Номер провадження 22-ц/821/2192/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/3591/21 Категорія: 301030500 Демчик Р. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
14 грудня 2021 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Попова М.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
третя особа - ОСОБА_2 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник позивача - адвокат Семенюк Ольга Григорівна;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюк Ольги Григорівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: ОСОБА_2 , про зняття арешту з квартири,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що батьки позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 купили у ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 1997 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Малою Н.А. Проте вони не зареєстрували своєчасно право власності на зазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача - ОСОБА_3 помер.
24 листопада 2020 року ОСОБА_2 (співвласник квартири) здійснила державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Після смерті батька позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець, звернувся до нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилося після смерті його батька, а саме на 1/2 частину у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Проте нотаріус 13 травня 2021 року винесла постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії, оскільки було встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначений арешт на спадкову квартиру відповідно до Постанови державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 15 квітня 2011 року (реєстраційний номер обтяження: 11077694).
Мати позивача, як співвласниця квартири, звернулася до Центрального ВДВС у м. Черкаси Центрального МУ МЮ (м. Київ) із заявою про зняття арешту з квартири.
Листом від 20 квітня 2021 року їй повідомили, що під час перевірки Автоматизовано системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні даного органу ДВС не перебувають виконавчі провадження відносно неї.
Також повідомлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження відносно ОСОБА_4 (попереднього власника), і на підставі довідки ЧООБТІ про наявність за боржником зареєстрованої на праві приватної власності квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. У зв'язку із закінченням терміну зберігання, матеріали виконавчого провадження були знищені. Також у листі повідомлялося про те, що у посадових осіб Центрального ВДВС у м. Черкаси відсутні підстави для зняття арешту з її майна. ОСОБА_2 було запропоновано звернутися до суду для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до ч.5 ст. 59 «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд зняти арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 11077694, накладений постановою про арешт майна боржника Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Головного територіального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 квітня 2011 року.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване тим, що позивач не дотримався вимог процесуального закону, що регулює питання подання позову про виключення майна з-під арешту, оскільки не пред'явив позов до двох обов'язковий належних відповідачів, якими мають бути боржник і стягувач, в інтересах якого накладено арешт на спірне майно, та не заявляв клопотань для заміни відповідача у справі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача - адвокат Семенюк Ольга Григорівна подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2021 року і постановити нове про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі вказує, що суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені у постанові № 5 від 03 червня 2016 року, на які послався суд першої інстанції, можуть застосовуватися судом при розгляді справи про зняття арешту з майна при наявності відкритого виконавчого провадження та набуття певних прав стягувачем щодо арештованого майна.
Зазначає, що позивач не може звернутись із позовом про зняття арешту з квартири та пред'явити позов до боржника та попереднього власника квартири ОСОБА_4 та стягувача, оскільки арешт на квартиру було накладено вже коли ОСОБА_4 не був її власником, а тому він не має жодного відношення до квартири і до справи, жодні його дії не зможуть відновити право позивача та зняти арешт із квартири.
Вказує, що на даний час неможливо взагалі встановити хто був стягувачем в рамках виконавчого провадження, щоб заявити його як відповідача у справі.
Вважає, що стягувач, в інтересах якого було накладено арешт, не набував жодних прав щодо арештованої квартири, що є обов'язковою умовою для зазначення його у справі в якості відповідача, та він не оспорює право власності позивача на квартиру.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Заслухавши третю особу у справі ОСОБА_2 , яка з'явилась в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Належним чином повідомлені про дату час, та місце розгляду справи сторони в судове засідання не з'явились, надіслали на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення, що переглядається, відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до частин 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено 26 червня 1997 року між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (покупцями) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Малою Н.А. та зареєстровано в реєстрі за №2254.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25 серпня 2020 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності 24 листопада 2020 року державним реєстратором Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Гриценко М.О., було зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частину вказаної квартири за ОСОБА_2 .
Постановою нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А. від 12 травня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на 1/2 частину у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , що залишилася після смерті його батька ОСОБА_3 , оскільки нотаріусом було встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначений арешт на спадкову квартиру згідно Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н, від 15 квітня 2011 року Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (реєстраційний номер обтяження: 11077694). Однак у відомостях про суб'єкта на якого накладений арешт відносно цієї квартири зазначений ОСОБА_4 , який не являється власником спадкового майна, а згідно правовстановлюючих документів, що підтверджує право власності на цю квартиру (Договір купівлі-продажу), посвідчений Малою Н.А., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу м. Черкаси, 26 червня 1997 року за р.№2254). останній був попереднім власником - продавцем цієї квартири.
Згідно із листом Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20 квітня 2021 року №3407/19.25-35/22940 ОСОБА_2 повідомили, що під час перевірки Автоматизовано системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні даного органу ДВС не перебувають виконавчі провадження відносно неї.
Також повідомлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження відносно ОСОБА_4 (попереднього власника), і на підставі довідки ЧООБТІ про наявність за боржником зареєстрованої на праві приватної власності квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. У зв'язку із закінченням терміну зберігання, матеріали виконавчого провадження були знищені. Також у листі повідомлялося про те, що у посадових осіб Центрального ВДВС у м. Черкаси відсутні підстави для зняття арешту з її майна, а ОСОБА_2 запропоновано звернутися до суду для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до ч.5 ст. 59 «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її .
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Вказана правова позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду і у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц.
Отже позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, яким було накладено оскаржуваний арешт.
Згідно із матеріалами справи боржником у виконавчому провадженні, на майно якого було накладено арешт, є ОСОБА_4 . Інформація про стягувача у матеріалах справи відсутня.
Водночас судом першої інстанції вірно вказано, що позивач не звертався до суду із клопотанням про витребування доказів у разі неможливості їх отримання. Доказів звернення позивача до органу Державної виконавчої служби щодо надання інформації про стягувача у виконавчому провадженні та відмови йому у наданні такої інформації матеріали справи не містять.
Крім того, матеріали справи не містять і інформації про підстави закінчення виконавчого провадження щодо ОСОБА_4 , внаслідок чого було знищене виконавче провадження, що також є суттєвим під час вирішення спору про зняття арешту з майна.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що на час накладення арешту на спірну квартиру ОСОБА_4 вже не був її власником, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо пред'явлення ОСОБА_1 позову до неналежного відповідача - Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Під час розгляду справи позивачем не заявлялось клопотання про заміну належного відповідача, навпаки, представник позивача просив відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо заміни відповідача.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача, оскільки суд позбавлений права самостійно здійснювати заміну відповідача у справі на належного.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та ґрунтуються на неправильному розумінні норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому зміні чим скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюк Ольги Григорівни слід відмовити, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Керуючись статтями 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюк Ольги Григорівни залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді
Повний текст постанови складений 15 грудня 2021 року