справа №380/18788/21
15 грудня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Розман Василь Степанович, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у грудні 2016 року з базовим місяцем - січень 2016 року, а також визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня по листопад 2016 року, за весь 2017 рік та з січня по листопад 2018 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 - 29.05.2019, зокрема за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з базовим місяцем - січень 2008 року, а з 01.03.2018 по 29.05.2019 з базовим місяцем - березень 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неповнотою виплати відповідачем під час проходження позивачем військової служби грошового забезпечення, яке полягало у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення у неналежному розмірі у зв'язку з застосуванням відповідачем неправильного базового місяця та не нарахуванням та не виплатою індексації грошового забезпечення у 2017 році та січні-листопаді 2018 року. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям здійснювалася у відповідності до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ та Порядку проведення індексації доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Вказує про те, що з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності і підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Порядок № 1078 в редакції до 01.12.2015 не містив поняття «базовий місяць», тому останній не може братися для проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Ствердив про правомірність застосування з січня 2016 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації у зв'язку із підвищенням з 01.01.2016 грошового забезпечення військовослужбовців. Оскільки обчислений розмір сум індексації до березня 2018 року не перевищував розмір підвищення грошового забезпечення, тому включно до березня 2018 року не відбувалося нарахування сум індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Заперечив щодо розміру заявлених витрат на правничу допомогу, вказавши на те, що справа є незначної складності, а адвокатське об'єднання «Мицик і Партнери» здійснює представництво у значній кількості аналогічних справ. Просив у задоволенні позову та стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
Ухвалою від 03.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи.
Відповідачем 01.12.2021 (вх. №89861ел) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Національної гвардії України.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 119 від 29.05.2019 підполковника ОСОБА_1 , звільненого відповідно до пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби у запас за станом здоров'я, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою від 25.09.2021 з приводу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.05.2019.
Відповідач листом від 21.01.2020 за № 50/02/32-91 надав відповідь, зміст якої полягає у такому. За 2016 рік індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена. У 2017 році така виплата не була передбачена у кошторисі та у штатному розписі військової частини на 2017 рік у зв'язку з відсутністю фінансових ресурсів. Оскільки індекс споживчих цін перевищив поріг індексації у грудні 2018 року, який установлюється у розмірі 103%, індексація нараховувалася та виплачувалася, починаючи з грудня 2018 року і до моменту звільнення - травня 2019 року.
До відповіді відповідачем долучено довідку від 24.09.2021 №267 про нараховані та виплачені суми індексації ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 29.05.2019 та довідку від 28.09.2021 №269 про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 29.05.2019.
Згідно до вказаних довідок ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення за періоди:
з січня 2016 року по листопад 2016 року не нараховувалась;
за грудень 2016 року нарахована та виплачена у сумі 64 грн;
з січня 2017 року по грудень 2017 року не нараховувалася;
з січня 2018 року по листопад 2018 року не нараховувалася;
за грудень 2018 року нарахована та виплачена у сумі 71 грн 08 к;
з січня 2019 року по лютий 2019 року не нараховувалася;
з березня 2019 року по травень 2019 року нарахована та виплачена у сумі 536 грн 89 к., в т.ч. березень - 276,63 грн; квітень - 134,47 грн; травень - 125,79 грн.
Довідка від 24.09.2021 №267 містить відомості про те, що базовими місяцями для нарахування індексації є січень 2016 року, серпень 2017 року та березень 2018 року.
Позивач, вважаючи, що відповідачем порушено порядок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно до абзацу 1 частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 9 вказаного Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена у статті 2 Закону № 108/95-ВР.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 33 Закону № 108/95-ВР визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
За змістом частини другої статті 2 Закону № 108/95-ВР до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-ІІІ (далі - Закон №2017-ІІІ) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;
6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;
7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».
З аналізу наведених правових норм слідує, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер.
Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі № 815/2590/18 зазначив, що при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2011-XII, Закону № 1282-ХІ та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону №1282-ХІІ).
За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Щодо періодів та базового місяця індексації грошового забезпечення позивача з січня 2016 року по травень 2016 року та з 01.01.2017 по 28.02.2018.
Судом встановлено, що позивачу за періоди з січня 2016 року по листопад 2016 року, з січня 2017 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалась.
Довідка від 24.09.2021 №267 містить відомості про те, що базовими місяцями для нарахування індексації є січень 2016 року, серпень 2017 року.
Позивач стверджує, що базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення в періоди 01.01.2016 по 01.03.18 є січень 2008 року.
Водночас, відповідач вказує на правомірність застосування для нарахування індексації грошового забезпечення базового місяця січня 2016 року.
З цього приводу суд зазначає таке.
Як зазначено вище, у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015, яка підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Тому для надання оцінки оскарженим діям відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу з січня 2016 року, слід керуватися Порядком № 1078 в редакції, чинній з 01.12.2015.
Відповідно до Порядку № 1078 базовим є місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення).
У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Отже, починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
В свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.
Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Згідно із пунктом 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 № 48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18.07.2017 № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018 № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
Згідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 09.02.2005 № 024-106 зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.
Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 року у зв'язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України» від 01.03.2018 № 90.
Вказане зумовлює висновок суду про те, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема посадового окладу. Зміна ж розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по лютий 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.
Як на підставу не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у 2017 році, відповідач у відповіді на звернення позивача посилається на відсутність фінансових ресурсів для такої виплати у кошторисі та у штатному розписі військової частини на 2017 рік.
Такі доводи відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства.
