Справа № 643/17371/21
Провадження № 2-а/643/226/21
13.12.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого Поліщук Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Новакової Т.С.,
представника позивача адвоката Сологубовської А.Е.,
спеціаліста Максютенка О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 3-го батальйону 6-ї роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Фоменка Сергія Сергійовича, третя особа - Управління патрульної поліції в Харківській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора 3-го батальйону 6-ї роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Фоменка Сергія Сергійовича, третя особа - Управління патрульної поліції в Харківській області, в якому просить скасувати постанову серії ЕАО № 4810553 від 23.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача судові витрат, пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно оскаржуваної постанови, 23.09.2021 о 21:30:26 годині в м. Харкові по вул. Академіка Барабашова, 36А, керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER 200 номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті та здійснив поворот праворуч, чим порушив п.п.9.2.б. ПДР України. Позивач вважає вказану постанову незаконною з наступних підстав. Як зазначає позивач, він рухався по головній дорозі (знак 2.3), яка змінювала свій напрям праворуч, де встановлені наступні знаки: знак 1.1. «небезпечний поворот праворуч» відповідно до ПДР, є попереджувальним знаком, що попереджає про заокруглення дороги або про заокруглення з обмеженою оглядовістю, що не є зміною напрямку руху автомобілів, які по ній рухаються; та знак 1.4.1 - 1.4.3 - «напрямок повороту», що показує напрямок повороту дороги, та є супроводжуваним знаком. Рухаючись по головній дорозі, яка змінювала напрям праворуч, позивач фактично не змінював напрям руху, а тому і не повинен був вмикати попереджувальний сигнал про зміну напрямку руху - покажчик повороту. Отже, в його діях відсутні порушення п.п.9.2.б ПДР України, та склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою судді від 21.10.2021 провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду.
Відповідач інспектор 3-го батальйону 6-ї роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Фоменко С.С.подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що 23.09.2021 під час несення служби відповідачем виявлений транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200 номерний знак НОМЕР_1 , який рухався під керуванням позивача, та водій якого не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, та здійснив поворот праворуч, чим порушив п.9.2 б ПДР України. У зв'язку з цим зазначений автомобіль був зупинений працівниками патрульної поліції, та водію - ОСОБА_1 повідомлено підстави застосування превентивних поліцейських заходів, роз'яснено суть правопорушення. За результатом розгляду справи поліцейським встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, оскаржувана постанова винесена у відповідності до норм чинного законодавства. Зазначене підтверджується відео з портативного відеореєстратора DSJX302282_АХ2282 та УІ. Крім того, відповідач заперечує щодо вимоги про стягнення на користь позивача судових витрат на правову допомогу, посилаючись на відсутність відповідного договору на підставі якого складався розрахунок наданих послуг, окрім того, в акті зазначені послуги, які фактично не надані, ряд послуг, які надавалися адвокатом позивачу, не мають впливу на хід розгляду справи, не потребують спеціальних професійних навиків. До відзиву відповідачем наданий на електронному носії - DVD-R диск.
В суді представник позивача адвокат Сологубовська А.Е. позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, посилаючись на те, що позивач вимоги ПДР України не порушував, також просила відшкодувати понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і вчасно, причину неявки суду не повідомили
Неявка відповідача і третьої особи не перешкоджає розгляду справи.
Суд, заслухавши представника позивача, спеціаліста Максютенка О.К., дослідивши матеріали справи та наданий відповідачем до відзиву на позов відеозапис на електронному носії - DVD-R диск, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку, у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Згідно ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до положень ст. ст. 73-75 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
В судовому засіданні сторона позивача не заперечувала проти визнання наданого відповідачем відеозапису на електронному носії - DVD-R диск в якості доказу, в зв'язку з чим суд визнає такий відеозапис належним і допустимим доказом.
Згідно копії постанови серії ЕАО № 4810553 від 23.09.2021, винесеної інспектором 3-го батальйону 6-ї роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Фоменком Сергієм Сергійовичем, водій ОСОБА_1 23.09.2021 о 21:30:26 годині в м. Харкові по вул. Академіка Барабашова, 36А, керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER 200 номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті та здійснив поворот праворуч, чим порушив п.п.9.2.б. ПДР України.
Підпунктом 9.2.б ПДР України визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, а саме, накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
З наданого відповідачем відеозапису вбачається, що проїзна частина по вул. Академіка Барабашова, 36-А в м. Харкові є головною дорогою, позначена дорожнім знаком 2.3 ПДР України, яка змінює свій напрям праворуч, де встановлені наступні знаки: знак 1.1. та знак НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_1 їхав по цій дорозі в крайній правій смузі, напрямок руху не змінював.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до ПДР України знак 1.1. «небезпечний поворот праворуч», та знаки 1.4.1 - 1.4.3 - є попереджувальними знаками.
Як вказав в судовому засідання спеціаліст ОСОБА_2 , дорожній знак 1.1. попереджає про напрям дороги, що не є зміною напрямку руху автомобілів, які по ній рухаються, дорожні знаки 1.4.1 - 1.4.3 вказують на напрямок повороту дороги. В даному випадку водій ОСОБА_1 не здійснював маневрування, та відповідно до вимог ПДР України не зобов'язаний включати показник повороту, а навпаки, в даному випадку включення показника повороту буде порушенням вимог ПДР України, в зв'язку з чим може скластися аварійна ситуація, оскільки іншим учасникам дорожнього руху не буде зрозуміло які саме зміни напрямку руху водій має намір здійснити.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що рухаючись по головній дорозі, яка змінювала напрям праворуч, позивач фактично не змінював напрям руху, а тому і не повинен був вмикати попереджувальний сигнал про зміну напрямку руху - покажчик повороту.
Отже, ОСОБА_1 під час руху діяв згідно з вимогами ПДР України, та в його діях відсутнє порушення вимог п.п.9.2.б. ПДР України, та як наслідок, склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Положенням частини 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. 00 коп., які, відповідно до положень ст. 139 КАС України, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами
Питання про стягнення витрат заявника на правничу допомогу адвоката у даній справі суд вирішує наступним чином.
26.09.2021 між АБ «Анжеліки Сологуьовської «АС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно Акту приймання-передачі наданих юридичних послуг від 28.09.2021, виконавцем - АБ «Анжеліки Сологуьовської «АС» виконані, а замовником - Філатовим С.М. прийняті виконані роботи: консультація, консультація з вивченням документів кількість послуги 2 вартість 4200 грн. (1200+3000); складання позовної заяви, відповідь на відзив кількість послуги 1 вартість 3000 грн.; участь у судовому засіданні кількість 2 вартість 6000 грн. Всього вартість виконаних робіт у відповідності за умовами договору про надання правової допомоги складає 13200,00 грн.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд враховує доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що у розрахунку витрат на правничу допомогу зазначена така послуга, як відповідь на відзив, яка фактично не надана, та що дана справа є типовою.
Враховуючи вказане, розподіляючи витрати позивача на професійну правничу допомогу суд дійшов висновку про те, що надані позивачем та його представником підтверджуючі документи щодо розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 13200,00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним з реальністю таких витрат.
Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі (надання консультації, складення позовної заяви, участь представника у судовому засіданні 13.12.2021), враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 3000 грн. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Враховуючи вищевикладене заява позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3, 5, 8, 11, 73-79, 94, 99, 132, 139, 159, 160-163, 229, 241-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАО № 4810553 від 23.09.2021, винесену інспектором 3-го батальйону 6-ї роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Фоменком Сергієм Сергійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень та витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Відповідач інспектор 3-го батальйону 6-ї роти Управління патрульної поліції в Харківській області старший лейтенант поліції Фоменко Сергій Сергійович - 61033 м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.
Третя особа Управління патрульної поліції в Харківській області - 61033 м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 16.12.2021.
Суддя Т.В. Поліщук