Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4145/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119)
до Державного університету телекомунікацій в особі Відокремленого структурного підрозділу "Харківський фаховий коледж інформаційних технологій державного університету телекомунікацій" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, б. 7, код ЄДРПОУ ВП 38898340)
про про стягнення 800 577,17грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Державного університету телекомунікацій заборгованість по оплаті теплової енергії в сумі 745 756,26грн за період з січня 2021 року по червень 2021 року, пеню в розмірі 40 684,29грн, 3% річних в сумі 5 963,22грн та збитки від інфляції в сумі 8 173,40грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 18.10.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 10.12.2021 суд задовольнив заяву позивача та визначив як відповідача у справі - Державний університет телекомунікацій в особі Відокремленого структурного підрозділу "Харківський фаховий коледж інформаційних технологій державного університету телекомунікацій".
Позовні вимоги позивач з посиланням на ст.ст.526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.29 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору № 4239/21 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді від 30.03.2021, укладеного між позивачем та Державним університетом телекомунікацій в особі Відокремленого структурного підрозділу "Харківський фаховий коледж інформаційних технологій державного університету телекомунікацій" оплату за отриману теплову енергію не здійснює.
Відповідач у відзиві на позов визнає вимоги позивача в повному обсязі та не заперечує факт неналежного виконання зі свого боку умов договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 4239/21 від 30.03.2021, а отже обґрунтованості та підставності заявлених вимог. Позивачем правильно та відповідно до дійсних обставин справи визначено період нарахування пені, інфляційних втрат та арифметично правильно розраховано розмір заявлених вимог. Розмір основної заборгованості відповідачем також не заперечується.
При цьому, відповідач просить суд врахувати визнання ним позовних вимог при вирішенні питання про розподіл судових витрат, застосувати ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України та стягнути з відповідача 50% судового збору.
У зв'язку з тим, що розмір нарахованої позивачем пені в сумі 40 684,29грн є досить великим, а наявність збитків у позивача є недоведеною, відповідач просить суд зменшити суму пені на 90% або на інший обґрунтований процент від суми пені.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" відповідно до п.1.1 Статуту, засновано на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України, та згідно рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова" № 191/03 від 24.09.2003 належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Метою діяльності Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" є задоволення потреб населення м. Харкова, державних, кооперативних, суспільних, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємств, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб.
30.03.2021 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач) та Державним університетом телекомунікацій в особі Відокремленого структурного підрозділу "Харківський фаховий коледж інформаційних технологій державного університету телекомунікацій" (відповідач) укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 4239/21 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався у період дії цього договору поставити відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
За умовами п.1.2 договору теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;
- гаряче водопостачання.
Адресою об'єкту теплоспоживання відповідача є Гуртожиток Відокремленого структурного підрозділу "Харківський фаховий коледж інформаційних технологій державного університету телекомунікацій", розташований за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська,44 та Коледж, розташований за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 7.
Відповідно до п.4.2 договору розрахунковим періодом є місяць за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період.
Приміщення відповідача оснащені приладами обліку.
За умовами п.4.3 договору відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки за показниками приладів обліку до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі самостійно отриманого до 1-го числа поточного місяця акту виконаних робіт.
Відповідач з 29-го числа розрахункового місяця до 1-го числа, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від позивача наступні документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку (п.4.8 договору).
У додатку № 1 від 30.03.2021 до договору № 4239/21 сторони погодили вартість теплової енергії, що постачається відповідачу за поточний рік, яка становить 1 550 000,00грн.
Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином та здійснив у приміщення відповідача за адресами: м. Харків, вул. Кооперативна, 7 та вул. Цілиноградська, 44 в опалювальний період 2020-2021 постачання теплової енергії в повному обсязі згідно умов договору.
На виконання умов договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури за період з січня по червень 2021 року, які підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.
Відповідач умови договору належним чином не виконав, виставлені позивачем рахунки не сплатив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за вказаний вище період в розмірі 745 756,26грн. На вказану суму позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції.
Оскільки відповідач у визначені договором строки за отриману теплову енергію не розрахувався, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд керується наступним.
Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 ст.276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Також правовідносини сторін регулюються Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, тощо.
Згідно із ст.1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Позивач на підставі розпорядження про початок опалювального сезону 2020-2021 років та умов договору здійснив постачання теплової енергії до об'єктів відповідача, який визначено в додатку № 4 до договору.
Факт постачання теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами, актами звітності по показникам приладів обліку теплової енергії, відомостями обліку спожитої теплової енергії по тепловим пунктам, підписаними з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.
Згідно наданого позивачем розрахунку нарахувань по Державному університету телекомунікацій в особі Відокремленого структурного підрозділу "Харківський фаховий коледж інформаційних технологій державного університету телекомунікацій" за спожиту теплову енергію, позивачем здійснено розрахунок заборгованості за період з січня по червень 2021 року на загальну суму 782 307,42грн.
Частиною 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Такий же обов'язок відповідача закріплено і в абз.5 п.40 Правил користування тепловою енергією, відповідно до якого відповідач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Як вже було встановлено судом, на адресу відповідача направлялись рахунки за спожиту теплову енергію за період з січня по червень 2021 року, які останнім в повному обсязі оплачені не були, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за вказаний період в розмірі 745 756,26грн, яка на даний час є несплаченою.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
Факт наявності заборгованості на суму 745 756,26грн за період з січня по червень 2021 року підтверджується документально належними та допустимими доказами, наявними у справі.
Що стосується заперечень Державного університету телекомунікацій стосовно того, що договір № 4239/21 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді від 30.03.2021укладено Відокремленим структурним підрозділом "Харківський фаховий коледж інформаційних технологій державного університету телекомунікацій" без надання Університетом згоди та погодження на його укладання, а тому не несе відповідальності за його укладання судом не приймаються, оскільки спірний договір укладено виконуючим обов'язки директора Відокремленого структурного підрозділу "Харківський фаховий коледж інформаційних технологій державного університету телекомунікацій" Корсаковим Д.О. від імені Державного університету телекомунікацій на підставі довіреності № 09/218 від 16.02.2021 та Положення Про Відокремлений структурний підрозділ "Харківський фаховий коледж інформаційних технологій державного університету телекомунікацій", відповідно до якого відомкремлений підрозділ наділений правом на укладання договорів.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних на загальну суму 5 963,22грн за період з 20.03.2021 по 06.08.2021 та збитків від інфляції в сумі 8 173,40грн за період з квітня по серпень 2021 року, що нараховані за зобов'язаннями за січень, лютий та березень 2021 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 20.03.2021 по 06.08.2021 в сумі 5 963,22грн та збитків від інфляції в сумі 8 173,40грн за період з квітня по серпень 2021 року, що нараховані за зобов'язаннями за січень, лютий та березень 2021 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 40 684,29грн за період з 20.02.2021 по 06.08.2021, нараховану на заборгованість, яка утворилась з січня по червень 2021 року.
Розглянувши позовні вимоги в цій частині, суд керується наступним.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п.7.3.3 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день всього періоду прострочення до дня повної фактичної оплати.
На підставі зазначеного позивач на суму невиконаного зобов'язання в загальному розмірі 745 756,26грн, яка утворилась за спожиту теплову енергію в період з січня по червень 2021 року, нарахував відповідачу (за кожен місяць окремо) пеню, яка складає 40 684,29грн.
Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично правильно, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за період січень-червень 2021 року в розмірі 40 684,29грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач 09.12.2021 надіслав на адресу суду відзив, в якому позов визнає повністю.
За приписами п.1 ч.2 ст.46, ч.1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Суд зазначає, що визнання відповідачем позову це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.
Частиною 1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України)
Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, враховуючи те, що вона не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, судом приймається визнання відповідачем позову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.
Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру пені в сумі 40 684,29грн на 90% або інший обґрунтований процент від суми пені, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, керуючись наступним.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що Відокремлений структурний підрозділ "Харківський фаховий коледж інформаційних технологій державного університету телекомунікацій" є бюджетною неприбутковою установою, яка має статус державної установи та фінансується безпосередньо Міністерством освіти і науки України з Державного бюджету, а тому може виконувати будь-які договірні зобов'язання лише за умови затвердження Головним розпорядником бюджетних коштів кошторису та здійснювати фінансування а передбачені цілі.
Як зазначає відповідач, на оплату комунальних послуг та енергоносіїв із загального фонду йому виділено бюджетні асигнування на 2021 рік у розмірі 500 000,00грн та заплановано витрати зі спеціального фонду у розмірі 409 000,00грн, а тому відповідач не в змозі був охопити фінансуванням у 2021 році постачання теплової енергії.
В якості доказів, що свідчать про тяжкий фінансовий стан відповідачем надано до суду, зокрема, баланс на 01.10.2021, звіт про фінансові результати, кошторис на 2021 рік, план використання бюджетних коштів на 2021 рік, план асигнувань загального фонду бюджету на 2021 рік, лімітну довідку про бюджетні асигнування, тощо.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічна норма закріплена в ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, згідно з якою у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Посилання відповідача на скрутний фінансовий стан, не дає суду підстав вважати даний випадок винятковим.
Суд зазначає, що силу ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Підписавши договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків, у тому числі правові наслідки порушення строків розрахунку.
Суд не приймає заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не надано суду жодних доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, оскільки предметом позову є стягнення суми основного боргу, на суму якої нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати за невиконання боржником своїх грошових зобов'язань, а не збитків, в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, у зв'язку з чим в його задоволенні відмовляє повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, враховуючи визнання відповідачем позову, cуд витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору, покладає на відповідача в розмірі 50% судового збору в сумі 6 004,33грн.
Одночасно суд наголошує, що питання про повернення 50% судового збору позивачу буде вирішено судом після його звернення з відповідним клопотанням в порядку приписів Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.46, 130, 191, 232, 233, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного університету телекомунікацій в особі Відокремленого структурного підрозділу "Харківський фаховий коледж інформаційних технологій державного університету телекомунікацій" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, б. 7, код ЄДРПОУ ВП 38898340) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) - 745 756,26грн основного боргу, 40 684,29грн пені, 5 963,22грн 3% річних, 8 173,40грн збитків від інфляції, 6 004,33грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "16" грудня 2021 р.
Суддя Т.А. Лавренюк