Житомирський апеляційний суд
Справа №296/5464/20 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.
Категорія 39 Доповідач Миніч Т. І.
15 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: Миніч Т.І.
суддів: Трояновської Г.С.,
Павицької Т.М.
секретаря
судового засідання Кузьменко А.О.
без виклику сторін
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Рожкової О.С.
у цивільній справі №296/5464/20 за позовом Акціонерного товариства "Банк Форвард" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2020 року Акціонерне товариство "Банк Форвард" (далі-Банк) звернувся до суду з позовом. З урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 заборгованості в сумі 48 708,83 грн., та понесених позивачем судових витрат у розмірі 2 102,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Русский Стандарт» (далі - ПАТ «Банк Русский Стандарт»), правонаступником якого є ПАТ «Банк Форвард», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено договір про надання та використання платіжної картки №92010644 відповідно до заяви № 89764726 від 08.06.2011, за змістом пункту 3 якої запропоновано укласти такий договір, акцептований банком 23.09.2021. Договір про картку укладено на умовах, викладених у вказаній заяві, тарифах за картками та умовах надання та обслуговування платіжних карток, які є складовою та невід'ємною частиною договору про картку. Згідно з пунктом 6 заяви відповідач зобов'язалася повернути отриманий кредит відповідно до Умов за картками, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до діючих тарифів. Згідно з пунктом 8.7 Умов за картками, банк має право стягувати з клієнта проценти за користування кредитом, плати, комісійні винагороди, а також інші платежі (штрафи/пені), передбачені договором про картку (у тому числі Умовами за картками та/або Тарифами). У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання станом на 24.06.2020 кредитна заборгованість відповідача становила 54 289,62 грн., в тому числі заборгованість за договором 50 737, 97 грн., три проценти річних 3 551,65 грн. та у зв'язку з частковим погашенням заборгованості по кредиту в розмірі 10 296,41 грн., сума заборгованості відповідача перед банком складає 45 522,28 грн.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Форвард" заборгованість за договором про надання та використання платіжної картки №92010644 в сумі 48 708 (сорок вісім тисяч сімсот вісім) грн. 83 коп., що включає: заборгованість за договором - 45 522, 28 грн., 3% річних - 3 186, 65 грн. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривень.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписок по рахунку, відповідачем останній платіж було здійснено 19.02.2015 року, тобто на момент звернення банку з даним позовом строк позовної давності сплинув, а погашення 08.07.2020 року частини боргу не могло перервати такий строк оскільки він був здійсненний поза межами позовної давності. Крім того вказує, що в листі «Про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором №92010644» зазначено номер рахунку, на який потрібно перераховувати кошти, а також суму залишку заборгованості після анулювання частини боргу. Частину суми боргу в розмірі 2 200,00 грн., яку апелянт сплатила 08.07.2020 року згідно квитанції № 0.0.1760736168.1, була перерахована саме на вказаний позивачем у листі розрахунковий рахунок. Тому, на думку апелянта, наведене свідчить про існування домовленості сторін про часткове прощення суми боргу, яке сторонами виконувалося, а висновки суду про те, що вказаний лист немає юридичної сили вважає хибним.
Розгляд справи Житомирським апеляційним судом проведено згідно положень ч.1 ст.369 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2011 року ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форвард», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» отримав від ОСОБА_1 пропозицію, яка викладена в пункті 3 заяви №89764726 - укласти договір про надання і використання платіжної картки (а.с.4-6).
Відповідно пункту 4.2 зазначеної вище заяви ОСОБА_1 погодилась, що акцептом (прийняттям) оферти (пропозиції) про укладення такого договору будуть дії банку з відкриття їй карткового рахунку, здійснені в межах строку для відповіді, зазначеного в пункті 6.2 цієї заяви, протягом 18 місяців з дати заяви, а саме банк відкрив відповідачу поточний рахунок та випустив на ім'я відповідача платіжну картку з поточним рахунком № НОМЕР_2 та надав відповідачу у користування кредитну картку № НОМЕР_3 , тобто вчинив дії, які відповідно до пункту 4.2 заяви вважаються акцептом оферти відповідача.
Умови кредитування та орієнтовна сукупна вартість кредиту за кредитною карткою містяться у довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, зокрема, умови про строк, суму та мету кредиту, форму кредитування, тип процентної ставки, кількість платежів, процентну ставку, разову комісію, комісію за зняття готівки (а.с.7).
Відповідно до пункту 14 заяви від 08.06.2011 № 89764726 своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила, що вона розуміє і погоджується з тим, що умови по картам та кредитам, що є складовими та невід'ємними частинами договору про картку та кредитного договору відповідно, розміщуються у відповідних розділах веб-сайту банку в мережі Інтернет; крім того, вона зобов'язалась регулярно звертатись до банку шляхом відвідування відповідних розділів веб-сайту банку в мережі Інтернет за отриманням відомостей про умови по картам та умови по кредитам, а також за отриманням відомостей про зміни та доповнення, що мали місце у вищезазначених умовах.
Згідно з наказом від 06.07.2011 № 324/1 у ПАТ «Банк Форвард» затверджено та введено в дію типову форму Умов надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Форвард» (а.с.8).
Відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого виникла заборгованість, яка за розрахунком банку станом на 24.06.2020 року становила 54 289 грн. 62 коп., в тому числі заборгованість за договором 50 737, 97 грн., три проценти річних 3 551,65 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам (а.с.18-29).
05.02.2020 року банк направив відповідачу рахунок-виписку (заключну) із вимогою погасити заборгованість за кредитним договором № 92010644 в сумі 55 758, 69 грн., яку остання отримала 11.02.2020 року(а.с.30,31).
Частково відповідач здійснила погашення заборгованості по кредиту згідно договору №92010644 від 23.09.2011 у розмірі 10236,41 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам (а.с.110-164).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Судом враховано, що відповідно до ч.1,2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Банк Форвард»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1,2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Заява позичальника від 08.06.2011 року та підписана останньою довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту містить інформацію про розмір відсотків за кредитом, щомісячний платіж, дату платежу, розмір платежів за надані інші послуги в межах даного договору чи за порушення виконання умов договору (а.с.4-7).
Наявність між сторонами кредитних відносин, отримання відповідачем кредитних коштів, наявність заборгованості, часткове повернення кредиту, сплата відсотків ОСОБА_1 , зокрема з використанням отриманої від банку згідно укладеного кредитного договору платіжної картки, підтверджується виписками по особовому рахунку, розрахунком заборгованості.
Суд погоджується з доводами позивача стосовно суми заборгованості та розрахунком, який був наданий до позовної заяви. Відповідачем, в свою чергу, інших суттєвих доводів та доказів стосовно суми боргу суду не надано.
Згідно правового висновку Верховного суду України по справі №6-103/цс-14 від 24 вересня 2014 року зазначено, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.
Оскільки ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву підтвердила, що 08.07.2020 року сплатила частину боргу у розмірі 2 200 грн. та на підтвердження додала квитанцію №0.0.1760736168.1, суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності у вказаній справі.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та з огляду на викладене вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
За наведених обставин підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2021 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: