07 грудня 2021 року справа № 380/10445/21
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Гернага Ю.О.,
за участю:
представники позивача Стасишин Р.М.,
представник відповідача Підгайний О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо нарахування заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 включно у сумі 37788, 74 грн ОСОБА_1 , який не зареєстрований фізичною особою-підприемцем і не є платником єдиного соціального внеску за відповідним статусом у періоді з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 включно;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області виключити з інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегрованої картки платника ОСОБА_1 дані про наявність боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 в сумі 37 788, 74 грн.
Ухвалою від 21.04.2021 суд прийняв позовну заяву до рогляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою від 19.08.2021 суд перейшов із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою від 20.10.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги в позовній заяві та відповіді на відзив обґрунтовано тим, що 03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2590-VI відповідно до якого встановлено, що усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані до 05 березня 2012 року подати державному реєстратору реестраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв. Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними. Вказує, що у позивача з 03 березня 2012 року відсутнє право здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки позивач не подавав до 03 березня 2012 року державному реєстратору реєстраційну картку (заяву) про включення відомостей як про фізичну особу-підприємця. Відтак, в період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року включно, за який відповідачем нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788, 74грн., в ОСОБА_1 відсутній обов'язок сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове соціальне страчування за відповідним статусом.
Представник відповідача Головного управління ДПС у Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву. Вказує, що дата взяття на облік ОСОБА_1 06.03.2000. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2464 зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема фізичних осіб - підприємців здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку. Відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів, ОСОБА_1 перебуває як платник податків на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області. Відповідно до п.4 та 5 ч. 1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відтак, контролюючий орган діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений ч. 2 ст. 19 Конституції України, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, просив позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, з підстави викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, 05.11.2019 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивачу № Ф-7055-50. Відповідно до вказаної вимоги загальна сума боргу платника єдиного внеску становить 26539,26 грн.
Вважаючи, вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до ДПС України щодо скасування такої.
Рішенням ДПС України від 10.01.2020 вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивачу від 05.11.2019 № Ф-7055-50 скасовано, зобов'язано ГУ ДПС у Львівській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника. Вказано, що ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємцівта громадських формувань.
Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, 07.02.2020 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивачу № Ф-7055-50. Відповідно до вказаної вимоги загальна сума боргу платника єдиного внеску становить 29293,44 грн.
Вважаючи, вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до ДПС України щодо скасування такої.
Рішенням ДПС України від 25.03.2020 вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивачу від 07.02.2020 № Ф-7055-50 скасовано, зобов'язано ГУ ДПС у Львівській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника. Вказано, що ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємцівта громадських формувань.
Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, 06.11.2020 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивачу № Ф-7055-50. Відповідно до вказаної вимоги загальна сума боргу платника єдиного внеску становить 35588,74 грн.
Вважаючи, вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до ДПС України щодо скасування такої.
Рішенням ДПС України від 01.02.2021 вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивачу від 06.11.2020 № Ф-7055-50 скасовано, зобов'язано ГУ ДПС у Львівській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника. Вказано, що ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємцівта громадських формувань.
03.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Львівській області із заявою, відповідно до якої просив привести у відповідність дані ІКПП ОСОБА_1 , шляхом виключення з неї будь яких сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, виключити дані про ОСОБА_1 з Реєстру страхувальників та всіх інших відповідних реєстрів як про підприємця, роботодавця і платника єдиного соціального внеску за статусом суб'єкта підприємницької діяльності.
Листом від 12.04.2021 Головним управлінням ДПС у Львівській області повідомлено ОСОБА_1 про те, що фізичні особи - підприємці зареєстровані до 01.07.2004, щодо яких не проводилася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (в тому числі до створення Єдиного державного реєстру), не втратили статусу фізичної особи - підприємця. Згідно інформаційної бази даних, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області, на загальній системі оподаткування як платник податків за основним місцем обліку підприємець - фізична особа з 06.03.2000, дата взяття на облік платника єдиного внеску - 28.03.2000 за № 07/11-8575. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) 5 та 5-1 частини першої статті цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Заборгованість зі сплати єдиного внеску по ОСОБА_1 виникла 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. Згідно облікових даних іформаційної системи органу доходів і зборів станом на 01.04.2021 заборгованість по єдиному внеску становить 37788,74 грн.
Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VI, у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин (далі Закон № 2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов'язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності. При цьому ОСОБА_1 набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом № 755-IV, але не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону. Вказані обставини не заперечуються стороними.
Суд вказує, що суб'єктна ознака статусу ФОП є визначальною для вирішення питання про віднесення позивача до платників єдиного внеску.
Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).
Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.
Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб'єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев'ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).
03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону № 755-IV.
Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Водночас пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.
Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов'язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.
25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру» (далі - Закон № 1155-VII).
Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов'язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.
Крім цього, Законом № 1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI.
Основною метою проекту Закону № 1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.
Для досягнення цієї мети Законом № 1155-VII внесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання», які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.
Зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов'язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.
Велика Палатиа Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справа № 260/81/19 дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
За встановлених обставин справи, суд вказує, що у ОСОБА_1 є відсутнє офіційне підтвердження статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів. Суд вказує, що представником відповідача не подано фактичні докази протилежного, що виключає можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Окрім того, суд звертає увагу, що ГУ ДПС у Львівській області винесено три вимоги про сплату боргу відповідно до ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які були в адміністративногому порядку скасовані ДПС України. Згідно рішень, ДПС України вказує, що ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємцівта громадських формувань.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності дій Головного управління ДПС у Львівській області щодо нарахування позивачу заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 включно у сумі 37788, 74 грн.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши дії Головного управління ДПС у Львівській області області , суд вважає, що такі вчинені без врахування вимог чинного законодавства та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо нарахування заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 включно у сумі 37788, 74 грн ОСОБА_1 , який не зареєстрований фізичною особою-підприемцем і не є платником єдиного соціального внеску за відповідним статусом у періоді з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 включно є протиправними.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача виключити з інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегрованої картки платника ОСОБА_1 даних про наявність боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 в сумі 37 788, 74 грн є похідною від першої вимоги, а також взаємодоведеною з врахуванням мотивів суду щодо задоволення першої позовної вимоги.
У Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422 зазначено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.
Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов'язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від'ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.
Пунктом 2 розділу 2 Порядку № 422 встановлено, що розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) , від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а, від 25 березня 2020 року (справа № 826/9288/18).
За встановлених обставин справи, оскільки вимоги про сплату боргу (недоїмки) винесені позивачу, скасовані в адміністративному порядку, а також встановлення судом відсутності у позивача обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області виключити з інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегрованої картки платника ОСОБА_1 дані про наявність боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 в сумі 37 788, 74 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За подання даного позову позивачем сплачено 1816,00 грн судового збору, проте, стягненню з відповідача підлягає 908,00 грн судового збору, оскільки друга позовна вимога є похідною від першої.
Керуючись статтями 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43143039) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо нарахування заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 включно у сумі 37 788, 74 грн ОСОБА_1 , який не зареєстрований фізичною особою-підприємцем і не є платником єдиного соціального внеску за відповідним статусом у періоді з 01 січня 2017 року по 3 1 грудня 2020 включно.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області виключити з інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегрованої картки платника ОСОБА_1 дані про наявність боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 в сумі 37 788, 74 грн.
4. Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 15.12.2021.
Суддя Костецький Н.В.