15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа №910/20385/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кролевець О.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Буд Україна"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю.
від 25.10.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Буд Україна"
про стягнення заборгованості,
01 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Буд Україна" (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021, з викладеними у ній клопотаннями про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що 19 червня 2020 року та 08 жовтня 2020 року позивач направляв Укрпоштою відповідачу за місцезнаходженням спірні акти та довідки, однак, вони повернулися відправнику "за закінченням терміну зберігання", тобто, отриманими замовником від підрядника не були, що унеможливило для замовника підписати акти або надіслати підряднику мотивовану відмову від приймання робіт. На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що роботи за актами виконаних будівельних робіт №1, №2, №3, №1, №2, №3 за грудень 2017 року не визнаються прийнятими відповідачем в порядку п. 4.4 договору, а отже оплаті не підлягають.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 рішення суду першої інстанції скасовано та задоволено позов. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що не отримані замовником з власної вини акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати є поважною причиною не визнавати виконані роботи прийнятими в порядку п. 4.4. договору. При цьому апеляційний суд зазначив, що небажання відповідача отримати від позивача документи з відділення поштового зв'язку за своєю суттю є необґрунтованою відмовою замовника від прийняття робіт, а отже свідчить про систематичне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків за договором в частині прийняття робіт та їх оплати або обґрунтованої відмови від прийняття. Крім того, до матеріалів справи були долучені листи субпідрядних організацій та підприємств постачальників дорожньо-будівельних матеріалів. Зазначені докази підтверджують те, що послуги спеціалізованої будівельної техніки, транспортних засобів, постачання матеріалів надавались саме на об'єкті, що є предметом Договору підряду №06/10 від 06.10.2017. При цьому факт оплати за договорами, укладеними з субпідрядними організаціями та постачальниками матеріалів, підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи, що у своїй сукупності підтверджують факт виконання позивачем робіт за договором.
07 грудня 2021 року до Суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" проти відкриття касаційного провадження, оскільки Скаржник у касаційній скарзі не обґрунтував підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Перевіривши касаційну скаргу та заперечення проти відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у сумі 2102,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 841 111,98 грн заборгованості за Договором підряду №06/10 від 06.10.2017. Зазначена сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року (1 051 000,00 грн).
У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції Скаржник визначив пункти 1,3,4 частини другої статті 287 ГПК України. Проте Скаржник не зазначив жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, зокрема, змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №910/20385/20 за касаційною скаргою Скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає клопотання Скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/20385/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Буд Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021.
2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.
3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
О. Кролевець