Справа № 420/12006/21
15 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратлантік» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укратлантік» (далі - ТОВ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2021 року №000/7865/0716 з додатками мотивуючи це тим, що 20.01.2021 року подало податкову декларацію з ПДВ за грудень 2020р разом з заявою про відшкодування ПДВ на суму 4155551грн що не перевищувало суму обчислену відповідно до п.200-1.3 статті 200-1 розділу V ПКУ та була фактично сплачена у звітному періоду постачальником товарів/послуг до бюджету. Від'ємне значення ПДВ було сформовано за операціями за період грудень 2020р., та станом на дату подання Декларації ТОВ не мало заборгованості з ПДВ перед бюджетом. Факт здійснення ТОВ господарських операцій повністю підтверджений первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, з належним та своєчасним відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності, понесенням витрат на придбання товару, а тому формування податкового кредиту є правомірним. За результатами проведення відповідачем документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від'ємного значення з ПДВ яке становить більше 100000грн у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету складено акт від 10.03.2021року №3610/15-32-07-15-24/35008375 яким встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 п.п. «б» п.200.4 ст.204 ПКУ, в зв'язку з чим завищено суму ПДВ яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рядком 20.2.1 Декларації за грудень 2020р. у розмірі 126818грн.; п.201.10 ст.201 ПКУ в частині відсутності реєстрації ТОВ у грудні 2020 року. в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі ЄРПН) податкових накладних на суму ПДВ 94834грн.; п.198.5 ст.198ПКУ в частині відсутності реєстрації ТОВ у грудні 2020р. в ЄОПН податкових накладних всього на суму ПДВ у розмірі 31984грн; п.23 Підрозділу 2. Особливості справляння ПДВ Розділу ХХ Перехідні положення ПКУ неправомірно застосовано звільнення від оподаткування ПДВ вартість при операціях з постачанням брухту чорних і кольорових металів всього на суму ПДВ у розмірі 94834грн. Після отримання акту перевірки ТОВ надало заперечення до відповідача., проте висновки акту після розгляду заперечень залишили без змін.
05.04.2021 року Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №000/7865/0716 з яким ТОВ не погодилось та оскаржило до ДПС України, яке рішенням від 18.06.2021 року №13800/6/99-00-06-01-03-06 залишило без змін а скаргу без задоволення.
Вважає, що ТОВ мало право відповідно до п.23 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ як виробниче підприємство на реалізацію відходів та брухту чорних та кольорових металів які виробляються в діяльності без нарахування та сплати ПДВ, яку відповідач визначив у суму 94834грн та не врахував при цьому абз.2 п.199.6 ст.199 розділу V ПКУ. Та відсутність посвідчення про радіаційну і вибухову безпеку брухту та відходів так само як й паспорт на зазначений брухт та відходи змішані №2 не є в розумінні вимог ст.9 ЗУ №996-XIV первинним документом. За наказом №01/01-ОД від 01.01.2016 року «Про надання працівникам талонів на пальне» визначено, що для часткової компенсації працівникам ТОВ витрат на пальне які використовуються власний автотранспорт надаються талони із розрахунку 9 литрів на 100км за маршрутом «домівка-завод-домівка» та інших (виробничих ) потреб, а тому твердження перевіряючого органу про використання придбаного пального не у господарської діяльності через занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 20009грн є неправомірним. При цьому не враховано, що у колективному договорі та трудових контрактах з працівниками підприємство зобов'язується забезпечувати працівника частковою компенсацією пального при використанні власного автотранспорту для транспортування до місця роботи та назад. Також не відбулось заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 4409грн. внаслідок використання не у господарській діяльності послуг з організації заходу, а саме: загальних зборів підприємства у ресторані, так були надані послуги щодо організації та обслуговування заходу ТОВ - проведення звітних зборів працівників щодо підведення підсумків господарської діяльності за 2020 рік в приміщенні виконавця, так як до адміністративних витрат належать витрати спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо). Також це стосується сплати ПДВ по накладним виписаним ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» №1241042 від 07.12.2020р., №1218042 від 15.12.2020р., №1218024 від 15.12.2020р. №1218027 від 15.12.2020р., №1218011 від 22.122020р. в частині продуктів харчування відноситься до загальновиробничих витрат або до рахунку 92 «Адміністративні витрати» які так само відносяться до загальногосподарських витрат, проте ДПС помилково вважає їх як загальногосподарські витрати не пов'язані з господарською діяльністю.
Відповідач надав до суду 02.09.2021 року відзив на позов у якому просив відмовити у задоволенні позову мотивуючи це тим, що на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 17.02.2021 року №778-п проведено документальну позапланову перевірку ТОВ щодо дотримання законодавства при декларуванні за грудень 2020 року у податковій декларації з ПДВ від 20.01.2021 року №9369996346 від'ємного значення з ПДВ у тому числі заявленого до відшкодуванню з бюджету. Перевіркою встановлено неправомірне звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання відходів та брухту чорних та кольорових металів внаслідок чого у грудні 2020 року занижено податкові зобов'язання з ПДВ на 94834грн, у наданих до перевірки первинних документах взагалі не зазначене маркування металобрухту не застосувало як повну так й умовну позначку, що унеможливлює його ідентифікацію, окремо по виду та за кількістю: брухту чорних металів чи брухту кольорових металів, посвідчення про вибухобезпечність не містять даних про осіб (розшифрування підписів) які здійснювали вищезазначені перевірки., через що неможливо встановити сам факт проведення відповідних вимірів та визначення певного виду брухту що утворились на підприємстві. Внаслідок вищезазначених порушень не можливо визначити поставлений ТОВ товар як металобрухт, та операції з постачання ТОВ «Укратлантік» слід розглядати як реалізацію товарно-матеріальних цінностей, що оподатковуються за основною ставкою. Також ТОВ видає власним співробітникам талони на пальне, при цьому єдиним документом, який позивач підтверджує правомірність його списання є відомість видачі талонів власним працівникам. Проте відсутні первинні документи, які б дали змогу підтвердити зв'язок вказаних операцій із списанням палива із господарською діяльністю ТОВ, договори оренди автівок, наказів про затвердження норм витрат палива, подорожніх листів які б містили відомості щодо фактичних витрат пального, кількості поїздок, пробіг в кілометрах, маршрут та ціль поїздки, як того вимагає Наказ Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998р. Також ТОВ у грудня придбало у ТОВ «МЕТРОКЕШ ЕНД КЕРИ»: рушники паперові, оцет бальзам, рідке мило, вологі серветки, олію оливкову, цукерки на загальну суму 45394грн, у тому числі ПДВ 7566грн, та твердження про списання їх на рахунок 91 «Загальновиробничих витрат» або на рахунок 92 «Адміністративні витрати» є хибним, так як оцет бальзамічний, олія олівкова, цукерки відносяться до продуктів харчування, а рушники, рідке мило, вологі серветки відносяться до засобів особистої гігієни та мають відношення до виробництва продукції. Також позиція ТОВ щодо проведення звітних зборів за 2020р. в приміщенні Виконавця у ресторані на загальну суму 26454грн у т.ч. ПДВ 4409грн не доречна, так як не зазначені питання які піднімались на даному заході та рішення прийняті на ньому, та не зазначено осіб які приймали участь у цьому заході, тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Позивач надав до суду 07.09. 2021р. відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 03.08.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою суду від 04.10.2021року задоволена заява представника відповідача та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного. Призначено підготовче засідання на “01” листопада 2021 року о “11” годині “00” хвилин.
Виправити описку, допущену у абзаці другому резолютивної частини ухвали суду від 15.11.2021 року у справі №420/12006/21.
Ухвалою суду від 01.11.2021р. зобов'язано позивача надати суду копії документів, тп оголошена перерва до 15.11.2021р. до 10год00хв.
Ухвалою суду від 15.11.2021 року суд продовжив представнику позивача строк для надання суду копій документів зазначених в ухвалі суду від 01.11.2021 року до 25.11.2021 року.
