Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4075/21
Номер провадження 2/711/2172/21
08 грудня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді - Кондрацька Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Мелещенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, -
Позивач Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернувся до Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання у розмірі 15532,11 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 7592,12 грн. та 3% річних у розмірі 1650,82 грн., а всього 24775,05 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн..
Свої вимоги мотивує тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси. Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ». Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08.10.1992 №572, споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки,встановлені відповідними договорами або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Оскільки в будинку АДРЕСА_1 встановлений будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то відповідно по п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно їх показаннями пропорційно опалювальній площі (об'єму) квартири. У період до встановлення будинкового лічильника обліку теплопостачання нарахування за послуги здійснювалися згідно п.п. 40-49 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, а саме у разі відсутності будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири та з урахуванням температури повітря зовнішнього середовища. Лічильник обліку гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 встановлено, тому згідно п. 20 вищевказаних правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документу (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Згідно з ч. 5 ст. 13 вищевказаного Закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №261443458 від 14.06ю2021 відповідач є власником 1/3 частини вищезазначеної квартири з 2008 року. Відповідно за даною адресо. відкрито три особових рахунка: № НОМЕР_1 (належить відповідачу, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 (належить іншим співвласникам). Згідно інформації управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради № 7935-01-21 від 23.04.2021 місце проживання відповідача зареєстровано за вищевказаною адресою. Відповідач, фактично споживши вищезазначені послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі. З відповідачем 20.09.2017 було укладено договір №9228/1 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. 23.10.2017 з відповідачем було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, але договір не був виконаний відповідачем. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг з відповідачем до 20.09.2017 сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг. Відповідач своєчасно з січня 2013 року не вносила плату за отримані послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання в наслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.05.2021 складає 15532,11 грн., що підтверджується листом-розрахунком по ОР № 11262162. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення. Інфляційна складова боргу відповідно до розрахунку становить 7592,12 грн.. Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних з простроченої суми відповідно до розрахунку становить 1650,82 грн..
Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2021, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М. визначена для розгляду судової справи № 711/4075/21.
Ухвалою суду від 20.07.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
07.12.2021 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про закриття провадження у справи, у зв'язку з відсутністю предмету спору, так як після подання позовної заяви нею було сплачено заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 13530,60 грн.. Крім того, 14.09.2021 між нею та позивачем було укладено договір №2102 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, яким змінено строки виконання зобов'язань, тому інфляційні витрати та 3 % річних мають бути розраховані з дати прострочення сум передбачених договором від 14.04.2021 №2102.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Пінчук І.С. просив залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення заборгованість за отриманні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, так як відповідачем у вересні 2021 року було погашено наявну заборгованість. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних підтримав в повному обсязі та вважав їх нарахування правомірним, оскільки оплата основного боргу була здійснена відповідачем після подачі позову.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог щодо стягнення з неї інфляційних витрат та 3% річних, оскільки їх строк позовної давності сплив.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Основні засади організаційних, господарських відносин між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною, особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. (п. 2 ч. 1 ст. 5 цього ЗУ).
Споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтями 7, 8 вказаного вище Закону визначені права та обов'язки споживачів й виконавця комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами договорів, а обов'язком споживача - є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. При цьому, п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 67-68, 162 ЖК України наймач чи власник житла зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ».
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №261443458 від 14.06.2021 ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 .
Згідно відомостей відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської області від 08.07.2021 ОСОБА_1 з 12.05.2004 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
20.09.2017між ОСОБА_1 та ПАТ «Черкаське хімволокно» було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 9228/1, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
З розрахунку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що відповідач своєчасно з січня 2013 року не вносила плату за отримані послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка станом на 01.05.2021 складає 15532,11 грн.. Крім того, на вказану суму заборгованості позивачем нараховано інфляційні збитки у розмірі 7592,12 грн., та 3% річних у розмірі 1650,82 грн..
Після звернення до суду з позовною заявою, відповідач у вересні 2021 року сплатила заборгованість за отриманні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, у зв'язку з чим, представник позивача просив залишити позовні вимоги в цій частині без розгляду.
Статтею 13 ЦПК України передбачає право позивача на власний розсуд розпоряджатись своїми правами щодо предмета спору, у зв'язку з чим виключно позивачу належить право вибору характеру своїх процесуальних дій: залишити позов без розгляду, чи закінчити судовий розгляд справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
За наведених обставин, суд вважає, що заява представника позивача про залишення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З позовної заяви та доданих до неї розрахунків вбачається, що 3% річних за період прострочення платежів становить 1650,82 грн., а інфляційна складова боргу - 7592,12 грн..
Відповідач, заперечуючи проти позивних вимог, посилалася на те, що заборгованість зі сплати основної суми боргу за період з 01.01.2013 по 30.06.2018 заявлена поза межами позовної давності, у зв'язку з чим по вказаним сумам не підлягає стягненню суми інфляційних витрат та 3% річних.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
З розрахунку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 15532,11 грн. виникла за період з 01.01.2013 по 01.05.2021, тобто більш як за три роки. Однак, на протязі цього періоду відповідач намагалася погасити заборгованість, про що свідчить внесення нею щомісячних платежів у розмірі, більшому ніж нараховано до сплати. Крім того, сплата заборгованості і щомісячних платежів починаючи з серпня 2015 року до квітня 2018 року відбувалися також за рахунок наданої їй субсидії. Звернень щодо спрямування даних коштів на погашення виключно існуючих нарахувань, як і щодо неправильності нарахувань від відповідача не надходило. Вказане вище свідчить про визнання відповідачем свого боргу та у розумінні ст. 264 ЦК України є діями, які переривають строк позовної давності.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач своїх зобов'язань по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання належним чином не виконувала, а оплата заборгованості була здійснена нею після подання позовної заяви до суду, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційну складову боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 7592,12 грн. інфляційних втрат та 1650,82 грн. 3% річних.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що відповідно до положень ЗУ «Про судовий збір» є мінімальним розміром за подання позову майнового характеру юридичною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції №1022518242 від 29.09.2021 відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку відшкодувала позивачу сплачений ним судовий збір по справі №711/4075/21.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 64, 66, 67, 68, 156, 162 ЖК України, ст.ст. ст.ст. 11, 15, 16, 264, 267, 360, 382, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 263-266, 273 , 280-282 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (ЄДРПОУ 00204033, місцезнаходження: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси) інфляційну складову боргу у розмірі 7592,12 грн. та 3% річних у розмірі 1650,11 грн., а всього 9242,94 грн..
Позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання - залишити без розгляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 08.12.2021.
Головуючий: Н. М. Кондрацька