Справа № 944/4159/21
Провадження №1-кп/944/1003/21
16.12.2021м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 березня 2020 року за № 6202014000000293, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шахтарськ Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, із вищою освітою, військовозобов'язаного, не працює, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 405 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем за контрактом та перебуваючи на посаді начальника 1 обслуги взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 49, 124 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи в умовах особливого періоду, 31.01.2020 близько 08:10 год. під час особистого спілкування з лейтенантом ОСОБА_5 перебуваючи на території наметового містечка військової частини полігону - Міжнароднього центру миротворчості та безпеки, що знаходиться в АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи ix настання, діючи з прямим умислом, з мотивів особистої неприязні до лейтенанта ОСОБА_5 , у порушення порядку відносин підлеглості, будучи незадоволеним діями лейтенанта ОСОБА_5 , у зв'язку із виконання ним обов'язків з військової служби, схопив останнього за руку та наніс удар правим кулаком в районі лівої половини обличчя, внаслідок чого, лейтенант ОСОБА_5 впав на землю, а старший сержант ОСОБА_4 продовжив обома руками наносити йому удари по тілу, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин, садна тім'яної ділянки справа, лівої половини обличчя, верхньої губи справа, ділянки обох колінних суглобів, які відносяться до легкого ступеня тяжкості, чим вчинив заподіяння тілесних ушкоджень начальникові у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 405 Кримінального кодексу України, а саме як заподіяння тілесних ушкоджень начальникові, у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Причинами вчинення кримінального правопорушення вказав неприязні стосунки з потерпілим та поганий психо-емоційний стан. Просив його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не прибув, однак подав заяву про розгляду справи за його відсутності.
Обвинувачений та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Отже, встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позицій.
У зв'язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Також з врахуванням викладеного суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.
При цьому, учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 405 Кримінального кодексу України як заподіяння тілесних ушкоджень начальникові, у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
З наданих прокурором матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, встановлено, що ОСОБА_4 має на утриманні малолітніх дітей, не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, є учасником бойових дій.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, а також ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Як обставину, яка пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 405 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком 5 років.
Водночас, суд, беручи до уваги наведене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 Кримінального кодексу України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення, на думку суду, можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366-371, 373, 374, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 405 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 Кримінального процесуального кодексу України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1