Справа №760/14099/18 2/760/3278/21
01 грудня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Усатової І.А.,
при секретарі Омелько Г.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності у порядку спадкування за законом, витребування майна, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просить суд:
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 , із площею 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, укладений між ОСОБА_5 , від імені якого діяла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 10.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В. за реєстром № 329;
визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку під номером АДРЕСА_1 , із площею 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва у порядку спадкування за законом;
витребувати у ОСОБА_4 земельну ділянку під номером АДРЕСА_1 , із площею 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 26.05.1996 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюб зроблено запис №208, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_1 від 26.05.1996.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що 03.02.2014 складено відповідний актовий запис за номером 90, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке було видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області.
Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина. У 2014 році приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Варавою Н.П. було заведено спадкову справу №53/2014. Спадкоємцями ОСОБА_5 є його жінка, позивач, дочка спадкодавця ОСОБА_7 , та син спадкодавця ОСОБА_8 . Проте, у зв'язку із відмовою від прийняття спадщини дочки спадкодавця ОСОБА_7 та сина спадкодавця ОСОБА_8 , єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є його дружина - позивач, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Варавою Н.П. 10.09.2014, зареєстроване в реєстрі за №1442.
Разом з тим, позивачу стало відомо про те, що за життя її чоловіку, ОСОБА_5 , на праві власності належала земельна ділянка під номером АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки становить 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва (надалі «Земельна ділянка»).
Проте, позивач дізналась, що 10.02.2015 ОСОБА_2 , відповідач-1, діючи на підставі довіреності виданої від імені померлого ОСОБА_5 , номер бланку ВЕВ №669486 , виданої 19.09.2006 та посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смагій Г.М., за реєстровим №1655, уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки з громадянином України ОСОБА_3 , відповідач-2, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В. за реєстровим №329. На підставі зазначеного договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_3 .
Також, позивачу стало відомо, що у подальшому, 23.02.2015 ОСОБА_3 відчужив зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком Віталієм Вікторовичем, зареєстровано в реєстрі за № 467. На підставі зазначеного договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_4 .
Позивач зазначає, що на момент укладення першого договору купівлі-продажу земельної ділянки представником ОСОБА_2 від імені ОСОБА_5 із ОСОБА_3 10.02.2015, ОСОБА_2 не мала повноважень на здійснення представництва у зв'язку із їх припиненням із смертю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте, станом на день подання позовної заяви вона не може зареєструвати своє право власності у порядку спадкування за законом на земельну ділянку оскільки зазначена земельна ділянка безпідставно вибула із її володіння.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, вважає, що дії ОСОБА_9 , відповідача-1, щодо відчуження земельної ділянки під номером АДРЕСА_1 , із площею 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва у порядку спадкування за законом від імені ОСОБА_5 є протиправними, договір купівлі-продажу земельно ділянки укладений із ОСОБА_3 слід визнати недійсним, а земельну ділянку слід витребувати у її власність.
На підставі викладеного, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11.07.2018 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.07.2018 заяву представника ОСОБА_10 - ОСОБА_11 про забезпечення позову задоволено накладено арешт на земельну ділянку номер АДРЕСА_1 , із площею 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва .
13.03.2019 представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Жуковський О.В., отримав позовну заяву із додатками, про що надав розписку (а.с.87)
13.03.2019 Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Судом витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазурчука В.В. належним чином завірену копію договору купівлі-продажу земельної ділянки під номером АДРЕСА_1 , із площею 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, укладеного між ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 , посвідчений 10.02.2015 за реєстром № 329 та копії документів, що були подані нотаріусу при вчиненні цього правочину. Також судом витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Авдієнка В.В. належним чином завірену копію договору купівлі-продажу земельної ділянки під номером АДРЕСА_1 , із площею 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого 23.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко Віталієм Вікторовичем за реєстром № 467 та копії документів, що були подані нотаріусу при вчиненні цього правочину.
15.05.2019 на адресу суду надійшов лист від Авдієнка В.В. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу та надано належним чином завірену копію договору купівлі-продажу земельної ділянки під номером АДРЕСА_1 , із площею 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого 23.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком Віталієм Вікторовичем за реєстровим № 467 та копії документів, які були надані при вчиненні цього правочину на 41 аркуші.
У зв'язку із неотриманням витребуваних документів від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазурчука В.В. ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.01.2020 було направлено запит до Київського Державного нотаріального архіву щодо надання належним чином засвідченої копії договору купівлі-продажу земельної ділянки під номером АДРЕСА_1 , із площею 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, укладеного між ОСОБА_5 , від імені якого діяла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 10.02.2015 за реєстровим № 329 та копії документів, що були подані нотаріусу при вчиненні цього правочину.
02.06.2020 на адресу суду надійшов лист від Київського державного нотаріального архіву від 20.05.2021 №1496/01-21 та повідомлено, що 12 листопада 2015 року, на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва по справі №760/18998/15-к від 23.10.2015 було проведено вилучення оригіналу договору посвідченого ПН КМНО Мазурчуком В.В. від 10.02.2015 за реєстровим №329 та всіх документів, на підставі яких він був посвідчений, слідчим СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві Леженко Євгенієм Костянтиновичем.
31.05.2021 ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва було витребувано від Солом'янського РУ ГУ МВС України копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В. від 10.02.2015, за реєстровим №329 та всіх документів, на підставі яких він був посвідчений (в т.ч. копія довіреності на бланку ВЕВ№669486, виданої 19.09.2006, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смалій Г.М., за реєстровим номером 1655), які були вилучені у Київського державного нотаріального архіву Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 12.11.2015 на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва по справі №760/18998/15-к від 23.10.2015 в рамках досудового розслідування №1201500090000509 від 20.01.2015.
