ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 грудня 2021 року м. Київ № 640/7386/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 19 червня 2019 року № UA100000/2019/200105/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00258.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що митний орган приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості, діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства. Позивач зазначає, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що митним органом було заявлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за основним методом, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач, також зазначає, що в порушення норм митного законодавства, рішення митного органу, що оскаржується, не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, що вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. За наведених обставин, позивач зазначає, що вказані відповідачем у рішенні обставини не впливають на числове визначення митної вартості товару заявленого до митного оформлення і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, що повністю підтверджені документально.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.05.2020 до суду від Київської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує на законність оскаржуваних рішень, з урахуванням того, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками АСАУР за вищевказаною митною декларацією сформовано митні формальності, зокрема 105-2: контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2: витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; 117-2 «Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості». Інструктивне повідомлення: «По наступних товарах можливе заниження митної вартості товарів. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Кодексу з рахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689. Вказане стало підставою для більш ретельного та поглибленого вивчення поданих декларантом документів. Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією № UA100070/2019/239130 встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) довідка про транспортні витрати від 17.08.2018 № 1708-1 видана ТОВ «Хіллдом Логістікс» проте, відповідно до наданих товаросупровідних документів, а саме, міжнародної автомобільної накладної (CMR) та коносаменту дана компанія де зазначена як безпосередній виконавець транспортних послуг та містять відомості про інших осіб; 2) наданий прайс-лист містить посилання на інвойс (від 01.06.2018 №XFSC20180601) виданий ТОВ «Будівельний двір», що свідчить про суб'єктивну спрямованість , тобто суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та суперечить поняттю «дійсної вартості» товару; 3) пунктом 2.2 «Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах», що затверджений постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (зі змінами) зазначено, що «Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів». У наданому платіжному дорученні від 19.07.2018 зазначено лише контракт, що не дає можливість перевірити здійснення платежів та ідентифікувати саме з цією поставкою.
01.06.2020 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, у якій товариство вказує на необґрунтованість доводів митного органу, викладених у відзиві, з наданням власної позиції щодо наведених у відзиві обставин.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 01 березня 2018 року між ТОВ «Будівельний двір» (покупець) та RENQIU XIUFANG FIBERGLASS PRODUCY СО LTD (постачальник) укладено контракт № 2/2018.
Згідно пункту 1.1 контракту, постачальник зобов'язується передати товар - фасадна сітка у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним контрактом.
Пунктом 2.1 контракту, визначено, що вартість товару, який поставляється згідно даного контракту вказаний у специфікації до договору.
Згідно п. 2.2 контракту, ціна встановлюється у доларах США та включає в себе вартість усіх митних формальностей у країні постачальника, також вартість тари, упаковки та маркування.
01 травня 2018 року між покупцем та постачальником було укладено специфікацію № 3 до контракту, у відповідності до якої, постачальник зобов'язався передати, а покупець зобов'язалося прийняти товар, на загальну суму 12712,18 USD.
Фактична оплата покупцем за товар постачальнику на суму 12712,18 USD підтверджується платіжним документом (SWIFT) ПАТ «ПРИВАТ БАНК» від 18 липня 2018 року.
Так, за вказаним контрактом було придбано: скловолоконна сітка, зеленого кольору, розмір квадрата 5x5мм у рулонах, кількістю 70124,0 м2 (вартістю 7433,14 дол. США. Вартість за 1 м2 - 0.106 дол. США); скловолоконна сітка, синього кольору, розмір квадрата 5x5мм у рулонах, кількістю - 43 992 м2 (вартістю 5 279, 04 дол. США, Вартість за 1 м2 - 0.120 дол. США).
Виробник: RENQIU XIUFANG FIBERGLASS. Торгівельна марка: RENQIU XIUFANG.
З метою комплексного обслуговування щодо транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів позивача морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і отримання інших додаткових послуг, необхідних для організації таких перевезень вантажу 21 грудня 2017 року між позивачем та ТОВ «Хіллдом Логістикс» (ЄДРПОУ 33139540) укладено договір № 21127-28 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів.
Пунктом 3.1 договору, визначено, що вартість послуг зазначається в рахунку виконавця. Згідно пункту 3.2 договору, ціна договору складає сукупність платежів зі сплати належної плати виконавцю та витрат, понесених виконавцем в інтересах замовника в цілях виконання цього договору.
У відповідності до довідки виконавця від 17 серпня 2018 року № 1708-1, вартість транспортування вантажу по маршруту Шанхай, Китай - до митного кордону України Одеський МТП, у контейнері № ZCSU8900375 складає 22136,43 грн. Страхування вантажу не здійснювалось.
20 серпня 2018 року позивачем подано митному органу електронну митну декларацію № UA100070/2018/234656, у якій для митного оформлення задекларовані вказані вище товари.
За результатами перевірки митної декларації, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2018/00135, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, з причин складання протоколу про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, відносно керівника ТОВ «Будівельний двір» ОСОБА_1 ..
Надалі, на адресу позивача надійшов лист від 13.06.2019, яким запропоновано позивачу вжити заходів, визначених ст. 242 Митного кодексу України для отримання зазначеного вантажу після його митного оформлення.
19 червня 2019 року позивачем подано відповідачу електронну митну декларацію № UA100070/2019/239130, у якій для митного оформлення, за кодом: 7019590000, на суму 12712,18 доларів США, задекларовані наступні товари: скловолоконна сітка, зеленого кольору, розмір квадрата 5x5мм у рулонах, кількістю 70 124,0 м2 (вартістю 7433,14 дол. США. Вартість за 1 м2 - 0.106 дол. США); скловолоконна сітка, синього кольору, розмір квадрата 5x5мм у рулонах, кількістю - 43 992 м2 (вартістю 5 279, 04 дол. США, Вартість за 1 м2 - 0.120 дол. США).
На підтвердження заявленої митної вартості, позивачем надано Інвойс (Proforma invoice) від 01 червня 2018 року № XFSC20180601, Прайс-лист № XFSC20180601 від 01 червня 2018 року, Коносамент (Bill lading) від 07 липня 2018 року № ZIMUXNG1231559, Автотранспортну накладну від 18 серпня 2018 року № 1728, Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 17 серпня 2018 року № 18С1309А0586/00003, довідку про транспортні витрати № 1708-1 від 17 серпня 2018 року.
За наслідками обробки ЕМД, 19 червня 2018 року № UA100070/2019/239130 позивачем від митного отримано електронне повідомлення, із письмовою консультацією та запропоновано надати додаткові документи, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та сумовою продажу оцінюваних товарів; 5) відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За результатами аналізу документів, відповідач зазначив про те, що при проведенні контролю правильності визначення митної вартості під час проведення митного контролю і митного оформлення, відповідно до статей 53, 54 Митного кодексу України на підставі наданих документів, встановлено наступне. Довідка про транспортні витрати від 17.08.2018 № 1708-1 видана ТОВ «Хіллдом Логістікс», проте, відповідно до наданих товаротранспортних документів, а саме, міжнародної автомобільної накладної (CMR) та коносаменту дана компанія не зазначена як безпосередній виконавець транспортних послуг та містять відомості про інших осіб. Наданий прайс-лист містить посилання на інвойс (від 01.06.2018 №XFSC20180601) виданий ТОВ «Будівельний двір», що свідчить про суб'єктивну спрямованість, тобто суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та суперечить поняттю «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). Пунктом 2.2 «Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах», що затверджений Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (зі змінами) зазначено, що «Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів». У наданому платіжному дорученні від 19.07.2018 зазначено лише контракт, що не дає можливість перевірити здійснення платежів та ідентифікувати саме з цією поставкою.
На підставі наведеного, 19 червня 2019 року Київською міською митницею ДФС прийнято було рішення № UA100000/2019/200105/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 19 червня 2019 року № UA100070/2019/239130, відкоригував до рівня 28784,59 дол. США.
Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України, за цінами раніше визначеними органами доходів і зборів митних вартостях: 1,9006 $/кг. - МД від 04.02.2019 № UA100210/2019/088153, МД від 20.02.2019 № UA500010/2019/3847.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, відповідач видав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00258.
Не погоджуючись з вказаними вище діями та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з частинами 1-3 статті 38 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.
Згідно пункту 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно зі статтями 246, 248 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Так, стаття 49 Митного кодексу України, встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, стаття 51 Митного кодексу України, регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України, встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України, встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Пунктом 2 частини 1 статті 58 Митного кодексу України, встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга).
Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 Митного кодексу України, закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).
Згідно з нормами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).
Відповідно до положень частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач надав відповідачу для підтвердження заявленої митної вартості товару при здійсненні його митного оформлення наступні документи: Інвойс (Proforma invoice) від 01 червня 2018 року № XFSC20180601, Прайс-лист № XFSC20180601 від 01 червня 2018 року, Коносамент (Bill lading) від 07 липня 2018 року № ZIMUXNG1231559, Автотранспортну накладну від 18 серпня 2018 року № 1728, Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 17 серпня 2018 року № 18С1309А0586/00003, довідку про транспортні витрати № 1708-1 від 17 серпня 2018 року.
Відтак, судом встановлено, що подані позивачем до митного оформлення товару вищевказані документи, за назвою і змістом відповідали вимогам пунктам 2-3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України. У свою чергу, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст вказаного вище контракту, укладеного між позивачем та компанією-нерезидентом. Крім того, оплата за товар підтверджується відповідним платіжним дорученням, що проведено банком.
При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказано на таке.
При проведенні контролю правильності визначення митної вартості під час проведення митного контролю і митного оформлення, відповідно до статей 53, 54 Митного кодексу України на підставі наданих документів, встановлено наступне. Довідка про транспортні витрати від 17.08.2018 № 1708-1 видана ТОВ « Хіллдом Логістікс», проте, відповідно до наданих товаротранспортних документів, а саме, міжнародної автомобільної накладної (CMR) та коносаменту дана компанія не зазначена як безпосередній виконавець транспортних послуг та містять відомості про інших осіб. Наданий прайс-лист містить посилання на інвойс (від 01.06.2018 №XFSC20180601) виданий ТОВ «Будівельний двір», що свідчить про суб'єктивну спрямованість, тобто суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та суперечить поняттю «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). Пунктом 2.2 «Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах», що затверджений Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (зі змінами) зазначено, що «Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів». У наданому платіжному дорученні від 19.07.2018 зазначено лише контракт, що не дає можливість перевірити здійснення платежів та ідентифікувати саме з цією поставкою.
Суд вважає, що зауваження митного органу щодо суб'єктивної спрямованості прайс-листа є необґрунтованими, адже прайс-лист є документом довільної форми, а чинне законодавство не встановлює вимог до їх форми. До того ж, здійснення зовнішньоекономічної діяльності сторонами базується на принципі свободи договору, що розуміє під собою волю в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тож, обставина наявності у прайс-листі відомостей про інвойс не свідчить про неправильність визначення позивачем митної вартості товарів у розумінні статей 54, 55 МК України, у разі, якщо подані декларантом документи є достатніми та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, та містять об'єктивні і достовірні дані, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору.
Також, відповідачем зазначено, як підставу для коригування митної вартості товару, невідповідність платіжного документу вимогам пункту 2.2 «Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах», що затверджений постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, які полягають у вказанні в графі «призначення платежу» тільки номеру договору.
Суд, аналізуючи наведені вище доводи сторони відповідача, наголошує на тому, що законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі, а сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт, який оплачуються не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром. У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Так, при декларуванні товару відповідачу надано: рахунок-фактуру (інвойс) № XFSC20180601 від 01.06.2018 року, який містить інформацію щодо кількості та характеристик товару, а також його вартість; доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація) № 3, який містить інформацію щодо найменування товару, кількості, та ціни 12712,18 дол. США; прейскурант виробника товару, від 01 червня 2018 року № XFSC20180601, який містить інформацію щодо кількості та характеристик товару, а також вартість усіх складових товару. При цьому, важливим є те, що всі вказані вище документи містять посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2/2018 від 01.03.2018 та не містять розбіжностей у зазначенні ціни за декларований товар, -12712,18 доларів США.
У наданому банківському платіжному документі вказано, платіж в розмірі 12712,18 доларів США, здійснений за договором № 2/2018 року від 01.03.2018. За таких обставин, посилання доповідача на розбіжності у документах, що підтверджують вартість товару є недоведеними.
З матеріалів справи слідує, що обов'язки щодо транспортування товару міжнародним сполученням здійснювало ТОВ «Хіллдом Логістікс» на підставі договору про транспортно-експедиційного обслуговування № 21127-28, від 21.12.2017.
Згідно з абз. 1 ч. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор має право, зокрема, обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором транспортного експедирування.?
Відповідно до норм ч. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно положеннями ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 929 ЦК України, договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Тож, даний вид діяльності розуміє під собою організацію перевезення вантажу, що включає в себе здійснення посередницьких функцій при виконанні своїх зобов'язань. В ході надання послуг експедитора, виконавець наділений правом укладання від свого імені договорів із третіми особами, на власну відповідальність та з обумовленими наслідками, передбаченими договором, Цивільним кодексом України, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», і Генеральними умовами транспортно-експедиторської діяльності АМЕУ.
Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача на відсутність у товаротранспортних документах перевізника, як безпосереднього виконавця, не може вказувати на те, що ТОВ «Хіллдом Логістікс» не було виконавцем транспортних послуг щодо даної поставки.
Також, суд бере до уваги й те, що на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, на підстави звернення позивача, Київською торгово-промисловою палатою здійснено експертний висновок № Ц-581, від 19.08.2018. Для проведення дослідження позивачем надано аналогічний наданому митниці пакет документів.
За результатами дослідження, в ході якого експертом здійснено аналіз наданих документів по контракту № 2/2018, від 01.03.2018, становить поточній кон'юнктурі ринку країни виробника, та може становити: 0,108 дол.США за м2; 0,121 дол.США за м.2.
Таким чином, надані відповідача для визначення митної вартості товарів документи, дають змогу встановити договір, за яким здійснювалась поставка товарів, визначено відправника, вид товару, загальну вагу, контейнер, в якому здійснювалось морське перевезення, здійснення оплати за товари, підтверджено вартість перевезення товарів до кордону митної зони України, підтверджує фактичну вартість товару, тощо.
Проте, суд констатує, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не було наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Суд наголошує на тому, що оцінка для митних цілей митниця повинна ґрунтувати на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Тож, що ціна товару, імпортованого за іншими мовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом тільки у тому випадку, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, оставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.
Окрім цього, у даному випадку, рішення про коригування заявленої митної вартості не містить докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Також, відповідач не обґрунтував у достатній мірі неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизував підстави незастосування попередніх методів, а лише перелічив їх, хоча й з посиланням на відсутність вартості операцій з ідентичними - подібними (аналогічними) товарами.
За наведених обставин, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам ст. 55 Митного кодексу України, адже відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Отже, відповідачем необґрунтовано застосовано ціни на товар, оскільки самі собою посилання інші митні декларації не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для висновку про подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. До того ж, про такі важливі складові не зазначив відповідач у рішенні, обмежившись посиланнями на інформацію щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено відповідно до ЦБД ЄАІС ДФС.
Суд вважає, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв'язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав відповідачу вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.
На підставі зазначеного, суд робить висновок про те, що висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару, що імпортувався за митними деклараціями, що оформлялися на виконання того з самого контракту, є протиправними.
Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішення від 19 червня 2019 року № UA100000/2019/200105/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00258.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження), з урахуванням того, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем додано до позову, договір про надання правової допомоги від 04.03.2020 № 04/03/2020-22; ордер на надання правової допомоги серії КС № 688027; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт виконання робіт від 21.05.2020, платіжні доручення про сплату витрат на правову допомогу від 16.03.2020 № 703327 на суму 2000 грн., від 20.05.2020 № 706794 на суму 12200 грн., з посиланням на договір про надання правової допомоги.
Отже, суд констатує, що до суду позивачем вчасно в повному обсязі було надано вичерпний перелік документів, який доводить факт дійного понесення витрат на правничу допомогу.
В частині відшкодування позивачу вартості витрат на професійну правничу допомогу за надані послуги, визначені у акті здачі-приймання наданих послуг, суд враховує те, що дана справа є незначної складності, її розгляд здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому), засідання не проводились, крім позовної заяви та доданих до неї матеріалів, інших доказів не надходило.
Суд, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката, предмет доказування у цій справі, складність справи та зміст/обсяг наданих стороною позивача матеріалів до суду, приходить до висновку про обґрунтовану необхідність зменшення розміру таких витрат з 14200 грн. до 9000 грн., з урахуванням та дотриманням балансу співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань - митного органу.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність співмірності сплачених послуг витраченому часу та обсягу наданих послуг, а тому, на переконання суду, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід віднести суму витрат у розмірі 9000,00 грн.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн., згідно платіжного доручення № 703326 від 16.03.2020. Відтак, на користь позивача підлягають стягненню вказані судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення - скасуванню.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 19 червня 2019 року № UA100000/2019/200105/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00258.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 гривень (девять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» (03146, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 2, квартира 24, код ЄДРПОУ 32773973);
Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).
Суддя В.І. Келеберда