Ухвалою суду від 16.11.2021р. виправлена описка в резолютивній частини ухвали суду від 15.11.2021 року на наступну редакцію тексту: “Оголосити перерву у підготовчому засіданні до 25.11.2021 року до 15год.30хв.”.
Ухвалою суду від 25.11.2021р. закрито підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження на 07 грудня 2021 року на 10год.00хв.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, інші матеріали справи та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Товариство з обмеженою діяльністю «Укратлантік» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.10.2015р. №2000205441.
На підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 17.02.2021 року №778-п та направлень на проведення перевірки з 24.02.2021р. по 02.03.2021р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року у податковій декларації з ПДВ від 20.01.2021 року №9369996346 від'ємного значення з ПДВ у тому числі заявленого до відшкодуванню з бюджету.
За результатами перевірки перевіряючими складений акт №3610/15-32-07-15-24 від 10.03.2014р. висновками якого встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 п.п. «б» п.200.4 ст.204 ПКУ, в зв'язку з чим завищено суму ПДВ яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рядком 20.2.1 Декларації за грудень 2020р. у розмірі 126818грн.; п.201.10 ст.201 ПКУ в частині відсутності реєстрації ТОВ у грудні 2020 року. в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі ЄРПН) податкових накладних на суму ПДВ 94834грн.; п.198.5 ст.198ПКУ в частині відсутності реєстрації ТОВ у грудні 2020р. в ЄОПН податкових накладних всього на суму ПДВ у розмірі 31984грн; п.23 Підрозділу 2. Особливості справляння ПДВ Розділу ХХ Перехідні положення ПКУ неправомірно застосовано звільнення від оподаткування ПДВ вартість при операціях з постачанням брухту чорних і кольорових металів всього на суму ПДВ у розмірі 94834грн.
З актом перевірки був ознайомлений представник ТОВ, який з ним не погодився та подав 17.03.2021р. письмові заперечення.
ГУДПС в Одеській області розглянуло заперечення на акт перевірки та надало відповідь від 29.03.2021р. вих. №1772/КПР/15-32-07-16-08 якою висновки перевірки залишило без змін.
На підставі акту перевірки 05.04.2021р. відповідачем прийняте ППР №000/7865/0716 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку та визначена сума завищення бюджетного відшкодування у сумі 126818грн. та нарахована штрафна санкція 12682грн(т.1 а.с.62).
ТОВ з вказаним ППР не погодилось та оскаржило його до ДПС України, яке Рішенням від 18.06.2021 року №132800/6/99-00-06-01-03-06 залишило ППР без змін, а скаргу без задоволення.
ТОВ є промисловим підприємством.
У січні 2021 року ТОВ подало податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2020р. у п.20.2 якого визначило суму від'ємного значення, що не перевищує суму обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 ПКУ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню 4155551грн з яких на рахунок платника податку 4155551грн (п.20.2.1).
До суму податкового кредиту ТОВ віднесло суми ПДВ сплачені ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРИ» у розмірі 7566грн та сума сплачена ТОВ «Драйв -ін» у розмірі 4409грн (т.1 а.с.21), а також суму ПДВ сплачену за придбання палива для працівників ТОВ -20009грн.
Крім того у Додатку 6 «Розрахунок сум податку на додану вартість, не сплачених суб'єктом господарської діяльності до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг» до податкової декларації з ПДВ за грудень 2020р. ТОВ відобразило суму ПДВ 96359грн. отриману від ТОВ «Кольормет» (а.с.30).
Суд вважає за необхідне проаналізувати, крім приписів ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, в тому числі і норми Закону України «Про металобрухт», сферою регулювання якого є правовідносини, що виникають у процесі збирання, заготівлі, здійснення операцій з металобрухтом.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про металобрухт» в редакції Закону №1455-VIII від 12.07.2016, документи у сфері роботи з металобрухтом - документи, що містять дані про походження і власника металобрухту, відповідність його встановленим стандартам, нормам і правилам, вибухову, пожежну, екологічну та радіаційну безпеку;
металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів;
власник металобрухту - юридична або фізична особа, яка володіє, користується і розпоряджається належним їй металобрухтом у межах, визначених законом;
операції з металобрухтом - заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів.
Порядок здійснення операцій з металобрухтом визначено статтею 4 цього Закону, згідно якої заготівлю металобрухту здійснюють суб'єкти господарювання.
Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться в порядку, встановленому законодавством.
Приймання металобрухту від суб'єктів господарювання оформлюється актом приймання, в якому зазначаються найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) та місцезнаходження з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до вимог законодавства.
Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.
Згідно частини другої статті 5 Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом, повинні забезпечити контроль за вибуховою, пожежною, екологічною та радіаційною безпекою відповідно до законодавства.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту вимогам нормативно-правових актів. Необхідним та достатнім документом для покупця металобрухту щодо підтвердження джерел походження металобрухту від продавця (постачальника) є акт приймання, що містить дані про джерело походження металобрухту.
Отже, наведеними нормами чітко встановлено коло суб'єктів у відповідних правовідносинах, перелік документів, наявність яких є обов'язковою на підтвердження господарської операції з придбання металобрухту.
Суд враховує, що позивач не придбавав металобрухт, останній утворився у нього під час його виробничої діяльності.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 глави 1 та пунктом 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 05.061995 року за № 168/704, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин.
Згідно із пунктом 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Перевіркою встановлено, що ТОВ оприбутковувало металобрухт на підставі накладених на передачу відходів на склад в яких вказана назва продукції: брухт і відходи змішані №2 ДСТУ 3211:2009/ГОСТ 163962009/ДСТУ 4121-2002/ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93)(т.1 а.с.35)
Надалі 03.10.2013р. між ТОВ Укратлантік» (надалі постачальник) та ТОВ «Фирма «Кольормет» (надалі покупець) укладений договір №74 за яким постачальник зобов'язується постачати покупцю лом та відходи кольорових та чорних металів отриманих в процесі зварки, відходи матеріалів абразивних, як використовуються під час дрібеструменевої обробки, відходи матеріалів абразивних та виробив з них зіпсованих, обрізь провідників струму в різній ізоляції що містять мідь(т.1 а.с.233).
Згідно п. 2.1 вказаного договору якість товару повинна відповідати ДСТУ 3211:2009/ГОСТ 1639:2009 та ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93) ДСТУ 4121-2002.
На виконання вказаного договору ТОВ реалізовувало металобрухт ТОВ «Кольормет» у кількості 82796кг. який передало за видатковими накладними в яких відображено - брухт і відходи змішані №2 ДСТУ 3211:2009/ГОСТ 163962009/ДСТУ 4121-2002/ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93) у загальній кількості 82796кг. та виписав податкові накладні без нарахування суми ПДВ (т.1 а.с.233-238) та дана обставина визнається сторонами.
Згідно із п. 5.1 Національного стандарту України ДСТУ 4121 2002 ДСТУ 4121-2002. Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови, затвердженого Наказом Держстандарту України від 30.09.2002 року №516, металобрухт, що надходить або відвантажують з підприємств, повинен проходити обов'язковий радіаційний контроль, контроль щодо вибухобезпечності та хімічної забрудненості. Кожен транспортний засіб з металобрухтом потрібно супроводжувати документом щодо радіаційної безпеки, вибухо- та хімічної безпечності. Згідно із додатком Г Національного стандарту України ДСТУ 4121 2002, в якому наведена форма посвідчення про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів, посвідчення складають у двох примірниках та підписуються відповідальними представниками підприємства-постачальника. Один примірник з накладною направляють як обов'язковий супроводжувальний документ одержувачеві, другий залишають у відправника.
Як встановлено перевіркою та не заперечується позивачем посвідчення про радіаційну і вибухову безпеку брухту та відходів кольорових та чорних металів та сплавів які надавались позивачем покупцю разом з товаром не містять ПІБ відповідальних осіб за радіаційну безпеку та вибухову безпеку (т.1 а.с.249).
Проте відсутність на посвідченні про радіаційну і вибухову безпеку брухту та відходів кольорових та чорних металів та сплавів певних елементів - розшифрування підпису не спростовують факту реальності господарських операцій, оскільки такі посвідчення видаються безпосередньо на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам, стандартам вибухобезпечності, радіаційної та хімічної безпеки тощо, контроль за дотримання яких не відноситься до повноважень відповідача, отже, такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
При цьому суд враховує правову позицію, сформовану у постанові Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 813/1872/13-а, якою зроблено висновок, що такі документи, як сертифікати якості (відповідності) не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт вчинення господарської операції, а тому відсутність чи наявність належним чином оформленого посвідчення про радіаційну та вибухову безпеку не може бути підставою для визначення об'єкта оподаткування (металобрухту чи відходів) таким, що не підпадає під пільгове оподаткування ПДВ.
Суд відхиляє як безпідставні твердження контролюючого органу про те що відсутність у текстах актів прийому брухту та відходів кольорових металів ПІБ особи, як їх підписала, оскільки неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно п.23 підрозділу 2 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України 02.12.2010р. №2755-VІ, зі змінами і доповненнями, у редакції, що діяла на час оформлення ПН : " Тимчасово до 1 січня 2022 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до визначення надано у статті 1 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 №187/98-ВР, із змінами та доповненнями: відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення..."
Під п.509 Таблиці №2 «Характеристика та показники якості металобрухту для переробки по видам» ДСТУ 4121 - 2002 міститься лом та відходи іржаві, з'їдені агресивними середовищами, луджені, емальовані, оцинковані. Зашлакований скрап, побутовий лом, доменний присад.
Та само відповідність металобрухту виду 509 таблиці №2 міститься у паспортах на переданий товар (т.1 а.с.250) у посвідченнях про радіаційну і вибухову безпеку прийомо-здавальних актах (т.1 а.с.248).
Суд критично ставиться до посилання перевіряючих у акті щодо невірного маркування металобрухту в первинних документах з посиланням на ДСТУ 41-21-2002 та ДСТУ 3211:2009, де вказано: «що в нормативних документах можливо застосовувати як повну познаку виду металобрухту, так і умовну познаку» та приведений приклад словосполучень, яким не відповідає текст вказаний ТОВ у накладних та паспортах , так як первині документи складені позивачем не відносяться до нормативних документів.
Тоді як позивач реалізував змішаний металобрухт, який міститься у п.509 таблиці №2 ДСТУ 4121-2002 про що вказано у первинних документах оформлених при передачі товару.
Тому суд доходить висновку, що позивач мав право реалізовувати металобрухт якій створився під час його виробничої діяльності без нарахування та сплати ПДВ на суму 94834грн.
При цьому питання щодо відповідності обсягу реалізованого металобрухту кількості відходів створених під час виробничої діяльності під час перевірки не з'ясовувалось та не є предметом спору.
Щодо заниження ТОВ податкових зобов'язань з ПДВ вартістю на 20009грн внаслідок використання не у господарській діяльності ТОВ товарно-матеріальних цінностей а саме: бензину А-95 та дизельного пального, то суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено перевіркою та не заперечується ТОВ позивач видавав у грудні 2020р. свої працівникам придбані ТОВ талони на пальне (бензин А-95 та дизельне пальне) для проїзду власним автотранспортом з домівки до місця роботи та навпаки. При придбанні вказаного пального ТОВ сплатило ПДВ, що не заперечується сторонами.
Видача талонів проводилась на підставі наказу директора ТОВ №01/01-ОД від 01.01.2016р. «Про надання працівникам талонів на пальне» та за Відомістю обліку витрат палива працівниками за грудень 2020 року( т.1 а.с.226,227).
Всього у грудні 2020року видано працівникам 4560літрів палива на загальну суму 100046грн. в т.ч. ПДВ 20009грн з яких бензин А095 у кількості 3900л на суму 86034грн. та дизельне пальне у кількості 660 літрів на суму 14012грн.