У постанові від 23.09.2020 у справі № 620/3282/18 Верховний Суд зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що відсутність бюджетного фінансування відповідача не позбавляє позивача права на отримання належних йому сум індексації грошового забезпечення і не звільняє відповідача від обов'язку ці суми виплачувати.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Також з аналізу положень пункту 5 Порядку №1078 випливає, що від розміру підвищення оплати праці у місяці, в якому воно відбулося, залежить можливість виплати особі індексації та порядок розрахунку її суми.
Тому доводи позивача про те, що саме січень 2008 року, є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року відповідають вимогам чинного законодавства і беруться судом до уваги.
Доводи відповідача про правомірність застосування січня 2016 року як базового місяця для індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період не відповідають вимогам законодавства, аналіз якого наведено вище, та зумовлюють висновок суду про протиправність такої поведінки і обґрунтованість позовних вимог в частині їх оскарження.
Щодо періоду та базового місяця індексації грошового забезпечення позивача з 01.03.2018 по 29.05.2019, суд зазначає таке.
Як встановлено з довідки від 24.09.2021 №267, індексація грошового забезпечення позивачу з січня по листопад 2018 року не нараховувалася; за грудень 2018 року нарахована та виплачена у сумі 71 грн 08 к; з січня по лютий 2019 року не нараховувалася; з березня 2019 року по травень 2019 року нарахована та виплачена у сумі 536 грн 89 к., в т.ч. березень - 276,63 грн; квітень - 134,47 грн; травень - 125,79 грн. Базовим місяцем для нарахування індексації є березень 2018 року.
Позивач також стверджує, що базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 29.05.2019 є березень 2018 року.
Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала законної сили 01.03.2018), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Національної гвардії, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що саме березень 2018 року, є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 29.05.2019. Вказане також визнається відповідачем.
За опублікованими Держстатом в офіційних періодичних виданнях індексом споживчих цін та з допомогою системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА-ЗАКОН» судом встановлено відсутність перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078, у період з квітня до грудня 2018 року та наявність такого перевищення у період з грудня 2018 року.
Вказане дає підстави стверджувати про повноту нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.05.2019, з урахуванням березня 2018 року як базового місяця для такого обрахунку.
Тому позовні вимоги в частині оскарження дій відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 29.05.2019 є безпідставними.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій в частині оскарження таких щодо застосування січня 2016 року та серпня 2017 року як базових місяців для нарахування індексації грошового забезпечення позивача з січня 2016 року по лютий 2018 року.
Доводи відповідача про правомірність таких спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про невідповідність такої вимогам чинного законодавства та критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, та порушують право позивача на отримання такої індексації у повному розмірі.
Встановлені фактичні обставини справи та висновки суду щодо кожної з позовних вимог, зумовлюють висновок суду про те, що першу позовну вимогу слід задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по грудень 2016 року із застосуванням січня 2016 року як базового місяця та визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за з 01.01.2017 по 28.02.2018.
Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги, тому також підлягає до часткового задоволення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за спірний період, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, суд зазначає таке.
З аналізу норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення слідує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Таким чином, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідач заперечує правильність визначення позивачем базового місяця для нарахування індексації.
Висловлені сторонами під час розгляду справи протилежні позиції щодо визначення базового місяця є очевидним свідченням існування спору щодо цих аспектів нарахування та виплати індексації.
Тому в межах розгляду цієї справи необхідно було надати відповідь (дослідити питання) щодо базового місяця для нарахування спірної індексації.
За усталеною судовою практикою дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15.
З урахуванням викладеного в сукупності та того, що при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем неправильно встановлено базовий місяць, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.12.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо обґрунтованості кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Позивач також просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат.
При вирішенні цього питання, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Професійна правова допомога ОСОБА_1 надавалася Адвокатським об'єднанням «Мицик і Партнери» (адвокат Розман В.С., свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 04.10.2019 серія ЛВ №001725) на підставі договору про надання правової допомоги від 07.10.2021 №754 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 11.10.2021 серії ВС №1101666, які наявні у матеріалах справи.
Вид наданих ОСОБА_1 послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом виконаних робіт від 07.10.2021.
Згідно з вказаним актом ОСОБА_1 надано наступні послуги: вивчення наданих документів про звільнення та опрацювання довідки про грошове забезпечення, надання консультацій та узгодження позиції щодо соціальних виплат, опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, підготовка та направлення запиту відповідачу, опрацювання відповіді відповідача та відомостей про індексацію (тривалість 2 год.); складання позовної заяви та оформлення додатків до позовної заяви (тривалість 1 год.).
Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить вартість 1 години - 1 000 грн.
Оплата послуг за правову допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги 07.10.2021 №754 здійснена в розмірі 4 000 грн, що підтверджується квитанцією від 11.10.2021 №38
Відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу з тих підстав, що надані адвокатом документи не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені такі витрати, а також що дана категорія справ є малозначною та з сформованою судовою практикою, а тому вимога про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у такому розмірі є не обґрунтованою.
Додані до матеріалів справи документи підтверджують надання адвокатом Розманом В.С. професійної правової допомоги ОСОБА_1 на підставі договору та ордеру про надання правової допомоги, а розрахунок витрат на правничу допомогу підтверджує понесення позивачем витрат на правову допомогу.
У зв'язку із наявністю заперечень відповідача суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Дана справа є незначної складності, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене та висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 1 000 грн.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по грудень 2016 року із застосуванням січня 2016 року як базового місяця.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення з 01.01.2017 по 28.02.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 000 (одна тисяча) грн судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома