Справа № 758/6597/15-ц
Категорія 56
09 грудня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,
за участю
представника відповідача Деревецького В.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про захист прав споживачів,
У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2015 дана цивільна справа розподілена головуючому судді ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 21.07.2015 зазначена позовна заява, прийнята до розгляду та призначена у судове засідання.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2017 цивільну справу № 758/6597/15-ц передано судді ОСОБА_4 оскільки суддю ОСОБА_3 звільнено з посади.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021, цивільну справу № 758/6597/15-ц (номер провадження 2/758/725/21) передано судді Подільського районного суду м. Києва Петрову Д.В., оскільки суддю ОСОБА_4 згідно рішення Вищої ради правосуддя № 798/0/15-21 від 08.04.2021 звільнено з посади судді Подільського районного суду м. Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку.
25.05.2021 справу № 758/6597/15-ц прийнято до провадження судді Подільського районного суду м. Києва Петрова Д.В. та призначено її до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.05.2014 між відповідачем Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» як страховиком та позивачем як страхувальником було укладено договір страхування наземного транспорту № 3690652, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Hummer H3» державний номерний знак НОМЕР_1 .
31.01.2015 за участі застрахованого транспортного засобу трапився страховий випадок за ознаками страхового ризику «Збитки внаслідок ДТП», а саме: по вулиці Київська в селі Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода, у зв'язку з чим застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Страховій компанії відповідно до умов договору було подано повідомлення про настання страхового випадку та заяву на виплату, а також документи, необхідні для отримання страхового відшкодування.
Разом з тим, зі страхової компанії позивач отримав лист від 13.03.2015, яким останнього було повідомлено про відмову у виплаті йому страхового відшкодування, посилаючись на те, що за умовами договору страхування настала повна загибель застрахованого транспортного засобу, а тому після проведених розрахунків виявилося, що розмір страхового відшкодування становить від'ємне значення.
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, вважає його безпідставним, оскільки страховою компанією всупереч умов договору та норм законодавства було встановлено факт повної загибелі транспортного засобу. На думку позивача вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу насправді не перевищує 70% його дійсної вартості на момент укладання договору. Позивач вказує, що докази, надані відповідачем на обґрунтування свого рішення, а саме звіт оцінювача та висновки експерта щодо вартості відновлювального ремонту, якими встановлено повну загибель застрахованого транспортного засобу, є неналежними, недопустимими та недостовірними з ряду причин, а тому не можуть братися судом до уваги.
В свою чергу, позивач посилається на звіт №808, складений на його замовлення суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hummer H3» державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 180 591,59 грн, що підтверджує відсутність факту повної загибелі транспортного засобу, а відтак свідчить про необхідність сплати страховиком вартості відновлювального ремонту за мінусом франшизи. З урахуванням визначеної Звітом № 808 вартості відновлювального ремонту (180 591,59 грн) та розміру франшизи, передбаченої умовами договору страхування, (1 364,40 грн.), просить суд стягнути із відповідача на його користь страхове відшкодування в розмірі 179 227,19 грн. та витрати на проведення дослідження в розмірі 1 600,00 грн.
Крім того, зазначає, що відповідно до умов договору страхування вигодонабувачем є АТ «Укрсиббанк», проте грошові зобов'язання перед банком ним виконанано, а тому право на отримання страхового відшкодування належить йому в повному обсязі. У подальшому позивачем надано до суду документи, що свідчать про виконання відновлювального ремонту транспортного засобу, відповідно до яких вартість такого відновлення становить 156 106,19 грн, пояснюючи при цьому, що саме дане значення реально та об'єктивно відображає дійсну вартість відновлення, яке повинно бути взяте до уваги при обчисленні страхового відшкодування.
Позивач також посилається на те, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 1265/16-54 від 31.05.2016 р, складеного судовим експертом КНДІСЕ Береговим С.В. за ухвалою суду, вартість відновлювального ремонту становить 123 042,17 грн. що також доводить відсутність повної загибелі транспортного засобу відповідно до умов договору, а повторна судова експертиза, призначена за клопотанням відповідача, не була проведена у зв'язку із подальшою відмовою відповідача сплачувати за проведення такої експертизи.
