Справа № 552/6033/21 Номер провадження 33/814/693/21Головуючий у 1-й інстанції Логвінова О. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
Категорія ч.1 ст.184 КУпАП
16 грудня 2021 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Панченко О.О.,
при секретарі Філоненко О.В.,
з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - Юрченко Н.В.,
її захисника - адвоката Марченко Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2021 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454 грн.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за те, що 18 жовтня 2021 року близько 13 год. 00 хв. за адресою м. Полтава, вул. Пушкіна 74, в школі №38, її малолітній син ОСОБА_2 , 2011 року народження, разом з двома однокласниками в коридорі закладу тримали за руки та били дівчинку, а один з хлопців заліз рукою їй під білизну. Своїми діями ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП, тобто ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання свого неповнолітнього сина.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Марченко Г.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування усіх фактичних обставин справи, просить скасувати постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2021 року, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 не порушувала діючого законодавства щодо догляду за дитиною в розумінні ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», а також ст.150 Сімейного кодексу України, оскільки не ухилялася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання свого малолітнього сина.
Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявні лише пояснення потерпілої ОСОБА_3 та одного з учасників інциденту ОСОБА_4 , однак відсутні пояснення по суті порушення та щодо змісту протоколу самої ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що, у свою чергу, є порушенням вимог п.п.12 та 13 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.11.2015 № 1376 (далі - Інструкція).
Також вказує, що батьки потерпілої не мають претензій до неї та не вважають її сина причетним до інциденту.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржниці та її захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Положення ч.ч.1 та 2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до ч.1 ст.184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно зі ст.150 Сімейного кодексу України Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток . Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є не правозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Об'єктом правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, до суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №136183 від 26 жовтня 2021 року (а.с.1), протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19 жовтня 2021 року (а.с.3), а також письмові пояснення одного з учасників інциденту ОСОБА_4 (а.с.2) та копію письмових пояснень потерпілої ОСОБА_3 (а.с.4).
Інших будь-яких доказів вини ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучено.
Надавши оцінку зазначеним доказам, апеляційний суд вважає, що суддя місцевого суду дійшла передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, тобто ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання батьками свого неповнолітнього сина.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано та не розкрито суті адміністративного правопорушення, а саме: не зазначено конкретні обставини порушення, зокрема, в чому безпосередньо полягало невиконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків по відношенню до її малолітньої дитини, не конкретизовано, які необхідні умови для виховання дитини нею не забезпечено та в чому саме це виражалося і які наслідки через це настали.
Як визначено п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п.282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Натомість, твердження апелянта стосовно того, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні пояснення по суті порушення та щодо змісту протоколу ОСОБА_1 , є безпідставним та відхиляється апеляційним судом, оскільки, згідно положень п.п.12 та 13 розділу ІІ Інструкції, надання таких пояснень є правом, а не обов'язком особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Тим більше, що частково ОСОБА_1 скористалася цим правом, письмово зазначивши у відповідній графі протоколу про свою незгоду з ним.
За таких обставин, вбачається, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи, не звернув увагу на не розкриття у протоколі про адміністративне правопорушення суті самого адміністративного правопорушення, що призвело до помилкового висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2021 року про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП - скасуванню із закриттям провадження по справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2021 року щодо визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду О.О. Панченко