Справа №369/10454/18 Головуючий у 1 інстанції: Дубас Т.В.
Провадження №22-ц/824/1515/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
30 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.
суддів Мостової Г.І., Сушко Л.П.
за участю секретаря Пітенко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Домітращук Ірини Михайлівни представника ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 серпня 2021 року в справі за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 272 кв.м, житлова площа 118,6 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
В решті вимог позову відмовлено.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2021 року поновлено строк звернення представника відповідача Домітращук Ірини Михайлівни про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Скасовано заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року по цивільній справі з за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Призначено підготовче судове засідання.
У серпні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог заяви зазначав, що між сторона існує спір щодо домоволодіння АДРЕСА_1 .
Відповідач має можливість на сьогоднішній день розпорядитися житловим будинком на власний розсуд. Шлюб між сторонами розірвано. Відчуження відповідачем відповідного спірного майна може утрудни у подальшому виконання рішення суду. Необхідно буде вживати заходи для відновлення її прав.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 серпня 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжязадоволено.
Накладено арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, адвоката Домітращук І.М. представник ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що позивач жодним чином не довела намірів відповідача відчужити спірне майно.
Зазначає, що матеріали справи не містять доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду при незастосуванні заходів забезпечення позову, які обґрунтовували б доцільність обмеження права власності нерухомого майна.
У судовому засіданні адвокат Домітращук І.М. представник ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу задовольнити.
ОСОБА_2 та її адвокат Ярмольчук В.С. та адвокат Філін Е.В. представник ОСОБА_1 просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 Постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.»
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя, в якому просила, зокрема, визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 272 кв.м, житловою площею 118,6 кв.м.
ОСОБА_1 , подаючи заяву про перегляд заочного рішення суду зазначав, що згідно висновку про вартість та будівельну готовність об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 15 жовтня 2005 року. склала 93; вартість будівельних матеріалів, обладнання, виробів, конструкцій. робіт, тощо, які були використані у процесі будівництва житлового будинку, станом на 15 жовтня 2005 року склала 354 970 грн. Отже, спірне майно взагалі не є спільною сумісною власністю та не підлягає поділу як майно подружжя.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами існує спір, предметом якого є домоволодіння АДРЕСА_1 , оскільки відповідач не вважає спірне домоволодіння об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Невжиття заходу забезпечення позову в даній справі може призвести до відчуження спірного майна відповідачем, що в свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у випадку задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідний захід забезпечення позову (арешт) є співмірним із заявленими позовними вимогами і такий захід забезпечення позову у даному випадку не порушує право власності відповідача, оскільки жодним чином не обмежує реалізацію власника права власності в частині володіння та користування його майном.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права і правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Домітращук Ірини Михайлівни представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови суду складено 09 грудня 2021 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Г.І. Мостова
Л.П. Сушко