06.07.2021 на адресу суду надійшов лист від Солом'янського ГУНП в м. Києві відповідно до якого були надані належним чином засвідчені копії договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В. від 10.02.2015, за реєстровим №329 та всіх документів, на підставі яких він був посвідчений (в т.ч. копія довіреності на бланку ВЕВ№669486, виданої 19.09.2006, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смагій Г.М., за реєстровим номером 1655).
16.09.2021 Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання призначене на 16.09.2021 не з'явилась, повідомлялась належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у судове засідання призначене на 01.12.2021 також не з'явилась, повідомлялась належним чином рекомендованим листом із повідомленням за адресою, зазначеною у позовній заяві, що відповідає адресі її місця проживання, проте конверт із поштовим направленням повернувся на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Причини неявки у судове засідання не повідомила, відзив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності суду не надала.
Відповідач ОСОБА_3 у судові засідання призначені на 16.09.2021, 01.12.2021 не з'явився, повідомлявся належним чином, рекомендованим листом із повідомленням за адресою, зазначеною у позовній заяві, що відповідає адресі його місця проживання, проте конверт із поштовим направленням повернувся на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Причини неявки у судове засідання не повідомив, відзив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Відповідач ОСОБА_4 у судові засідання призначені на 16.09.2021, 01.12.2021 не з'явився, повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Причини неявки у судове засідання не повідомив, відзив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з викладеним суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.
18.12.2008 року Київською міською радою прийнято рішення №922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах м. Києва» відповідно до п. 104 додатку 1 якого ОСОБА_5 було передано у приватну власність земельну ділянку під номером АДРЕСА_1 , із площею 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_5 було видано державний акт серії ЯЖ №905315 та зареєстроване право власності.
26.05.1996 позивач, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюб зроблено запис №208, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_1 від 26.05.1996 (а.с. 15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що 03.02.2014 складено відповідний актовий запис за номером 90, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке було видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області (а.с. 16).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина та 2014 році приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Варавою Н.П. було заведено спадкову справу №53/2014. Спадкоємцями ОСОБА_5 були його жінка -позивач по справі, дочка спадкодавця - ОСОБА_7 та син спадкодавця - ОСОБА_8 . Проте, у зв'язку із відмовою від прийняття спадщини дочки спадкодавця - ОСОБА_7 та сина спадкодавця - ОСОБА_8 , єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є його дружина - позивач. Зазначене підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Варавою Н.П. 10.09.2014, зареєстроване в реєстрі за №1442 (а.с. 17).
10.02.2015 ОСОБА_2 , відповідач-1, діючи на підставі довіреності виданої від імені померлого ОСОБА_5 , номер бланку НОМЕР_3 , виданої 19.09.2006 та посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смалій Г.М., за реєстровим №1655, уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки від імені ОСОБА_5 з громадянином України ОСОБА_3 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В. за реєстровим №329 (а.с. 109). Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 .
23.02.2015 ОСОБА_3 уклав договір купівлі продажу земельної ділянки із громадянином України ОСОБА_4 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В., за реєстровим №467 (а.с. 104). Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 .
Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , у передбаченому законодавством порядку.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Оскільки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то земельна ділянка по справі увійшла до складу його спадщини, яку одноосібно прийняла позивач. Отже, зазначена земельна ділянка у складі спадщини належить позивачу із момент відкриття спадщини.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За змістом ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Тобто, з точки зору закону головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, і основним юридичним фактом, який суд має встановити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору.
Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Так, земельна ділянка вперше вибула із складу спадщини ОСОБА_5 10.02.2015 на підставі договору купівлі-продажу укладеного від його імені представником ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В. за реєстровим №329.
Укладаючи зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 діяла від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 19.09.2006, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смагій Г.М., за реєстровим №1655.
Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Згідно з ч.1 ст.247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 248 ЦПК України встановлено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке було видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області (а.с.16), а договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_5 від імені якого діяла ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 був укладений 10 лютого 2015 року (а.с. 109).
Тобто, на момент укладення зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки довіреність від імені ОСОБА_5 припинила свою дію.
Згідно з ч. 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За обставин смерті спадкодавця на момент укладення правочину, вимог ст.248 ЦК України, вчинений правочин не може вважатись дійсним, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Питання недійсності первісного договору та відсутності необхідності визнання недійсними наступних правочинів неодноразово було предметом розгляду як Верховного Суду України так і Верховного Суду.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18) зазначено, що слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна. Так, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Отже, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.
До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться усі випадки, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц, провадження № 14-208цс18, Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно п. а) ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.
На підставі вище викладеного суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 12.07.2021.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи та прийшовши до висновку, що у позивача порушене суб'єктивне матеріальне право, на захист якого подано позов, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені.
Керуючись ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 142 - 144 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 216, 248, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 158, 209-211, 223, 280, 281, 282 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 , із площею 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, укладений між ОСОБА_5 від імені якого діяла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 10.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В. за реєстром № 329.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , із площею 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва в порядку спадкування.
Витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку АДРЕСА_1 , із площею 0,0924 га, кадастровий номер 8000000000:72:302:0020, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.07.2018.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 114,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання в повному обсязі.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
Якщо після набрання заочним рішенням суду законної сили зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Суддя І.А. Усатова