10 грудня 2021 року
справа № 692/793/21
провадження № 22-ц/821/2111/21
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,
секретаря - Литвин-Восколович Ж. В.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: приватний виконавець Бурмага Євген Анатолійович, публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича, заінтересована особа стягувач, публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», у складі головуючого судді Чепурного О. П.,
18 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є. А. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 66343961 від 02 серпня 2021 року про стягнення з неї на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості в розмірі 23 406,70 дол. США та 3 820,89 грн, а також стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 6 111 дол. США 97 центів, що в національній валюті України за офіційним курсом Національного Банку 8,0024 грн за 1 долар. США станом на 18 лютого 2010 року, тобто на день ухвалення судового рішення становило 48 910 грн 42 коп. та 1 426 грн 24 коп. пені на підставі виконавчого листа № 2-103/10 виданого 15 березня 2010 року Драбівським районним судом Черкаської області.
Мотивація скарги зводиться до того, що дії приватного виконавця Бурмаги Є. А. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 6634396, про наявність якої їй стало відомо 05 серпня 2021 року з рекомендованого листа вказаного виконавця, є протиправними, а вказана постанова незаконною, оскільки стягувачем АБ «Укргазбанк» було звернуто стягнення на предмет іпотеки, зокрема на нежитлову будівлю-магазин загальною площею 33.2 кв. м. та проведено його реалізацію згідно рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк»» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_1 переконана, що приватний виконавець Бурмага Є. А. протиправно прийняв до примусового виконання та виніс постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-103/10 виданому 15 березня 2010 року Драбівським районним судом, Черкаської області по якому відсутні строки для пред'явлення його до виконання, а тому просила визнати дії приватного виконавця Бурмаги Є. А. при винесенні вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження протиправними та скасувати зазначену постанову як незаконну.
Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2021 року у задоволені скарги ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця Бурмаги Є. А., відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є. А. витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп.
Ухвала мотивована тим, що на підставі заочного рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2010 року по справі № 2-103/10 було видано виконавчий лист № 2-103/10 від 15 березня 2010 року стягнення про стягнення заборгованості з кредитним договором у відповідному розмірі.
Вказаний виконавчий лист містить записи про його повернення стягувачу 28 травня 2015 та 22 жовтня 2018 року з підстав відсутності майна для стягнення з боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час повернення виконавчого листа у 2018 році визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Відтак суд прийшов до висновку, що стягувач, який звернувся до приватного виконавця до спливу трьох років з часу повернення виконавчого листа діяв в межах закону, а приватний виконавець не мав підстав для відмови у відкриті провадження з причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу для виконання, враховуючи відсутність даних про повне погашення боргу.
За наведеного, скарга ОСОБА_1 є не обґрунтованою, а доводи викладені у ній не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд дійшов висновку, що підстави для її задоволення відсутні.
В апеляційній скарзі, поданій 29 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 порушено питання про скасування ухвали Драбівського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2021 року та постановлення нової ухвали суду про задоволення вимог поданої нею скарги на постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є. А про відкриття виконавчого провадження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді вищезазначеної скарги місцевим судом проігноровано вимоги процесуального законодавства, які стали підставою для постановлення оскаржуваної ухвали суду з порушенням його норм.
Крім того, скаржниця послалася на не направлення та неотримання нею безпосередньо копій документів від суб'єкта оскарження. Висловила свою незгоду з присудженим розміром витрат на правову допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп., вказавши на не обґрунтованість та неспівмірність їх розміру до послуг професійної правової допомоги наданої адвокатом Весеньовим Є. В. приватному виконавцю Бурмазі Є. А.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «Укргазбанк» виклав свої заперечення, щодо доводів скарги, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Вказав, що місцевий суд при постановленні оскаржуваного рішення належним чином встановив фактичні обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Згідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника приватного виконавця ОСОБА_4 - адвоката Весеньова Є. В., представника ПАТ АБ «Укргазбанк» - Крупного О. Г., вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвала суду, яка у відповідності до ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, приведеним вимогам в цілому відповідає.
При розгляді справи встановлено, що заочним рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2010 року по справі № 2-103/10 позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АТ «Укргазбанк» м. Київ суму заборгованості по кредитному договору № 00-19/08 від 16 вересня 2008 року в розмірі 6 111 доларів США 97 центів, що при переведені в національну валюту України за офіційним курсом Національного банку 8.0024 грн за 1 долар США станом на 18 лютого 2010 року, тобто на день ухвалення рішення, становить 48 910 грн 42 коп. та 1 426 грн 24 коп. пені в солідарному порядку.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» м. Київ штраф за порушення умов договору іпотеки № Д-00-198/08 від 16 вересня 2008 року в сумі 2 300 грн 00 коп.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю - магазин загальною площею 33,2 кв. м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на магазин № НОМЕР_1 від 06 вересня 2000 року, зареєстрованого 06 вересня 2000 року Драбівським ВВ КП «ЧООБТІ» в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 24190928 номер запису один в книзі один.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати (а. с. 59-60).
18 лютого 2010 року Драбівським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист № 2-103/10 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 00-197/08 від 16 вересня 2008 року 6 111 дол. США 97 центів, що переведенні в національну валюту України за офіційним курсом Національного банку 8.0024 грн за 1 долар США станом на 18 лютого 2010 року, тобто на день ухвалення рішення, становить 48 910 грн 42 коп. та 1 426 грн 24 коп. пені в солідарному порядку.
Виконавчий лист містить відмітку про те, що рішення набрало законної сили 09 березня 2010 року, строк пред'явлення листа до виконання до 10 березня 2013 року.
З інформації, що міститься на звороті виконавчого листа вбачається, що його, було повернуто 28 травня 2015 року за п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та 22 жовтня 2018 року за п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 54).
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 02 серпня 2021 року ВП № 66343961, приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є. А. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-103/10, виданим 15 березня 2010 року Драбівським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 00-197/08 від 16 вересня 2008 року 6 111 дол. США 97 центів, що переведенні в національну валюту України за офіційним курсом Національного банку 8.0024 грн за 1 долар США станом на 18 лютого 2010 року, тобто на день ухвалення рішення, становить 48 910 грн 42 коп. та 1 426 грн 24 коп. пені в солідарному порядку (а. с. 52).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» .
Частиною 1 ст. 431 ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно й в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 вказаного Закону на виконавця покладено обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно положень ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Предметом даного спору є скарга боржниці ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця Бурмаги Є. А. про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-103/10 від 15 березня 2010 року. Строк пред'явлення даного виконавчого листа до виконання встановлено до 10 березня 2013 року, тобто вказаний виконавчий документ може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років. В свою чергу, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається у разі, зокрема пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Судом встановлено, що на звороті виконавчого листа міститься відмітка про його повернення 28 травня 2015 року з підстав наведених в п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та 22 жовтня 2018 року з підстав п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Вказані статті, на момент вчинення відповідних процесуальних дій вказували на: повернення виконавчого документа стягувачу з підставі відсутності майна на яке може бути звернуто стягнення (п. 2 ст. 47 ЗУ від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, п. 2 ст. 37 ЗУ від 02 червня 2016 року № 1404-VIII).
Відтак, виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження від 02 серпня 2021 року ВП № 66343961 з примусового виконання виконавчого листа № 2-103/10 від 15 березня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості в розмірі 48 910 грн 42 коп. та 1426 грн 24 коп. в солідарному порядку, приватний виконавець Бурмага Є. А. діяв у межах Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, приведеним виконавцем перевірено, та встановлено, що пред'явлений виконавчий лист підлягає примусовому виконанню, поданий у строки передбачені ст. 12 наведеного вище Закону, його зміст, місце виконання, підвідомчість виконавчого провадження, відповідають нормам ст. ст. 3, 4, 24, 25 Закону України «Про виконавче провадження» та наявні підстави для початку примусового виконання виходячи з приписів ст. 26 вказаного Закону.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
В свою чергу ОСОБА_1 , звертаючись до суду зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження, не навела обґрунтованих підстав за наявності яких існували б обставини які б виключали можливість відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, з посиланням на правові норми чи наявність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу. З огляду на зазначене, мотиви апеляційної скарги не грунтуються на правових нормах та не підлягають до задоволення.
Доводи апеляційної скарги стосовно неадекватності стягнутої судом суми на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, з підстав не прийняття участі адвоката Весеньова Є. В. в судових засіданнях по розгляду скарги та не погодження ним з ОСОБА_4 розрахунку витрат на професійну допомогу також не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В обґрунтування понесених приватним виконавцем Бурмагою Є. А. витрат на професійну правничу допомогу адвоката Весеньова Є. В., останнім у встановлений строк подано до суду докази, зокрема, квитанцію до прибуткового касового ордера від 13 вересня 2021 року про сплату 4 800 грн (а. с. 30), розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу від 13 вересня 2021 року підписаний адвокатом Весеньовим Є. В. та Бурмагою Є. А. (а. с. 34), які досліджено та враховано судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали суду. Отже, з урахуванням обсягу фактично наданих адвокатом послуг, характеру виконаної адвокатом роботи, обсягу скарги, яка була предметом розгляду, зважаючи на кількість, зміст та обґрунтування поданих письмових пояснень та заяв протягом усього часу розгляду справи, обсяг поданої інформації для спростування вимог скаржника, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, судом першої інстанції стягнуто вказані витрати в розмірі 3 000 грн 00 коп.
При цьому судова колегія зазначає, що у відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України суд зокрема, може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами при цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції не подавала, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх стягнення саме у визначеному в ухвалі розмірі.
Таким чином, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.
При апеляційному розгляді справи, колегія суддів не встановила порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
При розгляді апеляційної скарги, до початку судових дебатів, представником приватного виконавця Бурмаги Є. А. адвокатом Весеньовим Є. В. подано клопотання про розподіл судових витрат, понесених його довірителем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
В якості додатку до приведеного клопотання додано договір про надання правової допомоги від 15 листопада 2021 року згідно якого адвокат Весеньов Є. В., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 564 видане Радою адвокатів Черкаської області від 18 березня 2014 року за № 31, з однієї сторони та приватний виконавець Бурмага Є. А. з іншої сторони уклали договір предметом якого є юридичні послуги та дії у справі № 692/793/21 під час її розгляду в апеляційній інстанції. Розмір гонорару встановлений у розмірі 2 000 грн 00 коп. - за годину роботи адвоката та 2 000 грн 00 коп. - за участь у судовому засіданні. Відповідно до розрахунку розміру витратна професійну правничу допомогу надану приватному виконавцю Бурмазі Є. А. у справі № 692/793/21 від 10 грудня 2021 року, адвокатом надані послуги юридичного характеру вартість яких становить 6 000 грн 00 коп. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 01 грудня 2021 року адвокатом Весеньовим Є. В. прийнято від ОСОБА_4 - 4 000 грн 00 коп., відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 10 грудня 2021 року адвокатом Весеньовим Є. В. прийнято від ОСОБА_4 - 2 000 00 грн 00 коп.
За приписами частини 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У відповідності до ч. ч. 1 6 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи надані докази на понесення витрат за надання професійної правничої допомоги, суд приходить до висновку, що встановлені ч. 3 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України приписи щодо процедури доведеності розміру вказаних витрат, стороною, що їх заявила - дотримані.
В свою чергу апеляційний суд, беручи до уваги складність справи та виконаної адвокатом роботи, кількість судових засідань, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, судової практики та фінансового стану сторін, дійшов висновку, що зазначені адвокатом Весеньовим Є. В. витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, який діяв в інтересах ОСОБА_4 підлягають стягненню з позивачки ОСОБА_1 в розмірі 4 000 грн 00 коп.
Водночас, враховуючи, що доводи апеляційної скарги відносно предмета оскарження не спростовують висновків місцевого суду та не впливають на їх правильність, вони не приймаються до уваги апеляційним судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 4 000 грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 грудня 2021 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
Л. В. Нерушак