Справа № 727/3405/21
Провадження № 1-кп/727/279/21
15 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого, судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
за участю сторін кримінального судового провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 захисника в інтересах обвинуваченого - ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження за №1202162020000478 від 27.02.2021 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України,уродженець м. Чернівці, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого вироком від 02.11. 2021 року Першотравневого районного суду м. чернівці за ч. 1 ст. 185 КК України до 45 діб арешту, - обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Судом визнано доведеним, що обвинувачений, неповнолітній ОСОБА_4 27 лютого 2021 року, близько 11 години, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час раптово виниклої суперечки із ОСОБА_7 , діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, утримуючи у правій руці кухонний ніж, завдав ним один удар в область живота (черевної порожнини) потерпілому, в результаті чого спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст.121 КК України визнав, надав суду в порядку вимог ст.. 351 КПК України, показання про те, що в ніч з 26 на 27.02 цього року, знаходився у Юлії Квітковою, із якою проживає спільно в квартирі останньої. До них в гості прийшли ОСОБА_7 з дівчиною та дитиною; вони вживали спиртні напої. Під час застілля, він побачив, що ОСОБА_8 залицяється, відверто спілкуючись з ОСОБА_9 , разом виходили з квартири, а через деякий час поверталися і у нього з цього приводу виник конфлікт із потерпілим, який був не тривали, він свідомо пішов на кухню, взяв в руку ніж, з яким повернувся і наніс ножем удар ОСОБА_7 в живіт, після чого, викликав швидку, а ОСОБА_10 з сином зачинив у вбиральні; підняв потерпілого на диван. Вину у вчиненому визнав в повному обсязі, разом з цим пояснив, що умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, він не мав; просив його суворо не карати, зазначив що готовий за скоєне нести покарання.
Потерпілий ОСОБА_7 будучи належним чином повідомленим про день і час місце розгляду справи, в судові засідання не з'явився, виїхав за межі країни, до суду скерував письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. Сторони кримінального судового провадження не заперечували щодо судового розгляду справи за відсутності потерпілого ОСОБА_7 . Суд в порядку вимог ст. 325 КПК України, заслухавши доводи учасників процесу, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності потерпілого.
Визнання обвинуваченим своєї вини, заперечуючи при цьому, умисел направлений на завдання потерпілому тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, суд розцінює, як обрану обвинуваченим лінію захисту і бажання уникнути покарання за скоєне і таким, що спростовується наданими на дослідження стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, наведеними нижче доказами.
Свідок ОСОБА_11 під присягою суду надала показання про те, що події які мали місце 27.02.2021 року сталися в неї вдома по АДРЕСА_3 , близько 11:00 години. Вона, ОСОБА_4 , з яким на той час вона проживала протягом місяця, ОСОБА_7 та її подруга ОСОБА_12 вирішили зустрітися і поспілкуватися. В той день, її подруга і познайомила з ОСОБА_7 . Усі четверо розпивали спиртні напої (горілку), випили 2 пляшки, закуски не було. ОСОБА_13 з ОСОБА_4 почали сваритись через якусь словесну суперечку через ревнощі її до потерпілого. Пояснила, що на той час в квартирі знаходилася дев'ятирічна донька подруги. Після суперечки, ОСОБА_4 ліг спати; вона спілкувалася з ОСОБА_7 без присутності подруги і дитини, а коли ОСОБА_4 прокинувся, біля 6 ранку в квартирі залишилися тільки вона і ОСОБА_7 , так як подруга з дитиною поїхали додому. Зазначила в показах, що після того, як ОСОБА_4 прокинувся, то побачив як вона з ОСОБА_14 розпивали спиртне і спілкувалися, він розлютився, почав кричати, запитувати, що в неї з потерпілим було і знову розпочалася суперечка, в ході якої, ОСОБА_4 пішов на кухні і звідти повернувся з ножем в руці, підійшов до ОСОБА_15 та наніс йому удар в область живота (в районі підшлункової залози), після чого ОСОБА_7 впав на диван, в нього пішла кров, вона перев.»язала рану, а ОСОБА_4 викликав швидку, а вже працівники швидкої допомоги викликали поліцію. Пояснила, що на той час, вона з працівниками швидкої допомоги не спілкувалася, так як через страх зачинилася у вбиральні і лише коли приїхала поліція, вона вийшла і все розповіла. ОСОБА_4 було затримано і його відвезли в райвідділ. Пояснила, що їй було відомо про неповнолітній вік ОСОБА_4 , однак батьками вона про це не розповіла.
Свідок ОСОБА_16 , під присягою надав покази про те, що він працює в поліції та 27.02.2021 року, під час патрулювання було отримано повідомлення про нанесення ножем тілесних ушкоджень в квартирі по АДРЕСА_4 . Приїхавши з напарником на вказану адресу, піднялися на третій поверх та побачили, що у під'їзді, на сходах сидіть молодий хлопець та біля нього працівники спец. підрозділу «Беркут», вони чекали їх; хлопець ніякого супротиву не чинив; через декілька хвилин прибула слідча оперативна група. Пояснив, що до квартири ні він, ні його напарник не заходив; він знаходився біля хлопця, в залі суду в якому упізнав ОСОБА_4 а його напарник спустився на поверх нижче, так як ОСОБА_4 повідомив, що ніж викинув між поверхами; до приїзду слідчого, ніхто ніж не піднімав, він залишався на місці виявлення. Надалі, слідчий сказав йому і напарнику залишитися біля місця виявлення ножа; бачив, що на місці працював експерт, після чого їх відпустили.
Аналогічні показання надав під присягою в залі суду і свідок ОСОБА_17 .
Будучи допитаною в залі суду, свідок ОСОБА_18 , під присягою надала показання про те, що 26.02.2021р. ОСОБА_13 приїхав до неї додому в гості, вони посиділи, вживали алкогольні напої, вона пила пиво, а ОСОБА_19 - коньяк та біля 23:30 годин в той день пішли до ОСОБА_20 в гості, з ними була її малолітня дитина. По приходу до ОСОБА_21 за адресою Небесної Сотні м. Чернівці в квартирі був ОСОБА_4 та ОСОБА_22 син. Діти гралися в кімнаті, а вона з ОСОБА_14 , ОСОБА_23 з ОСОБА_24 сиділи за столом, випивали і спілкувалися, згодом вона вклала на постіль дітей спати, після чого, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 пішли в магазин ще за спиртним. ОСОБА_4 в той час розмовляючи з нею, засинав. Після повернення ОСОБА_21 та ОСОБА_27 з магазину, вона знаходилася на кухні, вони принесли пляшку велику пива та горілку. На той час вже проснувся ОСОБА_4 ; усі знову сили за сті і випивали. Пояснила, що у її присутності конфліктів не було, так як вона біля 6 ранку забрала дитину і пішла додому. У подальшому дізналася, що ОСОБА_4 наніс ножем удар ОСОБА_28 в живіт та його затримали. Зазначила в показах, що ОСОБА_4 в той вечір приревнував ОСОБА_29 до ОСОБА_30 , так як останні для цього дали привід.
Свідок ОСОБА_31 під присягою надав покази про те, що він працює на станції швидкої медичної допомоги. Виклик був в кінці лютого цього року, точної дати не пам'ятав. З бригадою, він приїхав за адресою АДРЕСА_4 ; піднялися на п'ятий поверх. На сходовій клітині у під'їзді побачили молодого хлопця, який за спиною в руці ніж. Побачивши бригади швидкої допомоги, він викинув ніж між поверхами, після чого, за хвилину під'хали і працівники поліції та затримали хлопця, у якому в залі суду він впізнав ОСОБА_4 . До квартири першим зайшов лікар, потім він та побачив, що інший молодий хлопець років 40, лежав на дивані і в нього було ножове поранення в живіт він був госпіталізований до лікарні. Аналогічні покази надав і свідок ОСОБА_32 .
На підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 91 КПК України, органом досудового розслідування були здобуті, а прокурором у судовому засіданні в основу обвинувачення покладені та судом досліджені, письмові докази, що підтверджують інкриміноване правопорушення обвинуваченому ОСОБА_4 а саме, в томі І
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 28.02.2021 року о 09:15 год. (а.с.17);
- протокол огляду місця подій від 27.02.2021 року (а.с. 19-23), в ході якого, у присутності понятих, з застосуванням фотографування, було виявлено місце вчинення злочину; з місця події було виявлено та вилучено сліди пальців рук, ніж; змиви речовини бурого кольору..;
- висновок експерта №249 мд, згідно якого підтверджується, що колото-різана рана черевної стінки у потерпілого ОСОБА_7 виникла в результаті не менш як одноразової травмуючої дії твердого колюче-ріжучого предмету, яким цілком міг бути кухонний ніж, по строку та обставинам виникнення можуть відповідати вказаному в фабулі постанови і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі що небезпечні для життя. (а.с.81-82)
- протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 від 22.09.2021 року у присутності понятих, згідно якого встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час раптової суперечки з потерпілим ОСОБА_7 , 27.02.2021 року завдав йому удар ножем в область черевної порожнини. (а.с.83-85) Вищенаведене узгоджується і з відеозаписом слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_7 , дослідженому безпосередньо в судовому засіданні. (а.с.86)
- протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_33 від 27.02.2021 року у присутності понятих, відповідно до якого підтверджуються обставини інкримінованого правопорушення обвинуваченому ОСОБА_4 (а.с. 99-101) Вищенаведене узгоджується і з відеозаписом слідчого експерименту та допита свідка ОСОБА_33 , дослідженому безпосередньо в судовому засіданні (а.с.102).
- висновок експерта №455, згідно якого вбачається, що в плямах бурого кольору на кофті, джинсових штанах та правому кросівку (об'єкти №1-6) виявлено кров людини та знайдено антиген А, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою крові А, в даному випадку від ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , або цих двох осіб одночасно. (а.с.119-122)
- висновок експерта №28, згідно якого вбачається, що при встановленні групової належності клітин виявлено антиген А(ІІ) ізосерологічної системи АВО, який є характерним фактором для обвинуваченого ОСОБА_4 , і може походити за рахунок його власних клітин, але не можливо категорично виключити наявність невеликої домішки клітин від потерпілого ОСОБА_7 , для якого антиген А(ІІ) є також властивим. (а.с.126-128);
- висновок експерта №465, проведеної експертизи змиву речовин із поверхні стіни з правої сторони при вході до квартири АДРЕСА_5 , який вилучено при ОМП, згідно якого вбачається, що кров від потерпілого ОСОБА_7 , та кров від обвинуваченого ОСОБА_4 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. В плямі світло-жовтого кольору на марлевому тампоні (об'єкт №1) крові не виявлено. (а.с.133-135)
- висновок експерта №464, проведеної експертизи змиву речовин із поверхні дерев'яної підлоги, який вилучено при ОМП, згідно якого вбачається, що кров від потерпілого ОСОБА_7 , та кров від обвинуваченого ОСОБА_4 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. В плямі світло-жовтого кольору на марлевому тампоні (об'єкт №1) крові не виявлено. (а.с.139-141)
- висновок експерта №463, проведеної експертизи зіскобу сухої речовини із поверхні лівого перила дивану, який вилучено при ОМП, згідно якого вбачається, що в зіскобі сухої речовини бурого кольору (об'єкт №1) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає належність крові особі (особам) з групою крові А, в даному випадку ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , або цим двом особам одночасно при умові можливого змішування. (а.с.145-148)
- висновок експерта №461, проведеної експертизи фрагмента бавовняної тканини, який вилучено при ОМП, згідно якого вбачається, що в плямах бурого кольору на фрагментах бавовняної тканини (об'єкт №1) виявлено кров людини та встановлено групу крові А з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає належність крові особі (особам) з групою крові А, в даному випадку ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , або цим двом особам одночасно при умові можливого змішування. (а.с.152-155)
- висновок експерта №462, проведеної експертизи зіскобу сухої речовини із стіни над диваном, який вилучено при ОМП. (а.с.159-162)
- висновок експерта №460, проведеної експертизи змиву речовини із поверхні стіни в коридорі, який вилучено під час ОМП. (а.с.166-168)
- висновок експерта №459, проведеної експертизи зіскобу сухої речовини з поверхні підлоги перед входом на балкон, який вилучено під час ОМП. (а.с.172-175)
- висновок експерта №458, проведеної експертизи змиву речовини із ручки дверей у кімнаті №1 на балкон, який вилучено під час ОМП. (а.с.179-182)
- висновок експерта №457, проведеної експертизи змиву речовини з поверхні підвіконника на балконів, який вилучено під час ОМП. (а.с.186-189)
- висновок експерта №456, проведеної експертизи змиву речовини з поверхні підлоги на балконі, який вилучено під час ОМП. (а.с.193-196)
- висновок експерта №466, проведеної експертизи змиву речовини з поверхні підлоги на балконі, який вилучено під час ОМП. (а.с.200-203)
- висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС №КСЕ-19/126-21/2229/9 І, згідно якого вбачається, що слід крові на ножі з упаковки №1 (об'єкт №3) може походити від особи (осіб) з групою крові А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО в тому числі від потерпілого ОСОБА_7 (а.с.208-216)
- висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС №КСЕ-19/126-21/2229 (а.с.217-226)
- висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС №КСЕ-19/126-21/2229-Х3, згідно якого вбачається, що вилучені 27.02.2021 року під час огляду місця події 2 (два) ножі не відносяться до категорії холодної зброї. (а.с.227-232)
- висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС №КСЕ-19/126-21/2228/10 І, згідно якого на наданому на дослідження ножі слідів крові не виявлено. (а.с.237-242)
- висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС №КСЕ-19/126-21/2228- Х3 (а.с.243-248)
- висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС №КСЕ-19/126-21/2228-Д, згідно якого на ножі, який вилучений при ОМП, виявлені сліди рук. (а.с.249-258)
В ІІ томі: З протоколу затриманні (а.с.к.пр. 1) вбачається, що 27.02. 2021 року о 18.05 годин був затриманий ОСОБА_4 в порядку вимог ст. 208 КПК України, безпосередньо після вчинення злочину та його було забезпечено захисником та повідомлено законному представнику матері ОСОБА_34 (а.с.к.пр. 9 - 14);
- з висновку судової - психіатричної експертизи 240 від 04.03.2021 року вбачається, що ОСОБА_4 виявляє ознаки психічного розладу у формі змішаного розладу поведінки та емоцій, разом з цим він міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати нити; за своїм психічним станом, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.кпр. 56,57);
- протоколом слідчого експерименту від 29.05.2021 року за участю понятих та за участю підозрюваного ОСОБА_4 , останній показав і розповів де, в якій період часу та обставин, він наніс потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження. Обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме нанесення потерпілому ОСОБА_7 вбачаються і з досліджених відеозаписів (а.с. 61 - 64 к.п).
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, і такі, проти яких не заперечувала сторона захисту, суд вважає, що докази є належними, допустимими, достатніми, оскільки вони, як у сукупності так і кожний окремо прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України, адже, ніяких даних про те, що вони здобуті незаконним шляхом або сфальсифіковані, судом не встановлено та учасниками процесу не заявлено.
Судом в засіданні було роз'яснено обвинуваченому вимогу ч.1 ст.337 КПК України, яка передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Вимогами ч. 1 ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення; в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з сукупності досліджених, вищенаведених доказів, суд вважає, що вина у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч.1 ст. 121 КК України, знайшла своє підтвердження у наданих стороною обвинувачення та досліджених в судовому засіданні доказах, які вказують на наявність протиправних, умисних дій останнього у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_7 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд вірно кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження.
Обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України, є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати можливість настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, характеризується: дією або бездіяльністю у вигляді посягання на здоров'я іншої людини; наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень; причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками. Окрім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до них. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Мета умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження впливає на кваліфікацію цього діяння лише в одному випадку - коли нею є залякування потерпілого або інших осіб (ч.2 ст. 121). Водночас, встановлення мотиву і мети при заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження є обов'язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями КК. Наведене відображено у правових позиціях, постановах Верховного Суду від 12.02.2019р. по справі №1-100/11; від 12.12.2018р. по справі №675/686/17; від 01.11.2018р. по справі №200/20042/15-к; від 25.10.2018р. по справі №347/2250/16.
Спосіб вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_7 та його наслідки, свідчать про наявність в обвинуваченого умислу на заподіяння останньому тілесних ушкоджень. Як видно з показів обвинуваченого його дії характеризуються послідовністю. Як ОСОБА_4 пояснив, що після словесного конфлікту з потерпілим, він піднявся і пішов на кухню, де взяв в руку зі стола ніж, із яким повернувся до кімнати і нічого не пояснюючи, підійшов до ОСОБА_7 та наніс йому один удар ножем в область живота, після чого, останній впав на підлогу. Він побачивши кров, допоміг ОСОБА_7 і поклав його на диван, викликав швидку допомогу.
Наведені обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_4 умисно наносячи удар в область живота потерпілого, який цього не очікував і не спроможний був захищатися, розраховував на особливу вразливу дію застосованого удару і такі можливі наслідки, як поранення потерпілого, від чого його здоров'ю буде спричинено шкоду, і хоча не бажав, але свідомо припускав можливість їх настання.
Кваліфікацій дій обвинуваченого ОСОБА_4 , стороною захисту не оспорюється.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
За нормами ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів (ч.2 ст. 50 КК України).
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що злочин, у якому він обвинувачується, згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, пов'язаним із посяганням на життя особи, що згідно з Конституцією України визнається найвищою соціальною цінністю людини.
Суд, враховує роз'яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 згідно якого…окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Викладене підтверджується правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 02 жовтня 2018 року по справі № 752/8309/16-к.
Суд, також враховує, що у правових позиціях (постанова від 10.07.2018р.; від 09.10. 2018 року (справа № 148/1211/15-к; справа № 756/4830/17-к), Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, суд, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 66 КК України, визнає те, що вину останній визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення; розпискою виданою матір'ю потерпілого ОСОБА_7 , внаслідок того, що останній перебуває за кордоном, вбачається відшкодування шкоди під час перебування сина в лікарні на суму 3137 грн., а також вчинення злочину у неповнолітньому віці. Обставиною, що в силу вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком № 300 від 27.02.2021 року (а.с. 30 т.2).
Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, бере до уваги, що ОСОБА_4 , як вже зазначалося є неповнолітнім, раніше (в силу вимог ст.89 КК України) значиться не судимий, разом з цим, в ході судового розгляду справи було установлено, що він засуджений 02.11. 2021 року Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч. 1 ст. 185 КК України до 45 діб арешту; вирок набрав чинності; зареєстрованим місцем реєстрації якого є Центр обліку бездомних осіб ГО Народна допомога; власності немає, за місцем навчання характеризується задовільно; перебуває на обліку, як в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері так і, перебуває на обліку в лікаря-психіатра Чернівецької обласної психіатричної лікарні (т.2 а.с. 17-38).
Судом, окрім наведеного, при призначенні покарання враховується молодий неповнолітній вік обвинуваченого, часткове відшкодування матеріальної шкоди, а також і поведінку потерпілого ОСОБА_7 , який 27.02. 2021 року за з'ясованими обставинами в судовому засіданні підтвердженими доказами, вживав спиртні напої, залицявся до цивільної дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_20 ; вчиняв суперечку з ОСОБА_4 .
Судом при призначенні покарання враховуються і досліджені дані досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме визначений ризик вчинення повторного злочину оцінюється як середній.
Суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, його наслідку, а також обраної ним лінії захисту, вважає, що виправлення обвинуваченого, є не можливе без його ізоляції від суспільства та приходить до висновку про призначення покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі, із застосуванням вимог ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 1 ст. 121 КК України, як таке, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення.
Положення статті 69 КК України застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК України, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК України. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.8 своєї постанови №7 від 24 жовтня 2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання", призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого, виду основного покарання (ст.69 КК України), може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого особливо тяжкого, тяжкого злочинів або злочину середньої тяжкості, з урахуванням особи винного.
Визначені у статті 65 КК України, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо. За нормами ч.1 ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
27.02.2021 року ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст.208 КПК України, утримується під вартою в ДУ Чернівецький слідчий ізолятор; термін дії застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом було продовжено до 06.01.2022 року.
Ураховуючи призначену міру покарання, запобіжний захід ОСОБА_4 слід залишити попередньо застосований до вступу вироку в законну силу, - тримання під вартою.
Витрати, згідно ч.1 ст. 126 КПК України, за проведення судових експертиз, зокрема, за проведення судової імунологічної експертизи (висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС №КСЕ-19/126-21/2229/9 І від 29.03.2021 року) - 340,20 грн.; за проведення судової дактилоскопічної експертизи (висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС №КСЕ-19/126-21/2229 від 26.03.2021 року) - 653,80 грн.; за проведення судової експертизи холодної зброї (висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС №КСЕ-19/126-21/2229-Х3 від 29.03.2021 року) - 817,25 грн.; за проведення судової імунологічної експертизи (висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС №КСЕ-19/126-21/2228/10 І від 29.03.2021 року) - 35,01 грн.; за проведення судової експертизи холодної зброї (висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС №КСЕ-19/126-21/2228-Х3 від 29.03.2021 року) - 817,25 грн.; за проведення судової дактилоскопічної експертизи (висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС №КСЕ-19/126-21/2228-Д від 26.03.2021 року) - 653,80 грн., а всього на загальну суму - 3317,31 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Речові докази в рамках кримінального провадження за №1202162020000478 від 27.02.2021 року, підлягають вирішенню в порядку вимог ст.. 100 КПК України.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
До початку судового розгляду справи, від потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_7 до суду поступив цивільний позов, в якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_4 заподіяну злочином матеріальну шкоду в розмірі 7237,41 грн. та моральну шкоду в розмірі 30000 грн.
Суд, вивчивши доводи викладені в позові, дослідивши клопотання потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_7 про розгляд справи у його відсутність та підтримання позовних вимог в повному обсязі, заслухавши думку прокурора, який підтримав позов та думку обвинуваченого і в його інтересах захисника, які частково визнали позовні вимоги, суд зважає на наступне.
Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватості обвинуваченого встановлено протиправну поведінку - цивільного відповідача ОСОБА_4 , що стверджується матеріалами кримінального провадження, встановлено наявність шкоди - заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14. Виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, суд враховує практику Європейського Суду, зокрема рішення Abdulaziz,Cabales and Balkandali v. United Kingdom, де враховано, що деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Отже, виходячи з наведеного, суд вважає, що ОСОБА_7 не доведено розмір матеріальної шкоди 7237,41 грн., оскільки відповідно до розписки від 13.12.2021 р., наданої матір'ю потерпілого ОСОБА_35 отримано від вітчима ОСОБА_4 ОСОБА_36 , документально підтверджені квитанціями витрати по майновій шкоди пов'язані з лікуванням ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 3137,41 грн. Решта заявлена сума майнової шкоди - 4100 грн. ОСОБА_7 не підтверджена посиланням на докази, належні і допустимі.
А, отже, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди потерпілому, цивільному позивачу ОСОБА_7 слід відмовити.
Позовні вимоги потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди у сумі 30 000 грн., суд, на підставі ст.1167 ЦК України, вважає, що слід задовольнити частково, виходячи з обставин вчиненого кримінального правопорушення, глибини емоційних переживань потерпілого через фізичний біль, потреби у проходженні медичних обстежень, участі у слідчих діях та при судовому розгляді, в наслідок отримання травми набуття третьої групи інвалідності, чим було порушено його звичний уклад життя, необхідності проходження подальшого лікування, а також вимог розумності та справедливості.
Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, який просив стягнути потерпілий, суд звертає увагу, що потерпілим, цивільним позивачем ОСОБА_14 не обґрунтовуються обставини моральної шкоди оціненої в 30.000 грн. з посиланням на докази. Атому, суд з врахуванням і поведінки потерпілого під час подій які мали місце 27.02. 2021 року, а саме розпивання спиртних напоїв, суперечок між останнім і ОСОБА_4 , вважає, слід визнати до стягнення з останнього моральну шкоду на користь ОСОБА_7 - 5000 грн. В решта частині заявлених вимог відмовити.
Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю, а тому на підставі ст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.
Керуючись ст. ст. 369, 371, 373, 374, 392, 395 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом складання покарань за цим вироком та вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02.11.2021 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначити до відбування остаточно основне покарання у виді чотирьох років сорока п'яти днів позбавлення волі.
Термін відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 27.02.2021 року.
Захід забезпечення кримінального провадження, застосований судом до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, залишити до вступу вироку в законну силу.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в загальній сумі 3317,31 грн.
Речовий докази за постановою слідчого від 30.03.2021р. (а.с. 123 т.1) штани джинсові, кофта, пара кросівок належні ОСОБА_4 - повернути останньому за належністю;
Речовий доказ за постановою слідчого від 30.03.2021р. (а.с. 130, 136, 142, 149, 156, 169, 176, 183, 190, 197, 163, 169, 204 т.1) - зрізи нігтів з лівої руки ОСОБА_4 , марлеві тампони із змивами речовини; зіскоби речовини бурого кольору, фрагмент постільної білизни та рушник із речовиною бурого кольору - знищити
Речовий доказ за постановою слідчого від 30.03.2021р. (а.с. 233, 259 т.1) - два ножі - знищити.
Цивільний позов потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_6 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
В решта частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 - ти діб, з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці (в порядку ч. 3 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України). Копія вироку підлягає врученню, в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України прокурору, обвинуваченому.
В порядку, визначеному ч.7 ст. 376 КПК України копію вироку направити не пізніше наступного дня після його ухвалення потерпілій по справі.
Повний текст вироку складено 15.12. 2021р.
Суддя ОСОБА_1