Справа № 545/2710/21
Провадження № 2/545/1217/21
"16" грудня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :
головуючого судді - Потетій А.Г.,
за участю секретаря - Данко А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Воронкова Олена Анатоліївна, ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Воронкова О.А., ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 76 років, помер батько позивача - ОСОБА_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент своєї смерті, ОСОБА_4 проживав разом зі своєю дружиною, матір'ю позивача, ОСОБА_2 . Від шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були народжені позивач - ОСОБА_1 та його сестра, ОСОБА_3 . Інших спадкоємців за законом першої черги чи осіб які б мали право на обов'язкову частку в спадщині після смерті мого батька не має.
За життя батька позивач брав участь у його побуті, допомагав йому та матері по господарству, проте, ніколи не обговорювали можливий майбутній розподіл спадщини. Після смерті батька, позивач допомагав в організації та проведення його поховання, оформленні документів, підтримував морально свою матір та сестру у зв'язку з втратою чоловіка та батька відповідно. Будь-яких розмов та домовленостей щодо розподілу спадщини після смерті батька в майбутньому ми з членами сім'ї не вели, оскільки для нашої сім'ї це була тяжка втрата й взагалі, говорити на теми спадщини не було бажання.
У зв'язку з сімейними обставинами та необхідністю отримання заробітку, ще весною 2020 року позивач планував поїздку до Республіки Польща з метою тимчасового працевлаштування за кордоном проте, у зв'язку з вищевказаними подіями та впровадженням карантинних заходів по боротьбі з пандемією коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19), спричиненої вірусом SARS-СоV-2, поїхати до Республіки Польща йому вдалося лише 10 серпня 2020 року, а повернутися на територію України у заплановані строки (до 10 жовтня 2020 року) не вдалося через все ті ж карантинні обмеження. Повернутися на територію України позивач зміг лише 31 жовтня 2020 року. Після повернення з Республіки Польщі позивач намагався домовитися з матір'ю та сестрою про добровільний поділ спадкового майна так як батько не залишив заповіт чи якогось іншого розпорядження. В результаті переговорів домовленостей сторони не досягли й позивач вимушений був звернутися до приватного нотаріуса Воронкової О.А. з заявою про прийняття спадщини після померлого батька. На що йому було відмовлено згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 17/02-03 від 02.08.2021 року.
З урахуванням положень ст.8 Конституції України щодо верховенства права, та збереження справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (як зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006), вважає, що його робоча поїздка до Республіки Польща та не запланована затримка з поверненням на територію України є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав, просив задовольнити.
У відповіді на відзив позивач вказує, він мав час до виїзду за кордон для звернення до нотаріуса, але до нього не звертався оскільки, по-перше, як вже ним було зазначено в позові, смерть батька була для них важкою втратою, протягом декількох місяців після смерті батька їм було психологічно важко вирішувати питання, що пов'язанні із прийняттям спадщини, тому розмов та домовленостей щодо розподілу спадщини після смерті батька ми з матір'ю та сестрою до його виїзду за кордон не вели. Він сподівався вирішити дане питання після повернення із-за кордону. По-друге, у зв'язку із запровадженням карантину з метою запобігання поширення хвороби, в період з 17.03.2020 по 21.05.2020 рік було встановлено ряд обмежень, що унеможливлювали звернення до нотаріуса, а саме: нотаріуси не здійснювали прийом відвідувачів; рух міського транспорту був повністю зупинений; були встановленні правила самоізоляції, які я, як соціально відповідальна людина, дотримувався. Так, з 17.03.2020 року набрала чинності заборона роботи суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів (до таких суб'єктів господарювання відносяться і нотаріуси). Пункт 3 ч. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2020р. №215 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України бід 11.03.2020 р. №211 передбачав заборону з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес- центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, особами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності « діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної поставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту. Строк дії карантину неодноразово продовжувався, згідно з рішеннями Кабінету Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №343 було відновлено роботу адвокатів та нотаріусів з 11 травня 2020 року. Втім, обмеження, що стосувались громадського транспорту залишались незмінними. Отже, майже 2 місяці діяльність нотаріусів була заборонена обмеженнями, які були запроваджені Кабінетом Міністрів України. Постановою від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території було заборонено здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, що в сукупності зі іншими факторами ускладнювало організаційні питання.
Лише 22 червня 2020 Україна перейшла до адаптивного карантину. Отже, враховуючи вищевикладене, до моменту виїзду за кордон позивач не звертався до нотаріусу тому що, по-перше між родичами не порушувалося питання про прийняття спадщини, а по-друге, якби і виникла необхідність звернення до нотаріуса, він не мав можливості в цей період звернутися до нотаріуса з об'єктивних, непереборних та незалежних від нього причин.
Щодо тверджень відповідачки про те, що він, перебуваючи на території республіка Польща, міг заявити своє право щодо спадщини у визначений законодавством спосіб, то хочу зазначити, що період загострення епідеміологічної ситуації у всьому світі припав саме на 2020 рік і карантинні обмеження були встановленні також і на території Польщі, майже всі державні установи не працювали, що також позбавило його можливості вчасно звернутися для прийняття спадщини через консульські установи чи дипломатичні представництва України.
Крім того, звернутись з відповідною заявою про прийняття спадщини та отримати свідоцтво про спадщину він зміг би лише за наявності оригіналу (або принаймні копії) свідоцтва про смерть батька, однак свідоцтво залишилось в Україні.
Так, згідно зі статтею 38 Закону України «Про нотаріат» до повноважень консульських установ України віднесено вчинення нотаріальних дій, в тому числі видача свідоцтва про спадщину та засвідчення справжності підпису на документах.
Відповідно до пункту 1.2 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій у дипломатичних представництвах та консульських установах України вчинення нотаріальних дій покладається на посадових осіб, які працюють у дипломатичних представництвах та консульських установах України.
Згідно з положеннями статті 44 Консульського статуту України нотаріальні дії в консульській установі вчиняє консул.
Таким чином, порядок вчинення нотаріальних дій консулом є подібним до порядку їх вчинення нотаріусом, оскільки процедура вчинення нотаріальної дії завжди походить від процесу здійснення саме нотаріальної діяльності, а відтак сама процедура вчинення нотаріальної дії є єдиною і не змінюється залежно від суб'єкта її вчинення.
Згідно п 1.2. глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» Затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «При зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть.
Відповідно п. 3.11.11. «Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України» №142/5/310 від 27.12.2004 на яке посилається у відзиві Відповідачка, Консул при видачі свідоцтва про право на спадщину перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, наявність заповіту (через Міністерство закордонних справ України) за даними Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи. Факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються документом про смерть.
Отже, вважає, що його перебування за кордоном, вимушена затримка з поверненням в Україну та вищевикладені обставини в сукупності є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.
Щодо нібито наявної домовленості про те, що все спадкове майно повинно перейти до Відповідачки, то дане твердження не відповідає дійсності, оскільки розмов про спадщину між ним та його родичами не було. Про те, що мати одноосібно претендувала на спадкове майно він дізнався лише коли нотаріус викликав його для написання заяви про відмову від спадщини та з відзиву відповідачки. Всі ці питання з ним ніхто не узгоджував, відмовлятися від спадщини на користь матері він не збирався і попередніх домовленостей про це не було.
В судове засідання відповідачка та її представник - адвокат Шквир С.В. не з'явились, від представника відповідачки до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У відзиві на позов представник відповідача прохав відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що 21 квітня 2020 року, а не 22 квітня 2020 року, як зазначає у позовній заяві позивач, помер ОСОБА_4 (надалі за текстом - Спадкодавець), в зв'язку з чим відкрилась спадщина до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкова справа після померлого ОСОБА_4 заведена 08 жовтня 2020 р., приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Воронковою О.А., за № 38/2020, за заявою відповідача, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 61985601 від 08.10.2020 року.
За загальним правилом положення про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною першої статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Положеннями частини першої статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61- 10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
В своїй позовній заяві позивач обґрунтовує неможливість своєчасного прийняття спадщини тим фактом, що він перебував за кордом, тобто в Республіці Польща, куди виїхав начебто з метою заробітку та не міг вчасно звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Відповідач з даними твердженнями позивача категорично не згоден з огляду на наступне:
По перше.
За приписами частини другої статті 1220 ЦК України, часом викриття спадщини є день смерті особи. Відповідно до свідоцтва про смерть Спадкодавця серії НОМЕР_1 від 22.04.2020 р. останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , натомість позивач виїхав за кордон.
10.08.2020 р. фактично через чотири місяці з дня відкриття спадщини. Отже, позивач мав достатньо часу будучи на території України для вжиття відповідних дій/заходів по прийняттю спадщини.
По друге.
Факт перебування позивача в Республіці Польща сам по собі не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою, як передбачено підпунктом 2.1. пункту 2 глави 10 розділу II Наказу Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
Крім того, відповідно до частини шостої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.
Згідно зі статтею 38 цього ж закону, на консульські установи України, серед іншого, також покладений обов'язок видавати свідоцтва про право на спадщину.
Механізм подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України врегульований Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310 «Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України».
За зверненням громадянина України консул вчиняє зокрема такі види нотаріальних дій як: видача свідоцтва про право на спадщину та засвідчення вірності підпису на документах.
Таким чином, громадянам України немає необхідності виїжджати з країни свого перебування чи постійного проживання та повертатися в Україну для прийняття спадщини.
Отже, Позивач міг заявити своє право щодо спадщини в один із визначених законодавством способів будучи на території республіки Польщі.
Хочу звернути увагу суду, що доказів неможливості з'явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надав.
По третє.
Досить дивним є твердження позивача про відсутність домовленостей між останнім, відповідачем та ОСОБА_3 щодо прийняття спадщини, адже насправді така домовленість була, та відповідно цієї домовленості все майно, що передавалось у спадок повинно було перейти відповідачу, на підтвердження чого ОСОБА_3 подала відповідну заяву про відмову від прийняття всієї спадщини на користь відповідача (дружини Спадкодавця), яка фактично її прийняла адже проживала разом з Спадкодавцем (спадкова справа за заявою Відповідача заведена 08.10.2020 року, приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Воронковою О.А. за № 38/2020). Зі свого боку позивач повинен був вчинити на користь відповідача ті ж самі дії, що ОСОБА_3 (донька спадкодавця), однак вочевидь не дотримався своїх слів та домовленостей.
Третя особа: Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Воронкова О.А. в судове засідання не з'явилася, надавши заяву про розгляд справи без її участі, при вирішенні спору поклалась на розсуд суду.
Третя особа: ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті у відсутності не з'явившихся сторін по наявним матеріалам справи та за наявності від них відповідних заяв.
Суд, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 76 років, помер батько позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданим 22.04.2020 року, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент своєї смерті, ОСОБА_4 проживав разом зі своєю дружиною, матір'ю позивача, ОСОБА_2 . Від шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були народжені позивач - ОСОБА_1 та його сестра- ОСОБА_3 , яка подала заяву про відмову від спадщини на користь відповідачки. Інших спадкоємців за законом першої черги чи осіб які б мали право на обов'язкову частку в спадщині після смерті мого батька не має.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття, спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Позивач звернувся до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, з проханням оформити прийняття спадщини після померлого батька.
Постановою приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Воронкової О.А. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 171/02-31 від 02.08.2021 року, у зв'язку з пропущеним терміном для прийняття спадщини.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив про те, що встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України строк для звернення із заявою про прийняття спадщини ним був пропущений з поважних причин у зв'язку з тим, що у зв'язку із запровадженням карантину з метою запобігання поширення хвороби, в період з 17.03.2020 по 21.05.2020 рік було встановлено ряд обмежень, що унеможливлювали звернення до нотаріуса, а саме: нотаріуси не здійснювали прийом відвідувачів; рух міського транспорту був повністю зупинений; були встановленні правила самоізоляції, які я, як соціально відповідальна людина, дотримувався. Так, з 17.03.2020 року набрала чинності заборона роботи суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів (до таких суб'єктів господарювання відносяться і нотаріуси). Пункт 3 ч. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 р. № 215 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України бід 11.03.2020 р. № 211 передбачав заборону з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес- центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, особами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності « діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної поставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту. Строк дії карантину неодноразово продовжувався, згідно з рішеннями Кабінету Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №343 було відновлено роботу адвокатів та нотаріусів з 11 травня 2020 року. Втім, обмеження, що стосувались громадського транспорту залишались незмінними. Отже, майже 2 місяці діяльність нотаріусів була заборонена обмеженнями, які були запроваджені Кабінетом Міністрів України. Постановою від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території було заборонено здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, що в сукупності зі іншими факторами ускладнювало організаційні питання.
У зв'язку з впровадженням карантинних заходів по боротьбі з пандемією коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19), спричиненої вірусом SARS-СоV-2, поїхати до Республіки Польща позивачу вдалося лише 10 серпня 2020 року, а повернутися на територію України у заплановані строки (до 10 жовтня 2020 року) не вдалося через карантинні обмеження. Повернутися на територію України позивач зміг лише 31 жовтня 2020 року.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наведені позивачем причини є об'єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Наведене свідчить, що встановлений статтею 1270 ЦК України строк на прийняття спадщини позивачем пропущений з поважних причин.
На підставі викладеного суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.
Витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 30, 78-80, 141, 258 - 268, 280-283, 284, 352 ЦПК України, ст. ст. 11, 15-16, 328, 346, 355-357, 370, 1268,1270 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька- ОСОБА_4 , протягом двох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Суддя: А.Г. Потетій