Як зауважили перевіряючі, що відсутні будь які первинні документи, які б давали змогу підтвердити зв'язок зазначених вище операцій із списанням палива із господарською діяльністю підприємства, а саме договорів оренди автомобілів, наказів про затвердження норм витрат палива та мастильних матеріалів на роботу легкових автівок, наявність подорожніх листів які б містили відомості щодо фактичних витрат пального, кількість поїздок, пробіг в кілометрах.
Також перевіряючий дійшов висновку, що використання співробітниками ТОВ власного автотранспорту для проїзду на роботу та навпаки ніяк не можливо пов'язати з господарською діяльністю ТОВ, яка полягає у виробництві водонагрівачів та електричних конвекторів, через що дійшов висновку що списане пальне не було використане у власній господарській діяльності ТОВ, а тому суми ПДВ сплачені ТОВ за його придбання були включені до податкового кредиту безпідставно.
У спільному наказі Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, міністерства транспорту та зв'язку України від 20.05.2008 N 281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» надано поняття талону - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною
ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на
отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного
найменування і марки, які позначені на ньому.
За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.5 ст.198 ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до п.п.14.1.36 п.1.ст.36 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Питання, яке слід вирішити для визначення правомірності віднесення ТОВ суми 20009грн. до податкового кредиту в грудні 2020р. полягає у тому, чи відносяться витрати понесені на придбання ТОВ пального переданого в наступному працівникам для проїзду на власному автотранспорті до роботи та з роботи до дому до витрат пов'язаних з господарською діяльністю, та якщо так, то чи є достатніми для такого віднесення надані позивачем документи.
Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Як вбачається з п.4.8 Колективного договору укладеного між директором ТОВ та трудовим колективом ТОВ на 2016-2020 роки та зареєстрований управлінням соціального захисту населення Біляївської райдержадміністрації (т.1 а.с. 69-72) при наявності фінансових можливостей на підприємстві Роботодавець організовує перевезення працівників для виконання виробничих або організаційних завдань власним або орендованим транспортом або надає компенсації за використання для даних цілей працівниками власного транспортного засобу, компенсацію вартості палива або компенсацію на проїзд на транспорті загального користування, на таксі.
Виходячи з змісту досягнутої та обов'язкової до виконання колективної угоди витрати на проїзд працівників на роботу та з роботи до дому слід вважати витратами пов'язаними з виконанням трудової функції працівниками, а тому ТОВ мало право віднести суми ПДВ сплачені за придбання пального в наступному переданого працівнику для проїзду на роботу та з роботи до дому в грудні 2020р. до податкового кредиту.
Водночас залишається питання: чи достатньо для підтвердження використання ТОВ в господарської діяльності переданого працівникам палива наданих відповідачу під час перевірки та суду під час розгляду справи документів.
Як вбачається з акту перевірки перевіряючим на підтвердження належного обліку використання палива працівниками наданий Наказ директора ТОВ №01/01-ОД від 01.01.2016р. «Про надання працівникам талонів на пальне» та відомість обліку витрат палива працівниками за грудень 2020 року. Також разом з запереченнями на акт перевірки позивачем наданий відповідачу колективний договір (т.1 а.с.54).
Суд ухвалою суду від 01.11.2021 року зобов'язував позивача надати Одеському окружному адміністративному суду засвідчені належним чином копії документів серед яких: накази на прийняття на роботу працівників, якім видавались талони на паливо в грудні 2020 року; свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вказаних працівників; документів, що підтверджують місце проживання вказаних працівників; розрахунок відстані проживання вказаних працівників від місця проживання до місця роботи та витрат пального автотранспортного засобу на вирахувану відстань щодо кожного з працівників, які отримували талони на пальне в грудні 2020 року;
Проте позивач у письмових поясненнях наданих до суду 08.11.2021року відмовив у наданні вказаних документів (т.1 а.с.212) без надання жодних доказів на підтвердження обставин на які він послався в обґрунтування відмови.
Тому суд вважає дану відмову у наданні витребуваних судом документів позицією позивача спрямованою на приховування відсутності у ТОВ витребуваних документів, чи/або невірністю розрахунків.
За змістом п. 44.1 і п. 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Та з описаних вище документів наявних як під час перевірки та під час розгляду справи не можливо встановити чи працюють особи вказані у відомості обліку витрат пального на даному підприємстві, та чи наявний у даних працівників транспортний засіб, та яким чином розраховувалась відстань проживання працівника від місця роботи та витрати пального транспортного засобу працівника, які без сумнівно відрізняються як маркою виробника ТЗ, так й витратами пального на 100км., тоді як в у відомості витрати пального на 100 км. визначені для усіх однакові -9литрів (т.1 а.с.226), що теоретично не є можливим. Водночас необґрунтоване перевищення норми витрат на паливо слід вважати використаними не у господарської діяльності ТОВ.
Тільки за наявність цих вихідних даних можливо вірно вирахувати обсяг пального необхідного для виконання ТОВ умов колективного договору та відповідно віднести їх на витрати або суму сплаченого за придбання пального ПДВ на податковий кредит у звітному місяці.
Проте, як вже зазначив вище суд матеріали справи не містять таких документів, або обґрунтованого розрахунку, а тому в цій частині перевіряючі дійшли обґрунтованого висновку про заниження ТОВ податкового зобов'язання з ПДВ на суму 20009грн.
Щодо заниження ТОВ податкового зобов'язання з ПДВ на суми 7566грн та 4409грн, то суд дійшов наступних висновків.
ТОВ придбало у ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРИ» за податковими накладним: №1241042/12 від 07.12.2020р. товар : туал. папір, рушники папер., олія оливкова 1л. -2 шт., оцет бальзамічний 500мл. -4шт., зерна кави, мішалка дерев., pro service для рук п/е, пакет для сміття, серветки універсальні, рідке мило, вологові серветки, кава розч. пакетована, білизна на суму 19886грн04коп в т.ч. 3314.34грн. ПДВ(т.1а.с.228);
№1218042/12 від 15.12.2020р. товар: кава + термочашка, цукерки Рошен, кава розч. Жб170г. пакети всього на загальну суму 4004грн.12коп в т.ч. 667грн.35коп ПДВ(т.1 а.с.229);
№1218018/12 від 22.12.2020року товар : цукерки Рошен, молоко згущ.. 1 кг.б 60шт.. банани 18.14 ящ, мандарин 18.3кг яблуко 31.1 кг. цукерки Лукас Аркадия, seni air підгузники д/дорослих 30шт., арахіс, сироп для кави70х5шт, на загальну суму 10148грн89коп. в т.ч. ПДВ 1691грн48коп.(т.1 а.с.232).
№1218027 від 15.12.2020 року товар: цукерки Рошен на загальну суму 2142,41грн. в т.ч. ПДВ 357грн.07коп (т.1 а.с.231).
№1218024 від 15.12.2020р. товар: цукерки Рошен на загальну суму 9212.04грн. в т.ч.1535,34грн (т.1 а.с.230).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Абзацом першим п. 198.6 ст. 198 Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Кодексу.
Відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду й зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Кодексу)
Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Враховуючи зазначене, суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником податку у зв'язку з придбанням продовольчих товарів та/або товарів господарського призначення (засоби гігієни) для використання співробітниками компанії в межах господарської діяльності підприємства, включаються до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, митні декларації, інші документи, передбачені п. 201.11 ст. 201 Кодексу).
Якщо вартість зазначених товарів включається до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операцій з постачання яких є об'єктом оподаткування (тобто компенсуються покупцями, збільшуючи при цьому базу оподаткування ПДВ), дані товари визначаються такими, що призначаються для використання/використанні в господарській діяльності, в оподаткованих операціях, і додаткового нарахування податкових зобов'язань за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 Кодексу, не здійснюється.
Водночас позивач жодним чином не обґрунтував яким чином придбання олії оливкової, оцету бальзамічний, бананів, арахісу, підгузники д/дорослих Seni air, молоко згущене та цукерок, сиропу, кави пов'язані з його господарською діяльністю, та матеріали справи не містять жодних доказів, які визначають, як були використані дані товари підприємством.
При цьому суд враховує, що позивач у запереченнях на акт перевірки вказував, що відносити ці витрати в тому числі туалетний папір, білизну, рушники до собівартості продукції йому недоцільно, через підвищення ціни продукції яку виробляє ТОВ (т.1 а.с.52), тобто вартість товарів не компенсується покупцями продукції ТОВ, та база оподаткування ПДВ при цьому не збільшується.
Тому суд вважає, що відповідач правомірно встановив порушення в частині заниження суми ПДВ на суму 7566грн.
Також перевіряючими встановлено включення до податкового кредиту у грудні 2020р. суми 4409грн. по податковій накладній №25, яка була виписана ТОВ «Драйв-ІН». Підставою для отримання стало укладення ТОВ як замовником з ТОВ «Драйв -ІН» як виконавцем договору від 12.12.2020 року про надання послуг з організації заходу №ТР-01/12/20 згідно умов якого замовник зобов'язується надати замовнику послуги, щодо організації та обслуговування заходу Замовника - проведення звітних зборів працівників останнього щодо підведення підсумків господарської діяльності за 2020рік який відбудеться 22.12.2020р. з 18:30 до 22год в приміщенні Виконавця. Згідно додатку №1 до Договору ціна склала 26454грн в т.ч. ПДВ 4409грн. (т.1 а.с.253-255).
На виконання умов договору виконавцем складена податкова накладна №25 від 22.12.2020року на загальну суму 26454грн в т.ч. 4409грн. ПДВ.
Будь яких інших документів податкового чи бухгалтерського обліку матеріали справи не містять, так само відсутні й посилання сторін на них під час складення результатів перевірки.
Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно абз. 1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11.
Згідно пп. 2) пп. 138.10.2 п. 138 ст. 138 ПКУ до складу адміністративних витрат включаються загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати.
За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно пунктів 12, 13, 14, 18, 21, 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.
До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.
Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати. До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій); втрати від зменшення корисності необоротних активів; втрати від безоплатної передачі необоротних активів; втрати від неопераційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати діяльності.
Враховуючи специфіку таких послуг та договорів, що їх регламентують, суд вважає, що підприємство повинне мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема ті, які посвідчують мету, об'єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг.
Водночас доцільність проведення звітних зборів працівників 22.12.2020р. щодо підведення підсумків господарської діяльності за 2020 рік, коли він ще не закінчився, та податкова звітність за рік не подавалась, викликає у суду обґрунтовані сумніви, так само не надавався суду як доказ будь який наказ керівництва ТОВ на його проведення (так як без його наявності працівники не повинні були бути присутні на цьому заході, так як це не є їх робочим місцем та ще в позаробочий час), з визначенням осіб відповідальних за його проведення, його порядок, осіб які повинні звітувати та сам звіт підписаний особою яка звітувала та визначена керівником ТОВ відсутні.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи також не міститься акт виконаних робіт за вказаним договором згідно п.3.1.5 Договору.
Тому суд погоджується з тим, що позивач не надав, а ні під час перевірки, ані суду первинних документів, що підтверджують використання у господарській діяльності послуг за Договором ТОВ «Драйв-ІН», а тому сума 4409грн. ПДВ включена до податкового кредиту у грудні 2020 р. неправомірно.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратлантік» підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2270грн. за платіжним дорученням №3420 від 08.2021року (т.1 а.с.20).
Ціна позову складала 139500грн. Суд частково задовольнив позовні вимоги в частині суми завищення бюджетного відшкодування - 94834грн та штрафної санкції - 9483грн, а всього- 104317грн., що становить 74% від ціни позову, а тому сума судового збору в цій пропорції становить 1679,8грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратлантік» до Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 05.04.2021 року №000/7865/0716 в частині що перевищує суму завищення бюджетного відшкодування - 31984грн. та суму штрафної санкції - 3198грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратлантік» витрати на сплату судового збору у сумі 1679,8грн. сплачені за платіжним дорученням №3420 від 08.07.2021року.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укратлантік» Одеська обл. Біляївський р-н., с.Усатове вул.Агрономічна 225, код ЄДРПОУ 35008375.
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області м.Одеса вул.Семінарська 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166.
Суддя Е.А.Іванов