15 грудня 2021 року справа №380/16874/21
провадження № П/380/17079/21
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та зобов'язати Головне управління казначейської служби України у Львівській області вчинити дії.
Обставини справи.
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) щодо не вирішення питання про повернення Львівському обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки стягнутого виконавчого збору у розмірі 24000 грн;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання щодо повернення Львівському обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки грошові кошти у розмірі 25000 грн, як безпідставно стягнутого виконавчого збору на підставі постанови про стягнення виконавчого збору ВП №64612783 від 24 лютого 2021року, виданої Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів);
- зобов'язати Головне управління казначейської служби України у Львівській області повернути Львівському обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки грошові кошти у розмірі 24000 грн, які стягнуті під час виконання виконавчого провадження № 64612783.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Львівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 26.02.2021 добровільно виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2020. Вказує, що виконавчий збір в сумі 24000 грн стягнуто в рамках виконавчого провадження № 64612783 з виконання виконавчого листа № 380/8578/20 виданого 12.02.2021 Львівським окружним адміністративним судом, який ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 визнаний таким, що не підлягає виконанню. Вважає, що виконавчий збір підлягає поверненню відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження". Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 08.10.2021 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою суду від 03 грудня 2021 року відкрито провадження у справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує повністю. Вказує, що державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в рамках вимог Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що рішення суду виконано після відкриття виконавчого провадження, а саме 26.02.2021, отже стягнення виконавчого збору було законним. Зазначає, що грошові кошти в сумі 24000 гривень, що надійшли 10.06.2021 на рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перераховано в Державний бюджет України згідно платіжного доручення №918 від 23.06.2021. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд повно, всебічно, об'єктивно оцінив подані докази та
встановив:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та подати нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії.
24.02.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64612783 та скеровано боржнику до виконання, стягувачу до відома. Одночасно винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчої провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.
Листом від 04 березня 2021 року №2052 Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про повне виконання рішення суду, що підтверджується супровідним листом від 26.02.2021 №1773/1, направленим до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та стягувачу, до якого додано нову довідку про розмір грошового забезпечення від 26.02.2021 №1773, що підтверджує повне фактичне виконання рішення суду.
12.03.2021 на підставі вищезазначених документів винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду.
11 червня 2021 року за вих № 07.1-11-06/5512 Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області повідомило Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про проведення 10.06.2021 безспірного списання коштів меморіальним ордером № 7 від 09.06.2021 в сумі 24000 грн виконавчого збору на користь Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів), згідно постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 64612783 від 24.02.2021.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі №380/8578/20 задоволено заяву представника боржника про визнання виконавчого листа №380/8578/20 від 12.02.2021 таким, що не підлягає виконанню.
30 червня 2021 року листом за вих № 6564 Львівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про винесення 07.06.2021 Львівським окружним адміністративним судом ухвали про визнання таким що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 380/8578/20.
В листі від 30.06.2021 № 6564 Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у відповідності до ч. 7 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" просить повернути стягнутий виконавчий збір у виконавчому провадженні № 64612783 у сумі 24 000 грн.
10 вересня 2021 року відповідач листом за № В-9/23477 повідомив про те, що підстав для повернення виконавчого збору у сумі 24000 грн не має, оскільки добровільного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 не відбулося.
Позивач вважає дії відповідача протиправними та звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт перший частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).
Частинами першою, п'ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Водночас, відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закон №1404-VIII).
Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов'язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій частина восьма статті 19 цього ж Закону).
Предметом оскарження у даній справі дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору в межах процедури виконання судового рішення.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону №1404-VIII. Так за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з п. 1, 3, 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконай рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Як встановлено судом, рішення суду виконано 26.02.2021, тобто після відкриття виконавчого провадження 24.02.2021.
Суд дійшов висновку, що добровільного виконання рішення власне до відкриття виконавчого провадження 24.02.2021 не відбулося, відтак відсутні підстави для задоволення вимоги про повернення виконавчого збору у розмірі 24 000 грн.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 27 Закону №1404-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено вичерпний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується.
Окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5).
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Системний аналіз положень статті 26, статті 27 Закону №1404-VIII, Інструкції №512/5 в аспекті спірних правовідносин, дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання виконавчого документа. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.
Верховний Суд у постановах від 28 квітня 2020 року (справа №480/3452/19), від 20 листопада 2019 року (справа №480/1558/19) зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови.
Відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Положення аналогічного змісту закріплені пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5, яким також встановлено, що державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто.
Суд зазначає, що виконавче провадження відкрито 24.02.2021 року, а добровільне виконання рішення виконано 26.02.2021 року.
Постанова про стягнення виконавчого збору винесена 24.02.2021 року, тобто до дати добровільного виконання рішення 26.02.2021.
Виконавче провадження закінчено 12.03.2021 відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав виконання боржником рішення у повному обсязі.
Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Позивач вказує, що 07 червня 2021 року Львівським окружним адміністративним судом винесено ухвалу у справі № 380/8578/20, якою заява Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання виконавчого листа № 380/8578/20 таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій, зобов'язання вчинити дії - задоволена. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 380/8578/20, виданий Львівським окружним адміністративним судом 12.02.2021 про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 скласти та подати нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статтей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії.
На вказані доводи суд зазначає, що виконавче провадження закінчено 12.03.2021 відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження саме з підстав виконання боржником рішення у повному обсязі.
Виконавчий документ визнано таким, що не підлягає виконанню лише 07.06.2021.
Виконавче провадження закінчено не з у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, що б мало наслідком того, що виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню, а закінчено саме з підстав виконання боржником добровільно рішення у повному обсязі.
Вищенаведене вказує на те, що до спірних правовідносин не може застосовуватися ч. 7 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, ні постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2021, ні постанова про стягнення виконавчого збору від 24.02.2021, ні постанова про закриття виконавчого провадження від 12.03.2021 (не з тих підстав) позивачем не оскаржувалися і такі є чинними, а виконавчий документ визнаний таким що не підлягає виконанню лише 07.06.2021.
Суд також вказує, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:
- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);
- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;
- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;
- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;
- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;
- пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Відповідно до ухвали від 07 червня 2021 року у справі № 380/8578/20 Львівським окружним адміністративним судом визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 в частині зобов'язання Львівського обласного військового комісаріату підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262- XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії, виконано відповідачем, що підтверджується довідкою Львівського обласного територіального центру та соціальної підтримки від 26.02.2021 №1773.
Тобто такий виконавчий лист не був виданий за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); не був виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; не був виданий на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; не був виданий на підяставі рішення, яке вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; не був виданий двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; не був пред'явлений до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Виконавчий лист за яким виконавче провадження було відкрито і при виконанні якого винесено постанову про стягнення виконавчого збору та за яким виконавче провадження 12.03.2021 закрито внаслідок добровільного виконання, був чинним до 07.06.2021, та визнаний таким що не підлягає виконанню лише з дати постановлення судом ухвали - 07.06.2021.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Предметом доказування відповідно до ч.2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено в повернення стягнутого виконавчого збору, оскільки за встановлених судом фактичних обставин справи до спірних правовідносин ч. 7 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" не може бути застосована.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач діяв у порядку та спосіб встановлений Законом України “Про виконавче провадження”, порушень прав позивача не допущено, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-248, 256, 287, 294, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та зобов'язати Головне управління казначейської служби України у Львівській області вчинити дії - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення у відповідності до вимог ст. 271 КАС України складений 15.12.2021.
Суддя Коморний О.І.