Справа № 695/2126/20
номер провадження 6/695/158/21
10 грудня 2021 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Середи Л.В.,
при секретарі - Біліченко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про розстрочення сплати заборгованості за аліментами, -
Заявник звернулась до суду із заявою про розстрочку заборгованості на обов'язкову сплату боргу на 6 місяців. В заяві ОСОБА_1 зазначає, що після відкриття виконавчого провадження боржник ОСОБА_2 ухиляється від погашення заборгованості по сплаті аліментів в сумі 10307 грн. та ігнорує вимоги державного виконавця, а тому вона має намір, у випадку подальшого свідомого ігнорування боржником своїх обов'язків, звернутись до поліції для притягнення його до кримінальної відповідальності та звернутися до суду щодо нарахування пені (неустойки) по боргу з аліментів. За таких підстав ОСОБА_1 просила суд зазначену вище заборгованість розстрочити з вересня по лютий 2022 року включно по 1717 грн. обов'язкової сплати щомісячно.
Для розгляду справи ОСОБА_1 не з'явилась, однак у своїй заяві просила справу розглянути за її відсутності, на її задоволенні наполягала.
Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
За даних обставин з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності сторін, оскільки їх неявка, в силу ст.435 ЦПК України, не перешкоджає цьому.
Суд, дослідивши вимоги заяви, письмові матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.05.2021р. позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам задоволені повністю.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 30.06.2021р. вказане рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області змінено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 10307 грн., а також вирішено питання сплати судового збору.
На підставі вказаного вище рішення суду ОСОБА_1 звернулась до Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) із заявою щодо примусового виконання вказаного рішення суду та 07.09.2021р. було відкрито виконавче провадження №66727428.
10.09.2021р. ОСОБА_1 звернулася до суду із даною заявою у якій просить розстрочити відповідачу сплату суми боргу рівними частинами.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Таким чином, при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба або приватні виконавці, як органи примусового виконання зобов'язані прийняти всі необхідні заходи для його виконання.
За змістом ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції,може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення,суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Зазначена процесуальна норма кореспондується з приписами ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» та пов'язує можливість відстрочення виконання рішення у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять це неможливим у певний строк.
Вказаний інститут призначений для захисту інтересів боржника.
У п.10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року №14 передбачено, що суд у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому Верховний Суд України не дає чітких роз'яснень щодо цих підстав, підкреслюючи роль судового розсуду в оцінці цих обставин.
Звертаючись із заявою про розстрочення виконання рішення суду заявниця посилається на те, що боржник свої обов'язки щодо належного виконання рішення суду не виконує, а тому вона має намір звернутися до поліції та суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до норм ст., ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Жодних доказів неналежного виконання ОСОБА_2 рішення суду, заявником надано не було.
Більше того, вказані у заяві підстави не можуть бути достатніми для розстрочення виконання рішення суду, оскільки не відповідають нормам ст. 435 ЦПК України щодо «виняткових випадків», які пов'язані з існуванням конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим у певний строк.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріали справи за заявою про розстрочення виконання рішення суду не містять доказів, які б вказували на обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви за її недоведеністю.
Керуючись ст.,ст351-354, 435 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення сплати заборгованості за аліментами - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їй відповідної ухвали суду.
Суддя Л.В. Середа