримання під вартою, обвинувачений неодноразово продовжував займатись злочинною діяльністю, і це свідчить про те, що він перебуваючи на волі може продовжувати і далі займатися злочинною діяльністю, оскільки належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення та перевиховання не став.
Таким чином, суд погоджується із думкою прокурора в тій частині, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання піж вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, вважаю за необхідне визначити розмір застави - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 179, 181, 193-194, 205, 309, 331, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому в АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з 16.12.2021 по 13.01.2022 з визначенням розміру застави та покладення обов"язків в разі її внесення, визначених ухвалою суду від 22.04.2021.
Встановити строк дії ухвали та термін дії обов"язків по 13.01.2022.
Ухвалу суду від 21.10.2021 вважати такою, що втратила чинність з момету постановлення даної ухвали.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати для виконання начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1