справа №367/3134/2020 Головуючий у І інстанції - Саранюк Л.П.
апеляційне провадження №22-ц/824/13443/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
14 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 липня 2021 року
у справі за заявою ОСОБА_2 про поворот виконання судового наказу,
встановив:
Судовим наказом Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2020 року по справі №367/3134/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 , заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 8719,10 грн. за період з 15 липня 2019 року по 01 травня 2020 року включно; 3% річних за період з 15 липня 2019 року по 01 травня 2020 року в сумі 209,26 грн., та індекс інфляції за період з 15 липня 2019 року по 01 травня 2020 року в сумі 1478,31 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір в сумі 210,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 липня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу.
Скасовано судовий наказ Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2020 року, у справі №367/3134/20 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані житлові-комунальні послуги.
У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про поворот виконання судового наказу, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 липня 2020 року судом було прийнято ухвалу про скасування судового наказу Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2020 року по справі №367/3134/20 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
При зверненні боржника до державного виконавця з метою закриття виконавчого провадження виявилось, що на виконання судового наказу, з банківського рахунку Боржника на користь Стягувача було списано грошові кошти в сумі 3792,06 грн.
Враховуючи те, що банківський рахунок Боржника на виконання Наказу було заблоковано, Боржник не мав доступу до рахунку та не отримував інформації про стан рахунку.
Документ банку про списання коштів Боржник отримав вже після прийняття Ухвали.
У зв'язку з вищевикладеним, просив суд здійснити поворот виконання судового наказу Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2021 року у справі №367/3134/20 шляхом повернення Боржнику стягнутих на виконання судового наказу на користь Заявника грошових коштів в сумі 3792,06 грн.
Покласти на Заявника обов'язок відшкодування витрат Боржника на професійну правничу допомогу в сумі 3920 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 липня 2021 року, заяву ОСОБА_2 про поворот виконання судового наказу задоволено.
Здійснено поворот виконання рішення (судового наказу) Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2020 року по цивільній справі №367/3134/20 шляхом повернення ОСОБА_2 стягнутих на виконання судового наказу на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 3792,06 грн.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3920 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона є незаконною, необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що в матеріалах справи знаходиться виписка по рахунку, з якої вбачається, що 16 липня 2020 року з рахунку ОСОБА_2 було списано 24,66 грн. та виписка по рахунку, з якої вбачається, що 16 липня 2020 року з рахунку ОСОБА_2 було списано 3767,40 грн., загальна сума списаних коштів становить 3792,06 грн., але матеріали справи не містять документального підтвердження, що 3792,06 грн були перераховані саме суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 , що свідчить про неповне з'ясування обставин справи та дослідження доказів.
Крім цього, звертає увагу і на те, що у зв'язку з неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 була позбавлена можливості заявити клопотання про відмову у задоволенні витрат на адвокатські послуги, оскільки вони є неспівмірними до суми боргу, а також ті обставини, що в наказному провадженні витрати на правову допомогу не передбачені.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні платіжні документи про оплату послуг за правову допомогу, що є підставою у відмові у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу.
Сума у розмірі 3920 грн на правову допомогу перевищує суму 3792,06 грн боргу, яка підлягає поверненню, тому вона є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Просила скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 липня 2021 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про поворот виконання.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_2 про поворот виконання судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 липня 2020 року було скасовано судовий наказ Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2020 року у справі №367/3134/20 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Разом з тим, оскільки не було вирішено питання повороту скасованого рішення (судового наказу), є усі наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 та повороту виконання рішення суду.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Колегією суддів по справі встановлено, що судовим наказом Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2020 року по справі №367/3134/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 , заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 8719,10 грн. за період з 15 липня 2019 року по 01 травня 2020 року включно; 3% річних за період з 15 липня 2019 року по 01 травня 2020 року в сумі 209,26 грн. та індекс інфляції за період з 15 липня 2019 року по 01 травня 2020 року в сумі 1478,31 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір в сумі 210,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 липня 2020 року поновлено пропущений строк для подання заяви про скасування судового наказу у справі №367/3134/20 від 09 червня 2020 року.
Заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу - задоволено.
Скасовано судовий наказ Ірпінського міського суду Київської області у справі №367/3134/20 від 09 червня 2020 року за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Разом з тим, судом не було вирішено питання про поворот виконання рішення.
Згідно з ч.9 ст.444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням.
Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.
Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року (справа №336/9595/14).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви про поворот виконання рішення (судового наказу).
Вірним є і висновок суду першої інстанції про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3920 грн., з огляду на наступне.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).
З наданих до заяви про поворот виконання наказу доказів вбачається, що 07 липня 2020 року, між адвокатом Городецькою І.О. та ОСОБА_2 був укладений договір про надання правової допомоги.
Відповідно до умов п. 4 Договору про надання правової допомоги, вартість правової допомоги адвоката складається з суми гонорару (винагороди) і суми відшкодування витрат. Гонорар становить 980 грн. без ПДВ за годину роботи. Кількість годин роботи і перелік робіт та порядок оплати правової допомоги визначається у Додатках до Договору.
21 липня 2020 року між адвокатом Городецькою І.О. та ОСОБА_2 було укладено Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 07 липня 2020 року.
Відповідно до п. 1 та 2 вказаної додаткової угоди, адвокат здійснює представництво інтересів та захисту прав клієнта в Ірпінському міському суді Київської області по справі №367/3134/20 про скасування судового наказу Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2020 року за заявою ОСОБА_1
Гонорар виплачується адвокату за реквізитами вказаними в даному додатку з урахуванням кількості витрачених годин для надання правової допомоги в наступному порядку: протягом 10 днів з дати винесення повного тексту рішення - в розмірі 100% від суми вказаної у відповідному акті приймання-передачі.
Відповідно до п.1 укладеного 24 липня 2020 року між адвокатом і клієнтом Акту приймання-передачі, адвокатом була надана правова допомога в рамках договору, а саме:
- ознайомлення з матеріалами справи - 0,5 годин роботи, що становить 490 грн.;
- підготовка стратегії по справі - 0,5 годин роботи, що становить 490 грн.;
- збір доказів по справі, аналіз судової практики - 0,5 годин роботи, що становить 490 грн.;
- підготовка заяви про скасування наказу Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2020 року - 2 години роботи, що становить 1960 грн.;
- сплата судового збору за подання заяви до суду - 0,5 годин роботи, що становить 490 грн.
Всього 3920 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Перевіряючи розмір витрат, понесених ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу адвоката Городецької І.О. в сумі 3 920 грн., колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу є співрозмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 липня 2021 року слід залишити без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 16 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба