ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 грудня 2021 року м. Київ № 826/4423/16
Окружний адміністративни суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Обставини справи:
У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - третя особа), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 № 008-13110-190215, укладеного між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, яке оформлене наказом від 16.09.2015 № 813 (зі змінами згідно наказу від 22.09.2015 № 836);
- зобов'язати Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 № 008-13110-190215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (у межах гарантованої суми відшкодування - 200 000 грн.).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що правові підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу від 19.02.2015 № 008-13110-190215 - відсутні, тож відповідачем неправомірно застосовано приписи пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Як наслідок, в порушення норм чинного законодавства, позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.
Крім того, позивач зазначає, про неправомірність застосування відповідачем наслідків недійсності правочину (реституцію) в адміністративному порядку шляхом прийняття рішення суб'єкта владних повноважень, оформлене наказом № 813 від 16.09.2015.
Ухвалою суду від 23 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі, запропоновано відповідачу та третій особі надати письмові заперечення проти позову.
Відповідач, користуючись своїм правом, передбаченим статтею 51 КАС України (у редакції чинній на дату подання заяви), 28 квітня 2016 року подав до суду заперечення проти адміністративного позову, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
У запереченнях на позовну заяву уповноважена особа Фонду зазначила, що після введення тимчасової адміністрації в банку тимчасовою комісією вжито заходи з метою виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності з підстав передбачених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Комісія дійшла висновку, що договори банківського вкладу (депозиту) укладені між банком та фізичними особами після 16.01.2015р., тобто в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", за якими здійснювалось перерахування коштів з рахунків фізичних осіб, що одночасно є кредиторами банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторам, а отже, такі договори є нікчемними з підстав, визначених пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Окрім того, відповідач вважає, що позивачем порушено умови публічного договору, оскільки зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових коштів для вкладника здійснено третьою особою щляхом безготівкового перерахування, що є порушенням умов договору та пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у АТ "Дельта Банк", які підлягають обов'язковому виконанню сторонами.
28 квітня 2016 року через канцелярію Окружного адміністративного суду м. Києва надійшли письмові заперечення на позовну заяву від третьої особи, в яких третя особа просить відмовити з задоволення позовних вимог з наступним обґрунтуванням.
На час зарахування грошових коштів на рахунок позивача з рахунку третьої особи у АТ "Дельта Банк", постановою Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", доведеною до відома керівників структурних підрозділів банку 15.01.2015, було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема, перерахування грошових коштів з рахунку фізичної особи на рахунок іншої фізичної особи у цьому ж банку.
На думку третьої особи, позивач безпідставно вважає себе вкладником АТ "Дельта Банк" на підставі договору банківського вкладу, який за прямими приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ЦК України є нікчемним правочином.
Ухвалою суду від 23 березня 2016 року закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні 28 квітня 2016 року. Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися. Представником позивача, через канцелярію суду, подано клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника в порядку письмового провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України, ухваленим за результатом розгляду справи № 1-26/2016 (№ 2-4/2016) за поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року. Оскільки, у разі визнання Конституційним Судом України неконституційним Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" може призвести до того, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та в уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб будуть відсутні владні управлінські функції органу державної влади, тобто дані особи не будуть суб'єктами владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
07 червня 2017 року представником позивача подано клопотання про поновлення провадження у справі.
У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, у провадженні якого перебувала адміністративна справа № 826/4423/16, і не була ним розглянута, розпорядженням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2017 № 3553призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року, справу прийнято до провадження судді Келеберди В. І. та призначено до судового розгляду.
17 серпня 2017 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву від 16.08.2017, у якій представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив здійснювати розгляд справи без участі позивача та його представника на підставі наявних у справі доказів.
05 жовтня 2017 року з огляду на неявку представників сторін у судове засідання, і з урахуванням повторного клопотання представника позивача від 16 серпня 2017 року про розгляд справи без участі позивача та його представника, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
19 жовтня 2017 року від представника позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача проти позову. Представник позивача зауважив, що умовами спірного правочину передбачена можливість зарахування грошових коштів на вкладний рахунок позивача від третьої особи, що не суперечить і вимогам чинного законодавства, та зазначив про не доведеність відповідачем належними доказами наявність переваг для позивача або іншої особи за рахунок позивача, прямо не встановлених законодавством або внутрішніми документами банку, за спірним Договором банківського вкладу.
Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що постанова Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" № 692/БТ від 30.10.2014 не є актом цивільного законодавства України, є банківською таємницею, і не була доведена до відома позивача при укладенні спірного правочину. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання банком (його посадовими особами) рішень Національного банку України щодо обмеження/припинення певних операцій не може бути покладено на позивача, як вкладника банку.
Обставини, встановлені судом:
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 19 лютого 2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено Договір № 008-13110-190215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США, відповідно до умов якого сума вкладу складає 7 400 (сім тисяч чотириста) доларів США 00 центів (п.1.2 договору). Вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 цього Договору, та по "05" березня 2015 року включно (п. 1.3 договору). Процентна ставка на суму вкладу становить 5,5 процентів річних (п. 1.4 договору). Банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 (п. 1.6 договору). Відповідно до п. 1.8 спірного договору, зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.
19 лютого 2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 08-13110-190215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 19.02.2015, згідно умов якого сторони домовились викласти п. 1.8 ст. 1 Договору в такій редакції: "Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений".
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 46136808 від 19.02.2015, ОСОБА_2 здійснено перерахування на рахунок позивача кошти у розмірі 7 400,00 доларів США.
Як вбачається з Виписки по угоді 08-13110-190215 від 19.02.2015 на рахунок позивача № НОМЕР_2 19 лютого 2015 року було зараховано 7 400,00 доларів США.
02 березня 2015 року Постановою Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
02 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення № 51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича.
В подальшому, Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 внесено зміни до Рішення виконавчої дирекції Фонду № 51 від 02.03.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до яких пункт 2 цього рішення викладений у такій редакції: «Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 147 від 03.08.2015 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» та повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.
15 вересня 2015 року, відповідно до протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" №408 від 29.05.2015, затверджено результати перевірки на предмет виявлення правочинів (договорів) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Як вбачається зі змісту зазначеного протоколу, комісія дійшла до висновку, що умови договорів банківських вкладів (перелік яких наведено в Додатку № 1 до протоколу) укладені банком з фізичними особами після 16 січня 2015 року включно, за якими здійснювалось перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, отже такі договори є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Договір № 008-13110-190215 від 19.02.2015, укладений між банком та позивачем, було включено до даного реєстру під № 652, що підтверджено Витягом з Реєстру договорів (Додаток № 1 до протоколу).
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" 16 вересня 2015 року видано наказ № 813 від 16.09.2015 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями".
Листом АТ "Дельта Банк" № 8821/638 від 23.09.2015 позивача повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 008-13110-190215 від 19.02.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем, згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
На підставі наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" № 813 від 16.09.2015 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями, грошові кошти у розмірі суми вкладу за спірним договором було перераховано на рахунок фізичної особи ОСОБА_2 , де за змістом операції, кошти повернуто внаслідок застосування наслідків нікчемності Договору банківського вкладу (депозиту) № 008-13110-190215 від 19.02.2015.
Відповідно до постанови Національного банку України № 664 від 02.10.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Правління НБУ постановило відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "Дельта Банк".
На підставі згаданої постанови НБУ № 664 від 02.10.2015, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла Рішення № 181 від 02.10.2015, яким вирішила розпочати процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, і призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк" Кадирову В. В. на два роки.
Відповідне повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було оприлюднено у встановленому порядку 08 жовтня 2015 року.
Вважаючи дії відповідача щодо визнання нікчемним спірного договору протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси як вкладника порушеними, позивач скористався своїм правом на судовий захист шляхом звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва з відповідним позовом.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону № 4452-VI, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі - Закон № 4452-VI, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 4452-VI, зокрема Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладником в розумінні пункту 4 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відтак, позивачем набуто статус вкладника на підставі укладеного договору банківського вкладу.
За змістом пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ № 492 від 12.11.2003 (надалі по тексту - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.
Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.
Порядок відкриття вкладного (депозитного) рахунку визначений у п. 10.1 Інструкції.
Відповідно до абз. 2 п. 10.12 Інструкції на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Згідно пунктів 1.5, 1.6 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
З аналізу наведених положень Інструкції вбачається, що при відкритті вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи (вкладника) кошти на цей рахунок зараховуються саме від особи, яка укладає договір. Окрім цього, вказані положення також передбачають зараховування коштів, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.
Як вбачається з матеріалів справи сторонами, при укладенні Додаткової угоди № 1 до спірного договору, було досягнуто згоди щодо можливості зарахування вкладу на рахунок, як з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку позивача, відкритого в банку, так, і шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.
Крім того, суд звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року (справа №826/13075/15) колегія суддів касаційної інстанції зауважила, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом № 4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням коштів на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку.
За змістом частини 1 статті 35 Закону № 4452-VI здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.
Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Отже, держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фонду відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Статтею 27 Закону № 4452-VI регулюється порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Так, відповідно до приписів зазначеної норми (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
При цьому, у відповідності до частини 6 цієї статті (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), уповноважена особа Фонду одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону № 4452-VI.
Згідно частини 5 статті 27 Закону № 4452-VI, протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Разом з тим, відповідачем за наслідками додаткової перевірки віднесено спірний правочин до нікчемних, що слугувало підставою, якою відповідач обгрунтовує факт не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами та стверджує про відсутність у позивача статусу вкладника ПАТ "Дельта Банк".
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 № 629-VIII частину 3 статті 38 Закону № 4452-VI доповнено пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 сформулювала правовий висновок, що перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Суд звертає увагу на те, що спірний договір вкладу не передбачає жодних умов, які б надавали не встановлені законом переваги будь-яким кредиторам банку. Надходження коштів на рахунок позивача від іншої особи не свідчить про нікчемність ні договору вкладу, ні самої транзакції щодо перерахування коштів, оскільки ці правочини вчинені у межах чинного законодавства, що регулює договірні відносини та відносини у сфері банківської діяльності.
Крім того, суд враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
Водночас, норми чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням чи належністю саме йому розміщених на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Підставою для розповсюдження на особу гарантій, передбачених Законом № 4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я.
Крім того, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що спірний правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Щодо посилань відповідача на факт укладення спірного правочину під час дії постанови Правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014, слід зауважити, що зазначеною постановою встановлено вимоги та обмеження щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів, а також ця постанова не містить прямих заборон, право накладання яких визначені статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для Національного банку України.
Законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні та карткові рахунки та зараховувати на рахунок кошти.
Також, слід зауважити, що рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Отже, позивач об'єктивно не міг бути обізнаний про віднесення Банку до категорії проблемних. Доказів того, що постанова Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014, яка є банківською таємницею, доведена до відома населення, в тому числі і до позивача, у порядку, встановленому законом, відповідачем надано не було.
Так, ПАТ "Дельта Банк" віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління НБУ від 02 березня 2015 року, тоді як спірний договір укладений 19 лютого 2015 року, тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI правочин уже має бути вчинений неплатоспроможним банком.
Застосовуючи частину 3 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом. При цьому, відповідачем не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 4 липня 2018 року (справа № 826/1476/15), при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена, передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону, перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача.
Проте, відповідачем на підставі наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" № 813 від 16.09.2015 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" було застосовано наслідки нікчемності правочину. Варто зауважити, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання недійсним спірного договору. Дана обставина свідчить про перевищення відповідачем повноважень та порушення прав позивача.
Разом з цим, у постанові від 4 липня 2018 року (справа № 819/353/16) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу Уповноваженої особи у частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку (у тому числі в господарських судах).
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 826/7107/15.
За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 № 008-13110-190215, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, яке оформлене наказом відповідача від 16.09.2015 № 813 (зі змінами згідно наказу від 22.09.2015 № 836) - задоволенню не підлягають, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
Разом з цим, суд вважає суд вважає можливим на підставі частини 2 статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача надати до Фонду доповнення до переліку рахунків щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, адже враховуючи зміни в законодавстві, на час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, відповідач позбавлений можливості подати до Фонду додаткову інформацію, натомість має можливість надання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків про збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
В той же час, оскільки порушене право позивача нерозривно пов'язано та виходить з протиправної бездіяльності відповідача в частині включення позивача до відповідного переліку вкладників, суд вважає за доцільне визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не включення інформації про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що підлягають відшкодуванню за договором банківського рахунку.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, згідно з приписами ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Однак, згідно статті 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 16 Закону № 4452-VI позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що вірним суб'єктом за рахунок якого підлягає часткове стягнення судових витрат на користь позивача є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, судові витрати підлягають стягненню не з уповноваженої особи, а з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Керуючись статтями 2, 6, 72, 73, 76, 77, 139, 143, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимирович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 № 008-13110-190215, укладеного між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, яке оформлене наказом від 16.09.2015 № 813 (зі змінами згідно наказу від 22.09.2015 № 836) - закрити.
3. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині не включення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Дрогобицьким МВ УМВС України у Львівській області 03.05.1996; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання; АДРЕСА_1 ).
4. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" включити інформацію про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Дрогобицьким МВ УМВС України у Львівській області 03.05.1996; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання; АДРЕСА_1 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з договором банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 № 008-13110-190215, укладеного між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Дрогобицьким МВ УМВС України у Львівській області 03.05.1996; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання; АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя В.І. Келеберда