Позивач наполягає на тому, що зазначені докази в своїй сукупності свідчать про відсутність повної загибелі транспортного засобу, адже вартість відновлення такого пошкодженого транспортного засобу у всіх цих випадках не перевищує 70% від дійсної вартості автомобіля на момент укладання договору страхування, а тому із відповідача слід стягнути страхове відшкодування у розмірі вартості ремонту за мінусом франшизи та витрати на проведення оцінки.
Представником відповідача подано до суду заяви по суті та пояснення, в яких сторона відповідача заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, оскільки, на їх думку, посилання позивача на фактичні обставини справи, їх юридичну кваліфікацію, а також надані документи свідчать про необґрунтованість позову та наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на позов представник відповідача зазначає про неналежність позивача, стверджуючи, що право на отримання страхового відшкодування має виключно вигодонабувач за договором страхування - АТ «Укрсиббанк», а тому позов не підлягає задоволенню.
По суті заявлених позовних вимог представник відповідача пояснює, що після звернення до страхової компанії стосовно заявленого страхового випадку, страховиком відразу було розпочато його врегулювання, за результатом якого було встановлено факт повної загибелі пошкодженого транспортного засобу позивача, а тому відповідно до умов договору страхування було проведено розрахунок, за яким розмір страхового відшкодування, який підлягав сплаті позивачу за даним страховим випадком, становив від'ємне значення, а саме -91950,53 грн.
Представник відповідача посилається на Звіт № 097/15 від 19.02.2015, складений на замовлення страховика ФОП ОСОБА_6 під час врегулювання страхового випадку, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 217 131,35 грн, що перевищує 70% від дійсної вартості застрахованого транспортного засобу станом на дату укладання договору, що, в свою чергу, підтверджує факт повної загибелі транспортного засобу.
Крім того, представник відповідача посилається на висновки експерта Коваля І.М. № 060/18 від 12.02.2018 та №060-1/18 від 13.02.2018, які були проведені на замовлення відповідача під час знаходження справи в суді, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту станом на 19.02.2015 становить 347 068,93 грн, а станом на 31.01.2015 становить 213 728,81 грн, що додатково підтверджує факт настання повної загибелі пошкодженого транспортного засобу позивача та відповідно обґрунтованість свого рішення.
Додатково представник відповідача звертає увагу на те, що розрахунок страхового відшкодування при повній загибелі транспортного засобу було проведено вірно, що підтверджується судовою практикою, а повна загибель транспортного засобу могла настати, зокрема, у зв'язку із збільшення дійсної вартості транспортного засобу станом на дату страхового випадку.
Представник відповідача заперечує проти наданого позивачем Звіту № 808, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_5 , звертаючи увагу на допущені оцінювачем порушення при складенні такого звіту, що робить останній недостовірним, недостатнім та недопустимим доказом у справі, а також наводить обґрунтування неможливості взяття до уваги і поданих позивачем документів на підтвердження відновлення його транспортного засобу, зазначаючи, що відповідно до умов договору страхування ремонт пошкодженого автомобіля страхувальника повинен відбуватися виключно на базі станції технічного обслуговування на вибір страховика, а в даному випадку страховик буде позбавлений можливості гарантувати якість проведеного ремонту.
Заперечуючи проти Висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 1265/16-54 від 31.05.2016, складеного судовим експертом КНДІСЕ Береговим С.В. за ухвалою суду у даній справі, вказує, що експертом при розрахунку були використані не актуальні ціни на запчастини, а також судовим експертом не враховано вартість деяких запасних деталей, посилаючись при цьому на акт огляду транспортного засобу, проведеного представником страховика 02.02.2015 в присутності позивача.
Представник відповідача наполягає на правомірності прийнятого страховиком рішення щодо відповідного розрахунку розміру страхового відшкодування та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У судове засідання позивач не з'явився, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримав доводи викладені у відзиві та письмових поясненнях.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
29.05.2014 між відповідачем Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» як страховиком, та позивачем ОСОБА_2 , як страхувальником, було укладено Договір страхування наземного транспорту № 3690652/05АВ, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Hummer H3» державний номерний знак НОМЕР_1 .
Як вбачається із матеріалів справи та визнається сторонами, під час знаходження справи у суді відповідач змінив своє найменування із Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (АТ «СК «АРКС»), без проведення реорганізації товариства.
Вигодонабувачем за договором страхування є АТ «УкрCиббанк».
Відповідно до п.2 Заяви страхувальника на страхування від 29.05.2014, яка є невід'ємною частиною договору страхування, дійсна вартість транспортного засобу на момент укладання договору становить 272 880,00 грн, та відповідно до п.11 договору страхова сума, визначена сторонами, дорівнює 272 880,00 грн.
Відповідно до 12.2. договору страхування франшизу за вказаним збитком визначено в розмірі 0,50% від страхової суми, тобто 1 364,40 грн.
31.01.2015 по вулиці Київській у селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області за участю застрахованого транспортного засобу сталася дорожньо-транспортна пригода, у зв'язку з чим застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Того ж дня страховій компанії було подано повідомлення щодо пошкодження застрахованого транспортного засобу для реалізації права на отримання страхового відшкодування за договором страхування.
Листом від 13.03.2015 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для сплати страхового відшкодування у зв'язку із тим, що після відповідного розрахунку воно становить від'ємне значення.
Таке від'ємне значення відбулося внаслідок визнання страховиком факту повної загибелі транспортного засобу позивача та відповідного у такому випадку розрахунку страхового відшкодування, а позивач, в свою чергу, спростовує такий факт, зазначаючи, що повної загибелі транспортного засобу не відбулося і що страхове відшкодування повинно бути розраховано в загальному порядку.
Згідно Звіту № 097/15, складеного ФОП ОСОБА_6 на замовлення відповідача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу станом на 19.02.2015 становить 217 131,35 грн.
Згідно Звіту № 808, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_5 на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 180 591,59 грн.
За проведення оцінки позивач сплатив ФОП ОСОБА_5 кошти в розмірі 1 600,00 грн, що підтверджується договором на проведення оцінки майна №808 від 03.03.2015 та квитанцією №453 від 24.03.2015.
Відповідно до рахунку ТОВ «ПКС» №19051 від 19.05.2015 та рахунку ТОВ «ПКС» № 19052 від 19.05.2015, квитанції №467551 від 05.06.2015 та квитанції №467534 від 05.06.2015, замовлення-наряду № 275 від 28.10.2015 у ФОП ОСОБА_7 , акту прийому виконаних робіт по Замовленню-наряду № 275, квитанції № 696715 від 13.11.2015 фактична вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу позивача, яка включає в себе вартість запчастин в розмірі 128 606,94 грн. та вартість робіт в розмірі 27 499,25 грн., загалом склала 156 106,19 грн.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14.01.2016 клопотання представника відповідача про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи задоволено - призначено відповідну експертизу.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 1265/16-54 від 31.05.2016, складеного судовим експертом КНДІСЕ Береговим С.В., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача станом на 19.02.2015 становить 123 042,17 грн.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17.11.2016 клопотання представника відповідача про призначення по справі додаткової судової автотоварознавчої експертизи задоволено - призначено відповідну експертизу.
22.05.2017 на адресу суду було повернуто матеріали справи разом із листом щодо залишення ухвали суду без виконання у зв'язку з невиконанням відповідачем попередньої оплати за проведення експертизи.
13.02.2018 представником відповідача подано до суду відзив проти позову, до якого долучено висновки експерта, складених на замовлення відповідача.
Згідно висновку експерта № 060/18 від 12.02.2018, складеного судовим експертом Ковалем І.М. на замовлення відповідача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача станом на 19.02.2015 становить 347 068,93 грн.
Згідно висновку експерта № 060-1/18 від 13.02.2018, складеного судовим експертом Ковалем І.М. на замовлення відповідача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача станом на 31.01.2015 становить 213 728,81 грн.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та умовами договору страхування.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові, а у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Тим же п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України встановлено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України «Про страхування» страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Відповідно до п.20.14. договору страхування, при визнанні Страховиком події «страховим випадком» страхове відшкодування виплачується протягом 10-ти робочих днів з дня складання Страхового акту особі, вказаній у листі Вигодонабувача. Якщо Вигодонабувачем виступає Банк на підставі кредитного договору та/або договору застави, то розмір суми відшкодування, яке сплачується Вигодонабувачу, не повинен перевищувати обсягу невиконаних зобов'язань Страхувальника за кредитним договором, включаючи заборгованість за кредитом та його плату за його використання, залишок сплачується Страхувальнику. Взаємовідносини між Страхувальником та Вигодонабувачем оформляються актами взаєморозрахунків.
