Справа № 643/16597/20
Провадження № 2/643/1561/21
14.12.2021 року Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Довготько Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Хотян К.В.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Феденко Марина Володимирівна, про визнання договору дарування садового будинку та земельної ділянки недійсним, скасування рішення державної реєстрації права власності,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому після збільшення позовних вимог, просить визнати недійсним договір дарування садового будинку літ. «А-2», з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, на якій розташований будинок, площею 0,1008 га, кадастровий номер 6310137500:13:002:0186, який було укладено між нею та ОСОБА_4 25 листопада 2019 року та посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Феденко М.В.; застосувати правові наслідки недійсності правочину і повернути їй вищевказані садовий будинок та земельну ділянку; скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Феденко М.В. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказаний садовий будинок та земельну ділянку; стягнути з відповідача судовий збір.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що в 2008 році вона вступила в споживче товариство «Україночка», яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 і отримала в користування земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0, 1008 та. Вказана земельна ділянка була нею отримана у власність на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 11.11.2010 року. На вказаній земельній ділянці в період з 2008 по 2012 рік вона за свої особисті кошти добудувала двоповерховий садовий будинок площею 210,3 кв.м., житловою площею 85,0 кв.м. Право власності на цей будинок на її ім'я було зареєстровано на підставі довідки б/н, яка була видана ФО-П ОСОБА_5 12.09.2017 року. У будинку вона мешкає разом з сином і його сім'єю. Цей будинок вони використовують для постійного проживання з 2014 року. Вона має ряд важких захворювань, а саме: ішемічну хворобу серця, стабільну стенокардію напруги ФК 111, метаболічну кардіоміопатію, гіпертоничну хворобу 111 стадії , 11 ступінь, тахізалежний ризик 4 (дуже високий), перестуючу форму фібриляції передсердь за шкалою 3 бали гіпотиреоз, цукровий діабет. Останні роки її стан здоров'я значно погіршився, вона знаходилась як на амбулаторному, так і на стаціонарному лікуванні. В Харківській клінічній лікарні №8 вона проходила лікування і в 2015, і в 2019 , і в 2020 році. А 18 березня 2020 року її було прооперовано: зроблена ендокардіальна імплантація ЕКС (був вставлений кардіостимулятор) . В зв'язку з наявністю у неї вищевказаних захворювань у неї бувають часті приступи з порушенням ритму серця. Під час таких приступів їй потрібна допомога інших людей та медична допомога. Так як її син мешкає в одному садовому будинку разом зі нею, то він обізнаний про її стан здоров'я. Відповідач запропонував їй, щоб вона переписала на нього земельну ділянку з будинком, а він буде нею опікуватись, у всьому допомагати, забезпечить всім необхідним в повсякденному житті. Внаслідок постійних розмов Відповідача з проханням переписати на нього будинок вона дала згоду на те, що належні їй на праві особистої приватної власності земельну ділянку і садовий будинок вона перепише на ім'я сина. Вона вважала, що за її будинок відповідач доглядатиме за нею до кінця її життя і вона буде з ним жити в злагоді, ні в чому не мати проблем. Станом на листопад 2019 року їй виповнилось 79 років, стан її здоров'я був дуже поганим, і вона сподівалась, що відповідач зможе надавати їй допомогу в будь-який день, і буде поряд з нею у випадку необхідності. Тому вона погодилась на те, що підпише договір дарування земельної ділянки і садового будинку, а взамін отримає від сина необхідну допомогу та догляд. 25 листопада 2019 року син відвіз неї до приватного нотаріуса ХМНО Феденко М.В., де вона і підписала запропонований договір дарування земельної ділянки та садового будинку. Вона ніяких підготовчих дій для укладення з сином договору дарування не робила. Відповідач сам обрав цього нотаріуса і день підписання договору. Коли син привіз її до нотаріуса Феденко М.В. , то там вже був і текст договору та інші необхідні документи. Вона тільки підписала договір дарування і ще поставила свої підписи там, де їй вказував нотаріус. Укласти договір довічного утримання ні син, ні нотаріус Феденко М.В. не запропонували, його відмінність від договору дарування не роз'яснили. Після підписання вказаного договору дарування вони продовжують жити у будинку, однак змінилось ставлення до неї сина, а саме син своєю поведінкою створив їй умови, в яких її життя стало нестерпним, відповідач вчиняв відносно неї домашнє насильство: нецензурно лаявся, ображав, кидався в бійку, забирав ключі і не випускав на вулицю. Таке відношення відповідача до неї призвели до того, що вона зрозуміла, що при переоформленні належних їй на праві власності земельної ділянки та садового будинку на ім'я свого сина ОСОБА_4 вона допустила помилку, так як неправильно сприймала фактичні обставини правочину, вважала, що за оформлення договору дарування її син буде вдячним і буде її доглядати, опікуватись її станом здоров'я, забезпечить всім необхідним. Так як при підписанні договору дарування земельної ділянки і садового будинку її волевиявлення не було вільним, вона не мала на меті безоплатно, без отримання від сина матеріальної і фізичної допомоги , передати йому у власність побудований на земельній ділянці житловий будинок, тому вважає, що цей договір дарування має бути визнаний недійсним.
02.03.2021року представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подав відзив на позов, в якому зазначає, що у зв'язку із відсутністю доказів з боку позивача, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підтверджений жодним належним доказом, в зв'язку з чим в його задоволені необхідно відмовити. При укладанні договору дарування у приватного нотаріуса позивачу було належним чином роз'яснені усі права та наслідки, в зв'язку з чим на вимогу нотаріуса позивачем написана письмова заява в якій остання власноруч написала, що вона розуміє значення між договорами дарування та іншими договорами і не має на меті отримання будь-якої вигоди в майбутньому від відповідача. Крім того, позивач має у спільній сумісній власності разом з відповідачем, квартиру АДРЕСА_3 . У вказаній квартирі на даний час ніхто не мешкає. Ключі від квартири також є у позивача. Таким чином якщо позивач вважає, що відповідач порушує її права та вчиняє відносно неї насильство, залишається проживати разом з відповідачем, за наявності іншого житла, наводить на неоднозначні сумніви.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30.10.2020 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17.11.2021 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з підстав викладених у ньому.
Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, так як не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження позову. Надав відзив.
Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Феденко М.В. надала до суду заяву, в якій зазначає, що ОСОБА_1 до укладення договору дарування стверджувала, що її син ОСОБА_4 дуже хороший, що вона усвідомлює значення та правові наслідки договору дарування, та наполягала на укладенні саме договору дарування а не заповіту, не договору довічного утримання, не спадкового договору, про що свідчить написана нею власноручно заява про це, яка долучена до справи нотаріальних документів. Просить суд розглядати справу за її відсутності.
Суд, заслухавши позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється сином позивача ОСОБА_1 , проти чого сторони не заперечують.
Відповідно до Довідки СТ «Україночка» за №01-18 від 15.10.2020року, ОСОБА_1 була власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,1008га розташованої на території споживчого товариства «Україночка» за адресою: АДРЕСА_2 . На даній ділянці в 2012році був побудований будинок.
Як вбачається з виписок із медичних краток стаціонарного хворого ОСОБА_1 , остання має ряд захворювань та перебувала на лікуванні у кардіологічних відділеннях.
25.11.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір дарування садового будинку літ «А-2» з надвірними будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , ділянка № НОМЕР_1 та земельної ділянки, площею 0,1008, кадастровий номер: 6310137500:13:002:0186, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У договорі зазначено, що відчужуваний садовий будинок належить Дарувальнику на праві приватної власності на підставі довідки б/н, яка видана 12.09.2017року ФО-П ОСОБА_5 . Право власності на садовий будинок зареєстровано державним реєстратором Зміївської міської ради Харківської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2017року. Відчужувана земельна ділянка належить Дарувальнику на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №590175 виданого 11.11.2010року Упавлінням Держкомзему у Харківському районі Харківської області на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської обласні від 16.02.2010року №828
Із заяви ОСОБА_1 наданої приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Феденко М.В., вбачається, що їй роз'яснено різницю між нотаріальним укладенням заповіту, договору довічного утримання, спадковим договором, договором дарування та договором купівлі-продажу, розуміє, що дарунок безоплатний, та той факт, що після підписання договору, вона втрачає право власності на дім, та наполягає на посвідченні договору дарування будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я її сина ОСОБА_4 .
