Справа № 548/2197/21
Провадження № 2/548/705/21
03.12.2021 р. Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Старокожко В.П.,
за участю секретаря судових засідань - Комаренко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, що стягуються на неповнолітню дитину,
встановив :
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Павелко Р.С. в інтересах свого повірителя звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з вищевказаним позовом.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що він (позивач) згідно рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 01.11.2006 року, справа № 2-536 зобо'язаний сплачувати аліменти на користь рапоти ОСОБА_3 на утримання своєї доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 17.10.2006 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вказує, що після постановлення цього судового рішення у нього змінився сімейний стан, оскільки в 2009 та 2011 роках у нього народилося двоє дітей, а з 2019 року на них він сплачує ліменти в розмірі 1/5 частина доходу на кожну дитину, що значно погіршило його майновий стан, а тому просив задовольнити позов та стягувати із нього на користь відповідачки 1/6 частину його доходів.
В судове засідання позивач та його представник не з'явився, в поданому позові просили розглядати справи у їх відсутність.
Відповідачка про судове засідання повідомлена належним чином, подала суду відзив на позов в якому заперечувала проти позовних вимог позивача, вказавши, що розмір аліментів повинен залишитися попереднім, так як народження двох дітей та сплата позивачем на їх користь аліментів не свідчить про погіршення майнового стану позивача, зменшення розміру аліментів призведе до порушення прав її дитини на належне матеріальне забезпечення з боку батька.
Виконуючи приписи ст.ст.264, 265 ЦПК України суд зазначає таке.
Позивач та відповідач по справі є батьками ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження Серії НОМЕР_1 від 02 серпня 2005 року.
16 листопада 2019 року ОСОБА_5 змінила ім'я на ОСОБА_6 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва Серії НОМЕР_2 .
В Хорольському районному відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) з 15.11.2006 року перебуває виконавче провадження ВП № 2521417 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-536, виданого 01.11.2006 року Хорольським районним судом Полтавської області, за яким стягується з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.10.2006 року і до досягення дитиною повноліття.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі 1/5 частки від усих видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 липня 2018 року і додосягнення дітьми повноліття.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і як наслідок матеріальний стан, оскільки після стягнення аліментів на доньку ОСОБА_4 , він став сплачувати аліменти на двої інших своєї дітей.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є непрацюючим.
Докази, надані відповідачем, свідчать про те, що аліменти позивач сплачує, виходячи із розміру середньої заробітної плати для непрацюючого по Хорольському районі.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що його сімейний стан змінився, так як у нього народилося двоє дітей, на утримання яких він сплачує аліменти в розмірі 1/5 частини своїх доходів.
Разом з тим, суд враховує, що ні перша, ні двоє інших дітей із позивачем не проживають.
Таким чином, суд не погоджується із твердженям позивача та його представника, що в позивача змінився сімейний стан.
При цьому на двох дітей за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2019 року позивач сплачує 1/5 частину своїх доходів.
Позивач не надав суду доказів погіршення свого майнового стану, чи перебування ні його утриманні інших утриманців, що могло б свідчити про надмірність фінансових витрат позивача.
Суд зазначає, що утримання неповнолітніх дітей є обов'язком батьків незалежно від того проживають вони з дітьми чи ні. Виконання цього обов'язку може здійснюватися як у примусовому порядку (шляхом стягнення аліментів), так і у добровільному порядку.
Позивач виконує такий обов'язок шляхом примусового стягнення аліментів за рішенням суду у розмірі 1/4 на доньку від першого шлюбу. Двох інших дочок він також утримує шляхом примусового стягення з нього аліментів.
Разом з тим, позивач сплачує на утримання ОСОБА_6 1/4 частину своїх доходів, а на двох інших дітей Платону та ОСОБА_10 в розмірі 1/5 частини, що в сумі становить 9/20 частки його доходів.
Таким чином розмір аліментів, що стягуються із позивача на утримання його дітей, не перевищує половини його доходів.
На переконання суду, не заслуговує на увагу твердженя позивача і його представника, що розмір аліментів для всіх дітей повинен бути однаковим, так як це не узгджується із діючими нормами СК України.
Суд враховує, що 1/5 частина доходів позивача стягується з останнього за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2019 року в зв'язку з заявленням такої вимоги позивачкою, при цьому суд при визначенні даного розміру аліментів врахував, що позивач вже сплачує аліменти на доньку ОСОБА_11 ), що випливає із відповідних мотивів вищезазначеного рішення суду.
Рівний розмір стягення аліментів на всіх дітей не буде гарантією забезпечення права дитини на належне матеріальне забезпечення з боку батьків та суперечитиме інтересам тієї дитини, відносно якої ставиться питання про зменшення розміру аліментів.
Суд констатує, що за даних умов (не створення позивачем іншої родини, проживання всіх дітей позивача, на утримання яких він сплачує аліменти, окремо від останнього) основною умовою зменшення розміру стягнення аліментів було б доведення позивачем погіршення свого матеріального стану. За відсутності доказів погіршення свого майнового підстав для зодоволення позову немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , ІПН: НОМЕР_4 )
до ОСОБА_12
( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , ІПН: НОМЕР_6 )
про зменшення розміру аліментів, що стягуються на неповнолітню дитину - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: