ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 грудня 2021 року м. Київ № 640/13224/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Добрівської Н.А., Кузьменко А.І., вирішивши у письмовому проваджені адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про визнання дій протиправними, скасування постанови від 19.12.2020 №112, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач), в якому просить:
1. визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України, щодо:
- підготовки, розроблення, аналізу, оприлюднення проекту, встановлення строку для подання пропозицій та зауважень, погодження із уповноваженим органом, погоджень і консультацій, правової експертизи Мін'юстом, розгляду, узгодження, прийняття, підписання, затвердження, реєстрації, оформлення, видання, оприлюднення постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020 року "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»»;
- визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня, у 2020 році, в постанові Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020 року «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»»;
- забезпечення виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії ї соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
2. визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020 року «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»»;
3. зобов'язати Кабінет Міністрів України, ідентифікаційний код юридичної особи - 00019442, у місячний строк, який обчислюється з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, в установленому порядку забезпечити виплату разової грошової допомоги до 5 травня, за 2020 рік, ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, їх соціального захисту» і, «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірах, встановлених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у редакції з урахуванням:
- рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджеті України);
- правової позиції, викладеної у Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, справа № 1-247/2018(3393/18).
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що прийнята Кабінетом Міністрів України оскаржувана постанова від 19.02.2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» суперечить висновкам Конституційного Суду України, викладених у рішеннях № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року та №3-р/2020 від 27.02.2020 року, що спричинило зменшення виплати разової грошової допомоги позивачу до 5 травня 2020 року, як учаснику бойових дій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.09.2020 року.
У підготовче засідання 02.09.2020 року сторони не прибули. Фіксування підготовчого засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Наступне підготовче засідання призначено на 23.09.2020 року, про що сторін повідомлено у передбаченому статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.
Через канцелярію суду 08.09.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» до загальнодержавних видатків Міністерства праці та соціальної політики України віднесено щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань за бюджетною програмою «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною».
Тобто, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» врегульовано відносини щодо обсягів фінансування вказаних витрат та ці положення, визначені на законодавчому рівні, реалізовано Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття постанови від 19.02.2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»».
Таким чином, встановивши розміри вищевказаних виплат у межах бюджетних призначень, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 20 рік», Кабінет Міністрів України діяв правомірно та підстави для визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» відсутні.
У підготовче засідання 23.09.2020 року сторони не прибули. Фіксування підготовчого засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Наступне підготовче засідання призначено на 25.11.2020 року, про що сторін повідомлено у передбаченому статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.
У підготовче засідання 25.11.2020 року прибув представник відповідача. Належним чином повідомленим про дату, час та місце підготовчого засідання позивачем участь уповноваженого представника не забезпечено.
Представником позивача заявлено клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні з метою підготовки письмових пояснень на додаткові пояснення, надані відповідачем.
Судом клопотання представника позивача задоволено, відкладено підготовче засідання на 27.01.2021 року.
У підготовче засідання 27.01.2021 року прибув представник відповідача. Судом повідомлено про надходження через систему "Електронний суд" заяву про здійснення розгляду справи за його відсутності.
Судом поставлено на обговорення питання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2021 року закрито підготовче провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті у складі колегії суддів на 18.03.2021 року.
На електронну пошту суду 18.03.2021 року надійшло клопотання Кабінету Міністрів України про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 18.03.2021 року уповноважені представники сторін не прибули.
Судом оголошено про відкладення розгляду справи на 08.04.2021 року, про що сторін повідомлено у порядку, встановленому статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України.
Через канцелярію суду 07.04.2021 року відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до змісту Довідки секретаря судового засідання від 08.04.2021 року з огляду на перебування головуючого судді у справі №640/13224/20 на лікарняному, справу знято з розгляду.
Про наступне судове засідання, призначене на 17.06.2021 року, представників сторін повідомлено судом у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.
Згідно із змістом Довідки секретаря судового засідання від 17.06.2021 року, зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання та перебування одного з членів колегії суддів на лікарняному, справу 3640/13224/20 знято з розгляду.
Судом призначено наступну дату судового засідання у справі №640/13224/20 на 24.06.2021 року, про що сторін повідомлено у порядку, встановленому статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судове засідання 24.06.2021 року прибув представник відповідача.
З огляду на наявність у матеріалах справи клопотань позивача про здійснення розгляду справи без його участі, судом оголошено про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження, проти чого представник відповідача не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до Закону України від 25.12.1998 року №367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статтю 12 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі також - Постанова №112), згідно із змісту якої:
« 1. Установити, що:
1) у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах:
особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
I групи - 4120 гривень;
II групи - 3640 гривень;
III групи - 3160 гривень;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень;
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 4120 гривень;
членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 900 гривень;
учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 570 гривень.
2) військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби;
3) особам, яких тримають в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів Міністерством соціальної політики на зазначені цілі регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти на спеціальні рахунки установ виконання покарань і слідчих ізоляторів;
4) особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідний статус до 5 травня 2020 р. включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня 2020 року;
5) ведення бухгалтерського обліку, відкриття рахунків, реєстрація, облік бюджетних зобов'язань в органах Державної казначейської служби та операцій, пов'язаних із використанням бюджетних коштів, здійснюється в установленому законодавством порядку.
Складення та подання фінансової і бюджетної звітності про виконання бюджетної програми та використання бюджетних коштів, а також контроль за їх цільовим та ефективним витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку.
Державна казначейська служба щомісяця до 10 числа інформує Міністерство соціальної політики про обсяги касових видатків у розрізі областей і м. Києва та кодів економічної класифікації видатків бюджету.
2. Забезпечити подання до 23 березня 2020 р. районним органам соціального захисту населення переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги:
Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Офісом Генерального прокурора, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.
3. Міністерству фінансів і Державній казначейській службі забезпечити до 6 квітня 2020 р. перерахування коштів Міністерству соціальної політики для їх спрямування регіональним органам соціального захисту населення з метою виплати грошової допомоги.».
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.04.2019 року, ОСОБА_1 , позивач у справі, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
На переконання позивача, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач діяв всупереч нормам Конституції України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», звужуючи при цьому, обсяг прав, свобод та можливостей позивача як учасника бойових дій щодо ефективного використання права власності на разову щорічну грошову допомогу.
Вважаючи постанову Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» протиправним, та таким, що порушує її право на отримання гарантованої державної грошової допомоги, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та нечинним абзацу 7 підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»», прийнятого на його виконання та яким встановлено інші, ніж Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розміри щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, закрито.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов в решті позовних вимог, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
В Основним Законом України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3).
Таким чином, право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Конституцією України (зокрема, статтями 1, 3, 13, 16, 17, 24, 25, 36, 44, 46, 47, 48, 49, 51, 52 та 64) безпосередньо закріплено низку концептуальних видів гарантій, спрямованих на реалізацію статусу України як соціальної держави та, відповідно, права кожного на соціальний захист, яке досить тісно пов'язані з правом на життя та стосується підтримки найбільш вразливих категорій громадян.
До таких видів гарантій, зокрема, відноситься унормування прямих зобов'язань держави щодо гарантування права на соціальний захист; виділення окремих груп громадян, які мають безумовне право на соціальний захист; встановлення мінімальних стандартів соціального захисту; закріплення конкретних механізмів реалізації зобов'язань держави у сфері соціального захисту.
Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Кабінет Міністрів України відповідно до статті 116 Конституції України є органом, який забезпечує проведення державної політики, зокрема, у соціальній сфері.
Відповідно до статті 1 Закону України від 27.02.2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №794) Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Згідно частини другої статті 3 Закону №794 Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 4 цього Закону визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Частиною першою статті 20 Закону №794 встановлено, що Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій виконує такі повноваження, зокрема: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; виступає стороною соціального діалогу на національному рівні, сприяє його розвитку, відповідно до закону проводить консультації з іншими сторонами соціального діалогу щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань формування і реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин; забезпечує підготовку проєктів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Кабінет Міністрів України є вищим колегіальним органом у системі органів виконавчої влади, до повноважень якого належить, серед іншого, забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального забезпечення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 року у справі № 826/7011/16, від 16.02.2021 року у справі № 320/950/19.
Згідно з частинами другою та третьою статті 49 Закону №794 акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Пунктом 1 параграфу 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМУ від 18.07.2007 року № 950, визначено, що проєкти актів Кабінету Міністрів України готуються на основі та на виконання Конституції і законів України.
Так, підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі, статті 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зокрема, вказаними положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
Тобто Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати, зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня вказаним категоріям осіб.
На реалізацію приписів пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 112, якою передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень (абзац 7 підпункту 1 пункту 1).
З огляду на зазначене, на момент прийняття Постанови № 112, Кабінет Міністрів України діяв у визначених Законом межах повноважень та на виконання відповідних приписів Бюджетного кодексу України, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій Уряду щодо прийняття Постанови №112.
Крім того, суд зауважує наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай безпосередніх індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Поняття «юридичного спору» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Так, у підпункті 3.6 пункту 3 рішення від 01.12.2004 року №18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)) Конституційним Судом України зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.
У вказаній справі Конституційним Судом України вирішено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Завдання адміністративного судочинства полягають у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Суд зауважує, що порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушень закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи. Позови "в інтересах законності" не мають на меті захист порушених суб'єктивних прав, а тому в таких справах не може бути реалізовано завдання адміністративного судочинства.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно лише тому, що заявники вважають, що начебто певні положення норм законодавства впливають на їх становище.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Водночас, пунктом 1 оскаржуваної Постанови №112 врегульовано вичерпний перелік категорій осіб, наділених відповідним пільговим статусом, до яких зокрема, входить й категорія учасників бойових дій.
Суд зауважує, що позивач посилається на порушення Постановою №112 своїх конституційних прав, як учасника бойових дій, на отримання разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, позивачем не обґрунтовано, не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, порушене право Постановою №112 іншими положеннями останньої, які стосуються інших пільгових категорій осіб.
Встановлене в сукупності свідчить про недоведеність позивачем обставин наявності суб'єктивного порушеного права усіма положеннями Постанови №112, крім встановленого судом порушеного права позивача в частині протиправності абзацу 7 підпункту 1 пункту 1 Постанови №112, провадження в частині оскарження якого закрито на підставі пункту 6 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
В свою чергу, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, яку викладено, зокрема, у постанові від 31.03.2021 року у справі №640/21611/19.
Відповідно до змісту частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Серед іншого, позивач просить суд зобов'язати Кабінет Міністрів України у місячний строк, який обчислюється з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, в установленому порядку забезпечити виплату разової грошової допомоги до 5 травня, за 2020 рік, ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, їх соціального захисту» і, «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірах, встановлених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року та правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 2 Закону №794 основними завданнями Кабінету Міністрів України є, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування
Відповідно до статті 19 Закону №794 діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону №794 Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема, забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону №794 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України (із змінами і доповненнями) за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Згідно з абзацом 1 пункту 1 Постанови №112, Кабінетом Міністрів України установлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Відповідно до пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (із змінами і доповненнями) розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.
Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови №112, головним розпорядником коштів державного бюджету для виплати грошової допомоги є Міністерством соціальної політики України.
Отже, саме забезпечення виплати покладено на Міністерство соціальної політики України, як головного розпорядника бюджету для виплати грошової допомоги, в той час, як Кабінетом Міністрів України, в силу повноважень останнього, визначених Законом №794, встановлено порядок та розміри такої виплати оскаржуваною Постановою №112.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v.» від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та враховуючи, що судом не виявлено порушень відповідачем вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 9, 71-73, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).
Повне рішення складено 16.12.2021 року.
Головуючий суддя Л.О. Маруліна
Суддя Н.А. Добрівська
Суддя А.І. Кузьменко