про залишення позову без розгляду
Справа № 500/6517/21
13 грудня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар Л.О.,
представника позивача Степанова В.В.,
представника відповідача Мурованої І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Новосільський ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Відкрите акціонерне товариство "Новосільський ремонтно-механічний завод" (далі - Товариство, ВАТ «Новосільський РМЗ», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення начальника Теребовлянського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області М.Яцини від 29.12.2018 №65 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ВАТ «Новосільський РМЗ» шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2019,
зобов'язати Головне управління ДПС у Тернопільській області поновити ВАТ «Новосільський РМЗ» в реєстрі платників єдиного податку та включити його до Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2019.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 позовну заяву Товариства залишено без руху через її недоліки, а саме несплату: судового збору, недотримання позивачем строку звернення до суду.
Щодо пропущення строку звернення до суду, то в ухвалі зауважено, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує рішення начальника Теребовлянського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області М.Яцини від 29.12.2018 №65 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ВАТ "Новосільський РМЗ".
Позивач вказує, що в його інтересах адвокатом Степановим В.В. 30.06.2020 та повторно 03.11.2020 направлялись запити до податкового органу про надання копії рішення від 29.12.2018 №65. Відповідь на запит разом з оскаржуваним рішенням Головного управління ДПС у Тернопільській області було надано 12.02.2021, а позивачем отримано 03.03.2021.
До суду Товариство звернулося 06.10.2021 (дата здачі позову на пошту), тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, та визначено спосіб їх усунення - шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій вказати підстави для поновлення такого строку та надати відповідні докази поважності причин його пропуску, а також надати документ про сплату судового збору у розмірі та за реквізитами, вказаними вище.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 11.10.2021 представником позивача 26.10.2021 подано до суду квитанцію №1-440К від 22.10.2021 про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн та заяву на усунення недоліків позовної заяви.
У цій заяві на усунення недоліків позовної заяви представник позивача вказав, що спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема її пункт 56.18, відповідно до якої строк давності щодо спорів платника податків та контролюючого органу складає 1095 днів. Зважаючи на те, що процедуру адміністративного оскарження рішення контролюючого органу від 29.12.2018 року № 65 позивач не застосовував, то строк для оскарження такого рішення становить 1095 днів з моменту отримання рішення. Аналогічний висновок був сформований Верховним Судом, який викладений в постанові від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, про те, що строк для звернення платника податків з позовом до адміністративного суду, в т.ч. після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником рішення. Заявник зазначає, що оскаржуване рішення від 29.12.2018 № 65 про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийнято 29.12.2018 і якщо такий строк обчислювати навіть з моменту прийняття цього рішення, то на момент звернення позивача з позовною заявою до суду такий строк ще не сплив, оскільки останнім днем для подачі такого позову мав би бути 28.12.2021.
У цій заяві зауважено на те, що позивач вважає, що строк звернення до суду з позовною заявою не є пропущеним, а поданий в межах строку встановленого ПК України як спеціальної норми закону щодо оскарження рішення контролюючих органів. Однак, якщо суд вважатиме такий строк пропущеним, то позивач просить поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, у зв'язку із наявністю спеціальних норм права щодо цього строку визначених ПК України і посиланням до них позивачем у цій заяві та визнати причини його пропуску поважними.
У заяві заявник просив поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом та визнати причини його пропуску поважними, якщо суд вважатиме його пропущеним з наведених вище у цій заяві підстав.
Ухвалою суду від 29.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 17.11.2021.
В ухвалі про відкриття провадження у справі від 29.10.2021 судом зазначено, що з урахуванням предмета позову питання щодо дотримання Товариством строку звернення до суду із цим позовом з оцінкою поважності причин його пропуску буде вирішено судом у підготовчому засіданні після надходження від відповідача витребуваних судом документів.
Одночасно ухвалою суду від 29.10.2021 зобов'язано відповідача у строк для подання відзиву надати суду докази направлення вручення Товариству копії оскаржуваного рішення від 29.12.2018 №65 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, а також належним чином засвідчені копії усіх відповідей на запити представника позивача щодо надання рішення від 29.12.2018 №65 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ВАТ «Новосільський РМЗ» разом із доказами надіслання вручення таких відповідей представнику позивачу.
Ухвалою суду від 17.11.2021, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати, керуючись статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволено клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про заміну відповідача правонаступником; допущено в цій адміністративній справі заміну відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області на правонаступника Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу в ЄДРПОУ 44143637), далі - (ГУ ДПС, відповідач).
Ухвалою суду від 17.11.2021, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання ГУ ДПС, підготовче засідання відкладено до 07.12.2021.
25.11.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та витребувані судом докази (а.с.73-77), а 01.12.2021 - відзив на позов (а.с.92-93).
У клопотанні про залишення позову без розгляду представник відповідача зазначає, що тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України. Посилається на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 та від 20.11.2020 у справі №1.380.2019.006517, у яких касаційний суд, зробив висновок, про те, що ПК України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків. До позовів платників податків про визнання протиправними інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС України, а не ПК України. Зміна підходів щодо питання тривалості строку звернення до суду в податкових справах відбулася з ухвалення Верховним Судом постанови від 11.10.2019 у справі №640/20468/18.
З огляду на зазначене представник відповідача просить залишити позов Товариства без розгляду.
Ухвалою суду від 07.12.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відкладено підготовче засідання до 13.12.2021, надано можливість позивачу ознайомитися з поданим клопотанням та надати свої міркування (пояснення).
10.12.2021 до суду від ВАТ «Новосільський РМЗ» надійшло письмове доповнення до заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом (а.с.106), у якому наголошено, що на час прийняття оскаржуваного рішення існувала судова практика, за якої процесуальний строк звернення до суду в податкових спорах становив 1095 днів, що підтверджується висновками Верховного Суду у постановах від 17.07.2019 у справі №640/46/19, від 14.02.2019 у справі № 813/4921/17.Така судова практика існувала і на момент спливу шестимісячного терміну, тобто загального строку звернення до суду визначеного КАС України. При цьому позивач не очікував і не міг знати, яка судова практика буде в майбутньому.
Задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася у бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики, що вбачається з висновку Верховного Суду у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.
У цій заяві позивач просив поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, та визнати причини його пропуску поважними, якщо суд вважатиме його пропущеним з наведених підстав у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом від 22.10.2021, враховуючи це письмове доповнення до заяви.
10.12.2021 до суду надійшли від Товариства заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.107-108). Позивач вважає, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду у спірних правовідносинах становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Позивач вважає, що твердження відповідача про те, що позивачем пропущено визначений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду є помилковим. На момент виникнення спірних правовідносин, на час прийняття оскаржуваного рішення від 28.12.2019 існувала судова практика, за якої процесуальний строк звернення до суду в податкових спорах становив 1095 днів. Щодо посилання відповідача на постанову від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, то така стосується строку звернення до суду при використанні процедури адміністративного оскарження рішення контролюючого органу, у спірних правовідносинах така не застосовувалася. Щодо посилання відповідача на постанову від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, то спірним у такій справі були питання, додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, а також рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску які відмінні від спірних правовідносин. З наведених підстав позивач просив відмовити ГУ ДПС у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
У судовому засіданні 13.12.2021 поставлено на обговорення та вирішення заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Представник позивача просив поновити строк звернення до суду у разі, якщо суд вважатиме такий пропущеним, та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, наведених у відповідних заявах та запереченнях.
Представник відповідача вважала строк звернення до суду пропущеним, причини, які наводить Товариство неповажними, а відтак просила задовольнити клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, наведених у ньому.
Суд, перевіривши доводи сторін, наведені у заявах (клопотаннях), письмовими доказами, та, визначаючись щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, зазначає таке.
Предметом оскарження у цій справі є рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 29.12.2018 №65 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ВАТ «Новосільський РМЗ» шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2019 року.
Вказане рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 29.12.2018 №65 разом з довідкою-висновком за вих.№119/19-00-53-05 від 29.12.2018 супровідним листом надіслано на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек-код поштового відстеження Укрпошти №4780101774686) та одержано Товариством 16.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-кодом поштового відстеження №4780101774686 (а.с.78-81).
На запит представника позивача адвоката Степанова В.В. №35/02 від 03.11.2020 (вх.№С-5538/6 від 06.11.2020) про надання копії рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 29.12.2018 №65 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ВАТ «Новосільський РМЗ» шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2019, податковим органом листом від 19.11.2020 за вих. №С-929/10-04/19-00-53 надіслано оскаржуване рішення заявнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек-код поштового відстеження №4780102080181) та вручене адресату 08.12.2020, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-кодом поштового відстеження №4780102080181 (а.с.82-84).
На повторний запит представника позивача адвоката Степанова В.В. №41/02 від 04.02.2021 (вх.№3685/6-1912 від 08.02.2021) про надання копії рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 29.12.2018 №65 та довідки-висновку за №119/19-00-53-05, відповідачем листом від 12.02.2021 за вих.№1959/6/19-00-18-05/3404 надіслано заявнику повторно копію оскаржуваного рішення, а також копію довідки-висновку за вих.№119/19-00-53-05 від 29.12.2018. Кореспонденція направлялася рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (трек-код поштового відстеження №4600115822154) та отримана адресатом 03.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-кодом поштового відстеження №4600115822154 (а.с.85-88).
Отже, оскаржуване рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 29.12.2018 №65 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ВАТ «Новосільський РМЗ» шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2019 позивач отримав 16.01.2019. Крім того, на запит представника Товариства копія рішення була надіслана і йому та отримана 08.12.2020.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З наведених норм слідує, що положення КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно із пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
За змістом пункту 58.19 статті 58 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно ж до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК України в системному зв'язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань.
У постанові від 24.04.2020 у справі №520/6895/19 Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зробив висновок, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18 статті 56 ПК України під висловом "або інше рішення контролюючого органу" розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов'язання платника податків.
Отже, ПК України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС України, а не ПК України.
Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (адміністративне провадження №К/9901/16396/19).
При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами про визнання протиправним рішення контролюючого органу у сфері оподаткування.
Відтак, строк подання позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з похідною вимогою про зобов'язання поновити платника у Реєстрі платників єдиного податку та включити його до цього Реєстру, у разі, коли платником податків не використовувалась процедура адміністративного оскарження такого рішення як досудовий порядок вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.04.2021 у справі №380/10006/20 (адміністративне провадження №К/9901/4883/21), від 25.05.2021 у справі №420/8997/20 (адміністративне провадження №К/9901/5822/21), від 30.06.2021 у справі №420/6333/20 (адміністративне провадження №К/9901/6215/21).
Як встановлено судом оскаржуване рішення від 29.12.2018 №65 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ВАТ «Новосільський РМЗ» отримало 16.01.2019, в адміністративному порядку не оскаржувало. Відтак строк для оскарження цього рішення у судовому порядку сплинув через шість місяців з дня отримання рішення платником податків 16.07.2019.
З огляду на такі обставини суд залишив позовну заяву без руху та надав можливість позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду.
Позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій вказав на поважність причин його пропуску - зміна судової практики.
Суд погоджується, що зміна судової практики може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду, проте не за наведених вище обставин, коли фактично зміна підходу до питання застосування строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, з якого висновується, що ПК України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними інших рішень контролюючого органу застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС України, а не ПК України, відбувалася з 11.10.2019. В подальшому Верховний Суд у постанові 24.04.2020 у справі №520/6895/19 чітко висловив висновок про застосування строку звернення до суду у разі оскарження іншого рішення податкового органу без застосування процедури його досудового оскарження. У цій справі Товариство звернулося до суду лише 06.10.2021, тобто майже через два роки після зміни підходів Верховного Суду до застосування строку звернення до суду з позовами про визнання протиправними інших рішень контролюючого органу у сфері оподаткування, та більше як півтора року після усталеної практики з цього питання, висловленої у постанові касаційної інстанції 24.04.2020. Відтак суд не вбачає причини пропуску строку звернення до суду, які навів позивач, поважними.
Інших об'єктивних причин, підтверджених належними доказами, за яких позивач не міг звернутись до суду в строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, у заяві не наведено.
Посилання Товариства у заяві на усунення недоліків позовної заяви на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, суд не бере до уваги, бо вони стосуються оскарження рішень податкового органу про донарахування грошових зобов'язань.
За таких обставин, на переконання суду, заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду не може вважатися обґрунтованою та не дає підстав для її задоволення.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд наголошує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що ВАТ «Новосільський РМЗ» пропущено строк звернення до суду, причини його пропущення, зазначені у заяві про його поновлення, судом визнано неповажними, то суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду. Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід задовольнити.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), за клопотанням особи, яка його сплатила.
Відтак, позивачу слід роз'яснити, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору щодо позовних вимог, які суд залишив без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства "Новосільський ремонтно-механічний завод" про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Клопотання представника Головного управління ДПС у Тернопільській області про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.
Позов Відкритого акціонерного товариства "Новосільський ремонтно-механічний завод" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено та підписано 16 грудня 2021 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.