На підтвердження обставин справи щодо вчинення відносно ОСОБА_1 домашнього насильство з боку відповідача, позивачем надано повідомлення Московського ВП ГУНП в Харківські області від 10.08.2020року та висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи №373-м/20 п/п від 10.09.2020року. Так, з повідомлення Московського ВП ГУНП в Харківські області вбачається, що 20.12.2019року від ОСОБА_1 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 20.12.2019року за адресою: АДРЕСА_4 , син ОСОБА_4 систематично ображає, кидається у бійку, повідомлення зареєстроване до журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Московського ВП ГУНП в Харківські області за №58198 від 20.12.2019. Факти які зазначені у повідомленні до ЄРДР внесені не були, матеріали ЖЄО №58198 від 20.12.2019 розглянуто згідно ЗУ «Про звернення громадян». 03.02.2020 року надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 03.02.2020року за адресою: АДРЕСА_5 , син буянить, кидається на матір, зареєстровано до журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Московського ВП ГУНП в Харківські області за №4909 від 03.02.2020. Факти які зазначені у повідомленні до ЄРДР внесені не були, матеріали ЖЄО №№4909 від 03.02.2020 розглянуто згідно ЗУ «Про звернення громадян». Згідно облікових даних якими володіє Московський ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не притягувався.
Крім того, як вбачається із свідоцтва про право власності на житло від 28.08.1996року, реєстраційний номер № НОМЕР_2 виданого Харківським міським центром приватизації державного жилавого фонду, позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адерсою: АДРЕСА_6
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що при підписанні договору дарування припустилася помилки під час вчинення правочину, оскільки є особою похилого віку, має ряд захворювань, розраховуючи, що відповідач забезпечить їй засоби для лікування і проживання та буде доглядати за нею. При цьому послалася як на підставу визнання відмови недійсною на ст. 229 ЦК України, а саме вчинення правочину під впливом помилки.
В п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Перевіривши матеріали справи та доводи сторін, суд вважає, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами правочину виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором дарування садового будинку та земельної ділянки, та, що воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними оспорюваним договором. При цьому суд бере до уваги, що у договорі зазначено про те, що вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що складаються сторонами їм роз'яснено нотаріусом. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину, тобто не є таким, що передбачено ст.ст.234, 235 ЦК України. Дарувальник стверджує, що дарування майна здійснено за доброю волею Дарувальника , без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального. Також суд приймає до уваги заяву ОСОБА_1 надану приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Феденко М.В., про те що їй роз'яснено різницю між нотаріальним укладенням заповіту, договору довічного утримання, спадковим договором, договором дарування та договором купівлі-продажу, розуміє, що дарунок безоплатний, та той факт, що після підписання договору, вона втрачає право власності на дім, та наполягає на посвідченні договору дарування будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я її сина ОСОБА_4 .
Отже, матеріали справи не містять інформації, а позивач не довела, що воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними договором дарування.
Доводи позивача про те, що похилий вік, стан здоров'я вплинули на її можливість вірного сприйняття певних фактів та обставин при укладенні договору дарування, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача, про те, що після підписання договору дарування замінилося ставлення сина до неї, відповідач вчиняв щодо неї домашнє насильство, оскільки вказане не може свідчити про те, що особа яка вчинила правочин помилялася, щодо обставин, які мають істотне значення.
Так, наступна зміна рішення позивача або ставлення до його наслідків після укладення такого правочину, не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки у позивача станом на момент укладення оспорюваного правочину. Суд виходить з того, що підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладеного правочину, що виникли після моменту укладення, не впливають на його дійсність, а можуть слугувати виключно підставами для його розірвання, якщо це передбачено законом для такої правової ситуації (постанова Верховного Суду від 6 жовтня 2021 року у справі № 447/2297/19).
За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 змінила наміри щодо відчуження майна після укладення договору дарування, що не може свідчити про помилку стосовно правової природи договору під час укладення такого правочину.
Таким чином, вимоги про визнання договору дарування садового будинку та земельної ділянки недійсним не підлягають задоволенню, оскільки основним юридичним фактом, встановленим судом, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення саме договору дарування із настанням відповідних наслідків. Крім того, оспорюваний договір укладений з дотриманням норм частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України.
Отже, за відсутності умов для задоволення вимог про визнання недійсним оспорюваного договору дарування, підстави для задоволення похідних вимог про застосування правових наслідків недійсності правочину і повернення садового будинку та земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Феденко М.В. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказаний садовий будинок та земельну ділянку відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином з відповідача судовий збір не підлягає стягненню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 / АДРЕСА_6 / до ОСОБА_4 / АДРЕСА_6 /, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Феденко Марина Володимирівна /м. Харків, пр. Тракторобудівників, 85/, про визнання договору дарування садового будинку та земельної ділянки недійсним, скасування рішення державної реєстрації права власності - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення виготовлено 16.12.2021року.
Суддя - Т.М.Довготько