ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
16 грудня 2021 року справа №758/13508/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області)
простягнення з відповідача на користь позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання інфляційних втрат в сумі 292 026,14 грн. та три проценти річних в сумі 43 060,97 грн., а всього разом 335 087,11 грн.
Позивач звернулася до Подільського районного суду міста Києва, зазначаючи, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2010 року у справі №2-2460/2010 з урахуванням змін, внесеними постановою Апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2011 року, виконано Державною казначейською службою України 21 серпня 2019 року, тобто з порушенням строків виплати, а тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 21 січня 2021 року Подільський районний суд міста Києва відкрив провадження в цивільній справі №758/13508/19 за правилами спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням Подільський районний суд міста Києва від 01 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Позивач подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Київський апеляційний суд постановою від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково; заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року скасував; провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Київській області про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, внаслідок невиконання грошового зобов'язання, закрив.
Ухвалою від 30 серпня 2021 року Київський апеляційний суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про направлення справи №758/13508/19 за встановленою юрисдикцією до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою від 13 вересня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №758/13508/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
В матеріалах справи докази надання відповідачем відзиву на позовну заяву відсутні.
Суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2010 року у справі №2-2460/2010 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області задоволено частково, а саме:
-визнано незаконними дії Управління пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії в розмірі меншому ніж вимагають норми статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
-зобов'язано Управління пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області зробити з 01 серпня 2007 року до 31 грудня 2008 року включно перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, як інваліду ІІ групи, постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
-зобов'язано Управління пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області зробити з 01 серпня 2007 року до 31 грудня 2008 року перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
-зобов'язано Управління пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області з 11 травня 2010 року призначити основну пенсію ОСОБА_1 , як інваліду ІІ групи, постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2011 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2020 року змінено в частині періоду призначення державної та додаткової пенсії та зобов'язано Управління пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01 серпня 2017 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року з урахуванням вже проведених виплат.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Токарем Д.А. 23 квітня 2013 року, зокрема, відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2460/2010, виданого 18 січня 2012 року Апеляційним судом Київської області про, що винесена постанова від 23 квітня 2013 року.
Головне територіальне управління юстиції у Київській області листом від 06 червня 2016 року №4574-2-25/2 повідомило позивача, що відповідно до пункту 7 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №440, прийнято для обліку рішення №2-2460/2010 від 19 серпня 2010 року та включено до першої черги задоволення вимог. Дані про рішення внесені до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за №51351149.
21 серпня 2019 року позивачу перераховані кошти в сумі 182 482,94 грн. згідно виконавчого листа Апеляційного суду Київської області, що підтверджується випискою з АТ «Ощадбанк» по картковому рахунку позивача за період з 20 серпня 2019 року по 21 серпня 2019 року
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Таким чином, цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, з яким кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин другої та третьої статті 11 Цивільного кодексу України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частиною першою статті 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц, та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Зазначені висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Не зазначення у судових рішеннях конкретної суми не свідчить про відсутність грошового зобов'язання. У таких категоріях справ (зобов'язання здійснити перерахунок нарахованої пенсії) суд не має можливості визначити розмір грошового зобов'язання та зазначити його у резолютивній частині, оскільки зобов'язує орган Пенсійного фонду України здійснити перерахунок, тобто сума не визначена, проте грошове зобов'язання існує.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 грудня 2018 року справі №331/6352/16-ц, від 31 липня 2019 року у справі №335/10856/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі №335/6976/19, від 16 вересня 2020 року у справі №335/6979/19.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд встановив, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2010 року у справі №2-2460/2010, зміненим постанови Апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2011 року, Управління пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 основну та додаткову пенсії.
Таким чином, Управління пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області мало грошове зобов'язання перед позивачем.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 №988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» встановлено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Управління пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області реорганізувати шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України та утворити Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області.
В подальшому, 22 серпня 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України», пунктом 1 якої встановлено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком, зокрема, Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області реорганізувати шляхом приєднання до ГУ ПФУ в Київській області.
Відповідно до інформації з Єдиного Державного реєстру Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області припинено з 01 серпня 2019 року (запис від 01 серпня 2019 року №13571120002005241).
Частинами першою та п'ятою статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, з 01 серпня 2019 року ГУ ПФУ в Київській області є правонаступником Управління пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області.
Завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавче провадження.
Абзацом другим частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно із частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
З аналізу вказаних законодавчих норм вбачається, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує, та, яка розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» на стадії виконавчого провадження можлива заміна однієї сторони провадження іншою. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
При цьому, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником (процесуальне правонаступництво) відбувається виключно за відповідним рішенням суду.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №682/952/17.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують заміну в рішенні Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2010 року у справі №2-2460/2010 відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області на його правонаступника - ГУ ПФУ в Київській області.
Проте, як встановив суд, стягнення заборгованості за виконавчим листом Апеляційного суду Київської області здійснено 21 серпня 2019 року, тобто, після припинення Управління пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області та Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що правонаступником Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області визначено ГУ ПФУ в Київській області, до якого перейшли права та обов'язки Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області, зокрема, виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2010 року у справі №2-2460/2010, зміненим постанови Апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2011 року.
Отже, ГУ ПФУ в Київській області є належним відповідачем, який порушив грошове зобов'язання з перерахунку та відповідно виплати пенсії позивачу.
Наведене свідчить про те, що між сторонами виникли грошові зобов'язання, оскільки праву позивача вимагати від відповідача виконання певних дій кореспондує обов'язок відповідача сплатити грошові кошти на користь позивача.
Таким чином, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц.
За судовим рішенням від 19 серпня 2010 року, яке набрало законної сили 10 жовтня 2011 року позивачу 21 серпня 2019 року виплачено 182 482,94 грн., тобто рішення виконано боржником 21 серпня 2019 року.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає в кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення й обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Суд встановив, що судове рішення Ірпінського міського суду Київської області у справі №2-2460/2010, змінене постановою Апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2011 року, набрало законної сили 10 жовтня 2011 року та виконане 21 серпня 2019 року, з позовною заявою про стягнення з відповідача коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач звернувся 23 жовтня 2019 року.
Враховуючи викладене, позивач має право на стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання інфляційних втрат та трьох процентів річних у межах трьох років, а саме, за період з 20 серпня 2016 року по 20 серпня 2019 року.
Згідно із статтею 3 Закону України від 3 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених в листі від 03 квітня 1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що становлять відповідний період, перемножити між собою.
Інфляційні витрати підлягають обрахуванню за період невиконання грошового зобов'язання. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 01 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.
Розрахунок здійснюється за формулою: втрати від інфляції = сума боргу х індекс інфляції / 100 - сума боргу.
За офіційними даними Державної служби статистики України індекс інфляції за вересень 2016 року становить 101,8%, за жовтень 2016 року - 102,8%, за листопад 2016 року - 101,8%, за грудень 2016 року - 100,9%, за січень 2017 року - 101,1%, за лютий 2017 року - 101,0%, за березень 2017 року - 101,8%, за квітень 2017 року - 100,9%, за травень 2017 року - 101,3%, за червень 2017 року - 101,6%, за липень 2017 року - 100,2%, за серпень 2017 року - 99,9%, за вересень 2017 року - 102,0%, за жовтень 2017 року - 101,2%, за листопад 2017 року - 100,9%, за грудень 2017 року - 101,0%, за січень 2018 року - 101,5%, за лютий 2018 року - 100,9%, за березень 2018 року - 101,1%, за квітень 2018 року - 100,8%, за травень 2018 року - 100%, за червень 2018 року - 100%, за липень 2018 року - 99,3%, за серпень 2018 року - 100%, за вересень 2018 року - 101,9%, за жовтень 2018 року - 101,7%, за листопад 2018 року - 101,4%, за грудень 2018 року - 100,8%, за січень 2019 року - 101,0%, за лютий 2019 року - 100,5%, за березень 2019 року - 100,9%, за квітень 2019 року - 101,0%, за травень 2019 року - 100,7%, за червень 2019 року - 99,5%, за липень 2019 року - 99,4%, за серпень 2019 року - 99,7%.
Таким чином індекс інфляції за період з вересня 2016 року по серпень 2019 року становить 137,8%.
Втрати від інфляції за вказаний період часу складають 64 978,55 грн., а саме, 182 482,94 грн. х 137,8% / 100 = 68 978,55 грн.
Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою 3% х сума боргу х кількість прострочених днів) /365 або 366 (кількість днів у році).
За період з 20 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року кількість прострочених днів становить 134 дні та з 01 січня 2017 року по 20 серпня 2019 року - 962 дні.
Отже, за період з 20 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року 3% від простроченої суми становлять 3% х 182 482,94 грн. х 134 дні / 366 = 2 004,32 грн. та за період з 01 січня 2017 року по 20 серпня 2019 року - 3% х 182 482,94 грн. х 962 дні / 365 = 14 428,65 грн.
Всього за період з 20 серпня 2016 року по 20 серпня 2019 року 3% від простроченої суми становлять 16 432,97 грн.
Таким чином, нараховані на суму заборгованості інфляційні втрати та 3% річних за період з 20 серпня 2016 року по 20 серпня 2019 року разом становлять 68 978,55 грн. + 16 432,97 грн. = 85 411,52 грн.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання інфляційних втрат за період з 10 жовтня 2011 року по 19 серпня 2016 року.
Отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 85 411,52 грн. за період з 20 серпня 2016 року по 20 серпня 2019 року
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання інфляційні втрати в сумі 68 978,55 грн. та три проценти річних в сумі 16 432,97 грн., а всього разом 85 411,52 грн.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 за прострочення виконання грошового зобов'язання інфляційні втрати в сумі 68 978,55 грн. та три проценти річних в сумі 16 432,97 грн., всього разом 85 411,52 грн.
3. Відмовити в іншій частині адміністративного позову.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40; ідентифікаційний код 22933548).
Суддя В.А. Кузьменко