Згідно довідки вигодонабувача за договором страхування АТ «УкрCиббанк» від 25.05.2015 кредитний договір, згідно якого заставленим майном є транспортний засіб марки Hummer H3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , припинив свою дію у зв'язку з виконанням боржником ОСОБА_2 кредитних зобов'язань у повному обсязі, а тому суд відхиляє доводи відповідача стосовно неналежності позивача у справі.
Відповідно до п. 2 та п.3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, а при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відповідно до п. 17.1 договору страхування страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування, а при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно розділу 20 Договору.
Відповідно до п.19.2 договору страхування розмір завданих збитків визначається Страховиком, зокрема, на підставі документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза тощо).
Відповідно до п. 24.2.8 договору страхування повна загибель транспортного засобу - випадок, коли вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу перевищує 70% його дійсної вартості на момент укладання Договору.
Дійсна вартість транспортного засобу на момент укладання договору визначена страхувальником у заяві на страхування наземного транспорту, не оспорюється сторонами та складає страхову суму за договором страхування, яка визначена у п.11.1. - 272 880,00 грн., а отже для визнання факту повної загибелі транспортного засобу у відповідності до п.24.2.8. договору страхування та подальшого відповідного розрахунку розміру страхового відшкодування, через що виник спір між сторонами, вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу повинна дорівнювати не менше ніж 191 016,00 грн.
Суд не приймає Звіт № 097/15 від 19.02.2015 р., складений ФОП ОСОБА_6 на замовлення відповідача, за належний та достовірний доказ у справі з огляду на наступне.
Як вбачається із самого звіту, страховик звернувся до оцінювача лише 10.02.2015, при тому що страховий випадок настав 31.01.2015, що спростовує факт вжиття страховиком протягом 2-х робочих днів, як це передбачено вимогами закону та умовами договору, заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування.
Таке зволікання страховика вплинуло на подальший розрахунок страхового відшкодування, адже, як зазначено самими оцінювачем ОСОБА_6 на першій сторінці звіту, офіційний курс гривні до іноземних валют станом на дату ДТП - 31.01.2015 та станом на дату проведення оцінки - 19.02.2015 р., різнився майже в два рази, проте оцінювач провів розрахунок вартості відновлювального ремонту за курсом, що діяв станом на 19.02.2015, що, в свою чергу, призвело до значного завищення вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача.
Страховик не зміг навести поважних причин звернення до оцінювача пізніше, ніж це передбачено умовами договору, а також пояснити, чому такий розрахунок вартості відновлювального ремонту відбувався саме за цінами станом на 19.02.2015, а не станом на дату настання страхового випадку.
Дослідивши наданий відповідачем Звіт № 097/15 від 19.02.2015, складений ФОП ОСОБА_6 , вбачається, що до вартості відновлювального ремонту автомобіля оцінювачем було включено розмір податку на додану вартість 20%, що також збільшило таку вартість ремонту.
Відповідно до п. 21.4.13 договору страхування страховик не відшкодовує та не включає до розрахунку суми страхового відшкодування непрямі збитки, викликані страховим випадком, серед яких визначено і податки.
Крім того, як вбачається із змісту самого звіту та видно з доданого до звіту акту огляду транспортного засобу № 097/15 від 10.02.2015, такий акт з переліком пошкоджень було складено оцінювачем ОСОБА_6 одноособово за відсутності страхувальника або уповноваженої ним особи.
В той же час, в матеріалах справи наявний Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 02.02.2015, складений представником страховика через 2 дні після дорожньо-транспортної пригоди, в якому зазначено значно вужчий перелік пошкоджень застрахованого автомобіля, аніж той, який одноособово був визначений оцінювачем ОСОБА_6 вже в акті від 10.02.2015.
Представник відповідача у своїх додаткових поясненнях, обґрунтовуючи неналежність висновків судової експертизи, також посилається на правильність переліку пошкоджень зафіксованих саме в акті від 02.02.2015, складеного в присутності позивача, тим самим фактично визнаючи, що складений одноособово оцінювачем ОСОБА_6 акт огляду транспортного засобу від 10.02.2015, може бути таким, що містить в собі недостовірні відомості.
Позивач заперечує проти відомостей щодо переліку пошкоджень, викладеного в Акті огляду транспортного засобу № 097/15 від 10.02.2015 та вказує, що такий огляд автомобіля є взагалі вигаданим страховиком, що не дає можливості суду прийняти такий акт як за належний та достовірний доказ, відповідно до якого можна встановити дійсні обставини справи.
Також, до вказаного акту як належного та допустимого доказу суд ставиться критично, оскільки оцінювач ОСОБА_6 , яким було складено такий акт огляду транспортного засобу та власне сам звіт з оцінки збитку на замовлення відповідача, брав участь у судовому засідання щодо розгляду даної справи 17.11.2016 в якості представника інтересів страхової компанії за довіреністю, що виключає його об'єктивність та неупередженість під час проведення автотоварознавчого дослідження та ставить під сумнів взагалі факт безпосереднього огляду ним пошкодженого транспортного засобу 10.02.2015.
Крім того, подані представником відповідача в подальшому Висновки експерта Коваля І.М. № 060/18 від 12.02.2018 та №060-1/18 від 13.02.2018, складені на замовлення страховика більш ніж через 3 роки після настання страхового випадку, також додатково спростовують викладені у звіті ФОП ОСОБА_6 висновки про вартість відновлювального ремонту станом на 19.02.2015.
Отже, автотоварознавче дослідження, виражене Звітом № 097/15 від 19.02.2015, на підставі якого страховиком встановлено повну загибель транспортного засобу та подальшого відповідного розрахунку від'ємного значення страхового відшкодування, не може бути взяте судом до уваги, а рішення страховика, в свою чергу, викладене у листі до позивача від 13.03.2015, відповідно не ґрунтується на вимогах закону та умовах договору страхування.
Разом з тим, суд також не може прийняти як належні, допустимі та достовірні докази і висновки експерта Коваля І.М. № 060/18 від 12.02.2018 та №060-1/18 від 13.02.2018, виконані на замовлення відповідача більш ніж через 3 роки після настання страхового випадку та подані відповідачем під час розгляду справи в суді.
Як вбачається із таких висновків, експерт виконував відповідні експертизи виключно на підставі наданих страховиком, як замовником експертиз, матеріалів страхової справи, а не матеріалів судової справи.
Більше того, судовий експерт Коваль І.М., встановлюючи перелік та обсяг пошкоджень транспортного засобу, керувався виключно викладеною оцінювачем ОСОБА_6 інформацією у Акті огляду транспортного засобу № 097/15 від 10.02.2015, оцінку якому суд вже надав.
В той же час, страхова компанія не лише не надала експерту в розпорядження повний обсяг матеріалів судової справи для проведення відповідних експертиз, але навіть не було надано Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 02.02.2015, складеного представником страховика у присутності позивача, на який відповідач сам посилається в своїх поясненнях, зазначаючи про достовірність реального переліку пошкоджень саме в цьому акті.
Слід також зауважити, що в ремонтних калькуляціях до Висновків №060-1/18 та № 060-1/15 зазначено, що вартість запчастин була знижена експертом відповідно на 6% та 45% внаслідок їх зношення.
Пунктом 20.10 договору страхування передбачено, що страховик відшкодовує вартість запасних частин без урахування експлуатаційного зносу, що не заперечується і самим відповідачем.
Суд також критично ставиться до роз'яснень судового експерта Коваля І.М., наданих на запит представника відповідача, щодо проведення перерахунку вартості запчастин за курсом валют, які діяли станом на 31.01.2015 та 19.02.2015, адже використання вартості запчастин станом на дату проведення експертиз, тобто станом на лютий 2018 року, та подальше коригування (зменшення) такої вартості виключно за рахунок курсу валют, які діяли на попередні дати, виключає об'єктивність висновків експерта щодо реальної вартості таких запчастин на відповідні дати - 31.01.2015 та 19.02.2015.
Отже, висновки експерта Коваля І.М. також не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними доказами у справі, відповідно до яких можна було б встановити дійсні обставини справи, а тому відповідачем не доведено факту настання повної загибелі транспортного засобу та необхідності проводити розрахунок страхового відшкодування зазначеним ним способом.
Разом з тим, суд не може взяти до уваги для розрахунку вартості відновлення транспортного засобу і наданий позивачем Звіт № 808, складений оцінювачем ФОП ОСОБА_5 , адже він є лише орієнтовним розрахунком такої вартості та суперечить наданим самим же позивачем документів щодо реальної вартості ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля.
В той же час, відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 1265/16-54 від 31.05.2016, складеного судовим експертом КНДІСЕ Береговим С.В. на виконання ухвали Подільського районного суду м. Києва від 14.01.2016, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 123 042,17 грн, що складає 45,0% дійсної вартості пошкодженого транспортного засобу та виключає факт настання повної загибелі транспортного засобу.
Не погоджуючись із висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, стороною відповідача було подано клопотання про призначення додатково судової автотоварознавчої експертизи, яке було задоволено судом Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17.11.2016. Разом з тим, відповідач, який подавав клопотання та не заперечував проти попередньої оплати проведення експертизи, не здійснив такої оплати внаслідок чого матеріали справи разом з ухвалою повернулися із експертної установи без виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Отже, висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 1265/16-54 від 31.05.2016 не спростовано відповідачем іншими належними та допустимими доказами у справі, а тому суд приймає до уваги такий висновок, як додаткове підтвердження факту відсутності повної загибелі транспортного засобу, адже встановлена експертом вартість відновлювального ремонту транспортного засобу є значно меншою ніж 70% дійсної вартості транспортного засобу на момент укладання договору.
В той же час, як вбачається із наданих позивачем доказів щодо проведення ремонтно-відновлювальних робіт, а саме рахунку ТОВ «ПКС» №19051 від 19.05.2015 та рахунку ТОВ «ПКС» № 19052 від 19.05.2015, квитанції №467551 від 05.06.2015 та квитанції №467534 від 05.06.2015, замовлення-наряду № 275 від 28.10.2015 у ФОП ОСОБА_7 , акту прийому виконаних робіт по замовленню-наряду № 275, квитанції № 696715 від 13.11.2015 реальна фактична вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу позивача склала 156 106,19 грн., з яких придбані у ТОВ «ПКС» запчастини на суму 128 606,94 грн. та вартість проведених у ФОП ОСОБА_7 робіт на суму 27 499,25 грн.
Суд приймає дані докази, як такі, що об'єктивно встановлюють реальну вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу, тобто значення, яке, зокрема, вимагає п. 24.2.8 договору страхування, відповідно якого повна загибель транспортного засобу - випадок, коли вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу перевищує 70% його дійсної вартості на момент укладання договору.
Отже, реальна вартість відновлення транспортного засобу в розмірі 156 106,19 грн, яка доведена належними та допустимим доказами, складає 57,2% дійсної вартості транспортного засобу, що, в свою чергу, вказує на відсутність настання повної загибелі транспортного засобу.
Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та заперечень щодо неприйнятності або недостовірності відомостей, викладених у документах з придбання позивачем необхідних запасних частин та робіт з проведення ремонту автомобіля.
Посилання ж страхової компанії на те, що ані ТОВ «ПКС», ані ФОП ОСОБА_7 не є станціями технічного обслуговування «На базі СТО на вибір Страховика» у відповідності до п.14.1, п. 20.11 договору страхування, суд не може взяти до уваги, адже позивачем було проведено відновлювальні роботи вже після відмови страхової компанії сплачувати страхове відшкодування, а відтак позивач об'єктивно був позбавлений можливості узгоджувати будь-які СТО із страховиком та приймати участь у складанні таким страховиком відповідного кошторису збитків.
Твердження відповідача, що страхова компанія буде позбавлена можливості гарантувати якість проведеного ремонту та що даний ремонт буде проведений відповідно до вимог заводу-виробника, вимогам безпеки руху та діючих норм ДСТУ, жодним чином не спростовує факт проведення таких робіт та їх вартість, що є визначальним для розрахунку страхового відшкодування, а обов'язком страховика в даному випадку є виключно здійснення страхового відшкодування страхувальнику, майнові інтереси якого були застраховані відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п.20.10 договору страхування при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків СТО (згідно з умовами п.20.11 договору). В окремих випадках, за згодою страховика та страхувальника (вигодонабувача), розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо Страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові. При настанні страхових випадків за межами України та необхідності здійснення ремонту на місці страхового випадку трудовитрати на відновлення відшкодовуються виходячи із розцінок, що діють в Україні.
Відповідно до п. 20.11 договору страхування при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в Кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в п.12 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми, а у випадку відсутності документів компетентних органів, які підтверджують настання страхового випадку - не більше ліміту встановленого в п.19.4 Договору. При цьому, розмір збитків визначається з урахуванням наведених нижче і зазначених у п.14.1 Договору умов.
Відповідно до п.14.1. договору страхування умовами виплати страхового відшкодування зазначено «На базі СТО на вибір Страховика».
Дійсно, умовами договору страхування передбачено, що кошторис збитків складається виключно сраховиком, в тому числі за цінами на базі СТО на вибір Страховика, проте, якщо страховик відмовляється складати такий кошторис, або складає його невірно, або відмовляється обирати СТО для відповідного відновлення автомобіля страхувальника у зв'язку із позицією відсутності такого обов'язку, то в такому випадку страхувальник не позбавлений права в суді довести реальний розмір збитків, який він зазнав і просити суд визначити такий розмір збитків (кошторис збитків) на підставі наданих доказів.
Страхова компанія, помилково вважаючи, що не повинна сплачувати страхове відшкодування страхувальнику, в будь-якому випадку не могла обрати для страхувальника станцією технічного обслуговування ані ТОВ «ПКС», ані ФОП ОСОБА_7 , ані будь-яку іншу СТО, за цінами якого б склала відповідний кошторис збитків, а тому придбання позивачем запасних частин у ТОВ «ПКС» та проведення відновлювальних робіт у ФОП ОСОБА_7 жодним чином не порушує умов договору страхування та підтверджує реальну вартість відновлення транспортного засобу та реальну вартість понесених позивачем збитків, з якої слід виходити і при розрахунку розміру страхового відшкодування.
В той же час, автотоварознавчі дослідження та висновки експертів можуть встановлювати та припускати лише орієнтовну вартість відновлення транспортного засобу, використання значення якої, за наявності підтверджуючих документів, які чітко встановлюють відповідні фактичні дані, суперечило б об'єктивній дійсності.
Отже, суд дійшов висновку про те, що повна загибель транспортного засобу позивача не відбулася, а страхове відшкодування має бути сплачено позивачу у розмірі реальної фактичної вартості відновлювального ремонту за вирахуванням франшизи, а саме в розмірі 154 741,79 грн. (156 106,19 грн. - 1 364,40 грн.).
Посилання представника відповідача, як на судову практику, на постанову Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 760/15623/15-ц не можуть бути взяті до уваги, так як у справі, що розглядається, судом встановлені інші обставини справи, а саме відсутність факту повної загибелі транспортного засобу та відповідно від'ємного значення страхового відшкодування.
Позовні вимоги щодо стягнення із відповідача витрат на проведення оцінки в розмірі 1600,00 грн не підлягають задоволенню, оскільки розмір страхового відшкодування було розраховано не на підставі звіту, проведеного на замовлення позивача.
Отже, оцінюючи докази у їх сукупності, відповідно до ст. 81 ЦПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 154 741,79 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач був звільнений від сплати судового збору, а позов було задоволено частково - стягнуто на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 154 741,79 грн., а тому із відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1 547,42 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про захист прав споживачів - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_2 154 741 (сто п'ятдесят чотири тисячі сімсот сорок одну) гривню 79 копійок страхового відшкодування.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» в дохід держави судовий збір у сумі 1 547 (одна тисяча п'ятсот сорок сім) гривень 42 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 ;
- відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС (АТ «СК «АРКС»), місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ - 20474912.
Суддя Д. В. Петров