Справа № 296/6192/21
2/296/2998/21
"02" грудня 2021 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 18.07.2011 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальнику було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, унаслідок чого станом на 14 червня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 30038,62 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 26254,27 грн., в.т.ч.: 26254,27 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита та 3784,35 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 18.07.2011 року.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 22.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання (а.с.67).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, згідно поданих клопотань не заперечував проти ухвалення заочного рішення, просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відсутність представника позивача (а.с.2,3).
Відповідач відзив на позов до суду не надав, копія ухвали про відкриття провадження від 22.07.2021 разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с. 68,73,74).
Крім того, відповідача повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке оприлюднено 28.09.2021 (а.с.71,72).
У судове засідання 28.09.2021 та 02.12.2021 відповідач не з'явився.
Таким чином відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно ч.1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 18 липня 2011 року між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредитні кошти в межах визначеного ліміту, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку.
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті https://privatbank.ua.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14 червня 2021 року становить 30038,62 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 26254,27 грн., в.т.ч.: 26254,27 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита та 3784,35 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ “Приватбанк”).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві відповідача від 18.07.2011 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредита, в.т.ч. заборгованість за поточним та простроченим тілом кредита, заборгованість за відсотками, штрафи (фіксована та процентна складова).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.07.2011 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та Правил, не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг "ПриватБанку", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Саме такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосування норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Отже, врахувавши висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно здійснювалися нарахування відсотків на виконання умов кредитного договору.
Крім того, виходячи з таких правових висновків Великої Палати Верховного Суду, суд не погоджується щодо заявленої до стягнення суми боргу по тілу кредиту.
Як вказувалося вище, банком було надано розрахунок, згідно якого заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 14.06.2021 року становить 30038,62 грн. і включає в себе заборгованість за простроченим тілом кредиту - 26254,27 грн.
Проте, з розрахунку за період з 01.09.19 по 01.09.20 (а.с. 13-14) вбачається, що вказана заборгованість по тілу кредиту окрім безпосередньо витрачених відповідачем сум позики (стовпчик №3 розрахунку), формувалася також шляхом погашення за рахунок кредитних коштів (стовпчик №4 розрахунку) нарахованих банком щомісячних відсотків, що призводило до збільшення заборгованості по тілу кредиту на таку суму відсотків, що відповідно збільшувало базу нарахування самих відсотків та інших платежів в подальшому.
Суд бере до уваги виписку по рахунку, яка має статус первинного документа, з якої вбачається, що банком самостійно здійснювалося списання нарахованих відсотків, без зазначення цього в договорі.
Незважаючи на те, що відповідачем проводилось погашення боргу, в т.ч. нарахованих відсотків та тіла кредиту, суд не вбачає підстав для зарахування сплачених коштів в рахунок погашення тіла кредиту, оскільки такий спосіб не відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 04.12.2019 року (справа №357/4626/17) про те, що сплачені відповідачем кошти можуть вважатися такими, що сплачені на погашення тіла кредиту, лише за умови наявності доказів, які б свідчили про обґрунтованість зарахування таких сум за заявою сторони саме на погашення тіла кредиту, чи на наявність таких узгоджених сторонами умов укладеного кредитного договору, оскільки зарахування зустрічних вимог згідно частини другої статті 601 ЦК України може здійснюватись лише за заявою однієї із сторін.
Разом з тим, оскільки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 вказується про необґрунтованість нарахування відсотків у разі відсутності умов договору щодо цього, зважаючи на недоведеність існування погоджених між сторонами умов договору про можливість стягнення сум нарахованих відсотків самим банком за рахунок тіла кредиту, суд вважає, що позивачем необґрунтовано включено до тіла кредиту 10772,68 грн., які сформовані за період з 01.09.2019 по 01.09.2020, а тому в цій частині слід відмовити за недоведеністю обґрунтованості позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15481,59 грн.: (26254,27 грн. - 10772,68 грн. = 15481,59 грн.).
При цьому суд зазначає, що ним не здійснюється зарахування уже сплачених відповідачем коштів на погашення боргу, в т.ч. по нарахованим процентам.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1169,93 грн.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-91, 258, 259, 265, 268, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.07.2011 року у розмірі 15481 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 59 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 року народження, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" суму сплаченого судового збору у розмірі 1169 (одна тисяча сто шістдесят дев'ять) грн. 93 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: АТ КБ "Приватбанк", місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуючий суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного тексту рішення: 07.12.2021.