Справа № 643/18215/21
Провадження № 2/643/5951/21
16.12.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого Поліщук Т. В.,
за участю секретаря судового засідання Новакової Т.С.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ейбатова Заура Мардан огли, до ОСОБА_2 , третя особа приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ейбатова Заура Мардан оглизвернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 45957,11 грн., на відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., витрат за проведену оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу у розмірі 2500,00 грн. та понесених судових витрат на правову допомогу та по сплаті судового збору.
Позовна заява обґрунтована тим, що 22.08.2021 о 12 год. 50 хв. в м. Харкові, по вул. Академіка Павлова, 127 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів KIA SPORTAGE державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та NISSAN JUKE державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок ДТП автомобілю позивача завдано механічних пошкоджень та позивачу заподіяно матеріальних збитків. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 14.09.2021 у справі № 643/15537/21, яка набрала законної сили 27.09.2021, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «Страхова група «ТАС» за полісом АР/8075565, терміном дії до 01.05.2022 включно. ПрАТ «СК «ТАС» 06.10.2021 здійснено страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 на загальну суму 95000,00 грн., проте виплаченого страхового відшкодування виявилось недостатньо для проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача. Позивачем замовлено проведення відповідної оцінки вартості завданого їй збитку, та відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 514/09-21 від 30.09.2021, виготовленого ТОВ «Клевер Експерт», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу NISSAN JUKE державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу, складає 140957,11 грн., з урахуванням ПДВ. Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то саме з відповідача, як винної особи, яка на достатній правовій підставі керувала автомобілем в момент ДТП, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманням страхового відшкодування, що становить 45957,11 грн. Заподіяння та розмір моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що після ДТП позивач тривалий час не має змоги використовувати автомобіль, який вона використовує, у тому числі і для роботи), що порушило нормальні життєві та робочі зв'язки і вимагає додаткових матеріальних затрат. Позивач пережила переляк, нервовий стрес, моральні страждання та переживання, як під час самої ДТП, так і після неї, а також переживає стрес та нервування через пошкодження власного майна, погіршення його технічного і естетичного стану, роздратованість та турботи, пов'язані із необхідністю вчинення дій, спрямованих на відновлення автомобіля, та інших дій, спрямованих на відновлення своїх порушених прав тощо. Крім того, позивачем здійснено витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме, проведення оцінки вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу у розмірі 2500,00 грн., які потрібно стягнути з відповідача.
Ухвалою судді від 26.10.2021 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторона позивача подала до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засідання з викликом сторін, яке обґрунтоване тим, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, а саме, усні пояснення щодо заявленого розміру моральної шкоди можуть донести до суду весь обсяг завданих позивачу переживань та незручностей, і як наслідок підтвердити обґрунтованість заявленого розміру позовних вимог; щоб уникнути можливості штучного та безпідставного апеляційного оскарження винесеного судом рішення; щоб мати змогу вислухати в суді позицію та твердження відповідача; щоб забезпечити позивачу можливість уточнення позовних вимог після вислуховування позиції відповідача або третьої особи, під час судових засідань.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, третя особа письмові пояснення щодо позову суду не надала.
За наслідками розгляду клопотання сторони позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
При відкритті провадження у справі ухвалою судді від 26.10.2021 визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідно до положень ч. ч. 5, 6 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦПК України суд при відкритті провадження у справі вирішив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, та характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, враховуючи, що відповідач відзив на позовну заяву не подав, та третя особа своїм правом на подання пояснень щодо позову не скористалась.
Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення клопотання сторони позивача про розгляд справи в судовому засідання з викликом (повідомленням) сторін, відсутні, та суд відмовляє у задоволенні такого клопотання.
15.12.2021 на адресу суду позивач в особі представника адвоката Ейбатова З.М. подав заяву, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати за проведену оцінку вартості матеріального збитку у розмірі 2500,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. та на відшкодування витрат на правову допомогу 26180,00 грн.
Також, стороною позивача надані додаткові письмові пояснення, в яких містяться доводи, викладені у позовній заяві.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч.5,6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом і підтверджується письмовими доказами, 22.08.2021 о 12 год. 50 хв. в м. Харкові, по вул. Академіка Павлова, 127 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів KIA SPORTAGE державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та NISSAN JUKE державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальні збитки.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 14.09.2021 у справі № 643/15537/21, яка набрала законної сили 27.09.2021, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. При розгляді справи ОСОБА_2 свою вину визнав, що підтверджується копією постанови.
Відповідно до ч. ч.6, 7 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу власник автомобіля NISSAN JUKE державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Клевер Експерт» договір про проведення оцінки № 253/09-21 від 15.09.2021, та за проведення оцінки вартості матеріального збитку, ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ «Клевер Експерт» 2500,00 грн., що підтверджується копією договору, копією Акту від 01.10.2021, копією квитанції № 0.0.2266564175.1 від 15.09.2021 на суму 500,00 грн., копією квитанції № 0.0.2269503123.1 від 17.09.2021 на суму 2000,00 грн.
Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт» від 30.09.2021 щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 514/09-21, вартість відновлювального ремонту автомобіля NISSAN JUKE державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням ПДВ, становить 140957,11 грн.
Від страховика ПрАТ «СГ «ТАС» 06.10.2021 ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування на суму 95000,00 грн., що підтверджується випискою по картці від 18.10.2021.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 95000,00 грн. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди та недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц, від 13.06.2019 у справі № 587/1080/16-ц, від 17.10.2019 у справі № 370/2787/18, від 30.10.2019 у справі № 753/4696/16-ц, від 21.02.2020 у справі № 755/5374/18, від 22.04.2020 у справі № 756/2632/17, від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19.
Таким чином розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 45957,11 грн.із розрахунку 140957,11 грн. - 95000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи
Як роз'яснив Верховний суд України у постанові пленуму № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розрахунок та належно обґрунтування розміру моральної шкоди позивач не надав, а тому, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, закріпленими у ст. 3 ЦК України, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, у розмірі 3000,00 грн.
Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача на відшкодування майнової шкоди 45957,11 грн., та на відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн., а всього 48957,11 грн.
При зверненні до суду з позовом позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. (а.с.1).
Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (87,49%), та стягує з відповідача на користь позивача на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 794,41 грн.
Також, підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача на користь позивача за проведення оцінки вартості матеріального збитку 2500,00 грн.
Одночасно з позовною заявою стороною позивача адвокатом Ейбатовим З.М. наданий попередній (орієнтований) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 18.10.2021, за яким розмір таких витрат становить 23800,0 грн., з яких: консультація клієнта, узгодження правової позиції 23.08.2021 - 1190,00 грн. (1 година), ознайомлення з документами клієнта, формування правової позиції, пошук судової практики 12.10.2021 3570,00 грн. (3 години вартістю по 1190,00 грн.); складання позовної заяви від 18.10.2021 - 9520,00 грн. (8 годин по 1190,00 грн.); підготовка та подання відповіді на відзив - 3570,00 грн. (3 години по 1190,00 грн.); участь у судових засіданнях 5950,00 грн. (5 годин по 1190,00 грн.).
До заяви про стягнення витрат на правничу допомогу представником позивача додані: копію ордеру адвоката; копія договору про надання правової допомоги № 24А/2020 від 29.12.2020, укладеного між адвокатом Ейбатовим З.М.о. та Швачко О.Г.; копія додаткової угоди № 1 від 15.12.2021 до договору про надання правової допомоги № 24А/2021 від 29.12.2020, відповідно до якої сторони погодили порядок, обсяг, вартість та розмір надання послуг з професійної правничої допомоги за договором про надання правової допомоги № 24А/2020, що пов'язані з розглядом справи № 643/18215/21, а саме: консультація клієнта, узгодження правової позиції 23.08.2021 - 1190,00 грн. (1 година), ознайомлення з документами клієнта, формування правової позиції, пошук судової практики 12.10.2021 - 3570,00 грн. (3 години вартістю по 1190,00 грн.); складання позовної заяви від 18.10.2021 - 9520,00 грн. (8 годин по 1190,00 грн.); складання клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін від 02.11.2021 - 1190,00 грн. (1 година); опитування ОСОБА_1 щодо обставин справи та складання протоколу опитування особи 14.12.2021 - 4760,00 грн. (4 години по 1190,00 грн.); складання додаткових пояснень від 14.12.2021 - 3570,00 грн. (3 години по 1190,00 грн.); консультація клієнта 15.12.2021 щодо ходу розгляду справи - 1190,00 грн. (1 година); складання та подання заяви від 15.12.2021 про стягнення судових витрат - 1190,00 грн. (1 година), а всього 26180,00 грн.; копія звіту (розрахунку) про надання послуг з професійної правничої допомоги від 1.12.2021 на суму 26180,00 грн.; копія акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 1 від 15.12.2021 до договору про надання правової допомоги № 24А/2020 від 19.12.2020, за яким сторони підтверджують, що загальна вартість наданих послуг та виконаних робіт становить 26180,00 грн., та клієнт здійснив повну оплату наданих послуг та виконаних робіт; копія квитанції до прибуткового касового ордеру від 15.12.2021 про прийняття адвокатом Ейбатовим З.М. від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 24А/2020 від 29.12.2020 26180,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судових витрат та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України).
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: 1. договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі; 2. за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3. як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4. адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду можливості пересвідчитись у співмірності розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить з встановленого у самому договорі розміру та порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни усіх послуг, що надаються адвокатом, суд має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Разом з тим, стороною позивача не доведена фактичність та неминучість таких витрат на правничу допомогу, як опитування позивача щодо обставин справи та складання протоколу опитування особи 14.12.2021 (4760,00 грн.), оскільки таке опитування та складання протоколу здійснено вже під час судового провадження справи в суді; складання додаткових пояснень від 14.12.2021 (3570,00 грн.), оскільки такі пояснення містять викладення обставин та доводів, зазначених у позовній заяві; консультація клієнта 15.12.2021 (1190,00 грн.); складання та подання заяви від 15.12.2021 про стягнення судових витрат (1190,00 грн.), оскільки такі вимоги вже містяться у позовній заяві.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд враховує доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що у розрахунку витрат на правничу допомогу зазначена така послуга, як відповідь на відзив, яка фактично не надана, та що дана справа є типовою.
Враховуючи вказане, розподіляючи витрати позивача на професійну правничу допомогу суд дійшов висновку про те, що надані стороною позивача підтверджуючі документи щодо розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 26180,00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним з реальністю таких витрат.
Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі (надання консультації, складення позовної заяви, клопотання, вивчення судової практики), враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 15470,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є неминучими, співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Враховуючи вищевикладене заява позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 92, 128-131, 133, 141, 223, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , майнову шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 45957 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 11 коп., моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 3000 (три тисячі) грн., витрати за проведення оцінки вартості матеріального збитку 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 794 (сімсот дев'яносто чотири) грн. 41 коп. та на правничу допомогу у розмірі 15470 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят) грн.
У решти позовних вимог відмовити.
Третя особа приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» - 03117 м. Київ, пр. Перемоги, 65.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Т. В. Поліщук