Справа № 629/295/21 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2314/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.186 КК України
08 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого та захисника на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_7 , -
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2021року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, офіційно не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-26.01.2004 Лозівським міським судом Харківської області за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11.01.2005 постановлено рахувати засудженим за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, 05.10.2005 звільнений умовно-достроково на не відбутий строк 5 місяців 8 днів;
- 06.07.2010 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 р.), ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 10 місяців позбавлення волі. Звільнений 20.11.2010 по відбуттю строку покарання;
- 17.02.2012 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. 22.05.2015 звільнений умовно-достроково на не відбутий строк 5 місяців 26 днів;
- 30.04.2020 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч. 5 ст. 72 КК України до 8 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений по відбуттю строку покарання.
засуджено за ч.2 ст.186 КК України до п'яти років шести місяців позбавлення волі.
Вказаним вироком встановлено, що 03.10.2020, у нічний час доби, точного часу в ході судового розгляду встановити не виявилось можливим, ОСОБА_7 перебував в приміщенні торгівельного павільйону ПП «Морозов», який знаходиться за адресою: Харківська область, м. Лозова на м-ні 3, де також перебував ОСОБА_9 . По закриттю торгівельного павільйону ОСОБА_7 та ОСОБА_9 направилися разом у напрямку м-ну 5 в м. Лозова, Харківської області. Біля під'їзду № 2 буд. 13 на м-ні 5 в м. Лозова, Харківської області ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, з корисливого мотиву, з метою наживи, підійшов до ОСОБА_10 , і із застосуванням насилля, яке не є небезпечним в момент заподіяння для життя та здоров'я потерпілого, схопив ОСОБА_10 за куртку, подавивши вказаними діями його волю до супротиву та відкрито, шляхом проникнення правою рукою до нагрудної кишені куртки ОСОБА_10 , заволодів його грошима в сумі 400,00 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану вище суму.
Прокурор, ще до початку апеляційного розгляду відмовився від своєї апеляційної скарги в порядку ст. 403 КПК України.
Не погодившись з рішенням районного суду обвинувачений та його захисник подали на нього апеляційні скарги.
Обвинувачений та захисник в своїх апеляційних скаргах просять вирок суду скасувати, з підстав однобічності та неповноти досудового та судового слідства, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції, у зв'язку із недоведеністю його участі у вчиненому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Захисник вказує, що обвинувачений ОСОБА_7 в день, коли було скоєно злочин, фізично не міг спричинити будь-яке насилля потерпілому, оскільки він був госпіталізований до лікарні, так як в цей день обвинувачений порізав собі вени.
Окрім цього, захисник вказує, що при затриманні ОСОБА_7 до нього була застосована фізична сила та були завдані тілесні ушкодження та з цього приводу була направлена скарга до ДБР, за якою на теперішній час рішення не прийнято.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити їх апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити вирок районного суду без змін, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог, передбачених КПК України.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 91 КПК України, окрім іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зазначені дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
Не зважаючи на те, що обвинувачений свою вину не визнає, колегія суддів уважає, що вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, визнаних судом першої інстанції встановленими, було доведено в судовому засіданні сукупністю досліджених доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Аналогічна позиція обвинуваченого простежується і в самому вироку, згідно якого незважаючи на невизнання вини у скоєні інкримінованого йому діяння, його вина підтверджується сукупністю досліджених в ході судового розгляду доказів, показаннями потерпілого, свідків, висновком експерта№12-14/316-ЛЗ/20 від 22.12.2020, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2020 з додатком до протоколу, протоколом огляду місця події від 04.10.2020 з фототаблицею, протоколом проведення слідчого експерименту від 07.11.2020 та диском DVD-R за участю потерпілого ОСОБА_9 , протоколом проведення слідчого експерименту від 16.01.2021 та диском DVD-R за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , протоколом проведення слідчого експерименту від 13.11.2020 та диском DVD-R за участю свідка ОСОБА_11 та іншими письмовими доказами по справі.
Так, потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що 03.10.2020 приблизно о 19:30 год. він вирішив відвідати кафе - торгівельний павільйон ПП «Морозов», яке розташоване за адресою: м. Лозова Харківської області, м-н 3, куди він періодично ходить та співає пісні. При собі він мав 700 гривень, які спочатку знаходилися у нього у внутрішній кишені куртки, а потім він переклав їх до зовнішньої кишені. У кафе він співав пісні, пив горілку. В кафе знаходилися інші особи. ОСОБА_12 була у кафе в компанії осіб, серед яких був ОСОБА_7 . ОСОБА_12 сподобалося, як він співав, і вона попросила пригостити її спиртним, на що він погодився та пригостив її двічі горілкою. Він співав, танцював з ОСОБА_12 , а після закриття кафе, він допоміг музиканту занести до підсобного приміщення інструменти, попрощався із музикантом та направився в сторону свого дому у напрямку мікрорайону № 5 в м. Лозова. По дорозі додому його наздогнав ОСОБА_7 та запропонував провести його додому, взяв його під праву руку. Наближаючись до будинку АДРЕСА_3 , у якому він проживає, ОСОБА_7 став погрожувати йому фізичною розправою, вимагати гроші. А біля під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_7 схопив його за куртку однією рукою, та сказав, що йому потрібне все, що знаходиться у його кишенях. Він почав пручатися та виривати, був зляканий, хотів втекти у під'їзд, але ОСОБА_7 перешкоджав йому, відштовхнув його від вхідних дверей під'їзду. Вони вдвох спустилися з сходинки, яка була біля під'їзду, до лавочки, яка розташована поблизу під'їзду. Боковим зором він бачив, як біля них проходила людина. Потім він знов намагався потрапити до свого під'їзду, і тоді, біля під'їзду, ОСОБА_13 витягнув своєю рукою, з нагрудної кишені його куртки, належні йому грошові кошти у сумі 400 гривень, дві купюри по 200 гривень, та кинув їх на землю, потім відразу підібрав та пішов з місця події.
