ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження
16 грудня 2021 року м. Київ № 640/34027/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом
Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації
до Північного офісу Держаудитслужби
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-будівельний альянс «Центр»
про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві (далі по тексту - позивач), адреса: 03087, місто Київ, вулиця Пітерська, будинок 12 до Північного Офісу Держаудитслужби (далі по тексту - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 18, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-будівельний альянс «Центр» (далі по тексту - третя особа), адреса: 02140, місто Київ, вулиця Вишняківська, будинок 13, офіс 1, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок Північного офісу Держаудитслужби опублікований в електронній системі закупівель від 05 листопада 2021 року за результатами моніторингу процедури закупівлі №UA-2021-05-19-000877-с (Послуги із просочування деревини (ДК 021:2015-77220000-8), проведеної Управлінням освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації.
Підставами позову вказано порушення суб'єктами владних повноважень прав позивача внаслідок складення оскаржуваного висновку про результати моніторингу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
13 грудня 2021 року на адресу суду разом з відзивом на позовну заяву від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В обгрунтування поданої заяви представник відповідача послався на те, що на його думку для справедливого, неупередженого розгляду і вирішення справи, з метою ефективного захисту прав, повного та всебічного встановлення обставин справи, які мають значення для справи необхідно провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши зазначену вище заяву представника відповідача, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Як вже було зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження від 29 жовтня 2021 року, згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обгрунтовуючи свої заперечення представник відповідача посилається на те, що для справедливого, неупередженого розгляду і вирішення справи, з метою ефективного захисту прав, повного та всебічного встановлення обставин справи, які мають значення для справи необхідно провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В той же час, представником відповідача не зазначено, яке саме вагоме значення дана справа має для сторін, що її, неможливо, на думку представника відповідача, розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Так, предмет спору у вказаній адміністративній справі не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а посилання представника відповідача не є належним чином вмотивованими та обгрунтованими підставами, які дозволяють суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 листопада 2006 року (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід дерржави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".
Суд погоджується з такою позицією щодо Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції.
За таких підстав, на цій стадії судового розгляду, а також враховуючи, що представником відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а доводи, на які посилається представник є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи з проведенням підготовчого засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та її розгляду за правилами загального позовного провадження. В разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень сторін, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об'єктивного розгляду, в тому числі з урахуванням можливості з власної ініціативи призначити судове засідання або перейти до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Керуючись статтями 241 - 243, 248, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву представника Північного офісу Держаудитслужби про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К.Ю. Гарник