справа № 691/1067/20
провадження № 2/691/135/21
06 грудня 2021 рокум. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Штепи О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: органу опіки та піклування Городищенської міської територіальної громади Черкаської області, про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 на неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги просив задовольнити, вказавши, що його довірителька, перебуваючи у шлюбі з відповідачем народила сина ОСОБА_5 . Чоловік ще до народження дитини залишив сім'ю та жодної допомоги на утримання дитини не надав. Рішенням Городищенського районного суду від 21.09.2004 шлюб ними було розірвано та рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 27.07.2004 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання спільного сина. Відповідач батьківські обов'язки по відношенню до своєї дитини не виконує, не бере участі у вихованні та житті дитини, не турбується про його стан здоров'я, має заборгованості зі сплати аліментів. Свідомо нехтує своїм обов'язком по відношенню до дитини.
За злісне ухилення від сплати аліментів відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 164 КК України.
Позивач стверджує, що вказана поведінка ОСОБА_2 свідчить про самоусунення його від виконання своїх батьківських обов'язків, у зв'язку з чим вважає, що наявні всі підстави для позбавлення його батьківських прав.
Представник Служби у справах дітей Городищенської райдержадміністрації Кравченко О.В. у судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позовних вимог та пояснила, що вказане питання перебуває на контролі комісії органу опіки та піклування. Так, у 2018 році ОСОБА_1 приходила разом із сином ОСОБА_3 до служби у справах дітей Городищенської райдержадміністрації та подала звернення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , на яке ОСОБА_1 надали письмову відповідь. Дане питання перебувало у них на контролі.
Згодом ОСОБА_1 повторно звернулася до органу опіки та піклування ВК Городищенської міської ради із зверненням щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки дитина фактично батька не знає, він не приймає участі у його вихованні та житті, не турбується про його стан здоров'я, не цікавиться його навчанням.
10.06.2021 комісія з питань захисту прав дитини розглянула звернення ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 і, відповідно до висновку органу опіки та піклування ВК Городищенської міської ради від 18.06.2021, вирішила, виключно в інтересах неповнолітнього, позбавити батьківських прав ОСОБА_2 на неповнолітнього сина ОСОБА_5 .
Відповідач ОСОБА_2 на розгляд справи не з'явився, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомленим вчасно та належним чином, про що свідчить реєстр відправки поштових повідомлень про вручення судової повістки. Про причину своєї неявки, суд не повідомив.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вислухавши представника позивача, третьої особи, свідків, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
На обґрунтування заявлених вимог, позивачем надано наступні докази:
- копія паспорта, картки платника податків ОСОБА_1 ;
- копія паспорта, картки платника та Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 ;
- свідоцтво про народження ОСОБА_3 , відповідно до якого, відповідач по справі ОСОБА_2 , являється батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- свідоцтво про розірвання шлюбу, НОМЕР_1 від 28.11.2004, відповідно до якого розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ;
- рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 27.07.2004, відповідно до якого, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 100 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття;
- довідка - розрахунок заборгованості по аліментам Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси та повідомлення Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси № 17820, відповідно до якої розмір заборгованості ОСОБА_2 щодо сплати аліментів, станом на 01.07.2019, становить 125519 грн. 38 коп.;
- витяг з ЄРДР № 120182510110001796 щодо внесення заяви ОСОБА_1 від 15.03.2018, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 164 КК України.
Допитані судом свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , кожен окремо пояснили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно перебували у зареєстрованому шлюбу, в якому народився син ОСОБА_5 , та шлюб був розірваний. Орієнтовно з 2004 року ОСОБА_2 ніхто не бачив за місцем проживання дружини і дитини. Матеріальну допомогу на утримання дитини він не надавав. Можливо лише два рази надіслав аліменти. На даний час ОСОБА_1 поїхала на заробітки в Республіку Польща та з березня 2021 року вихованням дитини займається дід і баба. Перший раз вона поїхала ще в 2019 році, оскільки потрібні були гроші на утримання дитини. Вказані обставини відомі свідкам, оскільки вони перебувають із позивачем у родинних стосунках. Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він дійсно ніколи не зустрічав ОСОБА_2 та йому лише відомо, що його син ОСОБА_5 проживає із дідом ОСОБА_8 та бабою ОСОБА_9 , які є батьками ОСОБА_1 та які доглядають і виховують дитину. Свідку відомо, що позивач перебуває за межами України на заробітках, вказані обставини відомі свідку, оскільки він поживає неподалік родини ОСОБА_11 .
Відповідно до ст. ст. 150, 155 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, тобто здійснювати батьківські права, які не можуть суперечити інтересам дитини.
Статтею 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007, передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів чи відкрите кримінальне провадження з цього питання, можуть мати значення для вирішення питання про позбавлення батька батьківських прав у сукупності з доведеністю інших фактів про невиконання батьком своїх обов'язків щодо виховання сина, однак цих двох обставин не достатньо для задоволення позову.
Допитані судом свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили те, що батько не платить аліментів. Однак щодо їх показів про те, що вони з 2004 року не бачили відповідача, суд відноситься критично, оскільки вони є близькими родичами позивача та зацікавлені в розгляді справи. Крім цього їх покази не підтверджені іншими доказами.
Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він проживає через п'ять будинків від сім'ї ОСОБА_11 і не бачить відповідача, однак це не свідчить про те, що батько не піклується про свого сина чи може відвідувати дитину коли свідок на це не дивиться.
Позивач і його представник не заявляли клопотань про допит неповнолітнього сина ОСОБА_5 , а тому його позиція з цього питання суду не відома.
Позивач також не була обмежена в праві надати суду докази з органу місцевого самоврядування, з місця навчання дитини тощо, які б свідчили на її користь, але таких доказів суду не надано.
Згідно висновку органу опіки та піклування від 18.06.2021, питання невиконання відповідачем батьківських обов'язків було винесено на розгляд Комісії лише один раз 10.06.2021, тобто коли справа вже розглядалася судом.
Суду не надано доказів того, що це питання вирішувалося раніше, чи орган опіки та піклування вживав заходи попередження та впливу стосовно батька дитини, тому пояснення представника третьої особи про те, що звернення матері мало місце в 2018 році, є не доведеним.
Висновок органу опіки та піклування не містить належних обґрунтувань свого рішення про позбавлення батька батьківських прав, а містить лише посилання, що це «виключно в інтересах дитини». Хоча в чому полягають такі інтереси дитини, у Висновку не зазначено.
Тому суд вважає такий висновок органу опіки та піклування передчасним, оскільки саме останні не здійснили жодних дій для впливу на батька дитини чи попередження його про можливі наслідки.
Крім цього, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , його матір'ю є ОСОБА_6 .
У той же час до суду звернулася ОСОБА_1 , однак у судове засідання вона не з'явилася. При цьому суду не надано доказів того, що вона є матір'ю дитини, чи входить до кола інших осіб, визначених у ст. 165 СК України та має право на звернення до суду з таким позовом.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 150, 155, 164 Сімейного Кодексу України, ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 258, 259, 263, 265, 273Цивільно - процесуального Кодексу, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: органу опіки та піклування Городищенської міської територіальної громади Черкаської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 15.12.2021.
Суддя Л. В. Подорога