ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 грудня 2021 року м. Київ № 640/23056/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська"
до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві,
Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 19 587 160,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" (Угода про розподіл продукції від 24.01.2013 №Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "Надра Юзівька" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078);
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" (Угода про розподіл продукції від 24.01.2013 № Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "Надра Юзівська" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 19 587 160,00 гривень на банківський рахунок НОМЕР_1 в AT "Укрексімбанк".
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що згідно з витягом з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами від 01.06.2021 року платник податків - Угода про розподіл продукції від 24.01.2013 № Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "Надра Юзівська" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078) позитивне сальдо становить 19 587 160,00 гривень сума податку на додану вартість яка підлягає бюджетному відшкодуванню. Так, 16.06.2021 позивач звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із заявою здійснити бюджетне відшкодування в розмірі 19 587 160, 00 грн. з відповідним переліком підтверджуючих документів, однак листом від 20.07.2021 року за № 69181/6/26-15-04-07-14 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві повідомило про те, що він не вносить інформацію до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ. На даний час чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру. На думку позивача, невиконання обов'язку контролюючого органу щодо подання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість спричинило порушення права ТОВ "Надра Юзівська" на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ. З урахуванням того, що законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та структури такого реєстру, позивач вважає, що належним способом захисту його прав буде саме стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ "Надра Юзівська" суми заборгованості.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2021 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №640/23056/21, а також призначено підготовче засідання.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 23.09.2021 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній позовні вимоги не визнає та зазначає про те, що на даний час чинним законодавством не передбачено порядок ведення та механізму відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру та структуру такого реєстру. Крім того, оскільки до відповідача-2 коштів для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ не надходило, останній вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України невідшкодованої суми ПДВ у загальному розмірі 19 587 160,00 грн. задоволенню не підлягають.
Від відповідача-1 08.10.2021 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого представник відповідача-1 з доводами, викладеними позивачем у позовній заяві, не погоджується, заперечує проти задоволення позову та вважає, що зазначені у позові доводи, є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на даний час чинним законодавством не передбачено порядок ведення, механізм відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру та структуру такого реєстру.
Позивачем 23.10.2021 подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначив про те, що аргументи відповідача-2 про відсутність порядку ведення, механізму відшкодування сум ПДВ не є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову з огляду на наявність судової практики в подібних правовідносинах.
У відповіді на відзив від 25.10.2021 позивач зауважив, що обставина щодо набуття позивачем 100% прав і обов'язків інвестора за Угодою була встановлена судовим рішенням і лише з 17.08.2018 після того як податковий орган поставив на облік ТОВ "Надра Юзівська" як інвестора (оператора) за Угодою про що свідчить довідка 4-УРП та лист від 20.08.2018 у зв'язку з чим позивач отримав право на відшкодування ПДВ.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2021 в задоволенні клопотань представників Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про залишення позовної заяви без розгляду у справі №640/23056/21 відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2021 закрито підготовче провадження у справі №640/23056/21 та призначено справу до судового розгляду по суті.
Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 29.11.2021, враховюучи думку представників сторін, суд ухвалив здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2013 року відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 січня 2013 року № 23-р «Про підписання Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська», між державою Україна, компанію «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (IV) Б.В.» та ТОВ «Надра Юзівська»» було укладено Угоду про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться в межах ділянки Юзівська (надалі також - Угода від 24.01.2013 р.).
У постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2017 року по справі № 826/19366/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2017 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2017 р., судами встановлено, що 8 вересня 2015 року, після виходу Компанії «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (IV) Б.В. з Угоди про розподіл вуглеводнів через тривалий форс-мажор та істотну зміну обставин, ТОВ «Надра Юзівська» набуло 100% прав і обов'язків інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська, від 24.01.2013 відповідно до її положень, в тому числі право на відступлення частки інвестора за Юзівською Угодою.
Таким чином, та обставина, що ТОВ «Надра Юзівська» набуло 100% прав і обов'язків інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська від 24.01.2013 не потребує доказування, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
ТОВ «Надра Юзівська» 17.08.2018 надано свідоцтво за формою 4-УРП про реєстрацію інвевстора та угоди про розподіл продукції як платника податків.
Згідно з витягом з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами від 01.06.2021 року платник податків - Угода про розподіл продукції від 24.01.2013 № Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "Надра Юзівська" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078) позитивне сальдо становить 19 587 160,00 гривень сума податку на додану вартість яка підлягає бюджетному відшкодуванню.
Так, 16.06.2021 позивач звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із заявою здійснити бюджетне відшкодування в розмірі 19 587 160, 00 грн. з відповідним переліком підтверджуючих документів, однак листом від 20.07.2021 року за № 69181/6/26-15-04-07-14 відповідач-1 повідомив про те, що він не вносить інформацію до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ. На даний час чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача-1 щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 19 587 160,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Порядок дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано нормами статті 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.
Кабінет Міністрів України своєю постановою від 17 січня 2011 року № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (надалі Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.
Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку № 39.
Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.
Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Надра Юзівська» заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відображеної у поданих податкових деклараціях за листопад, грудень 2014 року з урахуванням актів перевірки від 14.01.2015 №51/2-26-50-15-01-592740078 та від 07.08.2015 №117/2-26-50-28-01-592740078.
Крім того, згідно з витягом з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами від 01.06.2021 року платник податків - Угода про розподіл продукції від 24.01.2013 № Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "Надра Юзівська" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078) позитивне сальдо становить 19 587 160,00 гривень сума податку на додану вартість яка підлягає бюджетному відшкодуванню.
Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.
У зв'язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.
Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).
Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).
Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.
Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.
Крім того, як стверджують відповідачі у відзиві на позовну заяву, на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.
Однак, на переконання суду, контролюючий орган не мав можливості внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки станом на момент звернення позивача до відповідача-1 із заявою від 16.06.2021 №06/24-66 Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працював, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 19 587 160,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" (Угода про розподіл продукції від 24.01.2013 №Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "Надра Юзівька" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078) задоволенню не підлягають.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" (Угода про розподіл продукції від 24.01.2013 № Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "Надра Юзівська" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 19 587 160,00 грн.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (провадження №11-778апп18).
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" (Угода про розподіл продукції від 24.01.2013 № Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "Надра Юзівська" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 19 587 160,00 гривень.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладені обставини суд приходить до висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обставин, якими останій обґрунтовує заявлені позовні вимоги, що, в свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивач підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд звертає увагу, що оскільки Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві відносно позивача протиправних дій/бездіяльності не вчинялось, а на останнього покладено обов'язок щодо відкшодування коштів позивача на підставі відповідного подання органу державної податкової служби, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 270,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011). Враховуючи зазначене, судовий збір підлягає відшкодуванню в частині вимог, що задоволені судом, а саме - 22 270, 00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 19 587 160,00 грн. (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот вісімдесят сім тисяч сто шістдесят гривень).
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 38077614) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 270 грн. (двадцять дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.