Пояснення, які надали суду свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 цілком узгоджуються з вищевикладеними обставинами, які вказав потерпілий ОСОБА_9 та не суперечать матеріалам кримінального провадження.
Так, з показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що 03.10.2020 він був у гостях у свого друга, який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . Приблизно о 23 годині, точного часу не пам'ятає, він вийшов з під'їзду будинку друга, та направився до магазину «АТБ». На вулиці горіли ліхтарі. Проходячи біля магазину «Наталі», він побачив ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які були в стані алкогольного сп'яніння, мали мляву мову, нестійку ходу, йшли поруч друг з другом та розмовляли між собою, сперечалися. Обвинувачений був одягнутий у синю куртку, а потерпілий - у темну куртку. Обвинувачений в ході розмови щось вимагав у потерпілого, використовуючи грубі висловлювання, які було чути.
Наведені докази не суперечать показанням потерпілого та побічно підтверджують їх.
Проаналізувавши решту пояснень свідків, колегія суддів вважає їх логічними, послідовними та такими, що узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, а тому у суду апеляційної інстанції не має підстав для сумніву в їх достовірності, оскільки всі ці обставини також підтверджуються дослідженими письмовими доказами по справі.
Так, даними протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2020 з додатком до протоколу, в якому зазначено чотири фотокартки різних чоловіків, вбачається, що ОСОБА_9 впізнав чоловіка, який 03.10.2020 поряд буд. № 13 на м-н 5 в м. Лозова Харківської області заволодів з кишені його куртки грошові кошти у сумі 400 гривень, який зображений на фото під номером №2. В протоколі про пред'явлення особи для впізнання на фото № 2 зображений ОСОБА_7 /а. с. 117 - 119/;
Окрім цього, даними протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2020 з додатком до протоколу, в якому зазначено чотири фотокартки різних чоловіків, вбачається, що свідок ОСОБА_17 впізнав чоловіка, який на початку жовтня 2020 року бачив неподалік магазину «Наталі» на м-н 5 в м. Лозова Харківської області, який йшов разом з малознайомим чоловіком на ім'я ОСОБА_20 , який співає в кафе на м-н 3 в м. Лозова Харківської області, та цей чоловік гучно спілкувався з ОСОБА_20 та щось вимагав у нього, що він зображений на фото під номером № 1. В протоколі про пред'явлення особи для впізнання на фото №1 зображений ОСОБА_7 . На фото № 2, 3, 4 зображено сторонніх осіб /а. с. 132 - 133/.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив та дослідив всі надані докази по справі і наведені у вироку, які не викликають сумніву у тому, що висновки суду підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Аналізуючи апеляційні доводи сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, заперечень щодо відкритого викрадення грошових коштів потерпілого, щодо обмеженої рухомості верхніх кінцівок обвинуваченого, то колегія суддів розцінює таку версію обвинуваченого та його захисника, як надуману з метою уникнути відповідальності за вчинене.
За переконанням колегії суддів, вказана позиція обвинуваченого є неспроможною і спростовується викладеними вище доказами в їх сукупності, а саме: стабільними і послідовними показами потерпілого, свідків, дослідженими письмовими доказами, що є обґрунтованими та такими, що логічно узгоджуються як між собою, так і з іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що показання обвинуваченого та доводи його захисника про те, що судом невстановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_7 , спростовуються показаннями потерпілого, свідків, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з додатком до протоколу, протоколом огляду місця події, протоколом проведення слідчого експерименту та іншими письмовими доказами, дослідженими судом, визнаних судом належними і допустимими, а їх сукупність достатньою для висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Судом першої інстанції було враховано характер, ступень суспільної небезпеки скоєного злочину, який згідно ст. 12 КК України - є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, офіційно не одружений, офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше перебував на обліку у лікаря нарколога з приводу вживання психостимуляторів зі шкідливими наслідками з 03.2010 року, знятий з обліку в 11.2010 року із засудженням, проживає за постійним місцем проживання, де характеризується формально, наявність обтяжуючої обставини - це вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів та відсутність пом'якшуючих обставин.
Також, суд врахував висновок Лозівського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, згідно якого, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюються як дуже високий, на думку органу пробації застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
Суд, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 також врахував вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого та необхідністю призначення покарання в виді позбавлення волі.
Покарання, яке обвинуваченому призначено судом за злочин передбачений ч. 2 ст. 186 КК України - призначене в межах санкції цієї статті, і на думку колегії суддів, вказане покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.
Призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме: ступеню суспільної небезпечності, особі обвинуваченого та принципам законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації; є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Колегія суддів, не вбачає підстав для скасування або зміни вироку, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції не порушив норми матеріального та процесуального права, та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції захисника та обвинуваченого слід залишити без задоволення, а оскільки апеляційною інстанцією не встановлені підстави для зміни чи скасування судового рішення, то вирок суду залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407 - 409, 414, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишити без задоволення
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді