16 грудня 2021 року № 320/14444/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ ПФУ у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 24.07.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначила, що Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області (далі - відповідач) від 30.07.2020 №104250005821 відмовлено їй в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" оскільки період проживання чи факт роботи станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіоекологічного контролю становить менше 4-х років.
Позивач вважає вказане рішення неправомірним та наголошує, що вона з 12.07.1988 по теперішній час проживала в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Ухвала про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу за електронною адресою, що підтверджується повідомленням про вручення, наявним в матеріалах справи.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
У той же час, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданого Міським відділом №2 Білоцерківського МУГУ в Київській області, 05.12.1997.
Позивач має статус громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 30.11.1995.
Згідно з довідкою про місце проживання особи від 29.09.1995 №915, виданої Білоцерківською районною державною адміністрацією з 12.07.1988 по 25.08.1993 ОСОБА_1 проживала по В С. Поправка Білоцерківського району Київського області.
З 02.12.1997 по 02.12.1998, з 30.03.1999 по 30.11.1999 та з 23.05.2019 по теперішній час позивачка була зареєстрована в м. Біла Церква Київської області, що підтверджується відомостями із паспорту.
З 28.01.2000 по 23.05.2019 позивачка була зареєстрована в с. Поправка Білоцерківського району Київської області
24.07.2020 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.
Рішенням від 30.07.2020 №104250005821 відмовлено позивачу у призначенні пенсії з тих підстав, що період проживання чи факт роботи позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю становить менше 4 років.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про відсутність підстав для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку за відсутності факту проживання не менше 4-х років, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 44 Закону №1058-IV обумовлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Підпунктом 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Згідно зі ст. 11 Закону №796-ХІІ (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі позивачці посвідчення категорії 4 серії В-П) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Статтею 14 Закону №796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Суд критично ставиться до твердження позивачки, що посвідченняя громадянки, яка постійно проживає(проживала) на території посиленого радіекологічного контрою підтверджує факт проживання чотирьох років станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіоекологічного контролю з огляду таке.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним у п. 2 Порядку №501 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом №796-ХІІ, іншими актами законодавства.
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796-ХІІ, є відповідне посвідчення.
На час видачі позивачу 30.11.1995 Київською обласною Радою посвідчення громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) серії НОМЕР_2 діяв Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (постанова втратила чинність згідно з постановою КМУ від 11.07.2018 № 551, далі - Порядок №501).
Так, у вказаному посвідченні зазначено: «Пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років».
При цьому, належність позивача до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, відповідачем не оспорюється.
Отже, позивач не позбавлена права на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років виникає за умови, що вона станом на 01.01.1993 прожила або відпрацювала у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно з довідкою про місце проживання особи від 29.09.1995 №915, виданої Білоцерківською районною державною адміністрацією з 12.07.1988 по 25.08.1993 ОСОБА_1 проживала по в с. Поправка Білоцерківського району Київського області.
Суд звертає увагу, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно, позивач не має право на зарахування початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки.
Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що з 12.07.1988 станом на 01.01.1993 позивач дійсно постійно проживала в с. Поправка Білоцерківського району Київської обл., що у сукупності становить 4 роки 5 місяців 20 днів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Згідно з довідкою про місце проживання особи від 29.09.1995 №915, виданої Білоцерківською районною державною адміністрацією з 12.07.1988 по 25.08.1993 ОСОБА_1 проживала по В С. Поправка Білоцерківського району Київського області.
З 02.12.1997 по 02.12.1998, з 30.03.1999 по 30.11.1999 та з 23.05.2019 по теперішній час позивачка була зареєстрована в м. Біла Церква Київської області, що підтверджується відомостями із паспорту.
Крім того, в сукупності, період проживання позивача в зоні посилено радіоекологічного контролю становить понад 25 років.
В свою чергу рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №104250005821 від 30.07.2020 про відмову у призначенні пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку є протиправним.
Суд звертає увагу, що Законом України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 №791а-XII (далі - Закон №791а-XII).
Згідно з вказаним законом абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону №791а-XII виключено, відтак із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.
Крім цього, Законом України від 28.12.2014 №76-VIII виключено також ст. 23 Закону №796-ХІІ , яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.
Вказані норми згідно Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №76-VIII набрали чинності з 01.01.2015.
Тобто, з 01.01.2015 виключено обумовлену територію проживання та виконання роботи з переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При цьому, оскільки належність позивача до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, відповідачем не оспорювалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано в установленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №287/39/17-а.
Суд також зауважує, що жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, зокрема й потерпілих 4 категорії, в Законі №796-ХІІ не відбулось.
Отже, виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 01.01.1993 у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію з дати звернення, а саме з 24.07.2020, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
З матеріалів справи вбачається, що страховий стаж позивача становить 36 років 8 місяців 15 днів, відповідачем підтверджується, що вона має право на пенсію за віком по досягненню 60 річного віку.
Крім того, судом встановлено, що позивач має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років у відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Однак, з матеріалів справи вбачається, що на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії (24.07.2020) позивачка ще не досягла віку, необхідного для такого призначення - 54 років 6 місяців, оскільки датою досягнення віку є 09.01.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1058, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 10.01.2021.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З метою ефективного захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачці з 10.01.2021 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону № 796-ХІІ.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов заволинити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №104250005821 від 30.07.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (ЄДРПОУ: 22933548) призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживає у зоні посиленого радіологічного контролю з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 10.01.2021.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548).
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.