16 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/12958/21
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Андрушківської сільської ради Житомирського району про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати Рішення 6-ої сесії VIII скликання № 303 від 04.06.2021 року Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність орієнтовною площею 2,00 га. за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824783900:03:000:0323 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Макарівка Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області;
- зобов'язати Андрушківську сільську раду Житомирського району Житомирської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824783900:03:000:0323, яка знаходиться за межами с. Макарівка Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області.
В обґрунтування позову зазначає, що в відмові відповідача відсутні посилання про яку саме конкретну невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної позивачем йдеться і чітко яким саме вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Ухвалою від 29.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач бажає отримати земельну ділянку яка до 13.03.2022 знаходиться у користуванні на умовах оренди; заявником не надано погодження землекористувача.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов в повному обсязі так як законний орендар ОСОБА_2 , який є засновником ФГ "Олгрис" надав згоду на вилучення земельної ділянки; позивач надав всі необхідні документи передбачені ЗК України.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення частини сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 1824783900:03:000:0323 з правом передачі у власність площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною, яка розташована на території Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області. До клопотання додав копію паспорта, РНОПП, посвідчення УБД, викопіювання, довіреність.
Рішенням від 04.06.2021 № 303 відповідачем відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме перебування земельної ділянки в оренді.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.
Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно частин 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно із частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Частинами 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;
технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
За правилами статті 25 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Отже, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків формування їх шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Як свідчать матеріали справи, позивач, звертаючись до відповідача з клопотанням просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824783900:03:000:0323 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності господарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Макарівка Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
Відтак, спірна земельна ділянка вже є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер - 1824783900:03:000:0323 та перебуває в користуванні (знаходиться в оренді) ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним витягом та не заперечується сторонами.
В свою чергу, відповідачем прийнято рішення від 04.06.2021 "Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824783900:03:000:0323 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності господарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Макарівка Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
Суд зауважує, що спірна земельна ділянка є сформованою, а її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою, про що просить позивач.
Суд зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а, від 16.07.2020 року у справі № 802/1447/17-а, від 23.10.2020 у справі № 802/1535/17-а.
Суд звертає увагу, що погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст.30 Закону України "Про землеустрій" проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про землеустрій" визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Згідно статті 31 Закону України "Про землеустрій" зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.
Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.
Водночас, Законом визначено обов'язок отримання від відповідного суб'єкта владних повноважень згоди на поділ земельної ділянки. Видача уповноваженим органом "дозволу" передбачена абзацом сьомим ст.50 Закону України "Про землеустрій" саме для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також абзац 12 ст. 55 зазначеного Закону для технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто для іншого виду документації із землеустрою.
Суд звертає увагу, що земельна ділянка з кадастровим номером 1824783900:03:000:0323 є сформованою, а тому, надавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою, відповідач порушить Закон України "Про землеустрій", оскільки склад проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними, що регламентується статтями 50 та 56 Закону України "Про землеустрій".
Беручи до уваги, що об'єктом звернення позивача до відповідача було саме клопотання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не мав правових підстав для задоволення такого клопотання позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, а її подальше формування (поділ чи об'єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією та беручи до уваги, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення технічної документації, тому позовна вимога про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824783900:03:000:0323, яка знаходиться за межами с. Макарівка Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області задоволенню не підлягає.
Разом з тим, у межах цієї справи оцінка правомірності рішення (відмови) у наданні відповідного дозволу позивачу стосувалася лише тих мотивів, які наведено у рішенні 6-ої сесії VIII скликання № 303 від 04.06.2021 Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Так, рішення відповідача "Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" винесене на підставі ч.7 ст. 118 ЗК та з підстав наявності діючих договорів оренди, суборенди, що не ґрунтується на вимогах закону, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд зазначає що між позивачем та адвокатом І.Я. Макаренком укладена угода від 08.06.2021 про надання правничої допомоги, згідно якої вартість підготовки позову становить 7200,00 грн.
Окрім того, в матеріалах справи наявна квитанція про перерахунок грошових коштів в розмірі 7200,00 грн. за надання правової допомоги.
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 7200,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною в частині часу їх виконання (21 год. 00 хв.). Вказані витрати не можна вважати такими, що є "неминучими".
Даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з матеріалами наданими довірителем, складання позовної заяви, складання договору, додаткового договору, акту прийому-передачі виконаних робіт.
Крім того, суд бере до уваги, що згідно системи діловодства ЖОАС в червні 2021 року до суду надійшло 48 аналогічних позовів про скасування Рішення Андрушківської сільської ради Житомирської області 6-ї сесії 8 скликання.
Таким чином виходячи із конкретних обставин справи, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 1000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Андрушківської сільської ради Житомирського району (вул. Шкільна, 1, с. Андрушки, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13543, код 03347232) задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати Рішення 6-ої сесії VIII скликання № 303 від 04.06.2021 року Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність орієнтовною площею 2,00 га. за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824783900:03:000:0323 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Макарівка Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Андрушківської сільської ради Житомирського району на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк