ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 грудня 2021 року м. Київ № 640/15237/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» (надалі по тексту також - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 03.04.2020 № 23268-10 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03.04.2020 №23268-10, що видані ГУ ДПС м. Києва.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що затримка зі сплати податку на прибуток за 2018 рік виникла не з вини позивача, а у зв'язку з затримкою зі сторони банківської установи, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачем податок на прибуток за 2018 рік сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, а тому спірні податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийнято обґрунтовано та правомірно.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Головним управлінням ДПС у м. Києві підприємству ТОВ «ВТС- АВТО» (код ЄДРПОУ 38446950) було сформовано податкову вимогу від 07.06.2019 №272958-17, відповідно до якої станом на 06.06.2019 за підприємством лічиться податковий борг в сумі 52 771,00 грн.
Також, податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 07.06.2019 №272958-17.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п.14.1.175 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.14.1.39 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із положеннями п.14.1.153 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 ПК України).
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 ПК України).
Згідно підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац шостий пункту 89.2 статті 89 ПК України).
Майно платника податків звільняється з податкової застави, зокрема, з дня отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку (підпункт 93.1.1 пункту 93.1 статті 93 ПК України).
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті (пункт 93.2 статті 93 ПК України).
Згідно пункту 8 Розділу І Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 № 586 (далі Порядок №586) день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів відповідно до законодавства.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 11 Розділу І Порядку № 586).
Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу (пункт 12 Розділу І Порядку № 586).
Згідно пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 586 опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Пунктом 1 Розділу VI Порядку № 586 у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення (додаток 7).
Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 93.2 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу (пункт 2 Розділу VI Порядку № 586).
Судом встановлено, що податковий борг з податку на прибуток позивача виник у результаті несвоєчасної сплати самостійно визначеної суми в податковій декларації податку на прибуток за 2018 рік на суму 52 800,00 грн.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктами 129.6, 129.7 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.
Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.
Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Отже, обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу. При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.
Матеріали справи свідчать що TOB «ВТС-АВТО» мало відкритий поточний банківський рахунок у AT «ВТС-АВТО». До введення тимчасової адміністрації в AT «ВТБ БАНК», TOB «ВТС-АВТО» надано до виконання AT «ВТБ БАНК» платіжне доручення № 695 від 23 листопада 2018 року, на суму 52 800 грн з цільовим призначенням платежу: податок на прибуток за 2018 рік, для перерахування даних коштів до державного бюджету України.
Наявна кількість коштів на рахунку TOB «ВТС-АВТО» на момент подання до виконання платіжного доручення від 23 листопада 2018 року була достатньою - 52 939 грн.
Означені кошти мали б бути зараховані до державного бюджету України.
Листом від 08 січня 2019 року (вих. № 08-01-2019/1) TOB «ВТС-АВТО» інформувало ГУ ДФС м. Києва щодо порушення прав TOB «ВТС-АВТО» з боку AT «ВТБ БАНК» та необхідності відновлення законних прав.
Листом № 20946/10/26-15-07-05-15 від 06 лютого 2019 року ГУ ДФС м. Києва підтвердило, фактично отримання звернення ТОВ «ВТС-АВТО» від 08 січня 2019 року.
Наведене свідчить, що позивачем у встановлені законодавством строки вчинено дії по сплаті податку на прибуток. Таким чином, з боку TOB «ВТС-АВТО» відсутня вина щодо невчасного перерахування коштів на суму 52 800 грн в якості сплати податку на прибуток приватних підприємств за 2018 рік.
Тобто, оскільки позивачем своєчасно ініційовано переказ грошових коштів у розмірі 52 800 грн для сплати податкового зобов'язання, тому позивачем належно виконано податковий обов'язок з перерахування податку на прибуток за 2019 рік.
TOB «ВТС-АВТО» звернулось із скаргою до ДФС України від 05 липня 2019 року вих. № 05072019-2 на податкову вимогу від 07 червня 2019 року № 272958-17 (податок на прибуток приватних підприємств) та рішення про опис майна у податкову заставу № 272958-17 від 07 червня 2019 року.
В той же час, TOB «ВТС-АВТО» платіжним дорученням від 23 липня 2019 року № 1210 та від 18 липня 2019 року № 1197 здійснило авансовий платіж з податку на прибуток за 2019 року.
Рішенням ДПС України від 06 вересня 2019 року № 1014/6/99-00-10-05-15 скаргу TOB «ВТС-АВТО» від 05 липня 2019 року вих. № 05072019-2 на податкову вимогу від 07 червня 2019 року № 272958-17 (податок на прибуток приватних підприємств) та рішення про опис майна у податкову заставу № 272958-17 від 07 червня 2019 року по суті не розглянуто: ДПС України вказало, що відсутній предмет оскарження (через здійснення TOB «ВТС-АВТО» платежів 23 липня 2019 року та 18 липня 2019 року про попередню сплату податку з прибутку за 2019 рік).
При цьому, AT «ВТБ БАНК» без поважних причин не виконано платіжне доручення позивача № 695 від 23 листопада 2018 року та не списано вказаної суми з його рахунку зважаючи на те, що процедуру ліквідації розпочато лише на підставі рішення Правління Національного банку України від 18 грудня 2018 року № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT «ВТБ БАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2018 року № 3392, «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Виходячи з вищезазначеного та враховуючи, що позивачем виконані усі передбачені законодавством умови для визнання його добросовісним платником податків, його обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток слід вважати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Аналогічні обставини також установлено при оскарженні податкових повідомлень-рішень у справі № 640/816/20, яке набрало законної сили 09.11.2020 згідно з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду.
Враховуючи факт, що позивачем вчинені всі необхідні дії для фактичної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд вважає, що фактично податковий борг відсутній, а тому податкова вимога від 07.06.2019 №272958-17, та рішення про опис майна у податкову заставу від 07.06.2019 №272958-17 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 72- 78, 90, 139, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295- 297 КАС України, суд,
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 03.04.2020 № 23268-10 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03.04.2020 №23268-10, що видані ГУ ДПС м. Києва.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» (03126, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 79, код ЄДРПОУ 38746950)
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко