Справа №755/1641/21 Головуючий у 1 інстанції: Чех Н.А.
Провадження №22-ц/824/11015/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
06 грудня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення штрафних санкцій,-
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до МТСБУ про стягнення штрафних санкцій, в якому просив стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 16 562 грн 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 8 355 грн 51 коп., 3% річних від простроченої суми 947 грн та витрати на судовий збір у розмірі 3 471 грн 80 коп.
У мотивування вимог посилався на те, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 червня 2016 року по справі №646/675/16-ц стягнуто з ПрАТ «СК «Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 43 654 грн 24 коп., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 16 562 грн 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 8 355 грн 51 коп., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 947 грн. та витрати на судовий збір у розмірі 3 471 грн 80 коп.
20 листопада 2020 року його представник звернувся до МТСБУ з адвокатським запитом, на який отримав відповідь про здійснення регламентної виплати, передбаченої пп. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону України №1961-ІV.
У зв'язку із неплатоспроможністю колишнього учасника МТСБУ перерахувало на його рахунок 43 654 грн 24 коп., інші виплати зазначені в рішенні суду залишені без задоволення через те, що вони не є збитками, що відшкодовуються за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
МТСБУ не мотивувало підстави не включення до шкоди, яка наведена в преамбулі ст. 41 Закону, інфляційних збитків, пені та 3% річних, які нараховуються у разі несвоєчасного здійснення (не здійснення) страховиком потерпілому виплати відшкодування за договорами обов'язкового страхування, не врахувавши встановлені ст. 29 Закону особливості відшкодування потерпілій особі витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення штрафних санкцій задоволено.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 29 339,52 грн та судовий збір - 908,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, МТСБУ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своєпорушене права, та помилково прийшов до висновку, що строк позовної давності обраховуєтьсяне з моменту ДТП, а з моменту визнання ПрАТ «СК «Україна» банкрутом. Так, 21 вересня 2014 року сталася ДТП. Саме з дати настання страхового випадку починається загальний строк позовної давності, який закінчився 21 вересня 2017 року. При цьому, спеціальний строк позовної давності закінчивсь22 вересня 2015 року. Отже, на момент пред'явлення позову спеціальний та загальний строки позовної давності було пропущено.
Зазначає, що після ліквідації ПрАТ «СК «Україна» та затвердження ліквідаційного балансу до МТСБУ перейшли зобов'язання страховика, а саме, виплата страхового відшкодування за договорами обов'язкового страхування ПрАТ «СК «Україна» за шкоду, нанесену дорожньо-транспортною пригодою, а відповідальність за порушення грошового зобов'язання не входить у зобов'язання страховика, що визнаний банкрутом, та не може бути покладеноМТСБУ, оскільки юридичнавідповідальність має індивідуальний характер.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
21 вересня 2014 року в наслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Винним у даній ДТП визнано водія автомобіля «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Україна».
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 червня 2016 року стягнуто з ПрАТ «СК «Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 43 654,51 грн, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування - 16 562,21 грн, інфляційні втрати - 8 355,51 грн, 3 % річних - 947 грн та судовий збір - 3 474,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизи в розмірі 500 грн та судовий збір в розмірі 25,20 грн. Рішення набрало законної сили 29 серпня 2016 року. (а.с. 8-10)
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
08 серпня 2019 року внесено запис про державну реєстрацію припинення ПрАТ «СК «Україна» на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 17 липня 2019 року (справа №910/842/18) про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом.
Згідно листа Моторно (транспортного) страхового бюро України №3.1-05/35058 від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про прийняте рішення (справа №38738) щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 21 вересня 2014 року, в сумі 43 654,24 грн відповідно п. 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». (а.с. 6)
У частині пені за прострочення виплати страхового відшкодування - 16 562,21 грн, інфляційних втрат - 8 355,51 грн, 3 % річних - 947 грн та судового збору - 3 474,80 грн, Моторно (транспортне) страхове бюро України рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 червня 2016 року не виконало, посилаючись на Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». (а.с. 7)
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну, визначені нормами статті 36 Закону, згідно з пунктом 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до вимог частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Зокрема, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом викладених норм правовідношення, в якому страховик, у разі настання страхового випадку, зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, на суму якого у разі прострочення його виконання страховиком нараховуються суми, передбачені законом і договором страхування (зокрема, пеня, 3 % річних, інфляційні втрати).
Відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закон № 1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закон № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов'язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
При цьому преамбула статті 41 Закон № 1961-IV - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом не може тлумачитись без взаємозв'язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 Закону, пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов'язань, має місце винятково договірний характер обов'язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, у зв'язку з чим неправильним є застосування судами першої та апеляційної інстанції норми статті 1166 ЦК України, яка регулює позадоговірну (деліктну) відповідальність за завдану майнову шкоду.
У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених статтею 41 Закону № 1961-IV, а саме не переході до МТСБУ обов'язків за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями пункту 20.3 статті 20 та статтею 41 цього Закону.
Отже, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Дійшовши цього висновку, для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону №1961-IV) обов'язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення.
Такий правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 20 липня 2020 року та 07 вересня 2021 року в справі №910/14293/19.
Отже, позовні вимоги до МТСБУ про відшкодування суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування є обґрунтованими та такими, що відповідають положенням чинного законодавства.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції МТСБУ зроблено заяву про застосування строків позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи розмір страхового відшкодування, пені, 3% річних та інфляційних втрат визначений рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 червня 2016 року під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Україна» про відшкодування шкоди.
25 жовтня 2019 року МТСБУ повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, яка мала місце 21 вересня 2014 року, у розмірі 43 654,24 грн (страхове відшкодування).
Із наведеного вбачається, що МТСБУ частково визнало вимоги позивача, а саме, в частині виплати страхове відшкодування.
Крім того, у зв'язку із відкриттям провадження у справі про банкрутство ПрАТ «СК «Україна» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів до моменту ліквідації боржника в період з 02 березня 2018 року по 17 липня 2019 року перебіг позовної давності був зупинений на підставі п. 2. ч. 1. ст. 263 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даній справі розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат визначений рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 червня 2016 року.
Саме МТСБУ має виконати обов'язок щодо виплати пені, 3% річних та інфляційних втрат замість ліквідованої страхової компанії.
Отже, підстав для застосування строку позовної давності у даній справі судом апеляційної інстанції також не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Встановивши фактичні обставини, суд першої інстанції правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення не впливають, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Моторно (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді О.І. Сліпченко
Л.П. Сушко