ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 грудня 2021 року м. Київ № 640/6400/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання надати витяг, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати ненадання Головним управлінням Національної поліції у м. Києві відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 19.01.2021 про надання витягу з Інформаційного порталу Національної поліції України внесених даних за його зверненням до Національної поліції України внесених даних за його зверненням до ГУ Нацполіції у м. Києві від 03.07.2020 за номером екстреного виклику поліції 102 приблизно о 14 год. 17 хв.; другий 15 год. 01 хв., третій 15 год. 55 хв. у встановлений законом строк протиправним;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві надати ОСОБА_1 витяг з Інформаційного порталу Національної поліції України внесених даних за його зверненням до Національної поліції України внесених даних за його зверненням до ГУ Нацполіції у м. Києві від 03.07.2020 за номером екстреного виклику поліції 102 приблизно о 14 год. 17 хв.; другий 15 год. 01 хв., третій 15 год. 55 хв.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 19.01.2021 звернувся до відповідача за допомогою електронної пошти з інформаційним запитом, однак, відповіді на згаданий запит не було надано, що є порушенням норм Закону України «Про доступ до публічної інформації». Така бездіяльність відповідача також є порушенням конституційного права позивача на розгляд його звернення відповідачем, гарантованого статтею 40 Конституції України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2021 прийнято справу до провадження, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03.08.2021 до суду від Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує на те, що 19.01.2021 на електронну адресу Головного управління не надходив інформаційний запит про який зазначено у позові, що підтверджується відповіддю з відділу документального забезпечення ГУ НП у м. Києві від 25.05.2021. Відтак, відповідач вважає, що права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
12.08.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній спростовує доводи сторони відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що 19.01.2021 звернувся з інформаційним запитом до Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ Національної поліції у м. Києві з приводу того, що він 03.07.2020 три рази звертався до ГУ Нацполіції у м. Києві із заявою про протиправну бездіяльність працівників поліції за номером екстреного виклику поліції 102. Просив надати витяг з Інформаційного порталу Національної поліції України внесених даних за його зверненням до Національної поліції України внесених даних за його зверненням до ГУ Нацполіції у м. Києві від 03.07.2020 за номером екстреного виклику поліції 102 приблизно о 14 год. 17 хв.; другий 15 год. 01 хв., третій 15 год. 55 хв. (а.с. 4)
Як стверджує позивач, у строки, визначені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», Головне управління Національної поліції у м. Києві про наслідки розгляду його звернення від 19.01.2021 не повідомило, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону № 2939, визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону № 2939, кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
Згідно частини третьої статті 10 Закону № 2939, розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;? 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
На підставі частини п'ятої статі 10 Закону № 2939, відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Для того, що б у розпорядника інформації виник обов'язок визначений ч. 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запитувач інформації повинен дотриматись вимог установлених статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»: Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
На виконання положень статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», наказом МВС України від 07.02.2017 № 95 затверджено: 1) Порядок складання та подання запитів на отримання публічної інформації, розпорядником якої є Національна поліція України; 2) Порядок прийому, реєстрації і розгляду запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Національна поліція України, та відшкодування запитувачами фактичних витрат на копіювання і друк документів у Національній поліції України (далі - Порядок № 95); 3) Розміри фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на публічну інформацію, розпорядником якої є Національна поліція України; 4) Форму запиту на публічну інформацію.
Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», Указу Президента України від 05 травня 2011 року № 547 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації», постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію», з метою врегулювання порядку прийому, реєстрації і розгляду запитів на публічну інформацію (далі - запит) та відшкодування запитувачами фактичних витрат на копіювання і друк документів у центральному органі управління поліцією, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції України, їх відокремлених підрозділах, територіальних органах поліції, їх структурних та відокремлених підрозділах, закладах та установах, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи та/чи підрозділи поліції), забезпечення можливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів та підрозділів поліції щодо надання або відмови в наданні інформації за запитом на інформацію та з метою реалізації права кожного на доступ до публічної інформації'.
На виконання положень статті 19 Закону № З93/96-ВР, Кабінет Міністрів України постановою від 14 квітня 1997 року № 348 затвердив Інструкцію з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах. в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації І далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 2 Інструкції всі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочий день та час, - наступного після нього робочого дня на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп'ютерами, або в журналах. Конверти (вирізки з них) зберігаються разом з пропозицією, заявою, скаргою. Облік особистого прийому громадян ведеться на картках, у журналах або за допомогою електронно-обчислювальної техніки. За відсутності в організації системи електронного документообігу письмове звернення, отримане за допомогою Інтернету, засобів електронного зв'язку (електронне звернення), перед реєстрацією роздруковується на папері.
Електронне звернення приймається на визначену електронну адресу або шляхом заповнення електронної форми, яка розміщується на офіційному вебсайті організації.
Запити, які надійшли на адресу органів та підрозділів поліції електронною поштою, телефоном, факсимільним зв'язком чи в усній формі, приймаються і реєструються в електронній автоматизованій системі працівниками ДДЗ та відповідальними особами. На запиті ставиться відповідний штамп із зазначенням реєстраційного номера, дати реєстрації' запиту. У реєстраційному номері після цифр зазначаються літери «ЗІ». Після реєстрації працівниками ДДЗ та відповідальними особами запити протягом робочого дня передаються до органів та підрозділів поліції, напряму діяльності яких стосується порушене в запиті питання, для розгляду та надання відповіді запитувачу. Відлік строку розгляду запиту починається з дня його реєстрації (пункт 4 Інструкції').
Слід наголосити, що позивач до позовної заяви додав паперову копію інформаційного запиту від 19.01.2021, внизу якого міститься інформація про рух повідомлення (ідентифікатор, створено, від, кому, тема). (а.с. 4) Однак, суд зазначає, вказаним не підтверджується направлення позивачем до відповідача засобами електронної пошти запиту від 19.01.2021, адже він не є копією (скріншотом) з особистої електронної пошти, не містить звіту про доставку, та доказів прочитання/отримання особою, якій він адресований, електронного листа.
Водночас, відповідач стверджує про те, що відповідь Головним управлінням на запит від 19.01.2021 (копію якого додано позивачем до позовної заяви) не надавалась, так як запит не був отриманий в Головному управлінні та його структурних підрозділах.
До того ж, відповідно до листа відділу документального забезпечення Головного управління Національної поліції у м. Києві від 25.05.2021 № 2924/125/02/11-2021, адресованого т.в.о. начальника ВПЗ ГУНП у м. Києві, на Ваш лист від 17.05.2021 № 451/125/13-2021 повідомляємо наступне, Вами 06.04.2021 № 318/125/13/01-2021 вже надсилався лист з даного питання та надано відповідь, повторно повідомляємо наступне електронна скринька police@kyiv.npu.gov.ua належить ГУНП у м. Києві та обробляється відділом документального забезпечення, обробка та реєстрація запитів та інших звернень, які надходять на дану поштову скриньку здійснюються підрозділами ГУНП яким адресовано заявниками, відділ документального забезпечення. Запити які надходять безпосередньо на адресу структурних підрозділів реєструються відповідно до п.6 вище зазначеного порядку. 19.01.2021 та у січні місяці 2021 року на електронну пошту police@kyiv.npu.gov.ua не надходили звернення чи запити від громадянина ОСОБА_1 також не надходило і листів з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1
При цьому, позивачем не підтверджено ні факт належного відправлення електронного документа, ні факт одержання такого відповідачем, як адресатом, тоді як останнім одержання цього електронного документа заперечується, про що надано відповідь органу, який уповноважений на реєстрацію/отримання вхідної кореспонденції.
За наведених обставин, твердження позивача про порушення відповідачем його права на розгляд та надання відповіді на запит у встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», є необґрунтованими та недоведеними.
Оскільки відповідач належним чином довів відсутність протиправної бездіяльності щодо позивача, а позивач, у свою чергу, не довів порушення відповідачем його прав та обставин, на які посилається у позовній заяві, тому, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог.
Статтею 5 КАС України, встановлено право на судовий захист та його способи і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують його права та інтереси шляхом обмежень у реалізації суб'єктивних прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.
Тож, у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.
Необхідними умовами для набуття особою права на судовий захист є: безпосередня участь цієї особи (позивача у справі) в переданих на вирішення до адміністративного суду публічно-правових відносинах; володіння позивачем у цих відносинах певним обсягом прав; здійснення неправомірного зазіхання державою на ці права позивача у спірних правовідносинах, внаслідок чого належні позивачу права мають бути порушеними. Наявність цих ознак є обов'язковою умовою для одержання особою захисту порушення прав та здійснення державою примусової сили для захисту шляхом прийняття адміністративним судом відповідного рішення.
Таким чином, суд вважає, що особа може одержати захист своїх прав в судовому порядку лише в тому випадку, якщо ця особа є учасником відповідних відносин і в цих відносинах певним чином були порушені, не визнані або оспорені права цієї особи. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. В іншому випадку особа не є носієм порушеного права, а отже, не є суб'єктом права на судовий захист.
У будь-якому разі, обраний позивачем спосіб захисту, має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання надати витяг відмовити.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Національної поліції у м. Києві (ЄДРПОУ 40108583, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15).
Суддя В.І. Келеберда