Справа №:755/5597/15-ц
Провадження №: 6/755/1508/21
"13" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Кравченко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: стягувач - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», боржник-2 - ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -
Заявник, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з заявою, в якій просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист виданий 10.02.2020 Дніпровським районним судом м. Києва на примусове виконання рішення Дніпровський районний суд м. Києва від 06.11.2015 по справі № 755/5597/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» заборгованості за кредитним договором № 11115662000 від 08.02.2007 у розмірі 59 269 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят дев'ять) доларів США 09 (дев'ять) центів, пені у розмірі 13 773 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят три) гривні 73 (сімдесят три) копійки та судового збору в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, встановленим законодавством. Дніпровським районним судом м. Києва було винесено рішення від 06.11.2015 про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30.03.2016 вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін та з цієї дати воно набрало законної сили. У виконавчому листі, виданому 10.02.2020 на примусове виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2015 по справі № 755/5597/15-ц помилково зазначено про набрання законної сили рішенням суду від 06.03.2019. Крім того, у виконавчому документі зазначено лише про те, що строк його пред'явлення до виконання складає три роки, без зазначення конкретної дати, до якої документ може бути пред'явлено до виконання. Оскільки рішення суду від 06.11.2015 набрало законної сили 30.03.2016, то трирічний строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа виданого на його виконання, на думку заявника, закінчився через три роки після набрання рішенням законної сили, тобто 30.03.2019. Відтак стягувач, зловживаючи своїми правами, після закінчення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, звернувся до приватного виконавця та було відкрито виконавче провадження. Пропуск встановленого законом строку зумовлений бездіяльністю стягувача, який з 30.03.2016 і до 24.04.2019 не вчиняв жодних дій по отриманню виконавчого документу.
16.11.2021 до суду надійшли заперечення представника стягувача АТ «УКРСИББАНК» - Демчука О.В. на заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Представник стягувача вважає, що виконавчий лист видано правомірно, на підставі діючого рішення суду, заявником не доведено, що обов'язок боржника відсутній, а рішення суду залишається невиконаним на момент розгляду заяви. Наявність помилки у виконавчому листі не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки для цього передбачена окрема процедура.
У відповіді на заперечення, що надійшла до суду 01.12.2021, заявник з доводами представника стягувача не погоджується, наполягає на задоволенні заяви, з раніше викладених підстав, та зауважує, що у період з 10.02.2020 по 01.12.2021 стягувачем не вжито жодних дій, спрямованих на виправлення помилки у виконавчому документі.
13.12.2021 до суду надійшли заперечення представника стягувача АТ «УКРСИББАНК» - Демчука О.В. на відповідь ОСОБА_1 , в яких не погоджується з аргументами, викладеними заявником, вважаючи їх такими, що не заслуговують на увагу.
У судове засідання сторони не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Згідно з ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Вивчивши матеріали заяви, дослідивши матеріали цивільної справи № 755/5597/15-ц, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд доходить наступного.
Як убачається з матеріалів справи, у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 755/5597/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2015 позов було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11115662000 від 08.02.2007 у розмірі 59 269,09 доларів США, пеню у розмірі 13 773,73 грн та судій збір в сумі 1 827,00 грн, з кожного. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК», треті особи ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна про захист порушеного права споживача та визнання договору споживчого кредиту недійсним відмовлено.
Ухвалою Апеляційний суду міста Києва від 30.03.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2015 залишено без змін.
19.04.2016 відповідачем ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 , було подано касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2015 та на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30.03.2016, яку постановою Верховного Суду від 06.03.2019 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2015 та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30.03.2016 залишено без змін.
На примусове виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2015 по справі № 755/5597/15-ц 10.02.2020 було видано виконавчі листи.
Виконавчий лист № 755/5597/15-ц виданий 10.02.2020 Дніпровським районним судом м. Києва відносно боржника ОСОБА_1 перебуває на виконанні у приватного виконавця Бережного Я.В. у межах виконавчого провадження № 67064719 від 07.10.2021.
Необхідність визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник обґрунтовує, зокрема, тим, що у виконавчому листі невірно вказано дату набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, що спричинило пред'явлення стягувачем до виконання виконавчого листа з пропущенням встановленого законом строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Таким чином, ст. 432 ЦПК України передбачено, що ухвалою суду можна визнавати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню лише у випадках: якщо його було видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній у зв'язку з його припиненням добровільними виконанням боржником чи іншою особою або з інших передбачених законом причин.
Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Суд доходить висновку про відсутність у матеріалах справи належних, достовірних та допустимих доказів, що підтверджують відсутність обов'язку боржника у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших передбачених законом причин.
Щодо виправлення помилок у виконавчому документі, допущених при його оформленні або видачі, зокрема щодо дати набрання рішенням законної сили, то вказане може бути предметом розгляду суду, який видав виконавчий документ, за заявою стягувача або боржника (ч. 1 ст. 432 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Питання повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження, за наявності встановлених законом підстав, належить до компетенції виконавця (ст. 77, 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
У випадку незгоди учасників виконавчого провадження з рішеннями, діями або бездіяльністю виконавців під час примусового виконання рішень розділом X Закону України «Про виконавче провадження» передбачений порядок їх оскарження.
Крім того, в силу ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності з позиції належності та допустимості, враховуючи, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не містить законних та обґрунтованих підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд доходить висновку про відмову у її задоволенні.
Керуючись ст. ст. 260, 354, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: стягувач - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», боржник-2 - ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: