16 грудня 2021 року м. Київ
Справа № 752/20129/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/16097/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Гринчак О.І., 22 жовтня 2021 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд за кордон,
У серпні 2021 року позивач звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просила надати громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 дозвіл на тимчасовий виїзд за межі території України громадянці України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянці України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 строком до 03 серпня 2024 року до наступних країн: Республіки Ірак, Єгипту, Туреччини, Болгарії, Хорватії, Канади, США, країн Південної, Східної та Південно-Східної Азії, країн Шенгенської угоди (повноправних членів Шенгенської зони, країн-асоційованих членів Шенгенської зони, країн-членів Європейського союзу, угода з якими ще не набула чинності, країн-членів Європейського союзу, в яких діють лише деякі Положення Шенгенської угоди, дії договору «Про скасування паспортного митного контролю між країнами Європейського союзу») з метою відпочинку та оздоровлення.
Ухвало Голосіївського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року справу було передано на розгляд за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд за кордон - повернуто позивачу.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач не виконала в повному обсязі вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунула недоліки в повному обсязі, а саме недоліки в частині визначення конкретних періодів багаторазового перебування дітей за межами України, адреси місця перебування дітей за межами України, доказів на підтвердження повернення дітей на територію України.
Не погодилась із зазначеним судовим рішенням позивач, її представником подано апеляційну скаргу, так як вважають, що ухвала суду першої інстанції є незаконною у зв'язку з невідповідністю висновків та обставин, викладених в ухвалі. Представник позивача вказує, що у ОСОБА_1 відсутні письмові звернення до відповідача відносно надання дозволу на виїзд за кордон, і позивач не посилалась на ці звернення в своєму позові. Зазначає, що доказом на підтвердження даних обставин є те, що позивач не виїжджає з дітьми за межі України, оскільки без дозволу батька не може це зробити. Стосовно аліментів позивач не зверталась до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дітей.
До органу опіки та піклування з приводу визначення місця проживання дітей позивач не зверталась, оскільки діти проживають з нею, і відповідач цього не заперечував.
Стосовно незазначення в позові конкретних періодів багаторазового перебування дітей за межами України, адрес місця перебування дітей за межами України та ненадання доказів повернення дітей на Україну зазначає, що позивач не має точних відомостей прийняття судом рішення з даного приводу та набрання ним законної сили. Позивач мала на меті відвідати країну Ірак, оскільки там проживають дідусь та бабуся дітей та звідки родом позивач. Інші країни були зазначені з метою подальших можливих подорожей позивача з дітьми з метою оздоровлення. Також позивачем було зазначено декілька країн з метою не звернення кожного разу до суду з даного приводу та понесення витрат позивачем та стресової ситуації, враховуючи погані відносини з відповідачем. Щодо підтвердження повернення на Україну дітей позивач зазначає, що авіаквитки до Республіки Ірак коштують немалих коштів і на даний час позивачу невідомо , яке суд прийме рішення, коли саме, і тому невідомо коли потрібно купувати квитки.
Зазначає, що аналіз наданих сторонами доказів здійснюється судом при вирішенні справи по суті, а не на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.
Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що подання доказів можливе і на наступних стадіях цивільного процесу.
На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що у серпні 2021 року позивач звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому просила суд надати громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 дозвіл на тимчасовий виїзд за межі території України громадянці України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянці України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 строком до 03 серпня 2024 року до наступних країн: Республіки Ірак, Єгипту, Туреччини, Болгарії, Хорватії, Канади, США, країн Південної, Східної та Південно-Східної Азії, країн Шенгенської угоди (повноправних членів Шенгенської зони, країн-асоційованих членів Шенгенської зони, країн-членів Європейського союзу, угода з якими ще не набула чинності, країн-членів Європейського союзу, в яких діють лише деякі Положення Шенгенської угоди, дії договору «Про скасування паспортного митного контролю між країнами Європейського союзу») з метою відпочинку та оздоровлення.
У переліку додатків до позовної заяви зазначались: документи про сплату судового збору; копія паспорту позивача;копія паспорту відповідача; копія свідоцтва про шлюб між позивачем та відповідачем;копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ;копії медичних документів на доньок позивача /а.с.6-18/.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року справу було передано на розгляд за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху з підстав недодержання вимог, викладених у ст.ст.175-177, 185, 260 ЦПК України та наданий строк на усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Копію ухвали суду супровідним листом від 20 вересня 2021 року було надіслано на електронну адресу представника позивача 21 вересня 2021 року.
24 вересня 2021 року на виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року представником позивача до суду першої інстанції подано заяву про усунення недоліків. На виконання вимог ухвали суду представником позивача було зазначено, що у ОСОБА_1 відсутні письмові звернення до відповідача відносно надання дозволу на виїзд за кордон, і позивач не посилалась на ці звернення в своєму позові. Представник також зазначав, що доказом на підтвердження даних обставин є те, що позивач не виїжджає з дітьми за межі України, оскільки без дозволу батька не може це зробити. Стосовно аліментів позивач не зверталась до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дітей. До органу опіки та піклування з приводу
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд за кордон - повернуто позивачу.
Підставами повернення судом вказано те, позивач не виконала в повному обсязі вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунула недоліки в повному обсязі, а саме недоліки в частині визначення конкретних періодів багаторазового перебування дітей за межами України, адреси місця перебування дітей за межами України, доказів на підтвердження повернення дітей на територію України
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннями ст.ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.
Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.
Зокрема, згідно з п.8 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В порядку визначеному ч.ч.1-6 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).
Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві, поданій в серпні 2021 року, позивачем дійсно не зазначено конкретні періоди багаторазового перебування дітей за межами України, адреси місця перебування дітей за межами України, доказів на підтвердження повернення дітей на територію України.
Разом з цим, на виконання вимог ухвали суду від 20 вересня 2021 року, позивачем була подана заява про усунення недоліків де було зазначено, що до органу опіки та піклування з приводу визначення місця проживання дітей позивач не зверталась, оскільки діти проживають з нею, і відповідач цього не заперечував.
Стосовно не зазначення в позові конкретних періодів багаторазового перебування дітей за межами України, адрес місця перебування дітей за межами України та ненадання доказів повернення дітей на Україну зазначає, що позивач не має точних відомостей прийняття судом рішення з даного приводу та набрання ним законної сили. Позивач мала на меті відвідати країну Ірак, оскільки там проживають дідусь та бабуся дітей та звідки родом позивач. Інші країни були зазначені з метою подальших можливих подорожей позивача з дітьми з метою оздоровлення. Також позивачем було зазначено декілька країн з метою не звернення кожного разу до суду з даного приводу та понесення витрат позивачем та стресової ситуації, враховуючи погані відносини з відповідачем. Щодо підтвердження повернення на Україну дітей позивач зазначає, що авіаквитки до Республіки Ірак коштують немалих коштів і на даний час позивачу невідомо , яке суд прийме рішення, коли саме, і тому невідомо коли потрібно купувати квитки.
Однак, чинне законодавство передбачає лише зазначення у позові переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. При цьому обсяг доказів визначається сторонами у справі.
Також апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що виходячи з вимог процесуального закону, оцінка наданих позивачем доказів у справі, в тому числі з підстав їх належності, допустимості і достовірності проводиться судом за результати розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про невідповідність позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд за кордон не можна визнати обґрунтованим.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук