ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
15 грудня 2021 року м. Київ № 640/22673/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва міста Києва, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до державного виконавця Вахрушевої Ради Миколаївни, Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державного виконавця Вахрушевої Ради Миколаївни, Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить:
1. Визнати рішення, яким визнати дії державного виконавця Вахрушевої Р.М. незаконними та протиправними.
2. Винести рішення, яким визнати виконавчий напис №112842 від 30.11.2020, виданим приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О.С. таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 30.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Залишаючи позовну заяву без руху суддею, зокрема, звернуто увагу позивача на те, що в прохальній частині позовної заяви вона просить визнати протиправними дії державного виконавця Вахрушевої Р.М. незаконними та протиправними, проте не конкретизує які саме дії, а зміст позовних вимог до Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в прохальній частині позову взагалі не викладено.
При цьому, також зазначено, що стосовно наведеного в обґрунтуванні до позовної заяви посилання на постанову від 29.12.2020 чи дії щодо накладення арешту на всі рахунки позивача ОСОБА_1 пропущено передбачений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) строк звернення до суду, що передбачає подання заяви про його поновлення із наведенням поважних причин поновлення строку.
Крім іншого, ухвалою від 30.11.2021 суддею зауважено, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, тобто, при зверненні до суду з даною позовною заявою сплаті підлягає судовий збір у сумі 1816,00 грн.
Тобто, вказаним судовим рішенням запропоновано позивачу надати:
позовну заяву (з примірниками для інших учасників справи) з конкретизацією чітко відповідача у справі та конкретизацією в її прохальній частині дій відповідача, які позивач вважає протиправними;
заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення;
оригінал документу про доплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у розмірі 1816,00 (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783, рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101);
докази надсилання листом з описом вкладення копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачам;
власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
письмове пояснення з обґрунтуванням підсудності даного спору Окружному адміністративному суду міста Києва в частині визнання виконавчого напису №112842 від 30.11.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О.С. таким, що не підлягає виконанню.
10.12.2021 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання/заява, в якій позивач зазначає про своє звернення до Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та просить суд: винести рішення, яким визнати дії відповідача незаконними й зобов'язати Деснянський районний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Києві закрити виконавче провадження №64000168 за виконавчим написом №112842 від 30.11.2020, виданим приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О.С.
Разом з тим, у клопотанні/заяві, яку подано 10.12.2021 через «Електронний суд» позивачем так і не визначено які саме дії відповідача вона вважає протиправними.
При цьому, щодо пропуску строку позовної давності позивачем зазначено: "Виконавчий напис був поданий в виконавчу службу у грудні 2020 року, а справа з цього ж приводу розглядалась в Деснянському суді з жовтня 2019 року. Коли ТОВ "Веллфін" зрозуміло, що я надала до суду безспірні докази того, що договір №76078 від 26.09.2016 року мною не укладався та я ніяких грошей від них не отримувала, вони зробили виконавчий напис розраховуючи, що миттєво знімуть з мене велику суму грошей, але нашли з ким проворачивати афьори Я живу за копійки, про які навіть соромно казати: суддя колишня, 43 роки провела в суді починаючи з 17 років в суді секретарем, потім юрисконсультом, потім суддею, останні 20 років адвокатом...
30 червня 2021 року суд виніс рішення про визнання недійсним договору №76078 від 16 червня 2021 року, дочекавшись вступу його в законну силу я відправила в ВДВС це рішення якраз напочатку серпня 2021 року поштою і на ел.пошту виконавиці Вахрушевой Р.М . Вони просто тупо проігнорували мене, навіть відповіді ніякої не додали, ведуть себе зі мною, як зі скотиною, просто нагло грабують".
Наведені позивачем обставини, позбавляють суд можливості встановити коли позивач дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Тобто, за відсутності конкретизації які саме дії відповідача є протиправними та коли саме позивач про них дізналася, перешкоджають можливості перевірити чи дотримано нею десятиденний строк звернення до суду.
Окрім того, вказуючи на певні події та обставини, які могли б свідчити про дотримання строку чи поважність причин його пропуску, позивач на їх підтвердження не надає жодного доказу. Відповідно, суд не може зіслатися на встановлення обставин, підтверджених належними та допустимими доказами.
Окрім того, як зазначено вище, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру. Тобто, при зверненні до суду з даною позовною заявою сплаті підлягає судовий збір у сумі 1816,00 грн. Однак, квитанцію про сплату судового збору до позову не долучено.
На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 у прохальній частині клопотання/заяви від 10.12.2021 позивач зазначає, що вказана заява містить лише одну вимогу немайнового характеру та просить відстрочити або розстрочити сплату судового збору до рішення суду, оскільки немає чим сплатити судовий збір у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.
Розглянувши заявлене клопотання, суд при його вирішенні виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас Законом України "Про судовий збір" передбачені умови, коли враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Зокрема, якщо:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовано законом.
При цьому, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року №R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання позовних заяв до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №520/7216/17, від 19 вересня 2018 року у справі №461/8440/17, від 18 вересня 2018 року у справі №466/9318/17 та інших судових рішеннях.
У поданому 10.12.2021 клопотання/заяві ОСОБА_1 вказала, що її майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір, оскільки з її пенсії відраховують 1000,00 грн. На підтвердження даної обставини подано копію довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, згідно якої з пенсії позивача за період з січня 2021 року по липень 2021 року стягується 20% суми.
Однак, подана довідка пенсійного органу свідчить лише про отримання позивачем пенсі, відрахування з неї на виконавче провадження та проведення таких виплат лише протягом певного періоду.
Тобто, наявність стягнення боргу з пенсії позивача у розмірі 20%, на що посилається позивач, жодним чином не свідчить про наявність обставин, які у відповідності до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», свідчать про фінансовий стан позивача як такий, що позбавляє її можливості сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі.
При цьому, жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища нею не надано.
Суд враховує, що позивач є пенсіонером, має третю групу інвалідності, однак, ОСОБА_1 не надано документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище позивача.
У даній справі розмір судового збору згідно поданого позивачем уточнення складає 908,00 грн. Доказом, який підтверджував би перевищення цієї суми 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, могла б бути довідка позивача про доходи або будь-які інші докази у підтвердження саме отримання (неотримання) доходів, а не розміру пенсії.
Позивач окрім пенсії може працювати та отримувати інші доходи. Зокрема, ОСОБА_1 у клопотанні/заяві зазначено, що вона останні 20 років провела адвокатом.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а частиною другою статті 44 КАС України на учасників справи покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 815/2320/18 касаційний суд зробив акцент, що в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою пор звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди мають встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо) рухомого, нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Княт проти Польщі, заява № 71731/01; пункт 63-64 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Єдамський та Єдамська проти Польщі, заява № 73547/01).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про наявність достатніх підстав для розстрочення або відстрочення сплати судового збору.
Більше того, суд зазначає, що власне подане позивачем на виконання вимог ухали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 про залишення позовної заяви без руху клопотання/заява взагалі оформлене без дотримання вимог КАС України. Тобто здійснено посилання на норми ЦПК України, ЦК України, Закон України "Про нотаріат", Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012.
Відтак, зважаючи на викладене, слід дійти висновку, що позивачем у повному обсязі не усунуто недоліки позовної заяви, оскільки не виконано вимоги ухвали суду від 30.11.2021.
Вказані недоліки є суттєвими та перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 248, 256 КАС України,
ухвалив:
В задоволенні клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 , - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до державного виконавця Вахрушевої Ради Миколаївни, Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 цього Кодексу.
Суддя О.М. Чудак