Справа № 390/762/21
Номер провадження 1-кп/404/269/21
16 грудня 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому кримінальне провадження №12021121040000044 від 24.02.2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіровограда, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, не працюючої, незаміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка мешкає по АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.2 п.4 КК України,
Кіровським районним судом м.Кіровограда розглядається вказане кримінальне провадження, у якому стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 01.01.2022 року.
Проте, завершити судовий розгляд до вказаного часу об'єктивно неможливо у зв'язку з великим об'ємом доказів, які підлягають дослідженню, а тому на обговорення учасників судового розгляду винесено питання, передбачені ч.3 ст.331 КПК України.
Заслухавши прокурора, який просив суд продовжити термін дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_7 , обвинувачену та її захисника, які заперечували проти продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою та просили обрати щодо неї цілодобовий домашній арешт за місцем її проживання, пославшись на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України не доведені, кваліфікація діяння не є підставою для подальшого її утримання під вартою, при цьому остання раніше не судима, до адміністративної відповідальності не притягувалася, має на утриманні двох дітей, а тому підстав для тримання її під вартою не має, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст.5 ч.1, ч.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обгрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст.5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Так, у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014 року, ЄСПЛ вказав, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.
При цьому, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні також не встановлено.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (ст.115 ч.2 п.4 КК України) від якого настала смерть людини, санкція статті за який відповідно передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі, при цьому остання хоч і має постійне місце реєстрації та проживання, незаміжня, має дітей, однак офіційно не працює, а тому вищеперелічені обставини дають достатні підстави вважати суду про наявність обґрунтованого ризику того, що ОСОБА_7 , у разі зміни їй раніше застосованого запобіжного заходу на інший більш м'який, може вчинити спроби направлені на переховування від суду, вчинити вплив на свідків, які в судовому засіданні не допитувалися.
При цьому, власник житла дозволу на відбуття запобіжного заходу у вигляді домашній арешт не надавав, і таких самих відомостей матеріали обвинувального акту також не містять.
Таким чином, виходячи з положень ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали обвинувального акту, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченої під час розгляду справи, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_7 слід продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 369-372, 392 КПК України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах підзахисної ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто з 16.12.2021 року до 13.02.2022 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Кіровограда.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3